Постанова

від 31.10.2006 по справі 9/704н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/704н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.10.06                                                                                 Справа № 9/704н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело», м. Луганськ

до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції  у м. Луганську

про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення

в присутності представників:

від позивача –Козін В.М., довіреність № б/н від 28.08.06,

від відповідача –Іваненко С.О. - нач. юр. вдділу, дов. № 6068/10 від 02.03.06, Маштакова Є.С., гол.держ.под.інсп., дов. № 32233/10 від 24.10.06.

          Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

·          встановлення відсутності права у Ленінської МДПІ м. Луганська приступити до перевірки позивача, ТОВ «Джерело», з питання додержання податкового і валютного законодавства,

·          визнання неправомірними дій податкового органу по складанню акта № 483-2330876885 від 16.08.06р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Джерело»з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 31.03.06р.,

·          визнання неправомірними дій податкового органу з прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002642310/0 від 21.08.06р. про встановлення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 179 822,25 грн.,

·          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення податкового органу № 0002642310/0 від 21.08.06р. про встановлення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 179 822,25 грн.

Відповідач, податковий орган Ленінського району, проти позову заперечує, посилаючись на п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. № 509-ХІІ (далі –Закон 509), пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон 2181) та доведеність порушення 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі –Закон про ПДВ) висновками акту перевірки № 483-2330876885 від 16.08.06р.

Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про виклик у судове засідання в якості свідка Чупахіної Наталії Валеріївни, яка раніше працювала на підприємстві головним бухгалтером.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши учасників судового процесу, суд

в с т а н о в и в:

Працівниками Ленінської МДПІ з 20.07.06р. по 09.08.06р. була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 31.03.06р., за наслідками якої було складено акт перевірки № 483-23/30876885 від 16.08.06р. У матеріалах справи міститься примірник тотожного акту перевірки, але щодо невиїзної планової перевірки податкового органу за цією ж датою та з того ж питання.

Перевіркою було встановлено, що позивачем здійснено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У зв'язку з цим порушенням підприємство занизило ПДВ у сумі 2 119 881,50 грн., у т.ч.:

·          за січень 2006 року – на суму 1 134 535,12 грн.,

·          за березень 2006 року –на суму 985 346,38 грн.

Директор підприємства підписав акт перевірки із застереженням, що з висновками перевірки та фактами, викладеними в акті перевірки не згоден.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002642310/0 від 21.08.06р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3 179 822,25 грн., у т.ч. основний платіж –2 119 881,5 грн., штрафні санкції –1 059 940,75 грн.

Позивач не згоден з прийнятим рішенням з наступних підстав.

Позивач не мав можливості надати відповідачу для проведення перевірки документи у зв'язку з їх викраденням у головного бухгалтера Чупахіною Н.В. з автомобіля ВАЗ-21102, держ.№ 121-99 АО біля дому № 29 на кварталі Ліховіда м. Луганська приблизно о 12 годині 8 серпня 2006 року, про що відповідач був повідомлений листом № 09/08-1 від 09.08.06р. та у зв'язку з чим позивач просив податкову службу перенести строк перевірки на 12 місяців, надавши позивачу можливість поновити втрачені документи.

Раніше, позивач направляв лист відповідачу № 22/06-2 від 22.06.06р. з проханням перенести строк проведення перевірки до 20.07.06р. у зв'язку з неможливістю надати документи для перевірки у зв'язку з їх знаходженням у адвоката Козіна В.М. відповідно до угоди від 16.06.06р. про надання юридичних послуг.

21.07.06р. позивач отримав лист відповідача № 21551/23-5-300 від 20.07.06р. з вимогою забезпечити надання документів за період з 01.10.05р. по 31.03.06р. без зазначення, яким чином необхідно надати ці документи.

Позивач зауважив, що у період з 17.06.06р. по 09.08.06р. позивачу не було вручено направлення на перевірку діяльності позивача за повідомленням відповідача № 102 від 16.06.06р. про проведення планової документальної перевірки у період з 17.07.06р. по 26.06.06р., чим порушено вимоги ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Тому, стверджує позивач, у відповідача не було законних підстав до проведення зазначеної перевірки.

17.08.06р. на адресу позивача поштою надійшло два листа за вих. № 24541/23-5-300 від 16.08.06р., № 24120/23-5-300 від 10.08.06р. та акт перевірки № 483-2330876885 від 16.08.06р. Незабаром, 22.08.06р. на адресу позивача поштою надійшов лист відповідача за вих. № 24781/23-5-300 від 18.08.06р. та перший лист названого акту перевірки, у назві якого було змінено слово «невиїзної»на слово «виїзної». Позивач зауважив, що листом від 16.08.06р. йому було надано строк для поновлення втрачених документів до 30.12.06р.

Посилаючись на пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4,  5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181,  7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, позивач стверджує, що строк зберігання податкових накладних складає не більше 61 дня, а факт податкового зобов'язання позивача та його податкового кредиту за кожний звітний період з 01.10.05р. по 31.03.06р. підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних відповідно до пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає наступне.

1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону 509 органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі),   крім Національного банку України та його установ (далі  -  платники податків).

Відповідно до ст. 11-1 Закону 509 плановою виїзною перевіркою вважається  перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

              Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

          Право на проведення  планової  виїзної  перевірки  платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

          Відповідно до ст. 11-2 Закону 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до  проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

              1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу  державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку  та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за  умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної  перевірки,  в  якому  зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

              Ненадання цих документів платнику податків або їх  надання  з порушенням  вимог,  встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб   органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з доданого до справи матеріалів акту перевірки та його змісту, податковим органом проводилася саме виїзна планова перевірка позивача на підставі:

·          наказу Ленінської МДПІ від 18.07.06р. № 795,

·          наказу Ленінської МДПІ від 20.07.06р. № 805,

·          направлення, виданого Ленінською МДПІ 19.07.06р. № 17093/23,

·          повідомлення від 31.05.06р. № 15298 та від 16.06.06р. № 17093/23, які були отримані позивачем відповідно 05.06.06р. та 16.06.06р. під розписку.  

Суд вважає, що відповідач мав законні підстави для проведення планової виїзної перевірки, передбачені законом 509.

2. Суд не погоджується з твердженням позивача щодо зберігання податкових накладних протягом 61 дня, оскільки строки зберігання податкових накладних передбачені спеціальними нормами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та становлять 3 роки.

3. Актом перевірки від 16.08.06р. встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1; 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ, щодо відсутності документів, які підтверджують податковий кредит підприємства. Проти факту відсутності податкових накладних на момент проведення перевірки не заперечує й сам позивач, який пояснює це крадіжкою цих документів.

Відповідно до ч.2 пп. 7.4.5 Закону про ПДВ у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку  несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, незалежно від причин та обставин, у разі відсутності податкових накладних на момент перевірки податковою службою, платник податку несе передбачену відповідальність.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач правомірно, в межах повноважень  здійснив спірну перевірку позивача та на підставі акту перевірки прийняв законне спірне податкове повідомлення-рішення, тому для задоволення позову підстав не вбачає.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.11.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                              А.Г.Ворожцов