Постанова

від 19.04.2012 по справі 1570/1766/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1766/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Кодимського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 10397,29 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості йому було надано статус безробітного відповідно до п.3 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(далі -Закон). В результаті звірки з податковим органом виявлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання матеріального забезпечення відповідач приховав відомості по те, що був призначений на посаду учителя німецької мови у НВК «ЗШ І-ІІІ ст.-ліцей», чим порушив ч.2 ст.36 Закону. У зв'язку із умисним невиконанням відповідачем обов'язку щодо повідомлення центру зайнятості про виникнення обставин, що впливають на умови виплати відповідачу забезпечення та надання соціальних послуг, сума виплаченого забезпечення підлягає стягненню з ОСОБА_1, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду заперечення позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що фактично допомога по безробіттю виплачувалася після припинення його роботи у школі, оскільки неодноразово відкладалася на підставі відповідних наказів центру зайнятості.

Дослідивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що згідно з наказом Кодимського районного центру зайнятості від 24.11.2010 року № НТ101124 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Цим же наказом виплату допомоги по безробіттю відкладено у зв'язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строк повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку. Виплату допомоги по безробіттю розпочато з 18.05.2011 року згідно з наказом центру зайнятості від 18.05.2011 року № НТ110518. Загалом ОСОБА_1 перебував на обліку в Кодимському районному центрі зайнятості як безробітний у періоді з 24.11.2010 року по 09.11.2011 року, протягом якого йому було сплачено 10397,29 гривень.

Згідно порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та наказу центру зайнятості № 24-О від 27.01.2012 року було проведено розслідування страхового випадку, за результатами якого складено акт № 2 від 08.02.2012 року.

В ході розслідування центром зайнятості було виявлено факт подання недостовірних даних, що мали місце під час одержанням безробітним ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, а саме: на момент реєстрації у центрі зайнятості ОСОБА_1 був зайнятою особою, зокрема прийнятим на роботу за сумісництвом з 01.09.2010 року відповідно до наказу № 193-К від 09.06.2010 року, не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Отже, під час перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний громадянин ОСОБА_1 не повідомив центр зайнятості про те, що він був зайнятою особою, чим порушив вимоги ст.ст.1,2 Закону України «Про зайнятість населення». При цьому, в заяві про надання статусу безробітного від 24.11.2010 року ОСОБА_1 зазначив, що не займається видами діяльності, що визначені в ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення».

На підставі вищезазначеного акту директором Кодимського районного центру зайнятості прийнято рішення від 13.02.2012 року № НТ120213 про повернення безробітним ОСОБА_1 коштів в сумі 10397,29 гривень, виплачених йому як допомога по безробіттю.

З метою досудового вирішення спору, Одеським міським центром зайнятості для вирішення питання добровільного повернення коштів було надіслано на адресу відповідача претензію від 10.02.2012 року № 8/05/д, однак, на момент розгляду справи відповідачем кошти у добровільному порядку не повернуті.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, з огляду на наступне.

Одним з основних принципів, на підставі якого здійснюється страхування на випадок безробіття є законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття (ст.2 Закону). Серед інших, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що наказом в.о. начальника відділу освіти Кодимської районної державної адміністрації Одеської області № 193-К від 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду учителя німецької мови НВК «ЗШ І-ІІІ ст.-ліцей»м . Кодима з 01 вересня по 31 травня 2011 року за сумісництвом. Підставами для видання наказу зазначені заява ОСОБА_1 та подання директора школи.

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Таким чином, на момент свого звернення до Кодимського районного центру зайнятості відповідач належав до категорії зайнятого населення, проте приховав зазначений факт, зазначивши у своїй заяві від 24.11.2010 року про те, що видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»не займається.

Суд критично оцінює посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову, на факт виплати допомоги по безробіттю після припинення його роботи у школі, оскільки зазначені обставини не впливають на встановлене судом допущення позивачем порушення ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який виразився у наданні ОСОБА_1 недостовірних відомостей під час реєстрації статусу безробітного.

При цьому виплата допомоги відповідачу відкладалися не внаслідок його працевлаштування, про що не було відомо центру зайнятості, а у зв'язку із отриманням вихідної допомоги внаслідок зайняття виборної посади.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року N 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського міського центру зайнятості обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов Кодимського районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (66000, АДРЕСА_1) на користь Кодимського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 20994327, 66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Леніна, 69) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 10397,29 гривень (десять тисяч триста дев'яносто сім гривень 29 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк