Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-1670/1034/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1034/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Шапошника Р.Ф.,

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гезоілсинтез" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2012 року Приватне підприємство "Гезоілсинтез" (далі - ПП "Гезоілсинтез", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2012 року №0002682301/320, №0002662301/319 та №0002672301/33.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №484/23-308/33910127 від 30.01.2012 щодо порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування податку підприємств", пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, розділу ІІІ, пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, підпунктів "е" та "ж" підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Агроресурси ХХІ", ПП КТП "Юніол", ТОВ "Транспортні енергетичні регіональні ініціативи" (далі - ТОВ "ТЕРІ") повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2012 року №0002682301/320, №0002662301/319 та №0002672301/33.

В запереченні на адміністративний позов Кременчуцька ОДПІ просить відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою встановлено порушення ПП "Гезоілсинтез" вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування податку підприємств", пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, розділу ІІІ, пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся (з урахуванням акту планової перевірки від 29.04.2009 №1765/23-209/3391012), на загальну суму 292 074,00 грн, пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17442,00 грн, а також підпунктів "е" та "ж" підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (з урахуванням акту планової перевірки від 29.04.2009 №1765/23-209/3391012), на загальну суму 190 690,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ПП "Гезоілсинтез" (ідентифікаційний код юридичної особи 33910127) 16.11.2005 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля паливом; розподілення та постачання газу; роздрібна торгівля пальним; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

В період з 13.01.2012 по 23.01.2012 Кременчуцької ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Гезоілсинтез" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2008 по 30.09.2011 та іншого законодавства за період з 01.08.2008 по 30.09.2011 на підставі постанови начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №484/23-308/33910127 від 30.01.2012 (том 1 а.с. 19-75), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування податку підприємств", пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, розділу ІІІ, пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся (з урахуванням акту планової перевірки від 29.04.2009 №1765/23-209/3391012), на загальну суму 292 074,00 грн, у тому числі:

3 квартал 2008 року - 140 269,00 грн,

4 квартал 2008 року - 18001,00 грн,

1 квартал 2010 року - 51866,00 грн,

2 квартал 2011 року - 73914,00 грн,

3 квартал 2011 року - 8024,00 грн;

- пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17442,00 грн, у тому числі 2 квартал 2011 року в сумі 17442,00 грн;

- підпунктів "е" та "ж" підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (з урахуванням акту планової перевірки від 29.04.2009 №1765/23-209/3391012), на загальну суму 190 690,00 грн:

травень 2008 року - 43099,00 грн,

лютий 2010 року - 41493,00 грн,

травень 2010 року - 38336,00 грн,

травень 2011 року - 67762,00 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 14.02.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002682301/320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 167 549,00 грн, в тому числі 147 591,00 грн - за основним платежем та 19958,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 89);

- №0002662301/319, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 148 778,00 грн, в тому числі 133 804,00 грн - за основним платежем та 14974,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 90);

- №0002672301/33, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17422,00 грн (том 1 а.с. 91).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2012 року №0002682301/320, №0002662301/319 та №0002672301/33.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 14 лютого 2012 року №0002682301/320, №0002662301/319 та №0002672301/33, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки №484/23-308/33910127 від 30.01.2012 вбачається, що висновок про порушення позивачем вказаних вище вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість та до складу валових витрат суми витрат, пов'язані із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ПП "Агроресурси ХХІ", ПП КТП "Юніол" та ТОВ "ТЕРІ".

Так, при проведенні перевірки, в результаті відпрацювання даних Системи автоматизованого співставлення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено наявність розбіжностей за перевіряємий період на суму ПДВ в розмірі 38336,00 грн по ПП "Агроресурси ХХІ". Причиною виникнення відхилень є не включення сум ПДВ підприємством постачальником - ПП "Агроресурси ХХІ" до складу його податкового зобов'язання.

При проведенні перевірки також встановлено наявність взаємовідносин з постачальниками стан яких відмінний від "основний стан", а саме: ПП КТП "Юніол" (має стан 8- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) та ТОВ "ТЕРІ" (має стан 7- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

З огляду на викладене, ПП КТП "Юніол" та ТОВ "ТЕРІ" порушено статтю 93 Цивільного кодексу України, пункт 45.2 статті 45 Податкового кодексу України та статтю 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а саме - за юридичною адресою фактичне місцезнаходження підприємств встановити немає можливості.

Крім того, згідно даних декларації з податку на прибуток за 2010 рік у ПП КТП "Юніол" та декларації з податку на прибуток за 2011 рік у ТОВ "ТЕРІ" основні фонди відсутні, запаси - відсутні, згідно комунального податку за 2010 рік у ПП КТП "Юніол" та комунального податку за 2011 рік у ТОВ "ТЕРІ" значиться 1 працівник, тобто у підприємств відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, матеріали для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням постачання палива.

Також в акті перевірки податковий орган вказує на чітке визначення законодавством, що підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є включення в податкову декларацію з ПДВ в рядок "податкове зобов'язання" цих сум податку та сплата сум до Державного бюджету України.

Таким чином, встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ, та виникненням у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому, вказані етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку та тільки потім включення відповідних сум до податкового кредиту по ПДВ.

Отже, відсутність підприємств постачальників за місцем реєстрації (місцезнаходження не встановлено) унеможливлює дослідження факту сплати ПДВ до бюджету, тобто неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту ПП "Гезоілсинтез".

Як вбачається із матеріалів справи, при віднесенні позивачем сум витрат за придбані ТМЦ до складу валових витрат останній у перевіряємому періоді керувався як положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На час формування позивачем податкового кредиту у 2010 році діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Формування ж позивачем податкового кредиту у 2011 році врегульоване нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "Агроресурси ХХІ", які відбувалися згідно договору поставки №9/01/09 та додаткової угоди №1 до вказаного договору, укладених між позивачем та вказаним контрагентом 21.01.2009 та 04.01.2010 відповідно (том 1 а.с. 92-93).

В рамках вказаного договору та додаткової угоди ПП "Гезоілсинтез" придбало у ПП "Агроресурси ХХІ" бітум дорожній в'язкий БНД 60/90 на загальну суму 230 016,00 грн, в тому числі ПДВ -38336,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між ПП "Гезоілсинтез" та ПП "Агроресурси ХХІ" з придбання бітуму дорожнього в'язкого БНД 60/90, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури №СФ-0000142 від 07.05.2010, №СФ-0000145 від 11.05.2010, видаткові накладні №РН-000142 від 07.05.2010, №РН-000145 від 11.05.2010 та податкові накладні №145 від 11.05.2010 та №142 від 07.05.2010, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 94-97).

Дослідивши податкові накладні №145 від 11.05.2010 та №142 від 07.05.2010, виписані ПП "Агроресурси ХХІ" для документального оформлення господарських операцій з придбання ПП "Гезоілсинтез" товарно-матеріальних цінностей, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Агроресурси ХХІ" згідно платіжного доручення №1829 від 06.05.2010 (том 2 а.с. 2).

Як встановлено в ході судового розгляду із наданих представником позивача пояснень, придбаний у ПП "Агроресурси ХХІ" бітум у день його придбання реалізовано ТОВ "АПК "Аля", про що свідчать наявні у матеріалах справи договір поставки №19/05/09 від 01.06.2009, додаткова угода №1 від 04.01.2010 до договору№19/05/09 від 01.06.2009, видаткові накладні №РН-0000110 від 07.05.2010, №РН-0000114 від 11.05.2010, довіреність №103 від 07.05.2010 та платіжні доручення №150 від 06.05.2010, №155 від 12.05.2010, №152 від 11.05.2010, №151 від 11.05.2010 (том 1 а.с. 221-223, 235-237, том 2 а.с. 12-15).

Згідно умов договору поставки від 21.09.2009, укладеного між позивачем (покупцем) та ПП "Агроресурси ХХІ" (продавцем), та договору поставки від 01.06.2009 між позивачем та його покупцем - ТОВ "АПК "Аля" нафтопродукти поставляються самовивозом на умовах EXW (франко-термінал ЗАТ "Укртатнафта", естакада наливу, нафтобаза зберігання), а з/д транспортом на умовах FCA (ст. Кагамлицька ПЗД).

Таким чином, позивачем як посередником на ринку нафтопродуктів придбані нафтопродукти у день їх придбання в ПП "Агроресурси ХХІ" реалізовано покупцю - ТОВ "АПК "Аля", який отримував товар безпосередньо з нафтопереробного заводу ЗАТ "Укртатнафта".

Як слідує зі змісту акта перевірки №484/23-308/33910127 від 30.01.2012, перевіряючі прийшли до висновку про неправомірне включення позивачем суми ПДВ у розмірі 38336,00 грн до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Агроресурси ХХІ" в результаті проведення співставлення та виявлення відхилення між сумою податкового кредиту ПП "Гезоілсинтез" та сумою податкового зобов'язання ПП "Агроресурси ХХІ", що не вплинуло на податок на прибуток.

При цьому, податковий орган фактично не заперечував реальності та товарності господарських операцій між позивачем та ПП "Агроресурси ХХІ", а лише посилався на те, що сума в розмірі 38336,00 грн не була включена останнім до складу податкового зобов'язання.

Проте, із такою позицією податкового органу суд погодитися не може, оскільки ставлячи право сумлінного платника податків у залежність від того, яким чином його контрагент звітується перед відповідним органом державної податкової служби по своїм зобов'язанням з бюджетом, податковий орган перекладає на платника податків власні повноваження (взагалі повноваження органу ДПС) щодо контролю за повнотою та своєчасністю виконання обов'язку по сплаті податків та зборів, що є виключно компетенцією Державної податкової служби України.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП "Агроресурси ХХІ"), як і чинний Податковий кодекс України не ставлять в залежність право платника податку (покупця) на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, судом відхиляються як безпідставні посилання податкового органу на не подання ПП "Агроресурси ХХІ" додатку 5 декларації з ПДВ за травень 2010 року, з огляду на наступне.

Так, у матеріалах справи наявна копія ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, якою залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 у справі №2а-3398/10/1670 (том 1 а.с. 202-204).

Зі змісту вказаної ухвали слідує, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 задоволено адміністративний позов ПП "Агроресурси ХХІ", визнано протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року у ПП "Агроресурси ХХІ" та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ прийняти та зареєструвати в електронній базі податкової звітності податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року ПП "Агроресурси ХХІ".

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 38336,00 грн, підтвердженої належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами, отриманими від ПП "Агроресурси ХХІ".

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ТЕРІ" у перевіряємому періоді відбувалися на підставі договору поставки №041106 від 25.04.2011 та додаткової угоди до нього №1 від 17.05.2011 (том 1 а.с. 98-101).

Згідно пункту 1.1 договору поставки постачальник (ТОВ "ТЕРІ") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Гезоілсинтез"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в/в скраплений паливний для КБП марок БТ і СПБТ у відповідності до умов договору та додаткової угоди до нього.

В рамках виконання вказаних вище договору та додаткової угоди, позивачем в травні 2011 року придбано у ТОВ "ТЕРІ газ в/в скраплений паливний для КБП марки БТ в кількості 50,3 т на загальну суму 406 569,87 грн, в тому числі ПДВ 67761,65 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано наступні документи (том 1 а.с. 102-106, 169), а саме:

- заявку на поставку товару від 17.05.2011;

- рахунок-фактуру №СФ-0000012 від 17.05.2011;

- видаткову накладну №РН-0000011 від 19.05.2011;

- накладну №11 приймання-передачі нафтопродуктів від 19.05.2011;

- податкові накладні №4 від 18.05.2011, №2 від 17.05.2011 та №6 від 19.05.2011.

До матеріалів справи позивачем додані також платіжні доручення №2616 від 06.06.2011, №2592 від 17.05.2011 та №2593 від 18.05.2011, з яких можна зробити висновок, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТЕРІ" (том 2 а.с. 7-9). Зі змісту вказаних платіжних доручень слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "ТЕРІ" за придбані товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди №1 від 17.05.2011 до договору поставки №041106 від 25.04.2011, поставка товару здійснюється на умовах: станції призначення ст. Лелеківка, Одеська ЗД код станції 411507.

В ході судового розгляду справи представником позивача до матеріалів справи долучені документи на підтвердження походження та наявності у ТОВ "ТЕРІ" товару, який у подальшому було реалізовано ПП "Гезоілсинтез". Так, договір поставки нафтопродуктів №0155-10/П від 20.12.2010, рахунок-фактура №OOU0010168 від 17.05.2011, лист-заявка на відвантаження товару №207 від 17.05.2011, накладна №6976 від 19.05.2011, залізно-дорожня накладна №51752434 та податкова накладна №2643 від 18.05.2011 підтверджують факт придбання ТОВ "ТЕРІ" газу в/в скрапленого паливного для КБП марки БТ у ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" (том 1 а.с. 205-217).

Судом встановлено, що придбаний ПП "Гезоілсинтез" товар 19.05.2011, тобто безпосередньо в день його придбання, реалізовано ТОВ "Монолітбудкомплект", що підтверджується договором поставки №5Г/11 від 20.01.2011, видатковою накладною №РН-0145 від 19.05.2011, довіреністю на отримання товару №41-2 від 05.05.2011 та платіжними дорученнями (том 1 а.с. 224-225, 229-230, том 2 а.с. 16-17).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП КТП "Юніол", то судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, 01.02.2010 між ПП "Гезоілсинтез" та ПП КТП "Юніол" укладений контракт №20/02/10, предметом якого являється поставка продавцем (ПП КТП "Юніол") нафтопродуктів в асортименті (том 1 а.с. 107). Ціни на нафтопродукти і об'єми визначаються рахунками-фактурами, виставленими продавцем після кожної партії відвантаженого товару. Покупець (позивач) оплачує отримані нафтопродукти шляхом перерахунку грошових коштів, зазначених в рахунках-фактурах, на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту відвантаження товару.

В рамках вказаного контракту позивачем у ПП КТП "Юніол" придбано газ СПБТ в кількості 39,56 т на загальну суму 248 956,60 грн, в тому числі ПДВ 41 492,77 грн.

Виконання умов договору підтверджується рахунками-фактурами №21 від 04.02.2010, №23 від 05.02.2010, накладними №21 від 04.02.2010, №23 від 05.02.2010, податковими накладними №2 від 04.02.2010 та №3 від 05.02.2010, листом-заявкою на відвантаження товару позивачу вих. №212-040210, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 108-111, 167).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався в аналогічному порядку, як і з іншими контрагентами позивача, а саме, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП КТП "Юніол" згідно платіжних доручень №812 від 17.02.2010, №1685 від 04.02.2010, №1683 від 03.02.2010 та №1686 від 05.02.2010, з яких можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП КТП "Юніол" за придбаний товар (том 2 а.с. 4-6).

Придбані ПП "Гезоілсинтез" у ПП КТП "Юніол" нафтопродукти в день їх придбання реалізовані ТОВ "Техбізнесгруп" та ТОВ "Макарівська ГНС". Факт реалізації підтверджується долученими до матеріалів справи: договором поставки №6/01/09 від 05.01.2009, додатковою угодою №1 від 04.01.2010, договором поставки №16/03/09 від 06.02.2009, додатковою угодою №1 від 04.01.2010, видатковими накладними №РН-0000043 від 04.02.2010, №РН-0000045 від 05.02.2010, довіреностями на отримання товару №054 від 04.02.2010, №479 від 01.02.2010, платіжними дорученнями №2814 від 04.02.2010, №2815 від 04.02.2010, №997 від 03.02.2010 та №1026 від 18.02.2010 (том 1 а.с. 218-220, 226-228, 231-234, том 2 а.с. 10-11, 18-19).

В запереченні на позовну заяву Кременчуцька ОДПІ посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від постачальника до покупця. Суд зауважує, що в акті перевірки, на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган не посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, а відтак вказана обставина не слугувала підставою для проведених донарахувань грошових зобов'язань.

Разом з тим, судом з'ясовувалось питання наявності у позивача товарно-транспортних накладних та встановлено наступне.

Згідно умов контракту №20/02/10 від 01.02.2010, укладеного між позивачем (покупцем) та ПП КТП "Юніол" (продавцем), та договорів поставки між позивачем (продавцем) та його покупцями - ТОВ "Техбізнесгруп", ТОВ "Макарівська ГНС" нафтопродукти поставляються самовивозом на умовах ЕХW-франко-термінал ЗАТ ТД "Укртатнафта" або КрУМН, а з/д транспортом - ЕХW-франко-термінал ст. Кагамлицька.

Таким чином, позивачем як посередником на ринку нафтопродуктів придбані нафтопродукти у день їх придбання в ПП КТП "Юніол" реалізовано покупцям - ТОВ "Техбізнесгруп", ТОВ "Макарівська ГНС", які отримували товар самостійно безпосередньо з нафтопереробного заводу ЗАТ "Укртатнафта". Отже, є виключеним фактичне переміщення товару від продавця - ПП КТП "Юніол" до покупця - позивача у справі.

Вказані документи та пояснення надавались позивачем перевіряючим, однак Кременчуцькою ОДПІ не було вжито заходів щодо проведення перевірок по ланцюгу до виробника нафтопродуктів.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПП "Гезоілсинтез" та його контрагентами - ПП КТП "Юніол", ТОВ "ТЕРІ" з придбання газу СПБТ та газу в/в скрапленого паливного для КБП марки БТ. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, а суми витрат, понесених у зв'язку із придбанням товару, до валових витрат.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та включення до валових витрат сум витрат, понесених у зв'язку із придбанням товару у ПП КТП "Юніол" та ТОВ "ТЕРІ" з тих підстав, що відносно ПП КТП "Юніол" та ТОВ "ТЕРІ" внесені записи про відсутність даних підприємств за місцезнаходженням, судом відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається з довідки з ЄДР відносно ТОВ "ТЕРІ":

- 25.08.2011 внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу;

- 16.12.2011 внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, тобто вже після здійснення господарських операцій з ПП "Гезоілсинтез". При цьому, вже 04.01.2012 державним реєстратором був внесений запис №1 103 106 0013 006374 про підтвердження відомостей про юридичну особу - ТОВ "ТЕРІ" (том 1 а.с. 243-247).

Що ж стосується ПП КТП "Юніол", то як слідує з довідки з ЄДР відносно вказаного товариства дійсно 01.11.2010 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Однак суд зауважує, що вказаний запис внесено 01.11.2010, а взаємовідносини між ПП "Гезоілсинтез" та ПП КТП "Юніол" відбувалися в лютому 2010 року (том 1 а.с. 248-250).

Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що у ТОВ "Юніол" та ПП КТП "ТЕРІ" відсутні основні фонди, запаси, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, матеріали для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням постачання нафтопродуктів, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, а наявність основних фондів не є обов'язковою умовою при здійсненні такого виду діяльності як оптова торгівля паливом.

Крім цього, суд зазначає, що ПП КТП "Юніол" та ТОВ "ТЕРІ" подані до відповідних податкових органів податкові декларації з податку на додану вартість за спірні періоди здійснення господарських операцій з позивачем у справі. При цьому, зазначена у рядку 2 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року сума податкових зобов'язань ПП КТП "Юніол" та у рядку 5 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року сума податкових зобов'язань ТОВ "ТЕРІ" ідентичні сумам податкового кредиту ПП "Гезоілсинтез" за відповідні періоди.

Суд звертає увагу також на те, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

В акті перевірки Кременчуцька ОДПІ посилається на не доведеність економічної доцільності спірних угод.

На вимогу суду позивачем надано довідку про фінансові результати здійснених ПП "Гезоілсинтез" з ПП КТП "Юніол", ТОВ "ТЕРІ", ПП "Агроресурси ХХІ" господарських операцій, з якої вбачається, що фінансовий результат позивача склав прибуток в загальному розмірі 10253,40 грн.

Також у висновках акту перевірки від 30.01.2012 Кременчуцька ОДПІ посилається на врахування акту планової перевірки від 29.04.2009 №1765/23-209/3391012 за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0002622301/0/1603 від 19.05.2009 на загальну суму податку на прибуток 466909,9 грн. Дане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду, яким позов задоволено. Однак Кременчуцькою ОДПІ оскаржено вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і Харківським апеляційним адміністративним судом в задоволенні позову відмовлено.

Проте, вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки зі змісту наявної в матеріалах справи копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.06.2011 про відкриття касаційного провадження у справі №2а-47482/09/1670 за скаргою Кременчуцької ОДПІ вбачається, що Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.08.2010 залишив без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 про задоволення позову ПП "Гезоілсинтез" до Кременчуцької ОДПІ про скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення №0002622301/0/1603 від 19.05.2009 (том 2 а.с. 20-40).

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Гезоілсинтез", ПП КТП "Юніол", ТОВ "ТЕРІ", ПП "Агроресурси ХХІ", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2012 року №0002682301/320, №0002662301/319 та №0002672301/33.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2146,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Гезоілсинтез" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 14 лютого 2012 року №0002682301/320, №0002662301/319 та №0002672301/33.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Гезоілсинтез" (ідентифікаційний код 33910127) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава