Рішення

від 23.04.2012 по справі 627-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2012Справа №5002-17/627-2012

За позовом Приватного підприємства «Ена»

До відповідача Торгового дому «Валенсія»

про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкту оренди у розмірі 192 000 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Аширов Ф.Ю., представник

Від відповідача - Біда В.А., представник

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкту оренди у розмірі 192 000 грн., у зв'язку з тим, що відповідач з 06.02.2008 року незаконно займав нежитлові приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, не повернув їх власнику майна, а тому, відповідно до вимог ч. 1 статті 785 ЦК України, ч. 2 статті 785ЦК України та п. 7.2 Договору оренди нежитлових приміщень від 06.04.2006 року, повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочки: з лютого 2009 року по січень 2012 року у розмірі 192 000 грн.

Відповідач у відзиві щодо позову заперечує, та вказує, що згідно з частиною 2 статті 258 ЦК України для стягнення неустойки встановлюється позовна давність строком в один рік. По справі № 5002-17/6061-2010 судом першої інстанції, а також постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень від 06.04.2006 року дійсний з 06.04.2006 року по 06.03.2007 року, при цьому пролонгації вказаний договір не передбачав.

Відповідач також заявив про застосування позовної давності, що відображене в звукозапису засідання суду.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору оренди приміщення від 06.04.2006 року Орендодавець (ПП фірма «ЕНА») передає, а Орендар (Торговий дім «Валенсія») приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Гагаріна 34-Б, загальною площею 80 кв.м. (п. 1.1).

Згідно статуту ПП «Ена» воно є правонаступником ПП фірма «Ена».

Згідно п. 3.1 договору він дійсний з 06.04.2006 року по 06.03.2007 року.

Згідно ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно телеграм від 20 та 21 травня 2007 року ПП «Ена» не бажає продовжувати орендні відносини та просить Торговий дім «Валенсія» звільнити орендоване приміщення.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми договір може діяти до 06.02.2008р.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду АР Крим від 23.09.2011 року по справі № 5002-17/6061-2010 за позовом Приватного підприємства «Ена» до відповідача Торгового дому «Валенсія» про зобов'язання повернути Приватному підприємству «Ена» нежитлове приміщення площею 80 кв.м., розташоване у зупиночному павільйоні по вул. Гагаріна 34-Б, м. Сімферополь, АР Крим, та, відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України ці обставини доведенню у справі, що розглядається, не підлягають.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року по справі № 5002-17/6061-2010 апеляційну скаргу Торгового дому «Валенсія» залишено без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 23.09.2011 року по справі № 5002-17/6061-2010 залишено без змін.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно п. 7.2 Договору оренди від 06.04.2006 року позивач зобов'язується у випадку неповернення об'єкту оренди після закінчення строку оренди, сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочки.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачене право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 2.1 договору за використання об'єкту оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 3200 грн. на місяць.

Відповідачем не надано доказів своєчасного повернення об'єкту оренди.

Більш того, згідно повідомлення відповідача, спрямованого до Залізничного ВДВС, приміщення звільнене лише 27 січня 2012 року.

Також необхідно зазначити, що предметом позову не є спір щодо взаємозаліків, які згідно ч. 2 статті 601 ЦК України здійснюються за заявою однієї із сторін.

Тобто, якщо відповідач вважає, що позивач безпідставно зарахував сплачені ним суми в рахунок погашення пені за період лютий 2009 року - січень 2010 року, він вправі захищати свої інтереси у встановленому Законом порядку шляхом подання відповідного позову.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 ЦК України для стягнення неустойки встановлюється позовна давність строком в один рік.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року в спірних правовідносинах неустойка може нараховуватись за весь час прострочки.

Постанова Верховного Суду України прийнята у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та згідно ст. 111-28 ГПК України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установленому законом.

Таким чином, рішення Верховного Суду України у даному випадку обов'язкові до застосування.

При цьому необхідно зазначити, що в ч. 6 ст. 232 ЦК України мова йде про нарахування неустойки, а не про її стягнення. В зазначеній постанові Верховного Суду України мова також не йде щодо питань застосування позовної давності.

Позивач розраховує неустойку за період з лютого 2009 року по січень 2012 року.

Позов поданий 23.04.2012 року.

Відповідно, позовна давність починається з початку порушеного права, тобто, з 06.02.2008 року, та її строк спливає 22.02.2011 року, тобто, за рік до подання позову, з урахуванням п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України.

При цьому необхідно відмітити, що позивачу не було необхідності чекати рішення суду щодо визначення дати повернення майна.

Так, неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України. Згідно листа Вищого господарського суду України вони є обов'язковими для застосування господарськими судами.

Таким чином, з урахуванням позовної давності та розрахунку позивача, стягненню підлягає сума 71 771,43 грн. за період з 23.02.2011 року по січень 2012 року включно, (що складає за 6 днів лютого 2011 року 1371,43 грн. (6400:28Х6=1371,43 грн.), та за березень 2011 року - січень 2012 року 70 400,00 грн. (6400Х11); Разом: 1371,43+70 400,00 = 71 771,43 грн.

Відносно вимоги на суму 120 228,57 грн. за період з лютого 2009 року по 22.02.2011 року сплила позовна давність, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

В матеріалах справи відсутні підстави вважати, що пропуск позовної давності відбувся із поважних причин.

У всякому разі позивач при розгляді питання щодо застосування позовної давності поважність її пропуску не обґрунтував, а також не заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповідних доказів. По матеріалам справи суд не вбачає поважних причин пропуску позовної давності за визначений період.

Так, неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Таким чином, є сплив позовної давності щодо вимог на суму 120 228,57 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем.

Сплата судового збору позивачем підтверджується платіжним дорученням № 130 від 23 лютого 2012 року на суму 3840,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2012 року встановлено в розмірі 1073 грн.

Позов поданий до суду 23 лютого 2012 року.

2 % ціни позову складає 3840,00 грн. (2 % від 192 000 грн).

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, та складає - 1435,43 грн. (стягнута сума помножена на суму судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (71 771,43*3840,00:192000= 1435,43 грн.)).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Застосувати позовну давність щодо вимог на суму 120 228,57 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Торгового дому «Валенсія» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дацуна 21-А, ідентифікаційний код: 24870622) на користь Приватного підприємства «Ена» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, ідентифікаційний код: 21838762) неустойку за прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкту оренди в сумі 71 771,43 грн., судовий збір в сумі 1435,43 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення 120 228,57 грн. - у позові відмовити.

Рішення оформлене та підписане

у повному обсязі:

28.04.2012 року

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.