Постанова

від 26.06.2012 по справі 14/519

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 14/519

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Кравчук О.І.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 01.08.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_3 (дов. № 74 від 07.07.2010 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-

виробниче підприємство № 1»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 18.04.2012 р.

у справі № 14/519 (головуючий - суддя Мельник С.М., судді

Чебикіна С.О., Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра»

(далі ТОВ «Таміра»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-

виробниче підприємство № 1» (далі ТОВ «Ремонтно-

виробниче підприємство № 1»)

про стягнення 295 478,95 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2012 р. у справі № 14/519 позов задоволено частково: з ТОВ «Ремонтно-виробниче підприємство № 1» стягнуто на користь ТОВ «Таміра» 66 085,12 коп. заборгованості, 25 000,00 грн. штрафу, 910,86 грн. державного мита та 72,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги акту від 10.10.2008 р. на підтвердження доставки та розвантаження обладнання, посвідчення про відрядження працівників відповідача на об'єкт позивача, а також те, що доставлене обладнання не змонтовано лише з вини позивача - не було підготовлено приямків та між етажних отворів тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 03.11.2011 р. ТОВ «Таміра» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Ремонтно-виробниче підприємство № 1» про стягнення 168 845,11 грн. основного боргу, 126 633,84 грн. штрафу. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що між сторонами укладено договори поставки обладнання № 26/09/08 від 11.09.2008 р. (далі Договір № 26/09/08 ) та № 23/07/08 від 10.06.2008 р. (далі Договір № 23/07/08), п.п. 1.1. яких сторони передбачили, що постачальник зобов'язався поставити покупцю обладнання та здійснити його монтаж за адресою згідно Договору відповідно до Специфікації (Додаток № 1), яка являється невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався провести оплату, а також прийняти обладнання та роботи по його монтажу. Відповідач зобов'язань по поставці та монтажу оплаченого позивачем товару за Договорами не виконав. Тому позивач просив на підставі п. 5.3 Договорів повернути грошові кошти в розмірі 168 845,11 грн. та стягнути на підставі п.п. 7.4, 7.5 Договорів 126 633,84 грн. штрафу тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ТОВ «Ремонтно-виробниче підприємство № 1» на позовну заяву, згідно якого відповідач проти задоволеного позову заперечив та просив застосувати наслідки пропущення позивачем строків позовної давності.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 66 085,12 коп. заборгованості, 25 000,00 грн. штрафу, а відтак їх задовольнив, в решті позовних вимог відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що позивачем за договором № 26/09/08 сплачено передплату : по першому етапу на загальну суму 297 383,04 грн. (платіжними дорученнями № 1484 від 15.09.2008 р., № 1475 від 12.09.2008 р., № 1473 від 11.09.2008 р.) по другому етапу на загальну суму 99 127,68 грн. (платіжне доручення № 1613 від 24.10.2008 р.). Всього за Договором № 26сплачено 396 510,72 грн..

По договору № 23/07/08 позивачем сплачено передплату : по першому етапу на загальну суму 462 420,00 грн. (платіжним дорученням № 1292 від 14.07.08 р.), по другому етапу 154 150,00 грн. передплати (платіжним дорученням № 1558 від 08.10.2008 р.). Всього за Договором № 23/07/08 сплачено 616 560,00 грн..

08.01.09 р. та 11.03.09 р. на виконання умов Договору 2 відповідач поставив позивачу 4 крана-підйомника на загальну суму 513 800,00 грн.

08.01.2009 р. відповідачем поставлено позивачу металокаркасні шахти на загальну суму 330 425,60 грн. за Договором № 26/09/08.

За твердженнями позивача відповідачем поставлено та змонтовано одну металокаркасну шахту за Договором № 26/09/08 та два крани-підйомники за Договором № 23/07/08 .

15.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача ( лист за вих. № ск-7/10/84-юр) й вимагав виконати в повному обсязі зобов'язання по Договорами та здійснити поставку однієї металокаркасної шахти та двох кранів-підйомників за адресою: м. Харків, вул. Морозова. 13.

Згідно відповіді відповідача на цього листа (за вих. № 124 від 29.11.2010 р.), два крани-підйомники та одну металокаркасну шахту на загальну суму 342 672,00 грн. поставлено на склад позивача, проте не змонтовано через ненадання позивачем місця під монтаж.

15.07.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми оплаченого та непоставленого обладнання на загальну суму 168 845,11 грн., проте станом на час розгляду справи цієї суми відповідачем не сплачено.

З огляду на встановлені судом обставини та наявні матеріали справи місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми передоплати.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 259 цього ж Кодексу).

За наваедених обставин, місцевий суд погодився із запереченнями відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності за Договором № 23/07/08.

Позовна давність застосовується судом на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 102 760,00 грн. передплати та 77 070,00 грн. штрафу за Договором № 23/07/08 в зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Позивач просив стягнути з відповідача 66 085,12 грн. передплати та 49 563,84 грн. штрафу за порушення строку поставки обладнання за Договором № 26/09/08.

Відповідно до п. 7.4. Договору № 26/09/08, у випадку прострочення поставки обладнання більше ніж на 30 календарних днів від строку поставки згідно цього Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми договору.

Штрафними санкціями Згідно на підставі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин місцевий суд погодився з правомірністю нарахування відповідачу 49 563,84 грн. штрафу за порушення виконання зобов'язань за Договором № 26/09/08. Однак з врахуванням добровільного виконання відповідачем переважної частини зобов'язань за договором, відсутність завданих порушенням зобов'язання збитків та те, що залишок заборгованості станом на час розгляду справи становить 66 085,12 грн., місцевий суд вважав розмір штрафу в сумі 49 563,84 грн. (10 % від суми Договору) неспіврозмірним сумі невиконаних зобов'язань, відтак на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір нарахованого позивачем штрафу до 25 000,00 грн..

Заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, місцевий суд відхилив з мотивів невідповідності її вимогам чинного законодавства. Крім цього, місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зарахування однорідних зустрічних вимог за недоведеністю наявності таких однорідних зустрічних вимог між сторонами по справі.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про стягнення з відповідача 66 085,12 грн. заборгованості та 25 000,00 грн. штрафу та відмову в задоволенні інших вимог як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Посилання апелянта на те, що місцевим судом не враховано акту від 10.10.2008 р., який підтверджує доставку та розвантаження обладнання, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки він не спростовує факту невиконання монтажу поставленого обладнання, тим більше, що доказів цього відповідачем суду не надано. Крім цього, як вище згадувалось, місцевим судом зменшено розмір штрафу, неспіврозмірного сумі невиконаних зобов'язань тощо.

Таким чином доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно- виробниче підприємство № 1» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2012 р. у справі № 14/519 - без змін.

Матеріали справи № 14/519 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Сітайло Л.Г.

02.07.12 (відправлено)