Постанова

від 12.07.2012 по справі 8/146/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. Справа № 8/146/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіПершикова Є.В., суддівДанилової Т.Б., Ходаківської І.П.(доповідач) розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дідусенка Миколи Степановича на постанову від 11.04.2012 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№8/146/2011/5003 господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЮЗ-ЗЕМЛЯ" до третя особа на стороні позивача без самостійних вимогФізичної особи-підприємця Дідусенка Миколи Степановича Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" про стягнення в сумі 414 415грн. 92 коп. За участю представників сторін:

Від позивача- Шабельніков А.В. (дов. від 03.10.11)

Від відповідача- не з'явились

Відповідно до розпорядження Секретаря Другої судової палати від 11.07.2012 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду першої інстанції від 11.01.12 (суддя Грабик В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 317 020 грн. основного боргу, 31 702 грн. штрафу, 24 232,49 грн. пені, 9 827,62 грн. інфляційних та 6 670,45 грн. 3% річних.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 у складі: Бучинська Г.Б., Дужич С.П., Саврій В.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП Дідусенко М. С. у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.628 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України.

ТОВ "АГРОСОЮЗ-ЗЕМЛЯ" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2010 між ТОВ "Агрофонд України" та фізичною особою-підприємцем Дідусенко Миколою Степановичем було укладено договір купівлі-продажу №10/11-3101274. Договором передбачено наступне: продавець передає, а покупець приймає: товар (п.1.1.); одиниця виміру товару - тонна (п.2.1.); загальна кількість товару - 1000 (одна тисяча) тонн + 10% (п.2.2.); вартість за одиницю товару - 1400,00 (одна тисяча чотириста) грн. в т.ч. ПДВ 20% (п.2.3.); загальна ціна товару по даному договору складає суму: 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч) грн. + 10%.грн.. в тому числі ПДВ 20% : 233 333,33 грн. + 10% (п.2.4.); ціна товару визначена сторонами договору є звичайною (п.2.5.); покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом авансового перерахування 90% вартості партії товару, що відвантажується, на розрахунковий рахунок продавця на протязі одного банківського дня після отримання покупцем рахунку та підписаної факсокопії договору купівлі-продажу; остаточний розрахунок покупець здійснює протягом 1-го банківського дня з моменту отримання від продавця оригіналів рахунку-фактури, договору купівлі-продажу, видаткової та податкової накладних (п.2.6.); продавець проводить передачу товару партіями на умовах поставки "Франко-Завод" ЕХW (згідно Інкотермс-2000) зі складу розташованого за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н., м. Калинівка, вул. Садова. 16/27 (п.3.1.); поставка товару здійснюється в об'ємах та в наступні строки: до 25.12.2010 року включно - 1000 тонн товару, розрахунок проводиться частково по 100 (сто) тонн (п.3.1.1.); продавець за власний рахунок, своїми силами та засобами здійснює навантаження товару на транспортні засоби надані покупцем (п.3.1.2.); датою отримання товару покупцем є дата підписання сторонами видаткової або товарно-транспортної накладної та передачі документів на товар вказаних в п.2.6., п.5.2. договору (п.3.2.); договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.4.1.); у випадку порушення строків передачі товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непереданого товару за кожен день прострочення (п.6.2); у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.6.3.); за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 10% вартості недопоставленого (непоставленого) товару (п.6.4.); у випадку неможливості поставки товару в термін обумовлений даним договором, покупець має право вимагати повернення на протязі трьох банківських днів, з моменту отримання продавцем відповідної вимоги, раніше перерахованих у вигляді попередньої оплати коштів. У випадку неможливості поставки всієї кількості товару в термін обумовлений даним договором продавець в свою чергу зобов'язаний повернути отримані у вигляді попередньої оплати кошти, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги, за непоставлений товар (п.6.5.).

В період з 07.12.2010 по 13.12.2010 ТОВ "Агрофонд України" провело попередню оплату товару, перерахувавши ФОП Дідусенко М.С. 1 260 000 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 1454 від 07.12.2010 на суму 140 000 грн. (за кукурудзу згідно рахунку № 94 від 06.12.2010), № 1462 від 08.12.2010 на суму 140 000 грн. (за кукурудзу згідно договору №10/11-3101274 від 07.12.2010), № 1463 від 09.12.2010 на суму 560 000 грн. (за кукурудзу згідно договору №10/11-3101274 від 07.12.2010), № 1480 від 13.12.2010 на суму 420 000 грн. (за кукурудзу згідно договору № 10/11-3101274 від 07.12.2010) та банківськими виписками.

Відповідач здійснив поставку товару на суму 840 980 грн., що підтверджується накладними № 1052 від 07.12.2010 на 100 т кукурудзи на суму 140 000 грн., № 1061 від 08.12.2010 на 100 т кукурудзи на суму 140 000 грн. та № 1071 від 09.12.2010 на 400,7 т кукурудзи на суму 560 980 грн.

24.12.2010 відповідач надіслав на адресу ТОВ "Агрофонд України" гарантійний лист, в якому зазначив, що у зв'язку з неможливістю виконання п.3.1.1. договору № 10/11-3101274 від 07.12.2010, гарантує повернути кошти в розмірі 419 020 грн. на розрахунковий рахунок позивача до 20.01.2011.

27.12.2010 ТОВ "Агрофонд України" надіслало відповідачу претензію з вимогою до 30.12.2010 повернути позивачу грошові кошти в сумі 419 020 грн. Дана претензія отримана відповідачем 18.01.2011 відповідно до відмітки в повідомленні про вручення поштового відправлення.

В період з 06.01.2011 по 17.01.2011 відповідачем було здійснено часткове повернення коштів ТОВ "Агрофонд України" за недопоставлений товар на суму 100 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.01.2011 на 50 000грн., 13.01.2011 на суму 25 000грн., 17.01.2011 р. на суму 25 000грн.

17.02.2011 та 25.03.2011 ТОВ "Агрофонд України" зверталось до відповідача з претензіями, в яких вимагало негайно повернути заборгованість в сумі 319 020 грн. та направило підписаний акт взаємозвірки.

Твредження касатора про те, що правовідносини щодо оплати ТОВ "Агрофонд Україна" та поставки ФОП Дідусенком М.П. кукурудзи здійснено поза межами договору вже розглянуто апеляційним господарським судом і йому надано належну правову оцінку.

13.04.2011 між ТОВ "Агрофонд України" (первісний кредитор) та ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" (новий кредитор) було укладено договір уступки вимоги № 01/13/04/11. Сторони на підставі глави 47 ЦК України з метою уступки вимоги за договором купівлі-продажу №10/11-3101274 від 07.12.2010, укладеним між первісним кредитором і ФОП Дідусенко, уклали договір про наступне: за цим договором первісний кредитор уступає новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п.2 цього договору, які виникли на підставі угоди, а новий кредитор стає кредитором за угодою (п.1.); право вимоги, що передається за цим договором, складає право нового кредитора вимагати в досудовому та судовому порядку та інші можливі способи від боржника належного виконання всіх зобов'язань за угодою, зокрема по сплаті заборгованості за договором, та всіх інших зобов'язань на які мав право первісний кредитор. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.2); сума яку боржник зобов'язаний сплатити, на день укладення даного договору складає 319 020 грн. (п.3); договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (п.12).

Твердження відповідача про нікчемність даного договору, з посиланням на ст. 516 ЦК України та п. 8.7 договору купівлі-продажу від 07.12.2010, згідно якого жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмового погодження іншої сторони, не приймаються до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2011 ФОП Дідусенко М.С. отримав повідомлення нового кредитора ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" від 13.04.2011 про уступку вимоги за договором купівлі-продажу № 10/11-3101274 від 07.12.2010 та зміну кредитора з ТОВ "Агрофонд України" на ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" разом з копією договору, копіями банківських виписок та видаткових накладних, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист та квитанцією про оплату цінного листа. 16.05.2011 ФОП Дідусенко М.С. перерахував ТОВ "АГРОСОЮЗ ЗЕМЛЯ" 2 000 грн. за непоставлений товар згідно договору № 01/13/04/11 від 13.04.2011, що підтверджується банківською випискою. Дані дії відповідача свідчать про прийняття до виконання договору про уступку права вимоги.

Таким чином, судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 317 020 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем, з урахуванням чого суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 317 020 грн.

Судами також встановлено, що на момент укладення договору про уступку права вимоги відповідач не виконав саме грошове зобов'язання, передбачене договором, щодо повернення коштів попередньої оплати (п. 6.5 договору від 07.12.2010р.) у встановлений договором термін, тому він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних відповідно до ст.ст.530,536,625,693 ЦК України, а також 31 702 грн. - 10% штрафу від вартості несплаченого вчасно товару відповідно до п.6.4 договору та пені відповідно до п. 6.2 договору. Апеляційний суд, перевіривши розрахунки, дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 24 232,49 грн., 3% річних в сумі, інфляційні нарахування в сумі 9 827,62 грн.

Твердження відповідача про неможливість нарахування та стягнення штрафних санкцій за договором в зв'язку з його відсутністю, не приймається до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони здійснювали продаж товару та оплату його саме на підставі договору.

Звертаємо увагу касатора, що статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дідусенка Миколи Степановича залишити без задоволення.

Постанову від 11.04.2012 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №8/146/2011/5003 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська