Постанова

від 24.07.2012 по справі 5008/245/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа № 5008/245/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Ярмощук Н. П.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, б/н від 16.05.12р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.12р.

у справі № 5008/245/2012

за позовом: приватного підприємства "Фішт", м. Ужгород

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Сільце, Іршавський р-н

про стягнення 180987, 40 грн.

За участю представників:

від позивача : Черепаня М.В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача : ОСОБА_2- представник (довіреність в матеріалах справи).

Згідно проведеного 25.05.2012 року автоматизованого розподілу справа № 5008/245/2012 визначена судді-доповідачу Хабіб М.І., в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.

У зв'язку із відрядженням судді (члена колегії) Зварич О.В. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року для розгляду апеляційної скарги введено суддю Краєвську М.В.

У зв'язку із зайнятістю судді Краєвської М.В. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року, у склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги замість судді Краєвської М.В. введено суддю Зварич О.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у зв'язку із щорічною відпусткою члена колегії судді Якімець Г.Г. до складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Якімець Г.Г введено суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду господарського суду Закарпатської області від 27.04.12р.у справі №5008/245/2012 (суддя О.Ф. Ремецькі) позовні вимоги приватного підприємства "Фішт" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 180987, 40 грн. за договором № 020/07Ф шк. від 03.12.2007р. задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ПП „ФІШТ" 180.987,40 грн., з яких: 138.670,20 грн. основного боргу, 29.814.09 грн. - інфляційних збитків, 12.503,11 грн. - 3% річних, а також 3619,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 6,11, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 626, 627, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. Зокрема, місцевий суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності, відтак, дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що місцевий суд безпідставно визнав поважними причини пропуску позовної давності і визнав заявлене позивачем право таким, що підлягає захисту, оскільки помилка позивача носить виключно суб'єктивний характер, і полягала у зарахуванні позивачем без відома відповідача отриманих за договором №018/07 Ф шк.від 05.11.2007р. коштів в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами, в т.ч. і за договором №020/07 Ф шк. Звертає увагу суду, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Поряд з тим, апелянт вважає, що з урахуванням проведених відповідачем упродовж 2007-2008рр. оплат товару по всіх 6-ти договорах, укладених сторонами, заборгованість становила 129 588, 99 грн. по одному договору, яка присудженої до стягнення судовим рішенням у справі №11/77. На думку скаржника, заявлена до стягнення сума основного боргу за договором №020/07 Ф шк. у даному спорі не є простроченим зобов'язанням.

Позивач у відзиві (вх.4369 від 10.07.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення боргу за договором № 020/07 Ф шк. є пропущеним з незалежних від позивача причин, оскільки відповідач упродовж майже трьох років не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його незгоду з проведеним зарахуванням. Пред'явленню позову перешкоджала об'єктивна подія - розгляд судами справи № 9/112. До набрання законної сили рішенням суду по справі № 9/112 подання позову про стягнення заборгованості було неможливим, оскільки позивач не знав і не міг знати про незгоду відповідача із зарахуванням, і про це йому стало відомо лише після набрання законної сили рішенням суду.

В судовому засіданні 24.07.2012 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

03.12.2007р. приватним підприємством "Фішт"(виконавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (замовником) укладено договір №020/07 Фшк, за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити теплогідроізольовані труби та елементи теплових мереж. Загальна сума поставки за договором складає 138 670,20грн., в т.ч.20% ПДВ.

Умовами договору (п. 4.2) передбачена сплата авансу в розмірі 40 відсотків від загальної суми договору. Кінцевий розрахунок за поставлену продукцію згідно з накладними здійснюється упродовж трьох днів після поставки( п.4.3).

За вказаним договором позивач поставив відповідачу продукцію на суму 138 670,20грн., що підтверджено видатковою накладною № 020 Ф/07 від 03.12.2007р. та не заперечується сторонами. Відповідач не оплатив поставлену йому продукцію.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 05.11.07 р. по 17.12.07 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "Фішт" було укладено шість договорів поставки теплогідроізольованих труб та елементів теплових мереж на загальну суму 791.213,90грн.(з ПДВ):

- № 018/07 Фшк від 05.11.2007 р. на суму 122.370,59 грн.;

- № 019/07 Фшк від 05.11.2007 р. на суму 69 394,98 грн.;

- № 020/07 Фшк від 03.12.2007р. на суму 138 670,20грн.;

- № 021/07 Фшк від 03.12.2007 р. на суму 152.502,58 грн.;

- № 023/07 Фшк від 03.12.2007 р. на суму 132.686,56 грн.;

- № 026/07 Ф МТ від 17.12.2007 р. на суму 175.588,99 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.2011р. у справі №11/77 за позовом ПП "ФІШТ" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 021/07 Фшк від 03.12.2007 р. встановлено, що за вказаним договором продукція поставлена на суму 152.502,58 грн.

Названим рішенням також встановлено, що за договором № 018/07 Фшк від 05.11.2007 р. продукція поставлена на суму 122 370,59 грн., за яку відповідач надмірно сплатив 227 567,76грн. Із вказаної надмірно сплаченої суми 227 567,67грн. позивач зарахував:

- 9 349, 98 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором №019/07 Ф шк.,

- 22 913, 59 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором № 021/07 Ф шк.,

- 95 320,84 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором №020/07 Ф шк.,

- 99938,35 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором №026/07 ФМТ.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.2011р. у справі №11/77 присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "ФІШТ" 129 588,99 грн. основного боргу, 67851,72 грн. інфляційних втрат, 11748,10 грн. 3% річних за договором № 021/07 Фшк від 03.12.2007 р. та судові витрати. Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011р. назване рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП "ФІШТ" про повернення зайво сплачених коштів за договором за договором № 018/07 Фшк від 05.11.2007 р. в сумі 227 567,76грн. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.09.2011р. у справі №9/112 в задоволені позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України 12.03.2012р., рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено , присуджено до стягнення з ПП «ФІШТ»на користь ФОП ОСОБА_1

227 567,76 грн.

При вирішенні даного спору апеляційним судом встановлено, що на виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №018/07 Ф шк. від 05.11.2007р. на суму 122 370,59грн., ФОП ОСОБА_1 перерахував на користь ПП «ФІШТ»кошти в сумі 349 938,35 грн.( платіжними дорученнями №271 від 14.11.2007р. - 80 000,00 грн., №302 від 21.11.2007р.- 20 000,00 грн., №340 від 20.12.2007р. - 50 000,00 грн., №352 від 21.12.2007р. -100 000,00 грн., №07 від 10.01.2008р. - 99 938,35 грн.), тобто, надмірно сплатив кошти в сумі 227 567,76 грн. В документах бухгалтерського обліку ПП «ФІШТ»на власний розсуд названа сума зарахована в рахунок оплати товару, поставленого по інших договорах, а саме: 9 349, 98 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором №019/07 Ф шк., 22 913, 59 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором № 021/07 Ф шк., 95 320,84 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором №020/07 Ф шк., 99938,35 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за договором №026/07 ФМТ. Однак, апеляційний суд визнав таке зарахування неправомірним та прийняв рішення про стягнення з ПП «ФІШТ»на користь ФОП ОСОБА_1 227 567,76 грн., з чим погодився суд касаційної інстанції..

Отже, заборгованість ФОП ОСОБА_1 за продукцію, поставлену на виконання договору №020/07Фшк від 03.12.2007р., становить 138 670,20грн., у зв'язку з чим 30.03.2012р. ПП "ФІШТ" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 180 987,40грн, в т.ч. 138 670,20грн.. боргу за продукцію, 29 814,09 грн. інфляційних втрат та 12503,11грн. 3% річних.

17.04.12р. відповідач подав суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

В свою чергу ПП "ФІШТ" подав клопотання (вх.05/116-3128/2012 від 18.04.12р.)про визнання причин пропуску позовної давності поважними та їх поновлення з тих підстав, що лише 09.11.2011р.з постанови апеляційного суду ( а остаточно - 12.03.2012р. з постанови касаційної інстанції) у справі № 9/112 він дізнався, що проведене ним зарахування надмірно сплачених коштів в сумі 227 567,76 грн., не відповідає чинному законодавству, що він повинен повернути відповідачу ці кошти. Відтак, дізнався про існування заборгованості відповідача за поставлену йому продукцію. За твердженнями позивача, він добросовісно помилявся, вважаючи правомірним зарахування 227 567,76 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача по інших договорах поставки.

Місцевим господарським судом при вирішенні спору визнано поважними причини пропуску строку позовної давності та задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3 договору №020/07Фшк від 03.12.2007р. замовник не пізніше триденного терміну з моменту поставки товару повинен провести повний розрахунок за переданий товар.

Позивач поставив відповідачу продукцію на суму 138 670,20грн., що підтверджено видатковою накладною № 020 Ф/07 від 03.12.2007р. та не заперечується сторонами. Отже, відповідач мав оплатити товар до 07.12.2007р .(упродовж 3х днів з моменту поставки). Проте, своїх зобов'язань відповідач не виконав, продукцію не оплатив.

Отже, заборгованість відповідача за продукцію, поставлену за вказаним договором, становить 138 670,20грн.

Враховуючи постанову апеляційного суду у справі №9/112, якою задоволені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про повернення зайво сплачених коштів за договором за договором № 018/07 Фшк від 05.11.2007 р. в сумі 227 567,76грн. , апеляційний суд вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи доводи відповідача про те, що заявлена до стягнення сума основного боргу за договором №020/07 Ф шк. у даному спорі не є простроченим зобов'язанням.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та документальної підтвердженості позовних вимог.

Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду, що строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин, з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3,4,5 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "ФІШТ" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №020/07Фшк від 03.12.2007р., лише 30.03.2012р., тобто, після спливу строку позовної давності.

До винесення оскаржуваного рішення відповідач подав заяву про застосування позовної давності. Місцевий суд визнав причини пропущення позовної давності поважними, та задоволив позов. Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий суд погодився з доводами позивача, що лише 09.11.2011р.з постанови апеляційного суду (а остаточно - 12.03.2012р. з постанови касаційної інстанції) у справі № 9/112 він дізнався, що проведене ним зарахування надмірно сплачених коштів в сумі 227 567,76 грн., не відповідає чинному законодавству, дізнався про існування заборгованості відповідача за поставлену йому продукцію та про порушення своїх прав. Суд визнав добросовісність помилки позивача у факті зарахування 227,6 тис. грн. в рахунок оплати поставлених товарів, врахував намагання відповідача стягнути назад кошти, як безпідставно одержані позивачем та ухилитись від сплати заборгованості за допомогою інституту позовної давності.

Норма ч.5 ст. 267 ЦК передбачає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом в межах встановленого строку позовної давності. Необхідно звернути увагу на те, що підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені ст. ст. 263 - 264 цього Кодексу, не належать до категорії поважних причин, оскільки вони безпосередньо визначені законодавцем як підстави для продовження строків позовної давності.

Видатковою накладною № 020 Ф/07 від 03.12.2007р підтверджено, що за договором №020/07Фшк від 03.12.2007р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 138 670,20грн. Із надмірно сплачених відповідачем коштів в листопаді, грудні 2007р.та січні 2008р. за договором № 018/07 Фшк від 05.11.2007 р в сумі 227 567,67грн. позивач зарахував в рахунок оплати продукції за договором № 020 Ф/07 від 03.12.2007р. лише 95 320,84 грн., що встановлено судовими рішеннями у справах № 11/77 та № 9/112 , а також вказано в поясненні самого позивача, яке він надав суду при вирішенні справи № 11/77 ( а.с. 81).

Отже, навіть з урахуванням зарахування, проведеного самим позивачем, заборгованість за договором № 020 Ф/07 від 03.12.2007р. не була погашена. Тобто, задовго до спливу позовної давності ( майже за 3 роки) позивачу було відомо про існування заборгованості за договором № 020 Ф/07 від 03.12.2007р.. Жодних доказів, які підтверджують вчинення будь-яких дій в межах строку позовної давності для стягнення боргу за цим договором, позивач суду не надав. Ці обставини дають підстави для висновку про безпідставність доводів позивача, що він добросовісно помилявся на рахунок відсутності заборгованості за договором № 020 Ф/07 від 03.12.2007р., що лише 09.11.2011р.з постанови апеляційного суду (а остаточно - 12.03.2012р. з постанови касаційної інстанції) у справі № 9/112, після спливу позовної давності він дізнався про існування такої заборгованості та про порушене своє право.

Більш того, апеляційний суд постановою у справі № 9/112 встановив неправомірність проведеного ПП «ФІШТ» зарахування надмірно сплачених коштів за договором № 018/07 Фшк від 05.11.2007 р в сумі 227 567,67грн. в рахунок оплати продукції, поставленої за іншими договорами, в т.ч. зарахування 95 320,84 грн. в рахунок оплати продукції за договором № 020 Ф/07 від 03.12.2007р.

Названі обставини в силу ст. 35 ГПК не потребують повторного доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності для стягнення заборгованості за продукцію, поставлену за договором № 020 Ф/07 від 03.12.2007р. та задоволив позов, оскільки позивачем не доведено, доказів не подано наявності обставин, що виникли незалежно від його волі та об'єктивно унеможливили звернення за судовим захистом в межах встановленого строку позовної давності..

Відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими ті обставини, які є недоведеними, що привело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.2012р. у справі №5008/245/2012 скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ФІШТ" ідент. код 35045815, адреса: 88005, м. Ужгород, проспект Свободи, 50, кв.83, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідент.номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, - 1 809, 87 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Гриців В.М.