Постанова

від 19.04.2012 по справі 5015/6917/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа № 5015/6917/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Шевченківського району м. Львова № 63-374вих.-12 від 16.02.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2012 року

у справі № 5015/6917/11

за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА», м. Львів

про зобов'язання повернути об'єкт оренди

та за зустрічним позовом: ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА», м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про визнання за ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»права на оренду приміщень та визнання договору оренди № Ш-6530-8 нерухомого майна від 28.08.2008 року продовженим

за участю представників за первісним позовом:

від прокурора: не з'явився

від позивача : Крикус В.В. -представник

від відповідача : Терлак К.-М.М. -представник

Права та обов'язки сторін, прокурора, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року змінено склад колегії, а саме замість судді Давид Л.Л. в склад колегії введено суддю Мурську Х.В..

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.01.2012 року у справі № 5015/6917/11 (суддя Матвіїв Р.І.) у задоволенні первісного позову Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»про зобов'язання повернути об'єкт оренди та у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання за ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»права на оренду приміщень та визнання договору оренди № Ш-6530-8 нерухомого майна від 28.08.2008 року продовженим -відмовлено.

Приймаючи у справі рішення щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не виконано вимог, передбачених договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року щодо належного повідомлення орендаря про припинення договору оренди, оскільки, орендодавець (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) належним чином не висловив орендарю (відповідачу за первісним позовом) заперечень щодо продовження дії Договору оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року, однак продовжував виставляти рахунки на оплату та приймав платежі в рахунок сплати орендної плати, а тому відповідач в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 4.3 Договору, правомірно продовжував користуватись приміщенням площею 36,5 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Також, місцевий господарський суд зазначив, що додатковим підтвердженням факту відсутності волевиявлення у позивача за первісним позовом у вересні 2011 року на припинення дії договору оренди, є та обставина, що протягом трьох місяців після надіслання повідомлення про припинення договору оренди, позивач за первісним позовом не надсилав відповідачеві вимог про сплату неустойки за неповернення об'єкту оренди, а навпаки продовжував орендні відносини.

Щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що: підстави зустрічного позову є недоведеними та необґрунтованими, оскільки твердження позивача за зустрічним позовом про те, що останній не отримував від відповідача за зустрічним позовом повідомлення про припинення договору № 2302-вих.-3335 від 07.09.2011 року, спростовується списком № 511 від 07.09.2011 року згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, що підтверджує факт надіслання відповідачем за зустрічним позовом, позивачеві за зустрічним позовом повідомлення про припинення договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року; в порушення норм ст. 16 ЦК України, зустрічна позовна вимога про визнання за позивачем за зустрічним позовом права на оренду приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, перший поверх загальною площею 36,5 м. кв., не є конкретизованою належним чином; посилання позивача за зустрічним позовом на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року є необґрунтованими, оскільки сторони не укладали будь-яких договорів про внесення змін та доповнень до діючого договору на підставі наведеного вище Закону України.

Не погодившись з висновком викладеним у рішенні господарського суду першої інстанції, прокурором Шевченківського району м. Львова, подано апеляційну скаргу № 63-374вих.-12 від 16.02.2012 року до Львівського апеляційного господарського суду на вищевказане рішення, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позов прокурора Шевченківського району м. Львова. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, як орендодавцем за договором, 07.09.2011 року скеровано відповідачеві повідомлення про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору. У вказаному повідомленні містилась вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погаси наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщенням. Однак, відповідач жодних дій, спрямованих на виконання вищевказаних вимог не вчинив, на адресу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та/або балансоутримувача з приводу прийняття-передачі спірних приміщень не звертався, хоча, згідно договору, такий обов'язок покладається саме на відповідача (орендаря).

