Постанова

від 25.04.2012 по справі 9/17-1525-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 9/17-1525-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тек Україна" на рішення господарського суду Одеської області від 8 червня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011 року у справі № 9/17-1525-2011 за позовом приватного підприємства "Флора-С" до товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тек Україна" про стягнення суми , за зустрічним позовом про стягнення суми та зобов'язання виконати умови договору, -

Встановив:

У квітні 2011 року приватне підприємство "Флора-С" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тек Україна" про стягнення 108700 грн. боргу, 27892,42 грн. інфляційних, 896,25 грн. 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за договором від 18 березня 2008 року.

16 травня 2011 року відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд стягнути з позивача 47300 грн. основного боргу, 23256 грн. пені, 14052 грн. інфляційних, 3538 грн. 3 % річних та зобов'язати виконати умови договору поставки від 18 березня 2008 року в частині сплати та отримання залишку неотриманого товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 8 червня 2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011 року, первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 108700 грн. боргу, 27892,42 грн. інфляційних, 896,25 грн. 3 % річних та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний -задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 18 березня 2008 року сторонами укладено договір поставки № 08/03/01, за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача товар, а позивач -оплатити та прийняти його. Поставка обладнання здійснюється постачальником протягом восьми тижнів з моменту узгодження та підписання уповноваженими особами специфікацій (п. 3.3). Постачальник зобов'язаний своєчасно повідомити покупця про точну дату прибуття обладнання на склад покупця (п. 3.4). Покупець сплачує вартість обладнання за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1).

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу суму передоплати в розмірі 108700 грн., проте, відповідач товар не поставив, зазначені грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою.

Розглядаючи вимоги первісного позову, господарський суд першої інстанції встановив, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, а тому, суд, керуючись нормами ст.ст. 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, задовольнив позові вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 108700 грн.

При цьому, судом, на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, задоволено й вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 27892,42 грн. інфляційних і 896,25 грн. 3 % річних, з посиланням на правильність відповідних розрахунків позивача.

В задоволенні зустрічних позовних вимог судом відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю.

З таким рішенням місцевого суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення попередньої оплати в сумі 108 700 грн., а також про необхідність відмови в зустрічному позові, є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Проте, з висновком про задоволення первісного позову в частині стягнення інфляційних і 3 % річних погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановивши, що відповідачем порушені умови укладеного сторонами договору щодо поставки товару, а сума передоплати позивачу не повернута, суд, задовольняючи позовні вимоги й в частині стягнення інфляційних і 3 % річних, нарахованих на суму передоплати, не врахував факт відсутності в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вимогою про повернення суми попередньої оплати слід вважати подану 13 квітня 2011 року позовну заяву, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, спірних сум до моменту її подання.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 27892,42 грн. інфляційних і 896,25 грн. 3 % річних слід скасувати і в задоволенні позову в даній частині відмовити.

В решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тек Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 8 червня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011 року у справі № 9/17-1525-2011 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тек Україна" на користь приватного підприємства "Флора-С" 27892,42 грн. інфляційних і 896,25 грн. 3 % річних скасувати і в задоволенні первісного позову в даній частині відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.