Постанова

від 28.04.2012 по справі 13/399/09-9/5009/2514/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.04.2012 р. справа №13/399/09-9/5009/2514/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Бойко І.А., суддівЗубченко І.В., Мартюхіної Н.О. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4, довіреність від 03.08.2012р. ОСОБА_5, довіреність від 10.07.2012р. від відповідача:ОСОБА_6, довіреність № 05-12/562 від 19.03.2012р.; ОСОБА_7, довіреність № 05-12/830 від 24.04.2012р. розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" м.Василівка Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від 20.12.2011 року у справі№ 13/399/09-9/5009/2514/11 (суддя Боєва О.С.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" м.Василівка Запорізької області до Василівської міської ради Запорізької області м.Василівка Запорізької області простягнення 78 829,56 грн.

У серпні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" м.Василівка Запорізької області (далі по тексту - ТОВ "Лідер Плюс") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Василівської міської ради Запорізької області м.Василівка Запорізької області (далі по тексту -Василівська міська рада) про стягнення 78 829,56 грн., який рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2009 року у справі №13/399/09 задоволено в повному обсязі (т.3, а.с.а.с.40-41).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року у справі № 13/399/09 вищевказане рішення скасовано та в позові відмовлено, з посиланням на недоведеність вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за відсутності в матеріалах справи звіту про оцінку майна, складеного по результатам незалежної оцінки майна відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (т.4, а.с.а.с.102-105).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.11р. по справі №13/399/09 вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області (т.4, а.с.а.с.171-173), з посиланням на те, чинне законодавство передбачає обов'язковість проведення оцінки майна у випадку визначення розміру відшкодування вартості невід'ємних поліпшень під час вирішення спорів, що є підставою для призначення судом відповідної судової експертизи щодо оцінки майна, однак господарськими судами попередніх інстанції в порушення цих вимог вирішено спір без призначення відповідної судової експертизи.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.11р. по справі №13/399/09-9/5009/2514/11 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лідер Плюс" відмовлено з підстави недоведеності розміру заявленої до стягнення компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права.

Свої апеляційні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним відповідно до умов договору, за погодженням з відповідачем, здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, загальна сума яких становить 78 829,56 грн., в підтвердження чого апелянт посилається на листи-узгодження, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, кошториси, які було узгоджено з Василівською міською радою, платіжні доручення, видаткові касові ордери, товарні чеки, накладні, на підставі яких були придбані будівельні матеріали, та здійснено розрахунок з виконавцями робіт, а також на акт прийму-передачі майна від 01.06.09р.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції в порушення ч.1 ст.41 ГПК України, ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не було призначено відповідної експертизи щодо оцінки майна та отримання незалежного звіту про оцінку майна.

Щодо неоплати призначеної ухвалою від 15.06.2011р. у справі № 13/399/09-9/5009/2514/11 судової експертизи апелянт зазначає про відсутність грошових коштів у підприємства, про що він своєчасно повідомив суд першої інстанції, однак суд першої інстанції, незважаючи на обов'язковість проведення такої експертизи, не виніс відповідне рішення про оплату експертизи за рахунок відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи в повному обсязі.

Як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Василівською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс"(Орендар), керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", 15 квітня 2004р. укладено договір оренди цілісного майнового комплексу "Василівський ринок", предметом якого є передача в строкове платне володіння та користування цілісного майнового комплексу "Василівський ринок", розташованого за адресою: м. Василівка, вул. Леніна, 9 "а", вартість якого визначена в розмірі 79,1 тис. грн.

Договір діє з 15 квітня 2004р. до 15 квітня 2009р. (п.10.1 договору).

Вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна (п.2.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.5 договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 6.4 договору, орендар має право за письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення орендованого майна.

Пунктом 10.5 договору визначено, що компенсацію поліпшень проведених Орендарем за рахунок власних коштів проводити в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно п.п. 7.1 договору, передача в оренду цілісного майнового комплексу "Василівський ринок"від орендодавця в адресу орендаря відбулася на підставі акту прийому-передачі від 15 квітня 2004р.

На виконання умов договору оренди цілісного майнового комплексу "Василівський ринок" від 15.04.2004 року орендодавець передав, а орендар прийняв майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 15 квітня 2004р. (а.с.135, т.2).

На думку позивача, з урахуванням вимог та на підставі п.п.6.4, п.п.10.5 Договору, частини 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", він за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, за згодою Орендодавця.

