Рішення

від 25.04.2012 по справі 48/462

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/462 25.04.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-Плюс" прозобов'язання повернути майно Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Марченко М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" (надалі - "Фабрика") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-Плюс" (надалі - "Товариство") про зобов'язання повернути майно.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним володінням відповідачем майном позивача, а саме: в'язальними машинами "Штоль" моделі CMS 330.6 у кількості десять одиниць, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049, 0051, 0053, 0332, 0336, 0338 та комп'ютером №0940427.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.11.2011 р.

Представником відповідача в судовому засіданні подано пояснення по суті спору за змістом якого проти позову заперечував, вказував на те, що позивачем не доведено того, що частина заявленого до повернення майна, а саме: в'язальні машини "Штоль" моделі CMS 330.6, заводські №№ 0051, 0053, 0332, 0336, 0338 та комп'ютер №0940427, є його власністю, а інша частина заявленого до повернення майна (в'язальні машини "Штоль" моделі CMS 330.6, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049) було повернуто позивачу згідно акту прийому-передачі з оренди технологічного обладнання за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 30 від 31.05.2006 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 21.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

20.03.2012 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів №109/2364/12-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі №48/462 за позовом ТДВ "Трикотажна фабрика "Киянка" до ТОВ "Киянка-Плюс", складений 05.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.04.2012 р.

17.04.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши наведене клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом в задоволенні клопотання позивача відмовлено, оскільки позивач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити іншу особу для представництва власних інтересів.

Крім того, з довіреності №303 від 05.10.2011 р. вбачається, що директором Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" було уповноважено представляти інтереси товариства двох осіб.

Належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та визнається представником позивача в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, а в клопотанні про відкладення розгляду справи від 17.04.2012 р. його представник зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2003 р. між Колективним підприємством трикотажна фабрика "Киянка" (після правонаступництва -Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка") (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди №11 (надалі - "Договір") відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування на умовах оренди технічне в'язальне і швейне обладнання для виробництва трикотажних виробів, що підтверджується актами приймання-передачі в оренду технічного обладнання ТОВ "Киянка-плюс" (додатки до Договору).

Відповідно до вказаних актів орендодавцем було передано в користування орендарю в т.ч. в'язальні машини "Штоль" у кількості 5 одиниць, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049.

Згідно актів прийому-передачі з оренди технологічного обладнання за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 30 від 31.05.2006 р., 01.07.2007 р., 21.02.2008 р. та 01.02.2009 р. відповідач повернув на користь позивача отримане за Договором в оренду технічне в'язальне і швейне обладнання для виробництва трикотажних виробів в т.ч. в'язальні машини "Штоль" у кількості 5 одиниць, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049.

Спір у справі виник у зв'язку із незаконним, на думку позивача, володінням відповідачем майном Фабрики, а саме: в'язальними машинами "Штоль" моделі CMS 330.6 у кількості десять одиниць, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049, 0051, 0053, 0332, 0336, 0338 та комп'ютером №0940427.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, об'єктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

По-перше, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірне майно, а саме: в'язальні машини "Штоль" у кількості 5 одиниць, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049, було передано відповідачу у строкове платне користування на виконання умов Договору .

Тобто, спір в даній частині виник із зобов'язальних правовідносин щодо повернення орендованого майна, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Суд відзначає, що віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Відтак, у випадках, коли підставою для позову про витребування у натурі майна є невиконання відповідачем обов'язку щодо його повернення, такий позов не є віндикаційним.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 08.07.2010 р. у справі №53/440 та від 17.02.2011 р. у справі №20/076-10.

Таким чином, при зверненні з даним позовом до суду в наведеній частині позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права та визначені ним правові підстави такого звернення -невиконання відповідачем встановленого законом та Договором обов'язку орендаря щодо повернення орендованого приміщення.

Крім того, судом не встановлено та не доведено позивачем обставин з настанням яких положення ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 2.3 Договору передбачають настання обв'язку відповідача по поверненню об'єкту оренди, а наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі з оренди технологічного обладнання за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 30 від 31.05.2006 р. підтверджується повернення Товариством на користь Фабрики в'язальних машин "Штоль" у кількості 5 одиниць, заводські №№ 0044, 0045, 0047, 0048, 0049.

По-друге, за змістом ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Підстави, зазначені позивачем у позовній заяві, повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підтвердження знаходження у володінні відповідача спірного майна позивачем було надано лист Товариства №78/1 від 06.06.2011 р. за змістом якого Товариство підтверджувало знаходження на його території заявленого до витребування майна.

В той же час, відповідач заперечує проти наявності такого листа та заперечується факт його підписання директором Товариства Марченком А.М.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, для вирішення даного спору по суті з огляду на твердження позивача про визнання відповідачем в листі №78/1 від 06.06.2011 р. перебування спірного майна у його володінні та заперечення відповідачем щодо підписання такого листа існує необхідність ідентифікації підпису директора Марченка А.М. на листі №78/1 від 06.06.2011 р., а саме: чи належать вказаний підпис Марченку А.М.

Оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань, то судом на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 21.11.2011 р. було призначено у справі №48/462 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлено наступне питання: "чи виконано підпис на листі №78/1 від 06.06.2011 р. (а.с. 142) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-Плюс" Марченком Антоном Миколайовичем?".

20.03.2012 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів №109/2364/12-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі №48/462 за позовом ТДВ "Трикотажна фабрика "Киянка" до ТОВ "Киянка-Плюс", складений 05.03.2012 р. (надалі - "Висновок").

Відповідно до Висновку підпис від імені Марченка Антона Миколайовича у листі №78/1 від 06.06.2011 р. в рядку "Директор ТОВ "Киянка-плюс" А.М. Марченко" (а.с. 142) виконаний не Марченком Антоном Миколайовичем , а іншою особою з наслідуванням підпису Марченка А.М.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткі висновки з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, відтак, суд приходить до висновку, що наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Отже, наданий позивачем на підтвердження знаходження у відповідача спірного майна лист №78/1 від 06.06.2011 р. не містить підпису директора Товариства, а тому не може бути належним доказом перебування у володінні відповідача спірного майна.

Будь-яких інших доказів знаходження у відповідача майна, вимоги про витребування якого розглядаються в даній справі, позивачем не надано, як і не надано належних доказів того, що таке майно перебуває у власності (чи іншому праві володіння) у позивача.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Фабрики правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення - 25.04.2012 р.