Постанова

від 27.04.2012 по справі 2а/0570/1912/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/1912/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Укрбасс», м. Слов'янськ

до Державної податкової інспекції у Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 р. № 0000132341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 157 760,00 грн., у т.ч. 126 208,00 грн. за основним платежем та в сумі 31 552,00 грн. за штрафними санкціями, № 0000142341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 126 208,75 грн., в т.ч. 100 967,00 грн. за основним платежем та в сумі 25 241,75 грн. за штрафними санкціями

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов. від 03 лютого 2012 року; ОСОБА_2 - за дов. від 3 лютого 2012 року

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 20 грудня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Укрбасс» заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 р. № 0000132341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 157 760,00 грн., у т.ч. 126 208,00 грн. за основним платежем та на суму 31 552,00 грн. за штрафними санкціями, № 0000142341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 126 208,75 грн., в т.ч. 100 967,00 грн. за основним платежем та на суму 25 241,75 грн. за штрафними санкціями.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012р. № 0000132341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 157 760,00 грн., у т.ч. 126 208,00 грн. за основним платежем та в сумі 31 552,00 грн. за штрафними санкціями та від 27.01.2012р. № 0000142341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 126 208,75 грн., в т.ч. 100 967,00 грн. за основним платежем та в сумі 25 241,75 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки податкового органу про здійснення господарських операцій без наявності настання реальних наслідків, не відповідають фактичним обставинам. Так, перевіркою встановлено, що договір купівлі-продажу від 01.08.2010 р. № 08-01, укладений з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 на постачання товано-матеріальних цінностей для виробництва керамічних виробів в силу того, що виконання господарських операцій не підтверджується товаро-транспортиними документами, у видаткових накладних відсутні відмітки на те, що їх оформлено в зв'язку з виконанням спірного договору купівлі-продажу.

Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат у зв'язку з безпідставним віднесенням до їх складу суми за договором про надання послуг по просуванню товарів у регіонах України від 01.08.2010р., укладеним з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, по яких підприємством не надано належним чином оформлені підтверджуючі виконання документи, позивач зазначив, що податковим органом неправомірно не прийнято до уваги акт приймання-передачі наданих послуг, податкову накладну від 29.09.2010р.

Позивач вважає, що на підставі п.п. 5.2.1., п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у нього є всі підстави для включення цих витрат до складу валових.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів від 01.08.2010 р. № 08-01, укладеного позивачем з СПД - фізичною особою ОСОБА_4 позивачем придбано ветрозу, стеклогранулят та плитку керамічну, що оформлено податковими накладними та видатковими накладними. Розрахунки за отриманий товар проводилися в безготівковій формі, про що свіжать виписки банку на загальну суму 605 800,00 грн.

Крім того, вважає, що наявність поставок від СПД - фізичної особи ОСОБА_4 також підтверджується договорами на перевезення від 07.10.2009р. № ДА0000019, на транспортно-експедиторські послуги від 26.05.2009р. № КТ-60, які укладені з метою поставки готової продукції споживачам та реалізаторам.

Операції по придбанню товарів та проведених розрахунків відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

Позивач має всі необхідні умови для здійснення зазначених господарських операції. Так, укладені договори оренди з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 від 17.07.2009р. та ПП «ПКП Камея» від 03.08.2009р. № 1, відповідно до яких ПП «Укрбасс» взяло в оренду у тимчасове користування офісне приміщення та частину нежитлового приміщення за адресою: м. Краматорськ, пров. Слюсарний, 32 з метою використання як виробничого приміщення. Вказаний договір з ПП «ПКП Камея» було пролонговано згідно з додатковою угодою від 03.08.2009 р. № 1.

