Рішення

від 10.04.2012 по справі 30/399

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/399 10.04.12

За позовом Закритого акціонерного товариства "Перспектива"

До Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

Третя особа Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 203 006,52 грн.

Судді: Ващенко Т.М. (головуюча)

Сівакова В.В.

Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3 -представник за довіреністю № 49 від 01.06.11.

Від відповідача ОСОБА_4-представник за довіреністю № 155/1/03-16 від 03.01.12.

Від 3-ої особи не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Перспектива" до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з відповідача на користь позивача суму збитків (неодержаних доходів) в розмірі 203 006,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.11. порушено провадження у справі № 30/399; розгляд справи призначено на 29.11.11. о 15-50.

24.11.11. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. Відповідач вказує на те, що позивач безпідставно вважає, що відповідач внаслідок невиконання ним умов Договору оренди № 08/1763 заподіяв йому матеріальну шкоду у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), оскільки жодних зобов'язань за вказаним вище Договором оренди в силу його припинення відповідач не має.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.11. розгляд даної справи було відкладено на 20.12.11. о 11-30.

В судовому засіданні 20.11.11. на підставі ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 10.01.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.12. продовжено строк вирішення спору у справі № 30/399 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.12. залучено до участі у розгляді справи № 30/399 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.12. призначений колегіальний розгляд справи № 30/399 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.01.12. визначений склад колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Сівакова В.В., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.12. розгляд справи призначено на 09.02.12. о 11-00.

Представником позивача 09.02.12. подано клопотання про відвід судді Трофименко Т.Ю., оскільки суддя приймала участь у розгляді справи № 35/289-36/391, а її участь у даній справі може суттєво вплинути на розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.12. заява про відвід судді Трофименко Т.Ю. залишена без задоволення та на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 28.02.12. на 10-20.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.12. справу № 30/399 передано на розгляд колегії суддів у складі: Смирнова Ю.М. (головуюча), Трофименко Т.Ю., Мандриченко О.В., в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.12. розгляд справи № 30/399 призначено на 10.04.12. о 11-15.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.12., в зв'язку з виходом судді Ващенко Т.М. з лікарняного, справу № 30/399 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ващенко Т.М. (головуюча), Сівакова В.В., Трофименко Т.Ю.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.12. надав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.04.12. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.12. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Представник третьої особи в судове засідання 10.04.12. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/399.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

23.11.04. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Перспектива" (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 08/1763 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Орендодавець на підставі рішення Київського Господарського суду міста Києва від 02.12.03. № 1/358 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення (об'єкт оренди), за адресою: вул. Юри Гната, будинок 13 літ. А, для розміщення кондитерського цеху, в т.ч. столу замовлень.

У відповідності до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 503,2 кв. м, в т.ч. на 1 поверсі -306,50 кв. м, з них стіл замовлень 20,0 кв. м, у підвалі -196,7 кв.м.

Строк дії Договору було встановлено з 23.11.04. по 31.12.06. (п. 9.1 Договору).

Позивач вказує на те, що основна площа орендованого приміщення використовувалася для розміщення кондитерського цеху з 1971 року, а стіл замовлень необхідно було обладнати: замовити і одержати проектну документацію, виконати ремонтні роботи, придбати та встановити торгове устаткування, погодити і одержати відповідні дозволи на стіл замовлень від санітарної і пожежної служби, одержати дозвіл районної держадміністрації на торгову точку і лише тільки тоді придбати торговий патент терміном на один рік. Стіл замовлень почав працювати 06.05.06.

Термін дії Договору оренди було погоджено сторонами до 31.12.06. Позивач 07.11.06. звернувся до постійно діючого виконавчого органу Київської міської ради - Головного Управління комунальної власності м. Києва з проханням дати згоду на продовження дії Договору оренди на новий строк. Відповіді не надійшло. Позивач ще неодноразово звертався з тим самим проханням, але відповіді так і не отримав, продовжував користуватись приміщенням і сплачувати орендну плату. Але з травня 2007 року позивач не мав можливості використовувати за призначенням, як торгову, площу стола замовлень.

ЗАТ «Перспектива»вказує на те, що рішенням Київської міської ради від 15.03.07. № 272/933 позивачу було відмовлено у продовженні строку дії Договору оренди.

Позивач зазначає, що відповідач на протязі 2007 -2008 р.р. уникає укласти договір оренди на спірне приміщення

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що внаслідок незаконної відмови у продовженні дії Договору оренди, позивачу було заподіяно значної матеріальної шкоди у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії Договору закінчився 31.12.06. Зазначена обставина встановлена в ході розгляду судом справи № 35/289 за участю Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та Закритого акціонерного товариства "Перспектива", і повторного доведення не потребує, в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 7.5 Договору, Орендар у разі закінчення строку дії Договору або його розірванні зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.11. у справі № 11/323 було встановлено, та у відповідності до норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує, що термін дії Договору оренди закінчився, а ЗАТ "Перспектива" продовжувало користуватися орендованим майном, в тому числі, площею, на якій розміщувався стіл замовлень, і в порядку, передбаченому Договором, орендоване майно КП "Київжитлоспецексплуатація" не повернуло. Доказів того, що стіл замовлень не працював, суду не надано. Аналогічні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 22.07.10. у справі № 35/599 за участю Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та Закритого акціонерного товариства "Перспектива".

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.

Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що викладена ним у постановах № 32/543 від 04.04.06. та № 14/116 від 16.05.07.

Позивачем не надано суду належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що у період з 2006 по 2007 р.р. він за рахунок неотриманої торгової націнки втратив 203 000,00 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Сума упущеної вигоди, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним та абстрактним припущенням про можливість отримання торгової націнки, та таке обґрунтування упущеної вигоди не може бути підставою для застосування відповідних статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідний підхід підтверджується практикою Верховного Суду України, що викладено, зокрема, у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.04.07. № 2-14/144-2006 (2-19/144-2006І2-19/137-78-2005) «Про застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди».

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що відповідач в розумінні норм ст. 1 Господарського процесуального кодексу України порушив законні та охоронювані законі інтереси та права позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Перспектива".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Перспектива" відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Т.М. Ващенко (головуюча)

В.В.Сівакова

Т.Ю.Трофименко

Повне рішення

складено 17.04.12.