Рішення

від 04.05.2012 по справі 5015/696/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.12 Справа№ 5015/696/12

За позовом Прокурора м. Червонограда в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради - комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс»

До відповідача 1 Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Нововолинськ, Волинської області

До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 3І», с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області

Про звільнення нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням договору суборенди та стягнення неустойки за користування приміщенням.

Суддя Довга О.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники Прокуратури -Яворський Я. - представник прокуратури

Від позивача ОСОБА_3 -довіреність 1859/1-3 від 09.04.2012 року, ОСОБА_4 - довіреність № 845/03 від 29.02.2011 року

Від відповідача 1 не з'явився

Від відповідача 2 ОСОБА_5 - довіреність б/н від 14.03.2012 року

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться позов Прокурора м. Червоногруда в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради - комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Нововолинськ, Волинської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 3І», с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області про звільнення нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням договору суборенди та стягнення неустойки за користування приміщенням.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні оголошено перерву до 04.05.2012 року.

Представники Прокуратури та Позивача в судовому засіданні підтримують позовні вимоги, просять позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Представник Відповідача 2 проти заявлених вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, та з додаткових пояснень, які надавались під час слухання справи. Зокрема зазначає.

Позов прокурора м. Червоноград подано без врахування того, що станом на дату подання позову наявні судові рішення, що набрали законної сили, та котрі унеможливлюють задоволення позову прокурора м.Червонограда в частині позовної вимоги до ТзОВ «Аптека 3І», а саме :

Рішення від 06.05.2011 року господарського суду Львівської області у справі № 5015/1216/11 (вступило в законну силу з 17.05.2011 року ), яким відмовлено КП «Червонограджитлокомунсервю» у виселенні з спірного нежитлового приміщення ТзОВ «Аптека 3І», а відтак судовим рішенням заборонено виселення ТзОВ «Аптека 3І» із суборендованого приміщення в примусовому порядку.

Рішенням від 09.09.2011 року господарського суду Льв1вської област1 у справі № 5015/3554/11 (вступило в законну силу з 15.11.2011 року згідно Постанови від 15.11.2011 року Львівського апеляційного господарського суду) - відмовлено КП «Червонограджитлокомунсервіс» у визнаннні недійсним договору суборенди ТзОВ «Аптека 3I» від 01.01.2007 року та зобов'язанні ТзОВ «Аптека ЗІ» повернути об'єкт суборенди (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 КП «Червонограджитлокомунсервіс».

Відповідач 2 вказує у своїх поясненнях, що рішенням від 09.09.2011 року та Постановою від 15.11.2011 року у справі № 5015/3554/11 встановлено дію договору від 01.01.2007 року суборенди нежитлового приміщення, а відтак підтверджено, що суборендар (ТзОВ «Аптека 3І») правомірно здійснює господарську діяльність в оспорюваному приміщенні на підставі чинного договору суборенди, так як згідно умов договору оренди, договір суборенди є чинним до 30.11.2013 року.

Окрім зазначеного Відповідач 2 стверджує, що договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( заг. пл. 91,0 кв.м.), укладений між Позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_1, є дійсним, та не припинив свою дію станом на дату розгляду справи № 5015/3554/11. Відтак, позовні вимоги до ТзОВ «Аптека 3І» не можуть бути задоволені, оскільки відсутні правові підстави до задоволення такої вимоги.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст. 2 ГПК України :

- під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч.2 ст.2 ГПК України , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п.2 ст.121 Конституції України та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Між «Червонограджитлокомунсервіс»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 91,0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 на строк з 01.06.2006 року по 31.12.10 року.

01.01.2007року між підприємцем ОСОБА_1 ТзОВ «Аптека ЗІ» укладено договір суборенди вищевказаного нежитлового приміщення.

Відповідно до п.2.1 договору суборенди - строк суборенди майна становив два роки та одинадцять місяців.

На підставі додатку № 4 від 01.12.2009 року до договору суборенди термін дії суборенди продовжено до 31.12.2010 року.

28.10.2010 року Відповідачем 1 на адресу КП «Червонограджитлокомунсервіс»було скеровано заяву про припинення терміну дії договору з 01.01.2011 року. Даний факт підтверджено і рішенням господарського суду Львівської області у справі № 5015/1216/11 (ст. 3 абз. 11)

Як встановлено в судовому засіданні -Відповідач 2 ТзОВ «Аптека 3І» неодноразово попереджувалось КП «Червонограджитлокомунсервіс» про необхідність звільнення безпідставно займаного приміщення (листами від 07.10.2011р. №4252/03; від 01.11.2011р. № 5096/03; від 05.01.2012р. №48/03; від 18.01.2012р. № 158/03, так як основний договір оренди спірного приміщення припинив свою дію.

Відповідно до ч.2. ст.774 Цивільного кодексу України, строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди.

Строк договору оренди, укладений між Позивачем та Відповідачем 1, згідно з умовами п. 4.1 договору оренди - до 31.12.2010 року. З огляду на вищенаведене, та в контексті з отримання Позивачем від ПП ОСОБА_1 повідомлення при припинення дії договору оренди та не продовження його надалі, суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення припинив свою дію 01.01.2011 року і надалі не продовжувався.

Відтак, починаючи з 01.00.2011 року немає жодних договорів оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а отже і ніяких прав на користування даним нежитловим приміщенням ТзОВ «Аптека 3І»як суборендаря даного приміщення.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписом п.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

За приписом ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Тим більше, як слідує з приписів вищевказаних правових норм з припиненням дії договору оренди припиняє свою дію й договір суборенди нерухомого майна.

Відтак, з огляду на фактичні обставини справи та приписи вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, про правомірність заявлених вимог Прокурором в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради КП «Червонограджитлокомунсервіс» про зобов'язання ТзОВ «Аптека 3І» негайно повернути КП «Червонограджитлокомунсервіс» нежитлове приміщення площею 91,0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 КП «Червонограджитлокомунсервіс»та стягнути з ПП ОСОБА_1 на користь Позивача - комунального підприємства неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням з 01.01.2011 року по 30.01.2012 року, що становить 48421,57 грн.

З посиланням представника ТзОВ «Аптека 3І»на наявні судові рішення № 5015/1216/11 та № 5015/3554/11, які набрали законної сили, та є підставою, на думку Відповідача 2, для відмови в задоволені позовних вимог суд не може погодитись, так як:

За рішенням від 06.05.2011 року у справі № 5015/1216/11 виселено відповідача - ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: 80100, АДРЕСА_1 загальною площею 91,0 кв.м. з підстав - припинення дії договору. Рішення набрало законної сили і є обов'язковим до виконання. Невиконання судових рішень тягне за собою передбачену законом відповідальність, у тому числі встановлену ст. 382 КК України.

Відтак, з врахуванням викладеного, рішенням суду № 5015/1216/11 підтверджено припинення дії договору оренди.

В частині заявлених позовних вимог до третьої особи - ТзОВ «Аптека 3І» було відмовлено в позові - так як не передбачено чинним законодавством права Позивача ставити позовну вимогу до третіх осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені в п.2 вказаної статті кодексу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частина перша ст. 203 цього ж кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається із рішення господарського суду Львівського суду Львівської області від 09.09.2011 року у справі № 5015/3554/11 - предметом спору було визнання договору суборенди недійсним та зобов'язання повернути об'єкт оренди -нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Судом зазначено, що зміст договору суборенди, які складають усі його умови ( ст. 628 ЦКУ), відповідає нормам чинного законодавства, тому позовна вимога про визнання недійсним вказаного правочину -безпідставна. Відтак, суд, приймаючи рішення у справі № 5015/3554/11, прийшов до висновку що на момент укладення договору суборенди сторонами були дотримані всі вимоги щодо такого правочину, передбачені чинним законодавством. Відтак відсутні були і підстави для визнання недійсним договору суборенди, станом на день розгляду спору, в частині положень п. 2.3, оскільки вони жодним чином не суперечили на день укладення договору суборенди нормам законодавчих актів, а відсутність умов про обмеження строку суборенди строком оренди - не перешкоджає дії норми ч. 2 ст. 774 ЦК України, так як «строк договору піднайму може бути меншим або збігатися з договором найму. Але термін користування майном за договором піднайму не може перевищувати строку основного договору найму».

Визнання права ТзОВ «Аптека 3І»на продовження користування майном суперечить нормам ст.ст. 794,794 ЦК України, які згідно з нормою ч. 1 ст. 8 ЦК України, підлягають застосуванню до відносин піднайму за аналогією закону - Договір суборенди укладено 01.01.2007 року, тому обов'язковою умовою для продовження права піднайму з 01.01.2010 року є ще й факт нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину ( так як строк піднайму перевищував би три роки).

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак на день розгляду спору ні у Відповідача 1 ні у Відповідача 2 немає правових підстав користуватись спірним приміщенням.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Оспорюваний договір суборенди нежитлового приміщення унеможливлює право Позивача на реалізацію прав власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на Відповідачів порівну.

Керуючись ст. 121 Конституції Укрїни, ст.ст.5, 20 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 193, 224,291 ГК України, ст.629,615,782,785,774,1212 ЦК Укранїни, ст. ст. 32-35, 43, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека 3І»( 81130, с. Сокільники, Пустомитівського району, вул. Січових Стрільців,1, код ЄДРПОУ 34854205) повернути КП «Червонограджитлокомунсервіс»(80100, м. Червоноград, вул. Коновальця,3, МФО 325279, код ЄДРПОУ 31616100) нежитлове приміщення площею 91,0 м. кв. за адресою: м. Червоноград, пр. Шевченка,27.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2.) на користь КП «Червонограджитлокомунсервіс»(80100, м. Червоноград, вул. Коновальця,3, МФО 325279, код ЄДРПОУ 31616100) 48421,57 грн. неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням.

4. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.

Повний текст складено 04.05.2012 року