Наявні первинні документи та регістри бухгалтерського і податкового обліку, які свідчать, що господарські операції з придбання у контрагента фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 для власних виробничих потреб товарів та послуг відображені у фінансовій і податковій звітності своєчасно, достовірно та у повному обсязі.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що відповідно до ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік доходів, витрат та показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків; п.44.6 ст.44 - якщо до закінчення перевірки платник податків не надає органу податкової служби документи (незалежно від причин ненадання), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вказує на необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, на виконання п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88,зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 та наполягає на тому, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 23.02.2006р. № 3492-ІV, обов'язковими документами для особи, що здійснює вантажні перевезення в числі інших є дорожні листи та товарно-транспортні накладні. Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 20.02.1998р. за №128/2568, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюються облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-траспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наполягає, що надані до перевірки первинні документи - видаткові та податкові накладні - не мають посилання на те, що їх оформлено в зв'язку з виконанням договору купівлі-продажу товару № 08-01 від 08.2010р. Товарно-транспортні документи на перевезення ТМЦ від СПД ОСОБА_4 до ПП «Укрбасс» не надано взагалі, тобто перевезення не підтверджено. На підставі вказаного вважає, що надані підтверджуючи документи не відповідають вимогам норм законодавства, а тому, не підтверджують реальність здійснення вказаних операцій.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Укрбасс» зареєстроване як юридична особа 13.07.2007 р., про що свідчить запис у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за № 12771020000001518, включене до ЄДРПОУ за номером 35192207 (арк. справи 39, том 2), взято на податковий облік 16.07.2007р., станом на момент перевірки перебуває на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість № 200015279 (серія НБ № 126331) (арк. справи 248).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Слов'янською ОДПІ направлено до ПП «Укрбасс» запит від 09.12.2010р. № 35878/10/23-313-3 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 за наслідками планової виїзної перевірки останнього з питань дотримання податкового законодавства, про що складено акт перевірки від 02.12.2011р. № 6273/17-313-3-НОМЕР_1 та встановлено формування схемного кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Як вбачається з наказу ДПІ 29.12.2011р. «Про проведення документальної невиїзної переврки ПП «Укрбасс» (арк. справи 71 - 72, том 2) позапланова документальна виїзна перевірка позивача проведена на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Серед прав, наданих податковим органом, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, передбачено здійснення позапланової перевірки, яка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Повідомлення про проведення перевірки надані платнику податків під розпис, про що свідчить розписка № 111 (арк. справи 69, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для не допуску посадових осіб до проведення перевірки відсутні.

У період з 03.01.2012р. по 10.01.2012р. Слов'янською ОДПІ Донецької області здійснена невиїзна документальна перевірка позивача по взаємовідносинам з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період серпень - вересень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 17.01.2012р. № 124/23-3-35192207 (арк. справи 15 - 45, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу 27.01.2012р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123 ст. 123 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000142341 за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 126 208,75 грн., у т.ч. 100 967,00 грн. основного платежу та 25241,75 грн. - штрафних санкцій (арк. справи 46, том 1) та № 0000132341 за порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким позивачу донараховано суму податку на прибуток у розмірі 157 760,00 грн., у т.ч. 126 208,00 грн. основного платежу та 31 552,00 грн. - штрафних санкцій (арк. справи 47, том 1).

Як вбачається з акту перевірки, позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року суму 504 833,00 грн. та до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 100 967,00 грн. за договором купівлі-продажу товарів від 01.08.2010р. № 08-01 та договору про надання послуг по просуванню товару від 01.08.2010р., укладеним з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4

Так, в акті перевірки визначено, що у договорі купівлі-продажу товарів від 01.08.2010 р. № 08-01 не визначена загальна сума товарів, яка буде поставлена покупцю. До перевірки не було надано специфікації до договору, які згідно з умовами договору є його невід'ємною частиною, не надані документи, що свідчать про прийняття підприємством товарів, відповідач вважає, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними первинними документами, а саме - товарно-транспортними накладними, обов'язковість яких для списання товарно-матеріальних цінностей, передбачена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, рахунками-фактурами.

Як встановлено судом, позивачем з ФОП ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу товарів № 08-01 від 01.08.2010р. згідно з яким фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (Постачальник) зобов'язується поставити згідно специфікації ветрозу, стеклогранулят та плитку керамічну, а ПП «Укрбасс» (Покупець) - прийняти та оплатити товари. (арк. справи 50 - 51, том 1). Згідно зі специфікацією на серпень 2010 року № 1 на суму 235 800,00 грн., на вересень 2010 року № 2 на суму 360 000,00 грн.

Крім того, було укладено договір від 01.08.2010р. про надання послуг по просуванню товарів в регіонах України. (арк. справи 55 - 56, том 1). Виконання вказаного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000006, який підписано директором ПП «Укрбасс» ОСОБА_6 та СПД - фізичною особою ОСОБА_4 на суму 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн. та податковою накладною від 29.09.2010р.

На підставі отриманих видаткових накладних на суму 595 800 грн. від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 позивачем сформовано валові витрати за період серпня-вересня 2010р. (арк. справи 117 - 123, том 1).

На підставі отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 податкових накладних на суму 605 800 грн. (арк. справи 125 - 132, том 1) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у деклараціях за серпень-вересень 2010р. (арк. справи 74 - 91, том 1).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 283 968,75 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі отриманих видаткових накладних на суму 595 800 грн. від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 позивачем сформовано валові витрати за період серпня-вересня 2010р. (арк. справи 117 - 123, том 1). Вказані операції відображені позивачем в журналі-ордері і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, картці рахунку 63 по контрагенту ФОП ОСОБА_4 (арк. справи 147, 151 том 1).

Розрахунки за надані послуги проводились на підставі видаткових накладних №№ 0000043, 0000044, 0000045, 0000055, 0000056, 0000057, 0000058, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 в безготівковій формі, про що свідчать виписки банків на суму 605 800 грн. (арк. справи 156 - 179, том 1).

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на те, що факт виконання договору, поставки та оплати керамічної продукції підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, виписками банку про оплату, за наслідками чого позивачем було сформовано валові витрати, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування валових витрат, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення валових витрат, яка визначається пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Про порушення позивачем даної норми в акті перевірки не йдеться.

Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат у зв'язку з безпідставним віднесенням до їх складу суми за договором про надання послуг по просуванню товарів у регіонах України від 01.08.2010р., укладеним з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, позивач зазначив, що вказаний СПД - фізична особа надавав послуги по просуванню товарів, а саме, виготовленої підприємством готової керамічної продукції на території регіонів України, які полягали у наданні відомостей про потенційних покупців. В договорі не визначена конкретна сума винагороди за надані послуги, згідно з умовами договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця (кварталу) і фіксується в актах про надані послуги.

При цьому, під терміном «маркетингові дослідження», наведеним в Методичних рекомендаціях з комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації від 13.09.2010р. №18, розуміється систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів. Пунктом 19 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999р. № 318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено судом, послуги, передбачені договором про надання послуг від 01.08.2010р. з СПД - фізичною особою ОСОБА_4 пов'язані з продажем продукції позивача та стосуються продукції - керамічних виробів, постачання якої є господарською діяльністю позивача, що підтверджується, зокрема статутом підприємства, в якому вказано такі види діяльності, як виробництво господарських та декоративних керамічних виробів; виробництво керамічних плиток та плит тощо. (арк. справи 16 - 36, том 2).

Суд зазначає, що укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Особливість договору про надання послуг полягає в тому, що послуги споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного кодексу України). Тому результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Стосовно того, що договір з СПД - фізичною особою ОСОБА_4 не містить обумовлену суму винагороди, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що формою закріплення такої істотної умови договору, як ціна може бути не лише визначення твердої ціни (ст. 844 ЦК України), а й спосіб її визначення (форма закріплення істотних умов).

Як вбачається з п. 3.1. договору з СПД - фізичною особою ОСОБА_4, сторони домовилися про те, що при поставці послуг, змовник сплачує виконавцю їх вартість, згідно виставленим рахункам та актам.

Отже, сторони погодили спосіб визначення ціни - за фактично виконану роботу, тому, вважається, що вони досягли угоди що зазначеної істотної умови договору.

Таким чином, порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо ненадання документів, що підтверджують виконання вказаної господарської операції спростовується матеріалами справи, а саме: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 (арк. справи 124, том 1), банківською випискою (арк. справи 156 - 179, том 1).

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на момент здійснення спірних операцій визначала порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Так, згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання податкових накладних (арк. справи 125 - 132, том 1). Сплата коштів за придбані товари (ветроза, стеклогранулят, плитка керамічна) та надані послуги підтверджена відповідними видатковими та податковими накладними, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006, актами звіряння взаємних розрахунків між ПП «Укрбасс» та СПД - фізичною особою ОСОБА_4 (арк. справи 117 - 134, том 1), банківськими виписками (арк. справи 156 - 179) та підтверджена податковим органом в ході перевірки (арк. справи 27, том 1).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалося за рахунок продавця товару (перевізника).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.04.2012р. (арк. справи 183 - 184 том 2), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, виписками банків).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставним.

Суд приходить до висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач отримував податкову вигоду, як то зазначено в акті перевірки.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, визначення податкових зобов'язань в сумі 227 175,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в сумі 56 793,75 грн. грн. є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000142341 та № 0000132341 від 27.01.2012р. було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Укрбасс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012р. № 0000132341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 157 760,00 грн., у т.ч. 126 208,00 грн. за основним платежем та в сумі 31 552,00 грн. за штрафними санкціями, від 27.01.2012р. № 0000142341 з податку на додану вартість у розмірі 126 208,75 грн., в т.ч. 100 967,00 грн. за основним платежем та в сумі 25 241,75 грн. за штрафними санкціями - задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012р. № 0000132341 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 157 760,00 грн., у т.ч. 126 208,00 грн. за основним платежем та в сумі 31 552,00 грн. за штрафними санкціями, від 27.01.2012р. № 0000142341 з податку на додану вартість у розмірі 126 208,75 грн., в т.ч. 100 967,00 грн. за основним платежем та в сумі 25 241,75 грн. за штрафними санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємтсва «Укрбасс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 113 грн. 81 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 квітня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 28 квітня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.