Рішення

від 27.04.2012 по справі 5008/245/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2012 Справа № 5008/245/2012

За позовом приватного підприємства „Фішт", м. Ужгород

ДО фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

ПРО стягнення 180987,40грн.. заборгованості по оплаті за договором №020/07Ф шк. від 03.12.2007р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 23.03.2012р.

від відповідача - ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 31.01.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2012р. порушено провадження у справі №5008/245/2012 та призначено справу до розгляду на 18.04.2012р.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Заперечує з приводу поданого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог з мотивів, наведених у поданому суду письмовому поясненні. Також вважає необґрунтованим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з мотивів хвороби уповноваженого представника відповідача з огляду на те, що наведена ним причина неможливості направлення відповідного повноважного представника не є поважною.

Відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі та у поданому суду клопотанні просить суд до заявлених позовних вимог застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Також просить відкласти розгляд справи з мотивів, наведених в поданому суду клопотанні.

Ухвалою суду від 18.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 25.04.2012р. для надання сторонам можливості подати суду свої додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень по суті заявлених позовних вимог.

В засіданні суду 25.04.2012р. судом, за письмовою згодою представників сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні на 27.04.2012р.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та клопотанні про поновлення строку позовної давності з огляду на те, що між позивачем і відповідачем у період з 05.11.07 р. по 17.12.07 р. було укладено 6 договорів поставки (№№018/07Ф шк, 019/07Ф шк, 020/07Ф шк, 021/07Ф шк, 023/07Ф шк та 026/07Ф МТ) на загальну суму 791.213,90грн., в т.ч. ПДВ. На реалізований товар було виписано відповідні накладні на вказану суму. Всього за поставлений товар позивачем отримано коштів у розмірі 661.624,91грн. Заборгованість у розмірі 129.588,99грн. позивачем стягувалася в межах господарської справи №11/77 (позов було задоволено 14.02.11 р., рішення І інстанції залишено в силі постановою ВГСУ від 11.08.11 р.).

Разом з тим, під час розгляду Господарським судом Закарпатської області справи №11/77 відповідач, в т.ч. з посиланням на матеріали вказаної справи, 23.12.10 р. заявив до позивача позов про повернення раніше сплачених за вищевказаний товар коштів у розмірі 227.567,76 грн. (за ст.1212 ЦК України). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.11 р., залишеною в силі постановою ВГСУ 12.03.11 р., позов було задоволено. До цих пір (до 09.11.11 р.) позивач добросовісно помилявся, вважаючи ці кошти зарахованими в рахунок заборгованості відповідача по вищевказаних поставках. Про це свідчить, зокрема те, що позов у справі №11/77 про стягнення заборгованості по договору №021/07Ф шк від 03.12.07 р. заявлявся ним не на повну суму договору (152,5 тис. грн.), а лише на загальне сальдо непогашеної заборгованості відповідача за всі шість поставок (129,6 тис. грн.). Рішення суду першої інстанції по справі №9/112 від 22.09.11 р., яким у позові про повернення коштів спочатку було відмовлено, лише укріпило позивача у переконанні, що він сприймає стан розрахунків з контрагентом правильно і що в наявності лише борг перед ним у розмірі 129,6 тис. грн., який підлягає примусовому стягненню з відповідача в порядку виконавчого провадження.

Відтак, лише з 09.11.11р. з постанови апеляційної інстанції по справі №9/112 (а остаточно - 12.03.12 р. з касаційної постанови) позивач дізнався, що така його позиція, на думку суду і відповідача, не відповідає чинному законодавству, а отже, що він повинен повернути відповідачу одержані 227,6 тис. грн. і що насправді заборгованість по реалізованим ним відповідачу товарам не погашена у цьому розмірі, а надалі існує (тобто його права порушені).

Також зазначає, що відповідач також сприяв виникненню у позивача враження про фактичну згоду сторін відносно зарахування, адже протягом більш як З років не вимагав від позивача повернення коштів, які на нинішню думку відповідача були перераховані безпідставно З огляду на це позивач вважав, що фактичне зарахування зустрічних вимог є спільним поглядом обох сторін на стан розрахунків між ними і, відповідно, тоді не заявляв позов про стягнення заборгованості 227,6тис.грн., оскільки це було би необґрунтовано (надмірним збагаченням) і порушувало би права відповідача.

За таких обставин, з огляду на добросовісність помилки позивача у факті зарахування 227,6 тис. грн. в рахунок оплати поставлених товарів, а також враховуючи намагання відповідача і стягнути назад кошти, як безпідставно одержані позивачем, і ухилитися від сплати заборгованості по договорах поставки за допомогою інституту позовної давності, констатує наявність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності (ст.267 ЦК України) та явне зловживання правом з боку відповідача (ст. 13 ЦК України).

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому запереченні та подав суду заяву про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності, який на думку відповідача, є порушеним. Зокрема, вказує на те, що відповідно до поданих Позивачем до справи №11/77 регістрів бухгалтерського обліку з письмовим обґрунтуванням відображених в них даних, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, Позивачем на рахунку № 36 вівся аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками. Отримуючи кошти від Відповідача Позивач здійснював записи в регістрах бухгалтерського обліку на свій розсуд здійснюючи погашення зобов'язань грошових зобов'язань Відповідача у тих випадках, коли записи у призначенні платежу на платіжних документах містили посилання на договори, зобов'язання зі сплати за якими вже були виконані. Як свідчить оборотна відомість та пояснення Позивача щодо її змісту у листопаді 2007 року Відповідачу було відпущено товар за двома накладними № 018 та № 019 на суму відповідно 122 370, 59 грн. та 69 394, 98 грн., тобто всього на суму 191 765, 57 грн. Відповідач у листопаді 2007 року сплатив 160 000,00 грн. Тобто, на кінець листопада 2007 року у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 31 765, 57 грн.

У грудні 2007 року за накладними №№ 020, 021, 023, 026 Позивачем було відпущено товар Відповідачу відповідно вартістю 138 670,20 грн., 152 502, 58 грн.,132 686, 56 грн., 175 588, 99 грн, тобто всього на суму 599 448, 33 грн.

Зі змісту пояснень Позивача та відомостей регістрів бухгалтерського обліку Позивача, які встановлені також в судовому рішенні у справі №11/77, Відповідач здійснив у грудні 2007 року оплату у сумі 355 686, 56 грн.

Оскільки призначення платежу в платіжних дорученням містили посилання на договори, грошові зобов'язання за якими вже були виконані. Позивач зараховував такі платежі в наступному порядку: 22 370, 59 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором 018/07 Ф шк., 9 349, 98 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором 019/07 Ф шк.., 138 670, 20 грн. в рахунок погашення зобов'язань за договором 020/07 Ф шк., 22 913, 59 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором № 021/07 Ф шк., 132686, 96 грн. в рахунок погашення зобов'язань за договором № 023/07 Ф шк., 29 650, 64 грн. в рахунок погашення за договором 026/07 Ф шк.

В результаті, на кінець грудня 2007 року залишилась заборгованість в сумі 275 527, 34 грн., в тому числі за договором № 021/07 Ф шк. - 129 588, 99 грн. за договором 026/07 Ф шк. - 145938, 35 грн.

У січні 2008 року Відповідач сплатив на користь Позивача 104 938, 35 грн., які Позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором № 026/07 Ф шк.

Таким чином, на кінець січня 2008 року, згідно з регістрами бухгалтерського обліку Позивача та встановлених фактів у справі №11/77, залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем склав 170 588, 99 грн., в тому числі за договором 021/07 Ф шк. - 129 588, 99 грн, за договором № 026/07 Ф шк. - 41 000, 00 грн.

У лютому 2008 року Відповідач сплатив Позивачеві 20 000, 00 грн., у березні 2008 року - 21 000, 00 грн., які були зараховані Позивачем в рахунок погашення грошових зобов'язань Відповідача за договором № 026/07 Ф шк.

В результаті проведених Відповідачем проплат та здійснених Позивачем зарахувань вказаних проплат, згідно даних бухгалтерського обліку Позивача станом на кінець березня 2008 року залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем звелася до одного договору і становила 129 588, 99 грн., що було встановлено також рішенням господарського суду у справі №11/77.

Стягнення вказаної суми основного боргу у зазначеному розмірі, нарахованих на неї інфляційних втрат та трьох відсотків річних і стало предметом позову у справі №11/77, рішенням по якій було присуджено до стягнення як основної суми боргу, так і нарахованих на неї нарахувань згідно ст.625 ЦК України.

Всі зазначені вище факти, як вже було згадано, встановлені рішенням суду у справі №11/77. Розмір присудженої до стягнення суми за судовим рішенням у справі №11/77 обрахований і виведений з урахуванням проведених Відповідачем проплат (належним та у завищеному розмірі) за всіма шістьма договорами та проведених Позивачем зарахувань цих проплат.

Отже, заявлена до стягнення сума основного боргу за договором № 020/07 Ф шк у даному спорі не є простроченим зобов'язанням Відповідача, оскільки вказане зобов'язання було припинене самим Позивачем ще в грудні 2007 року шляхом зарахування здійснених Відповідачем в надмірному розмірі проплат за іншими договорами, в тому числі (згідно поданих Позивачем даних про рух коштів на рахунку та порівняльної таблиці) здійсненої з невідомих Відповідачу причин в надмірному розмірі оплати (переплати на суму 73 000, 00 грн.) за договором 023/07 Ф шк., тобто фактично шляхом поєднання кредитора і боржника в одній особі (витяг з оборотно-сальдової відомості Позивача додається).

Окрім того, заявлена до стягнення сума у даному спорі суперечить положенням ст. 509 ЦК України щодо ґрунтування зобов'язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості а також принципу ґрунтування судового рішення в тому числі на засадах справедливості з огляду на наведені вище факти.

Враховуючи, що згідно даних бухгалтерського обліку Позивача грошове зобов'язання (основне зобов'язання) ФОП ОСОБА_1 перед ПП «Фішт», що випливало з умов договору 020/07 Ф шк було припинено з ініціативи Позивача в грудні 2007 року, нарахування на неіснуюче грошове зобов'язання інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 2009 року по 2012 рік також є незаконним та не підлягає до задоволення.

Також відповідач заявив про застосування позовної давності до всіх вимог Позивача, оскільки строк позовної давності щодо вимог зі стягнення основної суми боргу сплив ще в грудні 2010 року, виходячи зі змісту п, 4.1. 4.3 Договору №020/07 Ф шк. щодо встановлених строків для проведення розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.04.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.07 між Приватним підприємством «Фішт»(виконавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (замовником) було укладено договір №020/07 Фшк, за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити теплогідроізольовані труби та елементи теплових мереж. Загальна сума поставки за договором складала 138670,20грн. в т.ч.20% ПДВ. Розрахунок за поставлену продукцію відповідач повинен був здійснити у такому порядку: 40 відсотків від загальної суми договору авансом на початок виконання замовлення, кінцевий розрахунок за поставлену продукцію згідно з накладними поставок упродовж трьох днів після поставки (пункти 4.2, 4.3 договору).

Передача продукції відповідачеві відбулася на підставі накладної від 03.12.07 №020Ф/07 на суму 138670,20грн., яка містить посилання на довіреність відповідача від 05.11.07 серії ЯМТ №791041. Вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Судом встановлено, що відповідач отримав від позивача продукцію на повну суму договору за зазначеною накладною.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства „ФІШТ" про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 суми 168484,29грн. боргу за продукцію, поставлену за договором №020/07Ф шк від 03.12.07 з урахуванням інфляційних втрат та 12503,11грн. 3% річних. Як на підставу позову, позивач посилається на несплату відповідачем повної вартості отриманої ним продукції за вказаним договором.

Окрім того, між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фішт»крім договору №020/07Фшк поставки теплогідроізольованих труб та елементів теплових мереж, було також укладено шість договорів поставки, а саме: від 05.11.2007 р. №018/07 Фшк на суму 122.370,59 грн.; від 05.11.2007 р. № 019/07 Фшк на суму 69.394,98 грн.; від 03.12.2007 р. № 021/07 Фшк на суму 152.502,58 грн.; від 03.12.2007 р. № 023/07 Фшк на суму 132.686,56 грн.; від 17.12.2007 р. № 026/07 Ф МТ на суму 175.588,99 грн.

Оплата продукції згідно з договором від 05.11.2007 р. № 018/07 Фшк здійснена відповідачем платіжними дорученнями від 14.11.2007 р. № 271 на суму 80.000,00 грн., від 21.11.2007 р. № 302 на суму 20.000,00 грн., від 20.12.2007 р. № 340 на суму 50.000,0 грн., від 21.12.2007 р. № 352 на суму 100.000,0 грн. та від 10.01.2008 р. № 07 на суму 99.938,35 грн.

