Рішення

від 18.04.2012 по справі 14/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/519 18.04.12 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-виробниче

підприємство № 1"

про стягнення 295 478,95 грн.

Головуючий суддя: Мельник С.М.

Суддя: Чебикіна С.О.

Суддя: Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-виробниче підприємство № 1" про стягнення 295 478,95 грн., з яких 168 845,11 грн. заборгованості та 126 633,84 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці та монтажу оплаченого позивачем товару за договорами № 23/07/08 від 10.07.08 р. та № 26/09/08 від 11.09.08 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.11.11 р.

29.11.11 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд застосувати наслідки пропущення позивачем строків позовної давності.

В судовому засіданні 30.11.11 р. позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судових засіданнях 30.11.11 р. та 21.12.11 р. оголошувались перерви у відповідності до вимог ст. 77 Господарського кодексу України.

В судовому засідання 21.12.11 р. представником позивача було подано заперечення на відзив на позовну заяву, у якому позивач заперечує проти пропущення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості по договору № 26/09/08 від 11.09.08 р.

18.01.12 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зарахування зустрічних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.12 р. розгляд справи призначено у колегіальному складі суду.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 18.01.12 р. призначено наступний склад суду для розгляду справи: головуючий суддя Мельник С.М., судді Шкурдова Л.М. та Зеленіна Н.І.

Ухвалою суду від 18.01.12 р. колегією суддів справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.02.12 р.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 15.02.12 р. у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. на лікарняному призначено наступний склад суду для розгляду справи: головуючий суддя Мельник С.М., судді Чебикіна С.О. та Зеленіна Н.І.

Ухвалою від 15.02.12 р. зміненою колегією суду справу було прийнято до провадження.

В судовому засіданні 15.02.12 р. оголошувалась перерва до 14.03.12 р.

28.02.12 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 14.03.12 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці призначено наступний склад суду для розгляду справи: головуючий суддя Мельник С.М., судді Чебикіна С.О., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.12 р. колегією суддів у складі головуючого судді Мельника С.М., суддів Чебикіної С.О. та Ломаки В.С. справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні 14.03.12 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.04.12 р.

18.04.12 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором № 26/09/08 від 11.09.08 р. та не заперечила проти застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо стягнення грошових коштів за договором № 23/07/08 від 10.07.08 р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та підтримав подані клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки та про зарахування однорідних зустрічних вимог.

В судовому засіданні 18.04.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (надалі -позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-виробниче підприємство № 1" (надалі -відповідач, Постачальник) було укладено договори поставки обладнання № 26/09/08 від 11.09.08 р. (надалі -Договір 1) та № 23/07/08 від 10.06.08 р. (надалі -Договір 2).

Пунктами 1.1. Договорів сторони передбачили, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю обладнання та здійснити його монтаж за адресою, вказаною в договорі, відповідно до Специфікації Додаток № 1), яка являється невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується провести оплату, а також прийняти обладнання та роботи по його монтажу.

Відповідно до п. 2.1. Договору 1, сума договору складає 495 638,40 грн. Сума договору складається з вартості обладнання та вартості монтажних робіт. Вартість обладнання та вартість робіт по монтажу обладнання вказуються у Специфікації (Додаток № 1).

У пункті 2.2. Договору 1 сторони домовились про те, що оплата по даному договору здійснюється в три етапи. На першому етапі Покупець перераховує аванс у розмірі 60 % суми договору (297 383,04 грн.), на другому етапі Покупець перераховує аванс у розмірі 20 % суми договору (99 127,68 грн.), на третьому етапі Покупець перераховує грошові кошти у розмірі 20 % суми договору (99 127,68 грн.).

Строк оплати першого етапу -протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору, строк оплати другого етапу -протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника про готовність до відгрузки обладнання, строк оплати третього етапу - протягом 3-х банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт по монтажу обладнання.

Відповідно до п. 2.1. Договору 2, сума договору складає 770 700,00 грн. Сума договору складається з вартості обладнання та вартості монтажних робіт. Вартість обладнання та вартість робіт по монтажу обладнання вказуються у Специфікації (Додаток № 1).

У пункті 2.2. Договору 2 сторони домовились про те, що оплата по даному договору здійснюється в три етапи. На першому етапі Покупець перераховує аванс у розмірі 60 % суми договору (462 420,00 грн.), на другому етапі Покупець перераховує аванс у розмірі 20 % суми договору (154 140,00 грн.), на третьому етапі Покупець перераховує грошові кошти у розмірі 20 % суми договору (154 140,00 грн.).

Строк оплати першого етапу -протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору, строк оплати другого етапу -протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від Постачальника про готовність до відгрузки обладнання, строк оплати третього етапу - протягом 3-х банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт по монтажу обладнання.

Пунктами 3.2. Договорів передбачено обов'язок відповідача поставити підготоване обладнання Покупцю за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 протягом 7 днів після оплати другого етапу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором № 26/09/08 від 11.09.08 р. за платіжними дорученнями № 1484 від 15.09.08 р., № 1475 від 12.09.08 р., № 1473 від 11.09.08 р. було сплачено передплату по першому етапу на загальну суму 297 383,04 грн. 24.10.08 р. відповідно до платіжного доручення № 1613 позивачем було сплачено 99 127,68 грн. передплати по другому етапу. Всього за договором було сплачено 396 510,72 грн.

По договору № 23/07/08 від 10.07.08 р. за платіжним дорученням № 1292 від 14.07.08 р. позивачем було сплачено передплату по першому етапу на загальну суму 462 420,00 грн. Платіжним дорученням № 1558 від 08.10.08 р. позивач сплатив 154 150,00 грн. передплати по другому етапу. Всього за договором було сплачено 616 560,00 грн.

08.01.09 р. та 11.03.09 р. на виконання умов Договору 2 відповідач поставив позивачу 4 крана-підйомника на загальну суму 513 800,00 грн.

08.01.09 р. відповідачем було поставлено позивачу 2 металокаркасні шахти на загальну суму 330 425,60 грн. за Договором 1.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено та змонтовано 1 металокаркасну шахту за Договором 1 та 2 крани-підйомники за Договором 2.

15.11.10 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № ск-7/10/84-юр, у якому вимагав виконати в повному обсязі зобов'язання по договорам та здійснити поставку однієї металокаркасної шахти та двох кранів-підйомників за адресою: м. Харків, вул. Морозова. 13.

У відповіді на вказаний лист відповідачем було надіслано відповідь за вих. № 124 від 29.11.10 р., у якому повідомляє про те, що 2 крани-підйомники та 1 металокаркасна шахта на загальну суму 342 672,00 грн. було поставлено на склад позивача, проте не змонтовано у зв'язку з ненаданням позивачем місця під монтаж.

15.07.11 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми оплаченого та непоставленого обладнання на загальну суму 168 845,11 грн., проте станом на час розгляду справи вказана сума відповідачем не сплачена.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову та просить суд застосувати наслідки пропущення позивачем строків позовної давності.

Так, відповідач зазначає, що за Договором 2 позивачем було сплачено 154 140,00 грн. передплати по другому етапу 08.10.08 р. (платіжне доручення № 1558), тобто кінцевою датою здійснення поставки обладнання по Договору 2 є 15.10.08 р. Враховуючи те, що перебіг позовної давності розпочався 16.10.08 р. (зі спливом строку виконання), то станом на 31.10.11 р. (дата направлення позовної заяви) строк позовної давності у три роки сплинув.

Також у відзиві зазначається, що позивачем 24.10.08 р. було здійснено передплату по другому етапу Договору 1, а отже, 31.10.11 р. сплинув строк позовної давності і по Договору 2.

Позивачем не було спростовано у встановленому законом порядку твердження відповідача про пропущення строків позовної давності за Договором 2, проте заперечує проти тверджень про пропущення строків позовної давності за Договором 1 з підстав того, що позовну заяву було направлено до суду 31.10.11 р. -в останній день строку, що підтверджується відповідними штампами поштового зв'язку на конверті.

У своєму відзиві відповідач також зазначає про те, що позивачу було поставлено все обладнання до Договорами, проте такі твердження відповідача не підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається виконання відповідачем зобов'язань за Договорами щодо поставки 2 кранів-підйомників та 1 металокаркасної шахти на загальну суму 342 672,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення сум передоплати.

При цьому, відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 259 цього ж Кодексу встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача, викладеним у позовній заяві, щодо пропущення позивачем строку позовної давності за Договором № 23/07/08 від 10.07.08 р.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 102 760,00 грн. передплати та 77 070,00 грн. штрафу за Договором 23/07/08 від 10.07.08 р. у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 66 085,12 грн. передплати та 49 563,84 грн. штрафу за порушення строку поставки обладнання за Договором № 26/09/08 від 11.09.08 р.

Відповідно до п. 7.4. Договору 1, у випадку прострочення поставки обладнання більше ніж на 30 календарних днів від строку поставки, вказаного в даному договорі, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від суми договору.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд погоджується з правомірністю нарахування відповідачу 49 563,84 грн. штрафу за порушення виконання зобов'язань зо Договором 1.

При цьому, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідачем було у добровільному порядку виконано переважну частину зобов'язань за договором, відсутність завдання збитків порушенням зобов'язання та те, що залишок заборгованості станом на час розгляду справи становить 66 085,12 грн., суд вбачає розмір штрафу у сумі 49 563,84 грн. (10 % від суми договору) неспіврозмірним сумі невиконаних зобов'язань, та вважає за можливе зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 25 000,00 грн.

Заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки відхиляється судом з мотивів її невідповідності вимогам чинного законодавства.

Також суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зарахування однорідних зустрічних вимог у зв'язку з недоведеністю наявності у відповідача однорідних зустрічних вимог до позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 085,12 грн. заборгованості та 25 000,00 грн. штрафу законними, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-виробниче підприємство № 1" (03058, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30186555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9; код ЄДРПОУ 22610495) 66 085 (шістдесят шість тисяч вісімдесят п'ять) грн. 12 коп. заборгованості, 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 грн. штрафу, 910 (дев'ятсот десять) грн. 86 коп. державного мита та 72 (сімдесят дві) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.12 р.

Головуючий суддя С.М. Мельник

Суддя: Чебикіна С.О.

Суддя: Ломака В.С.