Окрім цього, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що орендодавець належним чином не висловив орендарю заперечень щодо продовження дії договору оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року (надіслав повідомлення про припинення, однак продовжував виставляти рахунки на оплату та приймав платежі в рахунок сплати орендної плати), то відповідач в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 4.3 договору, правомірно продовжував користуватись спірним приміщенням, спростовується тим, що відповідача було належним чином повідомлено про не продовження договірних відносин, шляхом скерування на його адресу повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору №2302-3335 від 07.09.2011 року, а також тим, що на адресу відповідача скеровувався лист, в якому орендодавцем висловлено однозначну позицію щодо неможливості продовження договірних відносин у зв'язку із порушенням умов договору оренди та пропозицією достроково розірвати договір оренди за згодою сторін від 22.08.2011 року № 2302-вих-3188.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що виставлення рахунків на сплату платежів за користування майном не можна розцінювати як згоду орендодавця на продовження договору оренди, оскільки особа сплачує кошти за фактичне користування майном, а тому здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився. Висновок місцевого господарського суду про відсутність з боку позивача вимоги до відповідача про сплату неустойки за неповернення об'єкту оренди, додатково підтверджує про відсутність волевиявлення у позивача на припинення дії договору оренди, є хибним, оскільки той факт, що позивач не вимагає від відповідача сплати неустойки за невиконання умов договору не може розцінюватись, як підстава для продовження договору, так як стягненим неустойки є правом орендодавця, а не його обов'язком.

Відповідачем за первісним позовом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У своєму відзиві відповідач зазначає, що апелянтом не зазначено, які саме норми процесуального та матеріального права на його думку були порушені при прийнятті судом оскаржуваного рішення. Також, відповідач вважає, що судом правильно встановлено той факт, що договір оренди № Ш-6530-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 28.08.2008 року, що укладений між управлінням комунальної власності (орендодавець) та ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень «УкрА»(орендар) є продовженим в силу ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п.4.3 договору оренди та відповідач за первісним позовом правомірно продовжує користуватись приміщенням площею 36,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Крім цього, відповідач у відзиві вказує, що твердження апелянта про те, що саме орендар зобов'язаний вчинити всі дії, спрямовані на повернення об'єкта оренди, зокрема, звернутись до орендодавця (балансоутримувача) з приводу приймання -передачі об'єкта оренди, не відповідає умовам договору оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008р., оскільки зазначений договір не містить таких обов'язків орендаря; посилання апелянта на лист від 22.08.2011 року за №2302-вих-3188 щодо пропозиції достроково розірвати договір оренди у зв'язку із порушенням його умов, є безпідставним, оскільки господарським судом не досліджувалось та не розглядалось питання дострокового розірвання договору оренди, оскільки така вимога не заявлялась.

При розгляді матеріалів справи, судовою колегією встановлено наступне:

28.08.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 (а.с. 8-11) , у відповідності до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 36,5 кв. м., що знаходяться на балансі ЛКП «Збоїща»(балансоутримувач).

Термін дії договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 28 серпня 2008 року до 27 серпня 2011 року (п. 4.1 договору).

09.01.2009 року Управління комунальної власності наказом № 2-С дозволило орендарю -ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень «УкрА»передати в суборенду ПП ОСОБА_4 орендовані ним згідно договору оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року нежитлові приміщення 1-го поверху площею 36,5 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61) . 07.07.2011 року Управління комунальної власності наказом № 28-С відмінило наказ від 09.01.2009 року № 2-С «Про надання в суборенду орендованих площ на АДРЕСА_1» (а.с. 60) , на підставі рішення комісії від 09.06.2011 року.

У пункті 4.3 договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи (а.с. 58) міститься лист № 2302-вих.-3188 від 22.08.2011 року з пропозицією щодо дострокового розірвання договору оренди за згодою сторін. Однак, доказів направлення цього листа відповідачу відсутні. За відсутності таких доказів, апеляційна інстанція відзначає, що лист № 2302-вих.-3188 від 22.08.2011 року не може вважатись доказом того, що орендодавець висловлював намір про не продовження договору оренди.

Однак, 07.09.2011 року Управлінням комунальної власності, як орендодавцем за договором, скеровано відповідачу за первісним позовом повідомлення № 2302-вих-3335 (а.с. 13) про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 511 від 07.09.2011 року (зворот а.с. 57) .

ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»не звільнило орендоване приміщення, а тому прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі уповноваженого органу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, про зобов'язання повернути об'єкт оренди -нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 36,5 кв. м., що передані відповідачу за первісним позовом відповідно до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, заслухавши доводи представника прокурора в судовому засіданні 22.03.2012 року та доводи і заперечення позивача та відповідача в судовому засіданні 19.04.2012 року, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задоволити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись з позовними вимогами до відповідача про зобов'язання повернути орендовані останнім нежитлові приміщення, мотивував позов тим, що Управлінням комунальної власності, як орендодавцем за договором, скеровано ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»повідомлення № 2302-вих-3335 від 07.09.2011 року про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору, в порядку, визначеному ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Оскільки, товариство не звільнило орендоване приміщення та не повернуло його балансоутримувачу, прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, про зобов'язання повернути об'єкт оренди -нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 36,5 кв. м., що передані відповідачу відповідно до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не виконано вимог, передбачених договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року щодо належного повідомлення орендаря про припинення договору оренди, оскільки, орендодавець (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) належним чином не висловив орендарю (відповідачу за первісним позовом) заперечень щодо продовження дії Договору оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року та продовжував виставляти рахунки на оплату і приймав платежі в рахунок сплати орендної плати, а тому відповідач в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 4.3 Договору, правомірно продовжував користуватись приміщенням площею 36,5 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Крім цього, місцевий господарський суд прийшов до суперечливих висновків, а саме, в абзаці першому сторінки четвертої мотивувальної частині рішення зазначає те, що заперечення відповідача про те, що він не отримував вихідного листа № 2302-вих.-3335 від 07.09.2011 року про припинення договору оренди спростовується копією списку згрупованих відправлень рекомендованих листів від 07.09.2011 року, в абзаці п'ятому сторінки п'ятої мотивувальної частині рішення зазначає те, що всупереч умовам договору позивач за первісним позовом, надіславши відповідачеві повідомлення про припинення договору, протягом 15 днів строку, передбаченого для повернення об'єкту оренди, не вчинив дії, спрямовані на повернення об'єкту. Натомість в абзаці другому сторінки шостої рішення (мотивувальна частина), зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом не виконав вимог договору оренди щодо направлення повідомлення орендарю про припинення договору оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року. Враховуючи викладене, рішення місцевого суду, в частині відмови в позові прокурору, не відповідає вимогам постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення».

Судова колегія з даним висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди, договір укладено на термін до 27.08.2011 року.

Статтею 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (зі змінами і доповненнями, в редакції Закону України відвід 08 липня 2011 року N 3687-VI ) , встановлено, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором..

Водночас, сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення договору як протягом одного місяця після закінчення дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.05.2009 року зі справи Господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-30/392-2008.

Однак, наявний у справі лист Управління комунального майна від 22.08.2011 року № 2302-вих.-3188 не може розцінюватись як волевиявлення орендодавця про припинення договору оренди, оскільки відсутні докази направлення листа орендарю.

Згідно п. 4.3 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, 07.09.2011 року Управлінням комунальної власності, як орендодавцем за договором, скеровано відповідачу за первісним позовом повідомлення № 2302-вих-3335 (а.с. 13) про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору. Факт надіслання повідомлення про припинення договору оренди, підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 511 від 07.09.2011 року (зворот а.с. 57) та поштовою квитанцією (а.с. 57), що спростовує твердження відповідача за первісним позовом про неотримання даного повідомлення.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 9.3 Договору оренди, передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцеві у разі припинення або розірвання договору протягом 15 днів з моменту настання події припинення або розірвання договору.

Пунктом 9.4 Договору оренди, встановлено, що при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

Оскільки, станом на момент звернення до господарського суду з позовом, відповідачем об'єкт оренди не було передано Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та даного факту не спростовано відповідачем, судова колегія приходить до висновку про правомірність заявлених первісних позовних та вбачає підстави для їх задоволення.

Не може судова колегія погодитись з висновком місцевого господарського суду, що виставляння позивачем рахунків на оплату орендної плати на умовах договору оренди нерухомого майна та прийняття орендних платежів від відповідача на умовах вказаного договору, свідчить про продовження строку дії договору, оскільки плата відповідачем за користування приміщеннями, не може розцінюватись як згода орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки відповідач сплачував кошти за фактичне користування майном. А тому, здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.06.2008 року та постанові Вищого господарського суду України від 29 червня 2011 року у справі № 16/92/10-22/5/11.

Щодо зустрічних позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись з зустрічними позовними вимогами, позивач за зустрічним позовом -ТзОВ Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА» просить визнати за ним право на оренду приміщення та визнати договір оренди № Ш-6530-8 від 28.08.2008 року продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом -ТзОВ Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА», мотивуючи свої позовні вимоги виходив з того, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»№ 1759-VI від 15.12.2009 року, встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Місцевий господарський суд, обґрунтовуючи відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині посилання позивача за зустрічним позовом на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», прийшов до висновку, що застосування норм даного Закону України до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки сторони не укладали будь-яких договорів про внесення змін та доповнень до діючого договору на підставі вищенаведеного Закону.

Однак, судова колегія з даним висновком господарського суду погодитись не може, оскільки відповідно до приписів пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»№ 1759-VI від 15.12.2009 року, якими встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Статтею 3 цього ж Закону України внесено зміни до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, імперативних приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна та не ставиться з залежність від укладення сторонами змін до договору оренди.

Відтак, мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом України (до 30.12.2009 року), в тому числі спірного договору оренди нежитлового приміщення, є встановленим в силу імперативних приписів п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону та не перешкоджати суб'єкту малого підприємництва проводити підприємницьку діяльністю в нежитловому орендованому приміщенні.

Проте, як вбачається з приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року № 1759, його дія поширюється на суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» (із змінами і доповненнями, в редакції Закону 18.09.2008 року № 523-VI, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року, позивача за зустрічним позовом зобов'язано подати судовій колегії докази, які підтверджують про належність ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»до суб'єктів малого підприємництва, відповідно до ст. 1 Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва», а саме, що середньооблікова чисельність працюючих у ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»за звітний період (2011 рік) не перевищувала 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищував 70 млн. гривень (належним чином завірений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2011 рік та звіт з праці № 1-ПВ (квартальна) за чотири квартали 2011 року).

Позивач за зустрічним позовом вимог ухвали не виконав та в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не довів, що відноситься до суб'єкта малого підприємництва, визначеного ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» (із змінами і доповненнями, в редакції Закону 18.09.2008 року № 523-VI, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). А тому судова колегія вважає, що посилання позивача за зустрічним позовом на норми вищенаведеного Закону України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки його дія не поширюється на ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА».

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну статистику»(в редакції від 13.01.2011 року № 2938-VI), респонденти зобов'язані безкоштовно (за винятком проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу) в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Наказом Державного комітету статистики України від 09.12.2010 року № 494 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 14.04.2011 року № 91) «Про затвердження Загального табеля (переліку) форм державних статистичних спостережень на 2011 рік», затверджено Загальний табель (перелік) форм державних статистичних спостережень на 2011 рік, в якому в розділі 33 зазначено про подання «Звіту з праці № 1-ПВ (квартальна)».

А тому, довідка ТзОВ «УкрА»№ 1-04/12 від 03.04.2012 року не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, а саме не може слугувати доказом доведення факту, про те, що в 2011 році чисельність працюючих в товаристві не перевищувала 50 осіб.

В п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначено, що якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, що і здійснено апеляційним судом при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

А тому, невірне тлумачення закону місцевим господарським судом не призвело до прийняття незаконного рішення господарським судом в частині зустрічних позовних вимог, підстав для скасування рішення суду в цій частині, апеляційна інстанція не вбачає, та виклала в постанові власну правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Також, судова колегія вважає, що за розгляд апеляційної скарги судовий збір, у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Прокурора Шевченківського району м. Львова задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2012 року у справі в частині відмови в позові Прокурора Шевченківського району м. Львова -скасувати.

3. Позов Прокурора Шевченківського району м. Львова задоволити.

Зобов'язати ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА»повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 36,5 кв.м., по акту приймання-передачі.

4. Стягнути з ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА» (79019, м. Львів, вул.. Лобачевського, 23, код ЄДПРОУ 20837473) в дохід державного бюджету України 470,50 грн. судового збору за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова.

5. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

6. Стягнути з ТзОВ «Західне відділення Центру антарктичних досліджень України «УкрА» (79019, м. Львів, вул.. Лобачевського, 23, код ЄДПРОУ 20837473) в дохід державного бюджету України 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Мурська Х.В.