Фактом підтвердження виконання невід'ємних поліпшень орендованого майна позивачем надано листи узгодження, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, кошториси, які теж було узгоджено з Василівською міською радою, та платіжні доручення, видаткові касові ордери, товарні чеки, накладні, на підставі яких були придбані будівельні матеріали, та здійснено розрахунок з виконавцями робіт.

За твердженням позивача, загальна сума невід'ємних поліпшень орендованого майна, які було узгоджено з Василівською міською радою, та сплачено за рахунок власних коштів ТОВ "ЛІДЕР ПЛЮС", складає 78 829,56 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від ТОВ "ЛІДЕР ПЛЮС"до Василівської міської ради Запорізької області від 01 червня 2009р. (а.с.148,т.2) було передано орендоване майно, де первісна вартість якого на 15.04.04р. складає 79117,00 грн., залишкова вартість на 15.04.04р. - 66430,03 грн., невід'ємні поліпшення основних фондів - 98 213,56 грн., залишкова вартість на 01.05.09р. - 143248,81 грн. Цей акт підписаний повноважними представниками сторін.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогами до відповідача про стягнення 78 829,56 грн. компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності розміру заявленої до стягнення компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Враховуючи, що спірні правовідносини пов'язані з орендою комунальною власністю, підлягають застосуванню норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

При цьому, згідно ч.2 ст.27 Закону, орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди; якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку , яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Пунктом 10.5 спірного договору визначено, що компенсацію поліпшень проведених орендарем за рахунок власних коштів проводити в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб (ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Вищенаведені норми законодавства передбачають обов'язковість проведення оцінки майна у випадку визначення розміру відшкодування вартості невід'ємних поліпшень під час вирішення спорів, що є підставою для призначення судом відповідної судової експертизи щодо оцінки майна.

Оскільки позивач просив відшкодувати вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, які були зроблені за погодженням з орендодавцем - Василівською міською радою, з метою визначення вартості здійснених орендарем (позивачем у справі) невід'ємних поліпшень об'єкту оренди, що переданий за договором оренди від 15.04.04р., суд першої інстанції ухвалою від 15.06.2011р. у справі № 13/399/09-9/5009/2514/11 призначив по справі комплексну будівельно-технічну та економічну експертизи, витрати за проведення якої покладено на сторін в рівних частинах (т.5, а.с.31), чим виконав вказівки касаційного суду, викладені в постанові від 31.03.11р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оплату експертних досліджень, на відміну від відповідача, не здійснив, внаслідок чого не були проведені судові будівельно-технічна та економічна експертизи, призначені судом першої інстанції, на вирішення яких були поставлені питання: які невід'ємні поліпшення об'єкту оренди, що переданий за договором оренди цілісного майнового комплексу "Василівський ринок" від 15.04.2004р., були виконанні позивачем під час його оренди? Які з них за згодою орендодавця; які невід'ємні поліпшення об'єкту оренди, що переданий за договором оренди цілісного майнового комплексу "Василівський ринок" від 15.04.2004р., були виконанні позивачем під час його оренди до 18.10.2006р. та які після 18.10.2006р.; який фактичний обсяг невід'ємних поліпшень об'єкту оренди було здійснено позивачем за час оренди? Який обсяг за згодою орендодавця; на яку суму і в якому обсязі підтверджується документально здійснені невід'ємні поліпшення і здійснених за згодою орендодавця; на яку суму підтверджується документально витрати позивача на невід'ємні поліпшення здійсненні за згодою орендодавця; чи компенсувалися орендодавцем позивачу витрати на невід'ємні поліпшення взагалі та на невід'ємні поліпшення, здійсненні за згодою орендодавця?

Таким чином, дані експертизи визначили б суму компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

Враховуючи, що призначення судової експертизи направлено на всебічне, повне і об'єктивне встановлення в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що позивач повинен був здійснити оплату вартості проведення такої експертизи, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України саме на нього покладено обов'язок доказування позовних вимог.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Посилання позивача на акт прийому-передачі майна від 01 червня 2009р. як на доказ, що підтверджує вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, є безпідставними та вірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки ні позивач, ні відповідач не є суб'єктом оціночної діяльності, а по результатам незалежної оцінки майна, проведення якої в даному випадку є обов'язковим, складається саме звіт про оцінку майна, який в матеріалах справи відсутній.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем розміру заявленої до стягнення компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, а тому підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується Донецький апеляційний господарський суд.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.11р. по справі №13/399/09-9/5009/2514/11.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" м.Василівка Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.11р. по справі №13/399/09-9/5009/2514/11- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

Н.О.Мартюхіна

Надруковано: 5 прим.

1 позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСЗО