Постанова

від 09.04.2012 по справі 1/294

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2012 № 1/294

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 09.04.2012 року,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року

у справі № 1/294 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра»

про стягнення 43 405,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 1/294 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Вагра» на користь ТОВ «Житловик-Плюс» 21 702,73 грн. - основного боргу, 21 702,73 грн. - пені. Також, стягнуто судові витрати.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про наявну та непогашену заборгованість відповідача перед позивачем внаслідок невиконання останнім своїх обов'язків щодо оплати послуг за договором технічного обслуговування інженерних мереж нежитлового приміщення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 1/294 змінити, та стягнути з відповідача 8 516,91 - основного боргу, 8 516,91 грн. - пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року було прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 02-15/203 від 21.03.2012 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ропій Л.М. на лікарняному, було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Ткаченко Б.О.

Зазначеним складом колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, ухвалою від 26.03.2012 року прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2012 року, частково погоджуючись із заборгованістю, надав суду усні пояснення в яких заперечив проти доводів апелянта з підстав викладених у відзиві та просив залишити оскаржуване рішення без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2012 року надав суду усні пояснення в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення змінити, та стягнути з відповідача 8 516,91 - основного боргу, 8 516,91 грн. - пені.

В судовому засіданні 09.04.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 8 від 01.07.2003 року на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень (а.с. 12, далі -договір), предметом якого є господарське використання нежитлових приміщень, прибудинкової території, технічного обслуговування та посередницькі послуги по забезпеченню «Користувача» ХВП, ГАП, ЦО каналізацією, електроенергетикою, за адресою пр. 40 річчя Жовтня 17а S 201,5 м. кв., згідно якого відповідач зобов'язався сплачувати фактичну вартість отриманих, комунальних послуг (холодне та гаряче водопостачання, центральне опалення, каналізація), а також сплачувати експлуатаційні витрати (п.2.4.1 договору). Згідно п. 3.1 договору відповідач зобов'язався щомісячно вносити оплату до 10 числа наступного за звітним місяцем. Термін дії договору був встановлений з 01.07.2003 року по 01.07.2008 рік і відповідно до п.4.3 договору вважається продовженим на наступний рік, якщо одна із сторін не заявляє про його розірвання за 30 днів до закінчення строку. Можливість розірвання договору в односторонньому порядку врегульована сторонами в п. 4.2. договору.

Факт надання послуг позивачем, підтверджується рахунками-фактурами, які відповідач отримує щомісячно, у відповідності до переліку орендарів по дільниці майстра, та засвідчує отримання рахунку підписом, уповноваженої особи (т.2 а.с. 7-16).

19.11.2010 року відповідач продав зазначене приміщення, про що свідчить копія договору купівлі-продажу, наявна в матеріалах справи (т.1 а.с 13), про що листом повідомив позивача (т. 1 а.с. 119)

Внаслідок невиконання своїх обов'язків за договором по оплаті комунальних послуг та експлуатаційних витрат за період з 01.02.2010 року по 01.12.2010 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 21 702,73 грн., крім того відповідачу була нарахована пеня у розмірі 100% від загальної суми боргу (21 702,73 грн.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендованими ними на підставі договору, сплачують комунальні послуги та тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання. Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 21 702,73 грн., та підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не було надано як суду першої інстанції, так суду апеляційної інстанції доказів сплати вказаної заборгованості, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 702,73 грн., виходячи з наступного.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що в разі недотримання строку оплати, підприємство утримує з користувача пеню в розмірі від 1% до 100% від суми заборгованості .

Разом з тим, в ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Як вбачається з розрахунку пені, позивач обрахував розмір пені саме з урахуванням ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Колегія апеляційного господарського суду, перевіривши правильність розрахунку розміру пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 21 702,73 грн.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою апелянт посилається на лист № 31 від 01.03.2010 року як на підставу припинення договору, який на його думку, також свідчить про звернення відповідача з вимогами про розірвання договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду критично оцінює посилання апелянта на лист № 31 від 01.03.2010 року (а.с. 113), про відмову від подальшого виконання умов договору в односторонньому порядку, як на належний та допустимий доказ розвівання спірного договору враховуючи наступне.

У вказаному листі відповідач посилається на п. 4.3. договору і не ставить питання щодо розірвання договору. При цьому колегія враховує, що можливість розірвання договору в односторонньому порядку сторони визначили в п. 4.2 договору шляхом попередження про це іншої сторони за один місяць. Однак відповідач в порядку, визначеному вказаним п. 4.2 договору з моменту його укладення до моменту продажу приміщення не попереджав про розірвання договору позивача, з приводу чого докази в матеріалах справи відсутні. Вказаний лист № 31 від 01.03.2010 року також не містить такого попередження, що спростовує доводи апелянта.

Крім того порядок зміни і розірвання договорів визначено ст. 188 ГК України, згідно вимог якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, яка одержавши пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції такої повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Проте вимоги вказаної норми також відповідачем не дотримано.

Щодо посилань апелянта на акт від 30.10. 2009 року (а.с. 111) судова колегія дослідивши зазначений документ не приймає його, як належний та допустимий доказ встановлення лічильника саме у приміщені відповідача, оскільки у вказаному акті зазначено лише адресу будинку «просп. 40 річчя Жовтня 17 а» без зазначення площі приміщення чи його належності відповідачеві, що унеможливлює ідентифікацію конкретного приміщення у зазначеному будинку відносно якого було складено цей акт.

При цьому колегія також враховує, що предметом договору № 8 від 01.07.2003 року є технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень (а не одного приміщення) за вказаною адресою.

Щодо доводів апелянта про невірний виклад обставин у описовій частині тексту оскаржуваного рішення, (абз. 3,4,5, т.1, а.с. 73) та невідповідність їх дійсним обставинам справи судова колегія зазначає наступне.

У вказаній частині рішення місцевого господарського суду дійсно описано обставини щодо сплати відповідачем суми основної заборгованості, заявлення відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та відповідно зменшення розміру суми пені на 50% на підставі ст. 83 ГПК України також проведення судового засідання 28.11.2011 року, проте судова колегія дослідивши матеріали справи прийшла до висновку, що вказані обставини у тексті оскаржуваного рішення зазначені місцевим господарським судом помилково, оскільки не підтверджуються наявними доказами та не відповідають дійсними обставинами справи разом з тим, не є такими, що призвели б до неправильного вирішення спору у даній справі по суті, а отже відсутні підстави для застосування правових наслідків передбачених ч. 2 ст. 104 ГПК України.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, скаржником не обґрунтовані належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року, по справі № 1/294 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року, по справі № 1/294 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року, по справі № 1/294 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 1/294 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.