Ухвала

від 24.04.2012 по справі 2-178

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-178 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Номер провадження 22-ц/1890/758/12 Суддя-доповідач - Попруга Категорія - 56

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В., Смирнової Т. В.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2

на ухвалу судді Ковпаківського районного суду м.Суми Сумської області від 03 лютого 2012 року про відмову у відкритті провадження

за матеріалами позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2, до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, третя особа - опікунська рада при Ковпаківській районній в м.Суми адміністрації,

про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у якості законного представника свого малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулись до суду з позовом про зобов'язання ВДВС Сумського МУЮ зняти арешт з квартири.

Свої вимоги мотивували незаконністю прийнятої 01 квітня 2011 року постанови про відкриття виконавчого провадження, якою арештована належна на праві власності ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1, оскільки у вказаному житлі, окрім інших, зареєстрований і проживає її малолітній онук. Вказували, що квартира в іпотеку не передавалась.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м.Суми Сумської області від 03 лютого 2012 року відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що така незгода заявників з діями державних виконавців вирішується у порядку, передбаченому для вирішення скарг на їх дії (ст.ст.383-385 ЦПК України), а не у порядку позовного провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводить, що заявлені вимоги належить розглядати у порядку позовного провадження, оскільки вони ґрунтуються на праві власності та володіння арештованим майном.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги.

Постановляючи оспорювану ухвалу, суддя виходила з того, що постановою державного виконавця Ковпаківського ВДВС Сумського МУЮ від 01 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню заочного рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 серпня 2009 року, яким з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнуто 2288149 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором та 1730 грн. судових витрат.

Вказаною постановою державний виконавець наклав арешт на все майно ОСОБА_3, у тому числі на належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

У квартирі за вказаною адресою зареєстровані та проживають сама ОСОБА_3, її чоловік, повнолітні два сини, дочка та малолітній онук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26 грудня 2003 року, роз'яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Аналогічна позиція щодо розгляду за правилами позовного провадження вимог про виключення майна з опису, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним міститься і в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» №6 від 27 серпня 1976 року (зі змінами).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не оспорює право власності на арештоване нерухоме майно - квартиру та жодних вимог ні до боржника ОСОБА_3 ні до особи, в інтересах якої накладено арешт (стягувача), не заявляє.

Вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_1 зводяться до обґрунтування незаконності дій саме державного виконавця, який, наклавши арешт, порушив на їх думку житлові права малолітньої дитини.

Тому, суд першої інстанції, правильно керуючись ст.15, п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачами вимоги вирішуються у передбаченому Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» порядку, шляхом подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органів ДВС.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ст.312, ст.ст.314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу судді Ковпаківського районного суду м.Суми Сумської області від 03 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -