Постанова

від 11.04.2012 по справі 8/146/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 8/146/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Кнапець М.В.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.10.11 р.)

відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № б/н від 16.12.2010 р. )

третьої особи на стороні позивача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.12 р. у справі № 8/146/2011/5003 (ОСОБА_3.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЮЗ-ЗЕМЛЯ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ТОВ "Агрофонд України"

про стягнення в сумі 414 415 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЮЗ-ЗЕМЛЯ" (надалі -позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом (т. 1, а.с. 2-12 ) до фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (надалі -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Агрофонд України" (надалі -тертя особа), про стягнення 414 415 грн. 92 коп.

Рішенням господарського суду першої інстанції від 11.01.12 р. (т. 2, а.с. 55-59) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 317 020 грн. основного боргу, 31 702 грн. штрафу, 24 232,49 грн. пені, 9 827,62 грн. інфляційних та 6 670,45 грн. 3% річних, витрати на сплату державного мита в сумі 3 895,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,78 грн..

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним.

07.12.2010 р. між третьою особою та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу. При цьому, відповідач здійснив поставку товару на суму 840 980 грн. Надіслав на адресу третьої особи гарантійний лист, в якому зазначив, що у зв'язку з неможливістю виконання договору, гарантує повернути кошти в розмірі 419 020 грн. на розрахунковий рахунок позивача до 20.01.2011 р.

13.04.2011 р. між третьою особою та позивачем укладено договір уступки вимоги № 01/13/04/11.

Місцевий суд прийшов до висновку, що оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання, щодо повернення коштів попередньої оплати у встановлений договором термін, то він є боржником, що прострочив зобов"язання, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних відповідно до ст.ст. 530, 536, 625, 693 ЦК України, а також 31 702 грн. 10 % штрафу від вартості несплаченого вчасно товару.

Проте, вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних підлягають частковому задоволенню.

Господарський суд першої інстанції вважає, що оскільки вимога про повернення коштів була отримана відповідачем 18.01.2011 р., то пеня та 3% річних повинні нараховуватися з 24.01.2011 р., а не з 21.01.2011 р., як заявлено позивачем, оскільки 22 та 23 січня 2011р. були вихідними днями (ст. ст. 253, 254 ЦК України).

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 68-72) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить рішення господарського суду Вінницької області від 11 січня 2012 року у даній справі скасувати.

Відповідач стверджує, що предметом оскаржуваного договору є соняшник, тому правовідносини з поставки кукурудзи є позадоговірними, а обов'язок відповідача щодо повернення попередньої оплати випливає з вимог ст. 693 ЦК України, а не з умов договору.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з доводами викладеними в апеляційній скарзі, позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 90-98), в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач вважає, що між ТОВ "Агрофонд України" та відповідачем не існувало інших правовідносин, аніж за договором купівлі-продажу від 07.12.10 р.. Крім того, відповідач, письмово підтвердив, що оплати за кукурудзу в сумі 419 000 грн. були здійснені саме за оскаржуваним договором.

Грошові кошти в сумі 317 020 грн. позивачу відповідачем повернуті не були.

Крім того, позивач подав пояснення (т. 2, а.с. 149-153), в яких стверджує, що предметом оскаржуваного договору є кукурудза, доказом того є всі інші господарські документи підписані сторонами.

В судовому засіданні представник позивача, підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 124-132) та пояснення (т. 2, а.с. 161-165), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.12 р. - залишити без змін. Крім того, третя особа просить, в разі недоплати судового збору залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, стверджує, що поставка й оплата кукурудзи сторонами згідно рахунку № 94 була здійснена поза межами договору, не відповідає дійсності та спростовується змістом гарантійного листа. При цьому, відвантаження товару по рахунку № 94 підтверджується накладною № 1052, та претензії з цього приводу сторони одна до одного не мали.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (т. 2, а.с. 82-83), розгляд справи відкладено на 21.03.12 р. об 14:45 год.

Крім того, ухвалою від 21.03.12 р. продовжено строк вирішення спору по даній справі та відкладено розгляд справи на 11.04.12 р. об 14:15 год. (т. 2, а.с. 141-142).

В судові засіданні представник третьої особи не з'являвся.

Враховуючи наведене та приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

07.12.2010 р. між ТОВ "Агрофонд України" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу №10/11-3101274. Договором передбачено наступне: продавець передає, а покупець приймає: товар (п.1.1.); одиниця виміру товару - тонна (п.2.1.); загальна кількість товару - 1000 (одна тисяча) тонн + 10% (п.2.2.); вартість за одиницю товару - 1400,00 (одна тисяча чотириста) грн. в т.ч. ПДВ 20% (п.2.3.); загальна ціна товару по даному договору складає суму: 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч) грн. + 10%.грн.. в тому числі ПДВ 20% : 233 333,33 грн. + 10% (п.2.4.); ціна товару визначена сторонами договору є звичайною (п.2.5.); покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом авансового перерахування 90% вартості партії товару, що відвантажується, на розрахунковий рахунок продавця на протязі одного банківського дня після отримання покупцем рахунку та підписаної факсокопії договору купівлі-продажу ; остаточний розрахунок покупець здійснює протягом 1-го банківського дня з моменту отримання від продавця оригіналів рахунку-фактури, договору купівлі-продажу, видаткової та податкової накладних (п.2.6.); продавець проводить передачу товару партіями на умовах поставки "Франко-Завод" ЕХW (згідно Інкотермс-2000) зі складу розташованого за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н., м. Калинівка, вул. Садова. 16/27 (п.3.1.); поставка товару здійснюється в об'ємах та в наступні строки: до 25.12.2010 року включно - 1000 тонн товару, розрахунок проводиться частково по 100 (сто) тонн (п.3.1.1.); продавець за власний рахунок, своїми силами та засобами здійснює навантаження товару на транспортні засоби надані покупцем (п.3.1.2.); датою отримання товару покупцем є дата підписання сторонами видаткової або товарно-транспортної накладної та передачі документів на товар вказаних в п.2.6., п.5.2. договору (п.3.2.); договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.4.1.); у випадку порушення строків передачі товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непереданого товару за кожен день прострочення (п.6.2); у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.6.3.); за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 10% вартості недопоставленого (непоставленого) товару (п.6.4.); у випадку неможливості поставки товару в термін обумовлений даним договором, покупець має право вимагати повернення на протязі трьох банківських днів, з моменту отримання продавцем відповідної вимоги, раніше перерахованих у вигляді попередньої оплати коштів. У випадку неможливості поставки всієї кількості товару в термін обумовлений даним договором продавець в свою чергу зобов'язаний повернути отримані у вигляді попередньої оплати кошти, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги, за непоставлений товар (п.6.5.) ( т.1 а.с.52).

В період з 07.12.2010 р. по 13.12.2010 р. ТОВ "Агрофонд України" провів попередню оплату товару перерахувавши ФОП ОСОБА_4 1 260 000 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 1454 від 07.12.2010 р. на суму 140 000 грн. (за кукурудзу згідно рахунку № 94 від 06.12.2010р.), № 1462 від 08.12.2010 р. на суму 140 000 грн. (за кукурудзу згідно договору №10/11-3101274 від 07.12.2010р.), № 1463 від 09.12.2010 р. на суму 560 000 грн. (за кукурудзу згідно договору №10/11-3101274 від 07.12.2010р.), № 1480 від 13.12.2010 р. на суму 420 000 грн. (за кукурудзу згідно договору № 10/11-3101274 від 07.12.2010р.) та банківськими виписками (а.с. 53-63, т.1).

Твердження представників відповідача про те, що поставка та оплата кукурудзи сторонами згідно рахунку №94 від 06.12.2010р. була здійснена поза межами договору від 07.12.2010р., суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються змістом гарантійного зобов'язання ФОП ОСОБА_4 на суму 419 020грн., яка враховує масу поставленого товару в тому числі й поставку від 07.12.2010р. та проведену попередню оплату по рахунку №94 від 06.12.2010р., на який є посилання у платіжному доручення від 07.12.2010р.(.с.67) та банківській виписці (а.с.58), а також змістом письмових пояснень позивача з цього приводу та з огляду на ненадання відповідачем доказів в спростування цього факту.

Відповідач здійснив поставку товару на суму 840 980 грн., що підтверджується накладними № 1052 від 07.12.2010 р. на 100 т кукурудзи на суму 140 000 грн., № 1061 від 08.12.2010 р. на 100 т кукурудзи на суму 140 000 грн. та № 1071 від 09.12.2010 р. на 400,7 т кукурудзи на суму 560 980 грн. (а.с.64-66, т.1).

24.12.2010 р. відповідач надіслав на адресу ТОВ "Агрофонд України" гарантійний лист, в якому зазначив, що у зв'язку з неможливістю виконання п.3.1.1. договору № 10/11-3101274 від 07.12.2010 р., гарантує повернути кошти в розмірі 419 020 грн. на розрахунковий рахунок позивача до 20.01.2011 р. (а.с.67, т.1).

27.12.2010 р. ТОВ "Агрофонд України" надіслав відповідачу претензію з вимогою до 30.12.2010 р. повернути позивачу грошові кошти в сумі 419 020 грн. (а.с. 68-71). Дана претензія отримана відповідачем 18.01.2011 р., що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 68-74, т. 1).

В період з 06.01.2011р. по 17.01.2011р. відповідачем було здійснено часткове повернення коштів ТОВ "Агрофонд України" за недопоставлений товар на суму 100 000 грн., що стверджується банківськими виписками від 06.01.2011 р. на 50 000грн., 13.01.2011 р. на суму 25 000грн., 17.01.2011 р. на суму 25 000грн. (а.с. 89-91, т. 1).

17.02.2011 р. та 25.03.2011 р. ТОВ "Агрофонд України" звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав негайно повернути заборгованість в сумі 319 020 грн. та направив підписаний акт взаємозвірки (а.с. 75-88, т.1).

Апелянт стверджує, що правовідносини щодо оплати ТОВ "Агрофонд Україна" та поставки ФОП ОСОБА_4 кукурудзи здійснено поза межами договору, оскільки у п. 1 договору купівлі-продажу № 10/11-3101274 від 07.12.2010р. визначено предметом договору: соняшник ДСТУ 4694-2006, що є істотною умовою договору.

Водночас, суд оцінює договір купівлі-продажу в цілому, у зв'язку з чим не може погодитися з твердженням апелянта, оскільки згідно того ж договору, зокрема п. 5.2, визначено вимоги до якості товару, а саме вимоги за якістю кукурудзи: вологість -до 14%, сміттєва домішка -до 2%.

Окрім того, істотною умовою договору є ціна, зокрема згідно п. 2.3 вартість за одиницю товару (тонна) -1400 грн. з ПДВ.

Згідно цін, що склалися на біржі сільськогосподарської продукції станом на грудень 2010р. ціна на одиницю товару 1400 грн. за тонну відповідає середній ціні зерна кукурудзи (до 1580 грн. за тонну), натомість ціна насіння соняшника складає 4200 -4300 грн. за тонну.

Беручи до уваги, що у платіжних документах вказано оплату за кукурудзу згідно договору та здійснювалася поставка кукурудзи, що підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом, а саме: накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, гарантійним листом, змістом претензій та письмових пояснень сторін, які надані сторонами та містяться в матеріалах справи, враховуючи ціну товару, що відповідає середній ціні на зерно кукурудзи, що склалися станом на грудень 2010р., та вимоги договору щодо якості товару, де зазначено якість до зерна кукурудзи, суд вважає, що предметом угоди є поставка кукурудзи. А відтак заперечення відповідача, за якими між сторонами укладено договір купівлі продажу насіння соняшника, а поставку та відповідно оплату зерна кукурудзи слід вважати правочином, що склався між сторонами поза межами договору від 07.12.2010р., суд вважає безпідставними.

При цьому суд бере до уваги і ту обставину, що у відповідності до п. 2.6 договору покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом авансового перерахування 90% вартості партії товару, що відвантажується, на розрахунковий рахунок продавця на протязі одного банківського дня після отримання покупцем рахунку та підписаної факсокопії договору купівлі-продажу, отже сторонами обумовлено можливість укладення попереднього договору шляхом обміну факсокопіями, що передбачено ст. 181 ГК України. При цьому п. 8.3 договору визначено, що факсокопії договору мають юридичну силу до підтвердження оригіналами.

Позивачем у справі в судовому засіданні 11.04.2012р. надано факсокопію договору купівлі-продажу № 10/11-3101274 від 07.12.2010р., укладеного між ТОВ "Агрофонд України" та ФОП ОСОБА_4, предметом якого є купівля-продаж кукурудзи, умови якого співпадають з умовами оригіналу договору купівлі-продажу № 10/11-3101274 від 07.12.2010р., що свідчить про домовленість між сторонами щодо предмету договору.

13.04.2011 р. між ТОВ "Агрофонд України" (первісний кредитор) та ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" (новий кредитор) було укладено договір уступки вимоги № 01/13/04/11. Сторони на підставі глави 47 ЦК України з метою уступки вимоги за договором купівлі-продажу №10/11-3101274 від 07.12.2010р. укладеного між первісним кредитором і ФОП ОСОБА_4, уклали цей договір про наступне: за цим договором первісний кредитор уступає новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п.2 цього договору, які виникли на підставі угоди, а новий кредитор стає кредитором за угодою (п.1.); право вимоги, що передається за цим договором, складає право нового кредитора вимагати в досудовому та судовому порядку та інші можливі способи від боржника належного виконання всіх зобов'язань за угодою, зокрема по сплаті заборгованості за договором, та всіх інших зобов'язань на які мав право первісний кредитор. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.2); сума яку боржник зобов'язаний сплатити, на день укладення даного договору складає 319 020 грн. (п.3); договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (п.12) (т.1 а.с.93-95).

Відповідач вказує на нікчемність даного договору, покликаючись на ст. 516 ЦК України та п. 8.7 договору купівлі-продажу від 07.12.2010р., згідно якого жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмового погодження іншої сторони.

11.05.2011р. ФОП ОСОБА_4 отримав повідомлення нового кредитора ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" від 13.04.2011р. про уступку вимоги за договором купівлі-продажу № 10/11-3101274 від 07.12.2010 р. та зміну кредитора з ТОВ "Агрофонд України" на ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" разом з копією договору, копіями банківських виписок та видаткових накладних, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист та квитанцією про оплату цінного листа (а.с.96- 100, т.1).

Водночас 16.05.2011 р. ФОП ОСОБА_4 перерахував ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" 2 000 грн. за непоставлений товар згідно договору № 01/13/04/11 від 13.04.2011 р., що підтверджується банківською випискою (а.с. 92, т. 1).

Дані дії відповідача свідчать про прийняття до виконання договору про уступку права вимоги, а тому заперечення представника відповідача щодо недійсності договору про уступку вимоги суд оцінює критично. Більше того, відповідачем станом на час розгляду справи не надано суду доказів, щодо визнання даної угоди недійсною в установленому законом порядку, а відтак її слід вважати чинною.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 317 020 грн.

Згідно наданих позивачем розрахунків, відповідачу за неналежне виконання зобов'язань за договором нараховано до стягнення, окрім основного боргу в сумі 317 020 грн., 49 138,10 грн. пені за період з 22.01. по 22.07.2011р., відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних нарахувань в сумі 9 859,32 грн. за період з лютого по серпень 2011р., включно, та 6 696,50 грн. - 3% річних за період з 22.01.2011р. по 06.10.2011р., 31 702 грн. - 10% штрафу з суми боргу в розмірі 317 020 грн..

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем. З урахуванням наведеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - боржника, який прострочив виконання, на користь позивача 317 020 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме платіжними дорученнями, банківськими виписками, накладними, письмовим розрахунком суми боргу, змістом гарантійного зобов'язання відповідача, змістом претензій, отриманих відповідачем.

Також суд звертає увагу на те, що в пункті 1 договору уступки від 13.04.2011 р. зроблене посилання на пункт 2 саме цього договору, а не договору від 07.12.2010 р., як вказують представники відповідача. Вказаного висновку суд дійшов аналізуючи зміст самого п. 2 договору від 13.04.2011 р. в якому, окрім іншого, йдеться про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення договору про уступку права вимоги відповідач не виконав саме грошове зобов'язання, передбачене договором, щодо повернення коштів попередньої оплати (п. 6.5 договору від 07.12.2010р.) у встановлений договором термін, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних відповідно до ст.ст. 530,536,625,693 ЦК України, а також 31 702 грн. - 10% штрафу від вартості несплаченого вчасно товару відповідно до п.6.4 договору та пені відповідно до п. 6.2 договору.

Апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 231 ч.6 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 ч. 6 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зміст ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України). Відповідно до п.6.5. договору у випадку не можливості поставки товару в термін обумовлений даним договором, покупець має право повернення на протязі трьох банківських днів, з моменту отримання продавцем відповідної вимоги, раніше перерахованих у вигляді попередньої оплати коштів. Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Оскільки вимога про повернення коштів була отримана відповідачем 18.01.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 72-74, т.1), то пеня та 3% річних повинні нараховуватися з 24.01.2011 р., а не з 21.07.2011 р., як заявлено позивачем, оскільки 22 та 23 січня 2011р. були вихідними днями.

Так, згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97) розмір пені за період з 24.01.2011 р. по 22.07.2011 р. із суми боргу 317 020 грн. становить 24 232,49 грн., а не 49 138,1 грн., як вказав позивач, а 3-х% річних за період з 24.01.2011 р. по 06.10.2011 р. становить 6 670,45 грн., а не 6 696,5 грн., як вказав позивач.

При розрахунку інфляційних нарахувань позивач припустився помилки і розмір інфляційних нарахувань за період з лютого 2011 р. по серпень 2011 р., включно, становить 9 827,62 грн., а не 9859,32 грн., як вказано в позові.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.12 р. зобов'язано відповідача надати суду докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, однак відповідач витребувані ухвалою докази не надав. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.11 р., апеляційний суд стягує несплачену в установленому порядку та розмірі суму судового збору за результатами розгляду апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.12 р. у справі № 8/146/2011/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 - без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (22400, АДРЕСА_1; ) в дохід державного бюджету України (УДКСУ у м. Рівному; ЄДРПОУ 38012714; р/р 31213206782002; ГУДКСУ у Рівненській області; МФО 833017; Рівненський апеляційний господарський суд) 1 946 грн. 52 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 8/146/2011/5003 повернути на адресу господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.