Таким чином, при ціні договору від 05.11.2007 р. № 018/07 Фшк 122.370,59грн. відповідачем сплачено позивачу 349.938,35 грн., тобто надмірно сплачено коштів на суму 227.567,76 грн.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт дослідження господарськими судами під час розгляду справ №11/77, №9/112 між тими ж сторонами, що і у даній справі, обставин поставки товару та його оплати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р., скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2011 р. у справі № 9/112 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Приватного підприємства "Фішт" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму 227.567,76 грн., як такі, що сплачені ФОП ОСОБА_1 помилково та отримані ПП «ФІШТ»безпідставно, оскільки, як судом встановлено, платник вважав, що така оплата зарахована ПП «ФІШТ»як оплата по договору від 05.11.2007 р. № 018/07 Фшк.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2011р. у справі №11/77 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «ФІШТ»суми 129588,99 грн. основного боргу, 67851,72 грн. інфляційних втрат, 11748,10 грн. 3% річних, 2091,89 грн. витрат зі сплати державного мита, 218,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 16000 грн. адвокатських витрат, яке постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011р. залишено без змін, при здійсненні аналізу заявлених позовних вимог та проведенні відповідних зарахувань позивачем сум, сплачених відповідачем, суд дійшов висновку про несплату відповідачем в повному обсязі вартості поставлених теплогідроізольованих труб і елементів теплових мереж за договором №021/07Ф шк від 03.12.07.

Заборгованість ФОП ОСОБА_1 по договору №020/07Фшк від 03.12.2007 в сумі 138670,20грн. залишилася неоплаченою, що стало підставою звернення 30.03.2012 ПП «ФІШТ»до господарського суду Закарпатської області з вимогою про її стягнення з ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. . Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. ст.655 ЦК України).

Судом встановлено, що зважаючи на вимоги ст. ст. 530, 712 та 655 Цивільного кодексу України та положення п. 4.1, 4.3 договору №020/07Фшк від 03.12.2007 щодо обов'язку замовника не пізніше триденного терміну з моменту поставки товару провести повний розрахунок за переданий товар, враховуючи що передача товару була здійснена згідно накладної №020Ф/07 03.12.2007, останній термін оплати відповідачем переданого позивачем товару по договору №020/07Фшк від 03.12.2007 -07.12.2007.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно до ч.ч. 2 - 5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Розглянувши подані сторонами заяви та наведені в них доводи, дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що причини пропуску строку позовної давності, з урахуванням всіх судових спорів, що стосувались договірних правовідносин сторін (справи №11/77 та №9/112), є поважними, а порушене право позивача підлягає захисту.

Судом встановлено, що аналіз документальних доказів у даній справі та судових рішень у справах №11/77, №9/112 свідчить про те, що позивач добросовісно помилявся, зарахувавши кошти в сумі 138670,20грн., сплачені відповідачем згідно платіжних доручень від 14.11.2007 р. № 271 на суму 80.000,00 грн., від 21.11.2007 р. № 302 на суму 20.000,00 грн., від 20.12.2007 р. № 340 на суму 50.000,0 грн., від 21.12.2007 р. № 352 на суму 100.000,0 грн. та від 10.01.2008 р. № 07 на суму 99.938,35 грн., на оплату товару, переданого ним по договору №020/07Фшк від 03.12.2007 , та дізнався про помилковість такого зарахування лише під час розгляду господарським судом Закарпатської області справ №11/77 та №9/112 і з листа відповідача про повернення цих коштів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що позовні вимоги ПП «ФІШТ»про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по договору №020/07Фшк від 03.12.2007 в сумі 138670,20грн. з урахуванням вимог ст. 267 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню. Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача стосовно відсутності здійснення замовником оплати за договором №020/07Фшк від 03.12.2007.

Відтак, суд, виходячи із фактичних обставин справи, вважає, що позовні вимоги ПП «ФІШТ»про стягнення з ФОП ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання останнім зобов'язань з оплати виконаних робіт в сумі 138670,20грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в межах трьохрічного строку позовної давності, що передував моменту звернення до суду з такими вимогами, є належним чином обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „ФІШТ" (88005, м. Ужгород, проспект Свободи, 50/83, код ЄДРПОУ 35045818) заборгованість за договором №020/07Ф шк від 03.12.07 р. в розмірі 180.987,40 грн., з яких 138.670,20 грн. основного боргу. 29.814.09 грн. - інфляційних збитків, 12.503,11 грн. - 3% річних, а також суму 3619,75грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Повний текст рішення виготовлено 07.05.2012р.