Рішення

від 19.04.2012 по справі 10/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа№ 10/282

За позовом ОСОБА_1, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія», м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 2 ОСОБА_2, с. Молошковичі, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 3 ОСОБА_3, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 4 ОСОБА_4, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 5 ОСОБА_5 , м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 6 ОСОБА_6, с. Рогізно, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 7 ОСОБА_7, м. Яворів, Яворівського району, Львівської області

До відповідача 8 ОСОБА_8, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

Про стягнення з Товариства вартості частини майна, яка є пропорційною частці позивача у статутному капіталі ( фонді) Товариства, суми річних та суми індексації , що становить 178875,00 грн .

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремеат О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_9 -представник за довіреністю

Від відповідача 1 ОСОБА_10 -представник за довіреністю

Від відповідача 4,2,7 -ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Від відповідача 5 ОСОБА_5

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Вікторія»м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення 178875,00 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в попередніх ухвалах суду.

Для повного та об'єктивного вирішення спору по суті, ухвалою суду від 01.10.2009 року, керуючись ст.41 ГПК України , ст.ст. 51,54 Закону України «Про господарські товариства»та ст.7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», судом було призначено комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, та зупинено провадження у справі.

16.03.2012 року на адресу суду надійшов Висновок судово-економічної експертизи, складений 05.03.2012 року експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_11

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.03.2012 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду.

З врахуванням наданого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Висновку № 2255, складеного 05.03.2012 року, Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» вартість частини майна Товариства, пропорційну частці у статутному капіталі (фонді) Товариства на дату виходу Позивача з Товариства, в розмірі 45225,74 грн., а також суму річних за період з 24.12.2005 року по 10.10.2008 року у розмірі 3802,96 грн. та суму інфляційних - 19854,10 грн. Всього 68882,80 грн.

Окрім наведеного Позивач просить прийняти відмову від позову до Відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Відповідач письмових заперечень на заяву про зменшення суми позовних вимог суду не подав. В попередніх судових засіданнях проти заявленого позову заперечує, стверджує зокрема, що своє зобов'язання перед Позивачем товариство не виконало в зв'язку із простроченням кредитора -невжиття Позивачем заходів до отримання коштів -неповідомлення про номер рахунку, на який ці кошти підлягають оплаті, не визначення будь-якого іншого способу розрахунку. На думку представника Відповідача - виділення із статутного капіталу товариства частки учасника, у разі його виходу із товариства в грошовому еквіваленті, не є тим грошовим зобов'язанням, до якого можуть бути застосовані наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Інші учасники судового засідання надали суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом встановлено:

Позивач -ОСОБА_1 була учасником ТзОВ «Вікторія», яке знаходиться за адресою: 81053, вул. Ю.Липи,14, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області.

Згідно Статуту ТзОВ «Вікторія», затвердженого 20 грудня 2004 року, статутний фонд товариства складав 12869,23 грн. У відповідності до цього частка статутного фонду, яка належала ОСОБА_1 склала 27,8%.

23.12.2004 року ОСОБА_1 подала на розгляд загальних зборів ТзОВ «Вікторія»заяву про вихід із товариства, яка в той же день загальними зборами товариства була задоволена (протокол зборів ТзОВ «Вікторія»№ 8 від 23.12.2004 року). На день подачі заяви Позивачем і виходу її з Товариства частка ОСОБА_1 у статутному фонду становила 27,8%.

На день розгляду спору Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з Відповідача борг в розмірі 45225,74 грн., а також суму річних за період з 24.12.2005 року по 10.10.2008 року у розмірі 3802,96 грн. та суму інфляційних - 19854,10 грн. Всього 68882,80 грн.

Згідно п. 3.16 Статуту товариства при виході учасника товариства йому виплачується вартість частини майна, яка пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в термін до двох місяців з дня затвердження звіту. Відтак, розрахунок з позивачкою мав би бути проведений у 2005 році.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Відповідно до п. 30 Постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Однак, ні статутом Відповідача, ні актами цивільного законодавства не обумовлюється вчинення Позивачем будь-яких дій, які б обумовлювали виконання Відповідачем свого грошового обов'язку перед ним. При цьому, посилаючись на неповідомлення Позивачем банківських реквізитів, Відповідач не надав жодного доказу звернення до Позивача щодо отримання коштів чи щодо погодження порядку сплати таких коштів. Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі лише на підставах, встановлених договором або законом. Однак, з матеріалів справи не вбачається передбачених підстав, за яких би зобов'язання Відповідача перед Позивачем, що полягає у сплаті грошової суми, припинилось.

В даному випадку Відповідач мав строкове грошове зобов'язання перед Позивачем, яке в передбачені законодавством строки виконано не було. Тому, застосування в даному випадку ст.625 ЦК України є правомірним , адже нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення зобов'язань є не лише право чини, але й акти цивільного законодавства і рішення суду.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, інфляційні втрати, за заявою Позивача від 19.04.2012 р., становлять 19854,10 грн., а 3% річних -3802,96 грн., що підтверджується відповідними розрахунками Позивача.

Судом проведено перевірку розрахунків Позивача в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та відповідно до такого розрахунку сума інфляційних становить 23065,13 грн. та 3798,96 грн. -3% річних, та підлягають до стягнення з Відповідача.

Стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають також судові витрати, а саме - 720,90 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд приймає відмову Позивача від позову до Відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та припиняє в цій частині провадження у справі.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 1,12, 32,33-35,36,43, 45, 49, 66, 67, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1, розмір яких зменшено заявою від 19.04.2012 року, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»( 81053, вул. Ю.Липи,14, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 22399304) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) 45225,74 грн. боргу, суму річних у розмірі 3798,96 грн., суму інфляційних - 23065,13 грн., 720,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

4. В решті частини позовних вимог припинити провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.