Постанова

від 08.08.2012 по справі 13/399/09-9/5009/2514/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 13/399/09-9/5009/2514/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПершикова Є.В., суддів:Гоголь Т.Г., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" на постановувід 25.04.12 Донецького апеляційного господарського суду у справі№13/399/09-9/5009/2514/11 господарського судуЗапорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" доВасилівської міської ради Запорізької області простягнення 78829,56 грн. за участю представників сторін від позивача:у засідання не прибули від відповідача:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Василівської міської ради Запорізької області про стягнення 78829,56 грн. компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 31.03.11 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами вирішено спір без призначення відповідної судової експертизи.

Рішенням від 20.12.11 господарського суду Запорізької області (суддя Боєва О.С.), яке залишено без змін постановою від 25.04.12 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бойко І.А. - головуючий, Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.), у задоволенні позову відмовлено через недоведеність позивачем розміру заявленої до стягнення компенсації.

Ухвалою від 23.07.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована посиланням на неврахування судами вказівок касаційної інстанції, необхідність покладення витрат на оплату експертизи на відповідача у зв'язку з відсутністю коштів у позивача, а також залишення судами поза увагою фактичних даних, які підтверджують здійснення невід'ємних поліпшень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі 15.04.04 укладено договір оренди цілісного майнового комплексу "Василівський ринок", за умовами якого позивачеві передано в строкове (з 15.04.04 до 15.04.09) платне володіння та користування вказаний об'єкт за адресою: м. Василівка, вул. Леніна, 9 "а". Вартість орендованого об'єкту визначена в розмірі 79100 грн. На виконання цього договору майно передано за актом прийому-передачі від 15.04.04.

Відповідно до п. 2.5 договору майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Згідно з п. 6.4 договору орендар має право за письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення орендованого майна.

Пунктом 10.5 договору передбачено компенсацію поліпшень проведених орендарем за рахунок власних коштів проводити в порядку, встановленому чинним законодавством.

Посилаючись на вказані умови договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі до Василівської міської ради про стягнення 78829,56 грн. компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

На підтвердження факту здійснення невід'ємних поліпшень позивач посилався на листи узгодження, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, кошториси, узгоджені з відповідачем, та платіжні доручення, видаткові касові ордери, товарні чеки, накладні, на підставі яких були придбані будівельні матеріали та здійснено розрахунок з виконавцями робіт.

Стосовно вартості таких поліпшень позивач зазначив, що відповідно до акту прийому-передачі майна 01.06.09 ним передано відповідачеві орендоване майно, первісна вартість якого на 15.04.04 складає 79117 грн., залишкова вартість на 15.04.04 -66430,03 грн., невід'ємні поліпшення основних фондів - 98213,56 грн., залишкова вартість на 01.05.09 -143248,81 грн.

Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди врегульовані ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 2 якої орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 10 названого Закону оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Вищий господарський суд України у постанові від 31.03.11 дійшов висновку, що вищенаведені норми законодавства передбачають обов'язковість проведення оцінки майна у випадку визначення розміру відшкодування вартості невід'ємних поліпшень під час вирішення спорів, що є підставою для призначення судом відповідної судової експертизи щодо оцінки майна. Оскільки судами обох інстанцій вирішено спір без призначення відповідної судової експертизи, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи на виконання вказівок касаційної інстанції, які є обов'язковими в силу ст. 111 12 ГПК України, господарський суд Запорізької області ухвалою від 15.06.11 призначив судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручив експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, зупинивши провадження в справі. Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладено на сторін порівну.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 26.09.11 та від 07.11.11, зокрема, зобов'язано позивача та відповідача терміново здійснити оплату рахунків за проведення експертизи №8477/8478 та надати докази оплати суду.

Однак ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.12.11 поновлено провадження в справі з огляду на надходження листа Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, в якому зазначено про зняття з проведення без виконання експертизи по зазначеній справі, оскільки оплата в повному обсязі за її проведення не надійшла, а позивач листом №1/10 від 25.10.11 повідомив про відсутність у нього коштів для оплати експертизи у зв'язку з відсутністю фінансово-господарської діяльності.

Зважаючи на те, що комплексна судова експертиза була знята з проведення виконання саме з вини позивача -у зв'язку з несплатою ним, на відміну від відповідача, витрат за її проведення, а згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем розміру заявленої до стягнення компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна. При цьому відхилено посилання на акт прийому-передачі майна від 01.06.09, оскільки ні позивач, ні відповідач не є суб'єктами оціночної діяльності, а звіт про оцінку майна в матеріалах справи відсутній.

Тобто у зв'язку з ухиленням позивача як заінтересованої сторони, на яку покладено обов'язок доказування позовних вимог, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суди розглянули справу на підставі наявних доказів та відмовили в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач доводить неврахування судами вказівок касаційної інстанції, що суперечить вищевикладеним обставинам стосовно призначення експертизи з урахуванням передбаченого ч. 2 ст. 41 ГПК України права учасників судового процесу пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Доводи касатора щодо необхідності покладення витрат за проведення експертизи в повному обсязі на відповідача через відсутність грошових коштів у позивача також є безпідставними, оскільки суперечать положенням ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33 ГПК України щодо рівності та змагальності сторін у судовому процесі, а також обов'язку кожної сторони з доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Решта викладених у касаційній скарзі доводів стосуються переоцінки наданих позивачем доказів щодо їх достатності для задоволення позовних вимог, а відтак не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 111 7 ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.12 у справі №13/399/09-9/5009/2514/11 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий Є.Першиков

Судді Т.Гоголь

А.Уліцький