Постанова

від 22.03.2012 по справі 2270/15414/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

Справа № 2270/15414/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретарі Васільєву С.В. за участі:представник позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 09.12.2011 року представник відповідача - ОСОБА_4 за довіреністю від 19.09.2011 року №29057/9/10 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільні ТелеСистеми Поділля" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення №0004902301/2595 від 21.09.2011 року, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільні ТелеСистеми Поділля" (далі - ТОВ "МТС Поділля", позивач) звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (далі - ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0004902301/2595, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 192586 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 154069 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 38517 грн.. З висновками відповідача, що операції по взаємовідносинах ТОВ "МТС Поділля" із контрагентом ТОВ «Екопласт-Львів» не мали реального характеру (фактично перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку) не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є надуманими та необґрунтованими. Вказує, що податкові накладні виписані ТОВ "Екопласт - Львів" у відповідності до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року "Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення". ТОВ "Екопласт - Львів" на момент видачі податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість і мало право їх виписувати. Не погоджується з твердженням відповідача щодо проведення позивачем господарської операції без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету, нікчемності правочину, які базуються на не наданні ТОВ "МТС Поділля" належним чином оформлених документів, які б підтверджували надання ТОВ "Екопласт - Львів" субдилерських послуг. Зазначає, що ТОВ "МТС Поділля" всі оригінали укладених договорів про послуги, та копії оригіналів документів, що мають бути надані абонентам при укладанні Договору про послуги в обов'язковому порядку передає Оператору, де вони зберігаються та являються конфіденційною інформацією щодо особи абонента. Вважає, що ТОВ "МТС Поділля" документально підтвердило факт виконання ТОВ "Екопласт-Львів" субдилерських послуг, а саме надало належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи: акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку (журнали-ордери), податкову звітність, пояснення щодо факту здійснення господарських операцій. Заперечує що висновку відповідача про нікчемність правочину, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів. Органи державної податкової служби зобов'язані виключно в судовому порядку доводити недійсність правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0004902301/2595.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує, вважає його таким, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МТС Поділля" з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Екопласт - Львів" (код ЄДРПОУ 33196220) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено порушення: п.п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "МТС Поділля" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 154069 грн., в т. ч.: травень 2010 року - 36583 грн., червень 2010 року - 43188 грн., липень 2010 року - 39017 грн., серпень 2010 року - 35281 грн.; ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "МТС Поділля" по взаємовідносинах з ТОВ "Екопласт - Львів", що знайшло відображення в акті №6084/23-5/33332361 від 06.09.2011р., на підставі висновків якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 21.09.2011 року №0004902301/2595. Вказує на те, що перевіркою встановлено штучне формування позивачем податкового кредиту за травень - серпень 2010 року за рахунок проведення операцій з придбання послуг у ТОВ «Екопласт-Львів», операції по взаємовідносинах ТОВ «МТС Поділля» із контрагентом ТОВ «Екопласт - Львів» не мали реального характеру, фактично перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Зазначає, що наявність у ТОВ "МТС Поділля" документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ТОВ "Екопласт - Львів", не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільні ТелеСистеми Поділля" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області 18.01.2005 року за реєстраційним номером №16731020000000875 (код ЄДРПОУ - 33332361), що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №0093, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.01.2005 року за №10693 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому.

Основними видами діяльності товариства за КВЕД є: посередництво в торгівлі різними товарами (51.19.0); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0); загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення) (45.21.1); інші види оптової торгівлі (51.70.0); здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення (70.20.2); інші індивідуальні послуги (93.05.0).

В період часу з 12.08.2011 року по 30.08.2011 року працівниками ДПІ у м.Хмельницькому та ДПА у Хмельницькій області на підставі направлень від 11.08.2011 року №000416 та №000417 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МТС Поділля", код за ЄДРПОУ 33332361 з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Екопласт-Львів", код ЄДРПОУ 33196220 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

У період, за який проводилась перевірка, ТОВ "МТС Поділля" було зареєстроване платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.02.2005 року №31833262 виданого ДПІ у м.Хмельницькому (індивідуальний податковий номер 333323622258).

За результатами перевірки відповідачем складено акт №6084/23-5/33332361 від 06.09.2011 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого ТОВ "МТС Поділля" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 154069 грн., в т.ч.: травень 2010 року - 36583 грн., червень 2010 року - 43188 грн., липень 2010 року - 39017 грн., серпень 2010 року - 35281 грн.; ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "МТС Поділля" по взаємовідносинах з ТОВ "Екопласт - Львів".

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкове повідомлення рішення №0004902301/2595 від 21.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 192586 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 154069 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 38517 грн..

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Хмельницькій області. За результатами розгляду скарги рішенням ДПА у Хмельницькій області від 11.11.2011 року №20197/10/25-034 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому, а скаргу - без задоволення, у зв'язку з чим ТОВ "МТС Поділля" оскаржило податкове повідомлення рішення №0004902301/2595 від 21.09.2011 року до суду.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання субдилерських послуг у ТОВ «Екопласт - Львів», оскільки операції по взаємовідносинах ТОВ "МТС Поділля" із ТОВ «Екопласт - Львів» не мали реального характеру, фактично не здійснювались в межах господарської діяльності товариства, встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 06.09.2011 року №6084/23-5/33332361 щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР та завищення податкового кредиту на суму 154069 грн., в т.ч.: травень 2010 року - 36583 грн., червень 2010 року - 43188 грн., липень 2010 року - 39017 грн., серпень 2010 року - 35281, суд встановив наведене нижче.

Суд встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (код ЄДРПОУ 22859846) м.Київ - Оператор та товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільні ТелеСистеми Поділля" - Дилер, було укладено договір №А805ИДЕ-167 від 01.12.2005р.. Відповідно до умов якого оператор доручає дилерові від свого імені документально оформляти підключення абонентів до мережі оператора шляхом підписання договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку та заповнення всіх необхідних для цього документів (п.2.1). Дилер отримує винагороду за виконання доручення Оператора по документальному оформленню підключення абонентів до мережі Оператора (п.2.2). Відповідно до п.5.3.3 Дилер має право залучати до виконання цього договору Субдилерів з правом документально оформляти підключення абонентів до мережі Оператора. Згідно п.10.1 дилерський договір №А805ИДЕ-167 від 01.12.2005р. укладений зі строком дії до 01.12.2006 р. та відповідно до умов п.10.2 продовжував дію на 2006-2010 роки.

01.05.2010 року ТОВ "МТС Поділля" (дилер) та ТОВ "Екопласт - Львів" (субдилер) укладено субдилерську угоду.

У відповідності з положеннями Дилерської угоди, укладеної між дилером та оператором, у відповідності до положень даної угоди, субдилер від імені та в інтересах оператора, дилера укладає з абонентами угоду про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а також надає послуги з популяризації послуг зв'язку операторів, послуг дилера, а дилер сплачує субдилеру винагороду, у строки та в порядку, визначених у даній угоді або додатках до неї (п.1.1.). Дилер зобов'язаний сплачувати субдилеру винагороду у відповідності з умовами даної угоди (п.3.1.). Абонент підключається до телекомунікаційної мережі оператора після підписання угоди і сплати початкового платежу (п.5.1.). За виконання доручення та надання послуг згідно з п.1.1 Субдилерської угоди, дилер, після отримання винагороди від оператора, сплачує субдилеру винагороду, що розраховується згідно з умовами даної угоди, додатків до даної угоди. Винагорода субдилера, інші грошові перерахування (в т.ч. штрафні санкції) згідно з цією угодою, визначаються та сплачуються в національній валюті України - гривні, у розмірі, визначеному у угоді. Виплата винагороди субдилерам здійснюється дилером у строки, визначені в угоді, додатках до неї, після, або до надання субдилером відповідних актів, у визначені в додатках строки їх надання, та які мають бути датовані останнім днем звітного місяця, в якому субдилером виконувалось доручення та/або надавались послуги згідно з цією угодою (п.5.2.).

За виконання доручення субдилер отримує винагороду (кошти) від дилера, який виплачує її після отримання винагороди від оператора та після здійснення відповідних розрахунків за субдилерською угодою та додатками до неї, що фактично є різновидом багатостороннього договору, можливість укладання якого передбачена статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до умов якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити дії на користь іншої (доручитель) і отримує за це винагороду.

На виконання зазначеної субдилерської угоди від 01.05.2010 року ТОВ «МТС Поділля» було передано матеріальні цінності - комплекти SIM-карт для підключення абонентів в кількості 300 штук, що підтверджується актом приймання-передачі матеріальних цінностей згідно угоди від 01.05.2010 року. ТОВ "Екопласт -Львів" були проведені комплексні заходи по підключенню абонентів до мережі ТОВ "Астеліт", "Лайф" та ЗАТ "Київстар Дж. Ес.Ем.", про що були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0155 від 31.05.2010 року, від 30.06.2010 року, від 31.07.2010 року, від 31.08.2010 року, №0156 від 31.05.2010 року; акт виконаних робіт від 31.08.2010 року.

За надані послуги з підключення абонентів були здійснені розрахунки у безготівковій формі між дилером - ТОВ «МТС Поділля» та субдилером - ТОВ "Екопласт - Львів", що підтверджується актом перевірки від 06.09.2011 року, довідкою від 20.03.2012 року, відомістю операцій по рахунку 377 за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, журналом - ордером і відомістю по рахунку 3772 та не заперечується відповідачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт - Львів" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.02.2006 року за реєстраційним номером №14151050001001158 (код ЄДРПОУ -33196220) та перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова з 03.02.2006 року за №1820. В період, за який проводилась перевірка, зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.02.2010 року №100266169 (індивідуальний податковий номер - 331962213050).

ТОВ "Екопласт - Львів" виписані податкові накладні від 31.05.2010 року №0472, від 30.06.2010 року №0998, від 31.07.2010 року №2077, від 31.08.2010 року №1872, від 31.05.2010 року №0473, від 30.06.2010 року №0999, від 31.07.2010 року №2078, від 31.08.2010 року №1873 на суми ПДВ, нараховані у складі вартості наданих послуг.

На підставі належним чином оформлених постачальником послуг ТОВ "Екопласт - Львів" податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість, сплачений в ціні наданих послуг.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Суд встановив, що здійснення ТОВ "МТС Поділля" діяльності з підключення нових абонентів, в тому числі на умовах залучення субдилера - ТОВ "Екопласт - Львів" відповідає умовам як дилерських договорів, так і субдилерської угоди від 01.05.2010 року та є складовою господарської діяльності позивача.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Екопласт - Львів" є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Документальне оформлення договірних відносин між ТОВ "МТС Поділля" та ТОВ "Екопласт - Львів", зокрема, субдилерська угода, акти виконання робіт, прийняття виконаних робіт дозволяють зробити висновок про сутність послуг, що надавались та порядок визначення їх вартості.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представником відповідача не доведено, що податкові накладні на поставку послуг оформлені з порушенням вимог встановлених до податкових накладних.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону №168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку стороною договору (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту його контрагентом.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності субдилерської угоди від 01.05.2010 року укладеної між позивачем та ТОВ "Екопласт - Львів» та відповідно, відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за вказаними операціями у зв'язку з викладеним нижче.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст.215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту субдилерської угоди від 01.05.2010 року укладеної між позивачем та ТОВ «Екопласт - Львів», вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання зазначеного договору.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи цей договір, позивач та його контрагент ТОВ «Екопласт - Львів», діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ «Екопласт - Львів» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем послуг стільникового мобільного зв'язку від ТОВ «Екопласт - Львів».

Судом враховується, що ТОВ "Екопласт - Львів" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.02.2006 року (код ЄДРПОУ -33196220) та перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова, в період, за який проводилась перевірка, зареєстроване платником ПДВ.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договір із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МТС Поділля» по взаємовідносинах з ТОВ «Екопласт - Львів».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ТОВ «Екопласт - Львів» за місцезнаходженням, як на підставу нікчемності договору, оскільки відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо нікчемності правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків здійснених позивачем з ТОВ «Екопласт - Львів» (акт ДПІ у Залізничному районі м.Львова) як на підставу нікчемності договору, оскільки даний акт не може бути оцінений як належний доказ по справі.

Суд також вважає, що доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Екопласт - Львів» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спростовуються оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що послуги надані іншою юридичною чи фізичною особою.

Відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Законів №168/97-ВР та №334/94-ВР, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. (ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі №К-23280/07).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, субдилер був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, дилер не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання субдилерської угоди, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0004902301/2595, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 192586 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 154069 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 38517 грн.. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільні ТелеСистеми Поділля" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення №0004902301/2595 від 21.09.2011 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0004902301/2595 від 21.09.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2012 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк