Постанова від 25.04.2012 по справі 18/140пн-к

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 18/140пн-к Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б., розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № 18/140пн-к Господарського суду Луганської області за позовом ОСОБА_4 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "АНТЕКС-автоматик" простягнення 4 137 000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1;

відповідача: ОСОБА_5, дов. № АА/9-61 від 20.03.2012;

третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" про стягнення 4 137 000,00 грн., зокрема:

- вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства в сумі 2 680 000 грн., втрат від інфляції в сумі 1 125 600,00 грн. за несвоєчасну виплату цієї частини майна;

- частини прибутку товариства в сумі 120 000 грн., втрат від інфляції в сумі 50 400 грн. за несвоєчасну виплату частини прибутку;

- 3% річних в сумі 161 000 грн. за прострочення виплати частини майна товариства та частини прибутку товариства за період з 07.10.2006 по липень 2008 включно.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.2010 у справі №18/140пн-к (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Корнієнко В.В., судді -Лісовицький Є.А., Москаленко М.О.) позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача вартість частини майна товариства в сумі 72 800,00 грн., інфляційні втрати в сумі 29 980,82 грн., 3% річних в сумі 3 902,08 грн., в решті позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2011 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "АНТЕКС-автоматик".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі №18/140пн-к (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Москальова І.В., судді -М'ясищев А.М., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Луганської області від 13.09.2010 у справі №18/140пн-к скасовано в частині відмови в стягненні з відповідача частки прибутку, одержаного товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" до моменту виходу. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" частку прибутку в сумі 67 800,00 грн., інфляційні втрати в сумі 27 933,60 грн. за період з жовтня 2006 по липень 2008, 3% річних в сумі 3 694,64 грн. та витрати на експертизу в сумі 5 922 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі №18/140пн-к в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача вартість частини майна відповідача в сумі 889 008,00 грн., інфляційні втрати в сумі 870 317,50 грн., 3% річних в сумі 113 274,00 грн., 1 049,26 грн. за проведення судової експертизи. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі №18/140пн-к залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку залишена поза увагою ринкова вартість всього майна відповідача - верстатів, технологічного обладнання, іншого обладнання, прав на інтелектуальну власність і т.д. При прийнятті постанови судом не враховані заперечення позивача на висновок судової економічної експертизи, в якому ставилось питання про надання часу для розрахунку грошових вимог до відповідача на підставі висновків вказаної експертизи, а також надання документів (доказів), які не могли бути наданими раніше. Судом безпідставно, на думку скаржника, відхилено висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що апеляційним господарським судом не дотримано вимог п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України. Також, суд не врахував фактичний розмір грошових коштів, сплачених за проведення судових експертиз, зокрема, коштів, сплачених за квитанцією № 911068617 від 14.07.2011 в сумі 974,40 грн. за проведення експертизи № 2222/24-2317/25 та коштів, сплачених за сам переказ платежів.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" на касаційну скаргу, в якому відповідач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін.

Сторони та третя особа згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" від 07.10.2005 позивача виключено із складу учасників товариства. На цих же зборах прийнято рішення про виплату позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства та частини прибутку останнього на момент виключення позивача з товариства за підсумками роботи за 2005 рік, але не пізніше ніж за 12 місяців з дня виключення позивача з товариства.

Частка позивача у статутному капіталі відповідача складає 40 %, що досліджено судами за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, у справі було призначено ряд судових експертиз, а саме: ухвалою господарського суду Луганської області від 26.12.2008 призначалась судова будівельно-технічна експертиза об'єктів нерухомості та товарознавча експертиза об'єктів рухомого майна, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2010 призначались комплексна судова будівельно-технічна та судово-економічна експертизи, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011 було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу.

Частиною 2 ст. 64 вказаного Закону передбачено, що виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

За приписами ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством.

При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні вказаної статті учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства, а також порядку і строків їх виплати слід застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України " 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

На підставі наявних матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що виплата вартості частини майна та частини прибутку товариства повинна бути здійснена відповідачем до 07.10.2006, але відповідні виплати останнім не здійснені.

Господарськими судами з'ясовано, що згідно балансу відповідача станом на 07.10.2005, вартість майна товариства (з якої розраховується вартість частини майна товариства, пропорційна частці позивача у статутному капіталі) складала 182 000,00 грн. (активи -973 800,00 грн.; зобов'язання -791 800,00 грн.).

Враховуючи розмір частки позивача у статутному капіталі відповідача та беручи до уваги матеріали справи в їх сукупності, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до сплати позивачу підлягає вартість частини майна відповідача, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі в сумі 72 800,00 грн.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні частки прибутку, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика" до моменту виходу, підставно визначив, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача частка прибутку в сумі 67 800,00 грн., інфляційні втрати в сумі 27 933,60 грн. за період з жовтня 2006 по липень 2008, 3% річних 3 694,64 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції мотивовано зазначив, що з моменту виключення учасника із складу засновників у товариства настає обов'язок сплатити йому частку вартості майна та прибутку у строки, встановлені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" , а невиконання вказаної норми тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені ст. 625 ЦК України .

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, які викладені в постанові.

Однак, покладаючи на відповідача відшкодування позивачу витрат за проведення експертиз, призначених судами при вирішенні спору у даній справі, апеляційний господарський суд врахував лише перерахування позивачем коштів за проведення експертизи № 5728/23 (дата сплати -05.12.2011) на суму 1 974,00 грн. та № 937/23 (дата сплати -30.08.2010) на суму 3 948,00 грн., але залишив поза увагою перерахування позивачем коштів за проведення експертизи № 2222/24-2317/25, призначеної ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2010, які сплачені квитанцією від 14.07.2011 на суму 974,40 грн., тоді як, зважаючи на листи суду апеляційної інстанції (від 30.05.2011 № 18/140пн-к, від 25.06.2011 №18/140пн-к -а.с. 130, т.с. 5), суд не був позбавлений можливості з'ясувати у позивача інформацію (наявність доказів) щодо здійснення останнім дій по оплаті грошових коштів за проведення експертизи № 2222/24-2317/25.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що пункт 4 резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі №18/140пн-к підлягає зміні, а саме в частині стягнення з відповідача суми витрат за проведення судових експертиз.

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що посилання в касаційній скарзі на те, що відшкодуванню підлягають окрім суми коштів, сплачених ним за проведення експертиз ще й кошти, сплачені за сам переказ платежів, є помилковими, оскільки відповідно до положень ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи і не передбачає відшкодування сум, сплачених за надання фінансовою установою такої послуги, як факт переказу коштів.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Зокрема, посилання скаржника на залишення поза увагою ринкової вартості всього майна відповідача - верстатів, технологічного обладнання, іншого обладнання, прав на інтелектуальну власність і т.д., то такі доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки законодавством, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі визначено порядок та механізм одержання учасником вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, що було з'ясовано попередніми судовими інстанціями та відображено в процесуальних документах суду (рішення та постанова).

Що стосується доводів заявника про неврахування, на його думку, судом апеляційної інстанції заперечень позивача на висновок судової економічної експертизи, в якому ставилось питання про надання часу для розрахунку грошових вимог до відповідача на підставі висновків вказаної експертизи, а також надання документів (доказів), які не могли бути наданими раніше, то як вбачається з тексту оскаржуваної постанови всім поданим позивачем клопотанням суд апеляційної інстанції дав належну оцінку та розглянув справу в межах своїх повноважень, наділених ГПК України.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Також, не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про відхилення судом висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки суд в постанові (аркуш постанови 5) зазначив, що враховує висновок судової будівельно-технічної експертизи, однак він (висновок) не може бути єдиною підставою для здійснення розрахунку виплати позивачу. Приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що апеляційним господарським судом не дотримано вимог п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України, проте такі посилання не відповідають дійсності, є безпідставними та упередженими.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити пункт 4 резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № 18/140пн-к та викласти її в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області частку прибутку в сумі 67 800,00 грн., втрати від інфляції в сумі 27 933,60 грн. за період з жовтня 2006 р. по липень 2008 р., 3% річних 3 694,64 грн. та витрати на експертизу в сумі 6896,40 грн."

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № 18/140пн-к залишити без змін.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова