Рішення

від 04.08.2008 по справі 17/65-08-2453

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04"

серпня 2008 р.

Справа  № 17/65-08-2453

За

позовом:         Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТРИДЕНТА АГРО";      

до

відповідача:  Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної

особи ОСОБА_1;                  

про стягнення 3997,18

грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П

р е д с т а в н и к и :

Від позивача:       Грищенко О.М. - повірений;

Від відповідача:   не з'явився;

СУТЬ

СПОРУ:

позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з

відповідача по справі 3 997,18 грн., з яких 1 241,58 грн. -пені, 173,46 грн.

-3% річних, 2 032,35 грн. -індексу інфляції, 550 грн. -витрат на юридичні

послуги за період з 15 лютого 2008р. до 10 червня 2008р.

Відповідач

в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений

належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштового

відправлення, яке наявне в матеріалах справи, письмовий відзив на позовну заяву

не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку

ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

11

червня 2008 року ТОВ „Триденна Арго” звернулося до господарського суду Одеської

області з позовною заявою (вих. № 3336) про стягнення із відповідача ОСОБА_1.

суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару на

умовах відстрочення платежу № 21/04/07 від 29 березня 2007 року (далі -

Договір) та відшкодування збитків.

28

березня 2008 року Господарським судом Одеської області рішенням по справі                 № 11/17-08-150 (суддя Власова

С.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до СПД-ФО

ОСОБА_1. про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором

купівлі-продажу товару та відшкодування збитків задоволено повністю.

Відповідно

до вказаного рішення стягненню із відповідача СПД ОСОБА_1. підлягає на користь

ТОВ „Тридента Агро” 17 926 грн. 21 коп. - основного боргу, пеня у розмірі 1 754

грн. 09 коп., 3% річних у сумі 305 грн. 53 коп., індекс інфляції у розмірі 2

917 грн. 88 коп., штрафу у сумі 1 947 грн. 84 коп., збитки за юридичні послуги

у сумі 1 800 грн. 00 коп., 365 грн. 52 коп. держмита та 118 гривень 00 копійок

витрат на ІТЗ судового процесу.

Проте,

до цього часу СПД ОСОБА_1. у порушення норм чинного цивільного та

господарського законодавства України та умов Договору не оплатив поставлений

Товар відповідно до умов Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення

платежу                № 21/04/07 від 29

березня 2007р. у розмірі 17 926 грн. 21 коп. 

Зазначені

обставини спонукали ТОВ „Тридента Агро” звернутися до господарського суду

Одеської області з позовною заявою (вхід. № 3336 від 11.06.2008р.) про

стягнення з СПД ОСОБА_1. штрафних санкцій у розмірі 3 997,18 грн. за період,

який сплинув з часу прийняття судового рішення по справі   № 11/17-08-150.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 13 червня 2008р. порушено провадження

у справі № 17/65-08-2453 за позовом ТОВ „Тридента Агро” до СПД ОСОБА_1 про

стягнення 3997,18 грн.

У

ході розгляду справи у суді позивач надав суду заяву про уточнення позовних

вимог (від 04.08.2008р. вхід. № 15669), в якій просить суд стягнути з

відповідача по справі 4 819,70 грн. з яких 1 830,94 грн. -пені, 246,96 грн. -3%

річних, 2 191,81 грн. -індексу інфляції, 550 грн. -витрат на юридичні послуги у

зв'язку з тим, що строк нарахування штрафних санкцій припиняється через шість

місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, виходячи з цього штрафні

санкції у вигляді пені за Договором 

позивачем були нараховані з 15 лютого 2008р. до 30 липня 2008р.  

Дослідивши

обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

дійшов наступних висновків.

У

відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій

осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення

цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин,

різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення

осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних

прав і обовЧязків. 

При

цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України, 

господарським  визнається  зобов'язання, 

що  виникає  між суб'єктом 

господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, 

передбачених  цим  Кодексом, 

в силу  якого  один 

суб'єкт  (зобов'язана  сторона, 

у  тому  числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію   господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, 

передати   майно,   сплатити  

гроші,   надати інформацію

тощо),  або утриматися від певних

дій,  а інший суб'єкт (управнена

сторона,  у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

   Також згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України,

факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує

господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при

вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно

до ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім

цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється

виконанням,  проведеним належним чином.

Абзац

1 ч.1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно

п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони

несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно

до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути

виконано.  

Виходячи

з цього на думку суду штрафні санкції у вигляді пені за Договором

правомірно   нараховані  позивачем 

з 15 лютого 2008р.( дати, до якої були стягнуті штрафні санкції по

рішенню суду по справі  № 11/17-08-150

)  до 30 липня 2008р.  

Відповідно

до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не

визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому

розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до

суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі,

або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його

виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно

п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує

на

користь Продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен

день

прострочення.         

Відповідно

до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР платники грошових коштів

сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в

розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Разом

із тим ст. 3 зазначеного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений

статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у

період, за який сплачується пеня.

Враховуючи

ті обставини, що розмір пені передбачений Договором у розмірі 0,08% від

вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення, перевищує подвійну

облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня,  судом приймається

розрахунок розміру пені, що підлягає стягненню, в якому пеню розраховано

виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до вимог Закону

України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

  Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд

доходить до висновку, що позивачем правомірно та у відповідності до вимог

діючого законодавства розрахована пеня, яка згідно представленого розрахунку

суми позову становить 1 830,94 грн.

   Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже

враховуючи положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги

в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 246,96 грн., обґрунтовані

та підлягають задоволенню.

Також  дослідивши розрахунок позивача по нарахуванню

відповідачу інфляційних втрат, суд вважає заявлені позивачем вимоги щодо

стягнення з інфляційних втрат у розмірі                     2 191,81 грн. також

такими, що підлягають задоволенню.

Згідно

із п. 11.1. укладеного Договору, Договір діє з моменту його підписання і до

повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Як

видно із вищевикладеного, Відповідач відповідно до вимог чинного законодавства

та умов Договору , покладені на себе зобов'язання, передбачені розділом 5 та 8

даного Договору не виконав, тому з урахуванням вимог  ч. 1 ст. 202 ГК України та вимог ст. 599 ЦК

України  свої зобов'язання СПД ОСОБА_1.

повинен  виконати належним чином.

Відповідно

до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)          припинення зобов'язання внаслідок

односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це

встановлено договором або

законом, або розірвання договору;

2)          зміна умов зобов'язання;

3)          сплата неустойки;

4)          відшкодування збитків та моральної

шкоди.

В

розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має

право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими

можуть бути захищенні права та інтереси даних суб'єктів є відшкодування

збитків.

Стаття

224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської

діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні

інтереси якого порушено.

Під

збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або

пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона

одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил

здійснення господарської діяльності другою стороною.

До

складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське

правопорушення, включаються:

-

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до

вимог

законодавства;

-  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені

іншим суб'єктам, вартість додаткових

робіт, додатково витрачених матеріалів

тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків

внаслідок

порушення зобов'язання другою стороною;

-  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на

який сторона, яка зазнала збитків, мала

право

розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічна норма права

міститься у статті 22 ЦК України.

Відповідно

до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати

кредиторові завдані цим збитки.

Приймаючи

до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині

стягнення з відповідача 550 грн., в якості збитків, які позивач поніс в

наслідок надання йому юридичних послуг, обґрунтовані та підтверджені певними

засобами доказування, а саме договором № 114/06/08 про надання юридичних послуг

та виконання юридичних робіт від 09.06.2008р., актом прийому-передачі

документів від 09.06.2008р., та платіжним дорученням   № 6852 від 10.06.2008р. на суму 550 грн.

Враховуючи

викладене, суд доходить висновку про порушення з боку СПД                 ОСОБА_1. умов договору №

21/04/07 від 29.03.2007р., та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим

позовні вимоги ТОВ „Тридента Агро” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові

витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись

ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1/АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1/ на користь

товариства з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” /03038, м. Київ, вул.

Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321/ 1 830 грн. 94 коп. /одна тисяча вісімсот

тридцять грн. 94 коп./ - пені; 246 грн. 96 коп. /двісті сорок шість грн. 96

коп./ - 3% річних; 2 191 грн. 81 коп. /дві тисячі сто дев'яносто одна  грн. 81 коп./ - індексу інфляції;     550 грн. 00 коп. / п'ятсот п'ятдесят грн.

00 коп./ - витрат за надання юридичних послуг;      102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ -

держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового

процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку,

передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в

законну силу.

Суддя                                                                                      

Зуєва Л.Є.