Ухвала

від 31.10.2006 по справі 9/704н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/704н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

УХВАЛА

31.10.06                                                                                 Справа № 9/704н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело», м. Луганськ

до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції  у м. Луганську

про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення

в присутності представників:

від позивача –Козін В.М., довіреність № б/н від 28.08.06,

від відповідача –Іваненко С.О. - нач. юр. вдділу, дов. № 6068/10 від 02.03.06, Маштакова Є.С., гол.держ.под.інсп., дов. № 32233/10 від 24.10.06.

          Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

·          встановлення відсутності права у Ленінської МДПІ м. Луганська приступити до перевірки позивача, ТОВ «Джерело», з питання додержання податкового і валютного законодавства,

·          визнання неправомірними дій податкового органу по складанню акта № 483-2330876885 від 16.08.06р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Джерело»з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 31.03.06р.,

·          визнання неправомірними дій податкового органу з прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002642310/0 від 21.08.06р. про встановлення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 179 822,25 грн.,

·          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення податкового органу № 0002642310/0 від 21.08.06р. про встановлення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 179 822,25 грн.

Відповідач, податковий орган Ленінського району, проти позову заперечує, посилаючись на п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. № 509-ХІІ (далі –Закон 509), пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон 2181) та доведеність порушення 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі –Закон про ПДВ) висновками акту перевірки № 483-2330876885 від 16.08.06р.

Позивач у судовому засіданні 31.10.06р. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі до 30.12.06р. для надання йому можливості поговити первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Судом було встановлено наступне.

Працівниками Ленінської МДПІ з 20.07.06р. по 09.08.06р. була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 31.03.06р., за наслідками якої було складено акт перевірки № 483-23/30876885 від 16.08.06р.

Перевіркою було встановлено, що позивачем здійснено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У зв'язку з цим порушенням підприємство занизило ПДВ у сумі 2 119 881,50 грн., у т.ч.:

·          за січень 2006 року – на суму 1 134 535,12 грн.,

·          за березень 2006 року –на суму 985 346,38 грн.

Директор підприємства підписав акт перевірки із застереженням, що з висновками перевірки та фактами, викладеними в акті перевірки не згоден.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002642310/0 від 21.08.06р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 179 822,25 грн., у т.ч. основний платіж –2 119 881,5 грн., штрафні санкції –1 059 940,75 грн.

Позивач стверджує, що не мав можливості надати відповідачу для проведення перевірки документи у зв'язку з їх викраденням у головного бухгалтера Чупахіною Н.В. з автомобіля ВАЗ-21102, держ.№ 121-99 АО біля дому № 29 на кварталі Ліховіда м. Луганська приблизно о 12 годині 8 серпня 2006 року, про що відповідач був повідомлений листом № 09/08-1 від 09.08.06р. та у зв'язку з чим позивач просив податкову службу перенести строк перевірки на 12 місяців, надавши позивачу можливість поновити втрачені документи.

Позивач зауважив, що листом від 10.08.06р. йому було надано строк для поновлення втрачених документів до 30.12.06р.

Позивач обґрунтовує подане клопотання, посилаючись на п. 1 ст. 2 КАС України, тим, що він має реальну можливість поновити первинні документи та надати суду докази необґрунтованого нарахування податковою службою податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 3 179 822,25 грн. Позивач додає, що стягнення цієї суми призведе підприємство до банкрутства.

Розглянувши клопотання, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

1. Актом перевірки було встановлено, що на момент перевірки податкові накладні, які б підтверджували право податкового кредиту на суму 13 053 000 грн., податковому органу не надані, а отже за правилами пп. 7.4.5 Закону про ПДВ ця сума не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

2. Суд вважає, що до подання позивачем вказаного клопотання пройшов досить тривалий час, протягом якого позивач мав можливість поновити вказані документи і надати їх суду до прийняття рішення по справі.

3. Щодо можливості настання негативних наслідків у разі стягнення з позивача податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво –це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання… Але законодавець передбачив шлях щодо виходу з ситуації, коли з яких-небудь причин підприємство втрачає документи податкового обліку, зокрема податкові накладні.

У разі поновлення податкових накладних, які підтвердять право позивача на податковий кредит, відповідно до пп. 4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України від 30.05.97р. № 166 (в редакції від 15.06.05р. № 213) (далі –Порядок 166), позивач, протягом строків давності, встановлених статтею   15   Закону  N 2181, може подати уточнюючі розрахунки; позивач має право не подавати вказані розрахунки, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі  декларації за  будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181.

          Крім того, підпункт 5.8 Порядку 166 встановлює правила коригування податкового кредиту за попередні періоди.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 160, 165 КАС України, суд

у х в а л и в:

          1. У задоволенні клопотання відмовити.

2. Ухвала  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування  мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом  десяти днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов