Ухвала

від 22.02.2012 по справі 2а-1870/4664/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/4664/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-1870/4664/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фабрика теслярських виробів"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132314/0/11031 від 15.02.11р., про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 303733,00грн., та № 0000142314/0/11039 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 262891,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.08.2008 по 30.09.2010, про що складений акт від 27.01.2011 №312/2314/36067599/8 ( том 1 а.с. 29-75). На думку податкового органу позивачем порушені п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ,п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 242986 грн., а також пп.7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210313 грн. В результаті були прийняті податкові повідомлення рішення від 15 лютого 2011 року № 000132314/0/11031 з податку на прибуток за основним платежем у сумі 237317 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 59330 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2011 року № 0000143314/0/11039 з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 210313 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 52578 грн. (том 1 а.с. 120, 121).

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2011 року № 000132314/0/11031 та № 0000143314/0/11039 є протиправними.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів" у перевіряємому періоді здійснювало виробництво теслярських виробів (бруси, рейки, щити та ін.) з пиломатеріалів хвойних та листяних порід, використовуючи як обрізні пиломатеріали (дошки, заготовки) так і пиловник хвойних та листяних порід.

У зв'язку однотипністю технологічних процесів виготовлення клеєних -брусу, дошки, щитів та блоків ТОВ "СФТВ"у листопаді 2008 року було розроблено та затверджено Технологічний регламент на виготовлення брусу зрощеного клеєного із половника I, II, III сортів та у грудні 2008 року Зведені коефіцієнти поопераційних норм витрати деревини на 1 м3 3-х слойного зрощеного клеєного брусу за ГОСТом ДСТУ Б В.2.6-23-2001 (ГОСТ 23166-99). (том 1 а.с. 162-163).

Виробництво готової продукції здійснювалось з використанням даних внутрішніх документів товариства, а списання сировини на готову продукцію здійснюється по факту її використання на конкретну продукцію з урахуванням її якості та сортності в межах встановлених норм.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою ведення податкового обліку є дані бухгалтерського обліку, що не заперечується актом перевірки.

Згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248: запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999р. за № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 це економічні ресурси (сировина, праця, основні засоби, послуги, гроші) які є найважливішою частиною фінансової діяльності підприємства, та безпосередньо пов'язані з виробництвом. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відображення даних операцій здійснюються у відповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою розрахунки норм використання різних матеріалів у виробництві готової продукції - теслярських виробів (бруси, рейки та щити для дверних блоків) з урахуванням всіх можливих втрат згідно нормативів погатункового виходу обрізних пиломатеріалів з пиловочної сировини повинно обраховуватись та обраховано за нормами, затвердженими Мінтяжбудом УССР 02.04.81 р. та норм витрат матеріалів на виробництві теслярських виробів для деревообробних підприємств, затверджених Мінтяжбудом УССР 02.04.1981 р. №57.

Проте, подальша поопераційна обробка даних заготівок здійснюється у відповідності до :

- ДСТУ Б.В.2.6-99: 2009 "Блоки дверні дерев'яні Загальні ТУ"

- ГОСТ 2140-81 (СТ СЕВ 2017-79, СТ СЕВ 2018-79, СТ СЕВ 2019-79,

СТ СЕВ 320-76, СТ СЕВ 321-76, СТ СЕВ 391-76) Видимі пороки деревини. Класифікація, терміни та визначення, способи вимірювання.

- ГОСТ 6449.1-82 Вироби з деревини і деревних матеріалів. Поля допусків для лінійних розмірів і посадки.

- ГОСТ 6449.2-82 Вироби з деревини і деревних матеріалів. Допуски кутів.

- ГОСТ 6449.3-82 Вироби з деревини і деревних матеріалів. Допуски форми і розташування поверхонь.

- ГОСТ 8486-86 Пиломатеріали хвойних порід. Технічні умови

- ГОСТ 9685-61 Заготівлі з деревини хвойних порід. Технічні умови .

- ГОСТ 6782.1 "Пилопродукція хвойних порід. Величина усушки "

- ГОСТ 20850 "Конструкції дерев'яні клеєні ТУ"

- ГОСТ 7307 "Деталі з деревини і деревних матеріалів. Припуски на механічну обробку "

- Довідник ГОССТРОЙІЗДАТ, 1975р. "Обсяги, площі та норми виходу пиломатеріалів "

Згідно розрахунку головної випробувальної лабораторії в будівництві та енергетиці ДП ВАТ "СУМБУД" нормативно обрахована норма списання сировини на 1м3 готової продукції становить 7,506 м3, що свідчить про необґрунтованість акту перевірки, в цій частині, фактичним даним бухгалтерського і податкового обліку підприємства та про безпідставне заниження норм списання матеріалів від 2,5 до 5 разів. ( том 1 а.с.108-110).

Позивачем придбавались будівельні матеріали у ПП "Арсенал Д" (м. Днепропетрівськ) та ТОВ "Опт Юніторг" (м. Днепропетрівськ) в момент укладання договорів № 01/10 від 10.03.2010р.та № ДГ-1/07С від 01.07.2010р. ( том 2 а.с. 57, 58). На час здійснення господарських операцій сторони мали цивільну правоздатність та відповідну реєстрацію в державних органах.

Зміст вказаних договорів не суперечили чинному законодавству України та дані договори не були визнані недійсними в установленому порядку.

В п. 3 договору "Поставка товару" поставка здійснюється згідно заявки - специфікації Покупця та поставляється на умовах DDU - торгові центри ТОВ "Метро Кеш енд Україна", умови поставки розуміються згідно з правилами "Інкотермс" в редакції 2000 року, що означає, що зобов'язання продавця (ПП "Арсенал Д", ТОВ "Опт Юніторг") з поставки вважаються виконаними після того, як він поставив товар у погоджене місце покупця.

Продавець несе всі витрати і ризики, пов'язані з поставкою товару (місце призначення зазначене), що означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважаться виконаним після того як товар доставлений в зазначене місце.

Згідно з умовами укладеного договору № 24076 від 01.01.2010р.між ТОВ "СФТВ"та ТОВ "Метро Кеш енд Україна" ( том 2 а.с. 26-52) п 2.8 перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем (ТОВ "Метро Кеш енд Україна") транспортної накладної, а також передачі всієї супроводжувальної документації, яка вимагається чинним законодавством України та договором, датою прийняття партії товару вважається дата підписання відповідної транспортної накладної уповноваженими представниками покупця (дата, підпис, штамп). Всі первинні документи (товарні накладні, транспортні накладні, податкові накладні) відповідають законодавчим та нормативним актам, були складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушували публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Відповідно до Додатку 7Б до Договору поставки товарів та надання послуг № 24076 від 01.01.2010 р. ТОВ "Метро Кеш енд Україна" надає спеціальні послуги, які пов'язані з товарами, які Постачальник постачає до Метро. Сутність послуг, що надаються Постачальнику, полягають в тому, що Метро створює попит на товари Постачальника серед власних клієнтів, завдяки чому товари швидше та у більших обсягах замовляються Метро у Постачальника на підставі окремих замовлень та постачаються до магазинів Метро. На підставі первинних документів по операціям з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" складені акти приймання наданих послуг ( том 1 а.с. 193-202).

Зазначені первинні документи мають всі обов'язкові реквізити, в них розкритий повний зміст та обсяг господарських операцій. Первинні документи підписані відповідальними особами підприємств і скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-інновація "Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства", затвердженої Наказом Держкомстату України № 382 від 28.11.2005 року, зазначається, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку.

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. (із змінами і доповненнями) витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) включаються також до складу витрат виробництва.

Послуги, передбачені договором про надання маркетингових, послуг по організації просування товарів постачальника, послуги з організації додаткового інформування постачальника, реклама в Метро -Пошті, які були укладені між підприємством та контрагентом, пов'язані з продажем та придбанням продукції підприємства, та стосується товару, постачання якого є господарською діяльністю підприємства.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Разом з цим ні Закон про прибуток, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

Підтвердженням того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід підприємства від продажу такого товару зростали, є аналіз оборотів та надходження коштів від зазначеного контрагенту оскільки покупець є роздрібною мережею супермаркетів, товар, який постачався (ізоляційні та покрівельні матеріали), підпадає під сезонні коливання попиту, тому в такі періоди послуги (маркетингові, з просування товару, збуту товару) були направлені також на підтримання обсягів продажу товару у роздрібних мережах), адже укладений договір поставки містить положення про можливість повернення покупцем сезонного товару. В протилежному випадку повернення товару покупцем з вищезазначених причин (низький попит) мало б наслідком зниження доходів.

З метою уникнення цього підприємством оплачувались послуги, направлені на збут товару.

Таким чином, витрати, здійснені підприємством на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими. Оскільки зазначені послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, суттєвий характер.

Отримання маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг з просування товару не суперечили чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Також, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, мерчендайзингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових та інших послуг.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення N 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, вимог щодо адресної програми надання послуг, інформації щодо періоду надання послуг та необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять. Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від контрагента, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначено в п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" . Серед них маркетингові та послуги з просування товару, відсутні. Як зазначалося вище, придбання послуг здійснювалося підприємством з метою наступного продажу товарів та отримання максимального доходу від такого продажу, підтримання попиту на товар, тобто для використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить жодних обмежень або заперечень щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених з маркетингових послуг, послуг з просування товарів у торговельних мережах, послуг з організації збуту товарів, послуг із стимулювання попиту, послуг мерчандайзингу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суму ПДВ у розмірі 72828,00 грн., підприємство правомірно віднесло до податкового кредиту, так як послуг по організації просування товарів постачальника, маркетингові послуги стосовно товарів постачальника, послуги по організації додаткового інформування постачальника та реклама в МЕТРО - Пошті пов'язані з господарською діяльністю, це підтверджується первинними документами обліку які є в наявності у підприємства.

Крім того, правомірно було включено до податкового кредиту суми ПДВ від вартості придбаних матеріалів (лісоматеріалів, пиловника, столярних заготовок та ін.), які були списані на виробництво готової продукції (теслярських виробів), та були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 137485,00 грн.

Правомірність включення цих сум до податкового кредиту, а також формування валового доходу та валових витрат підтверджується, зокрема, і висновком економічного дослідження., проведеним Сумським відділенням при Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса. ( том 1 а.с. 133-141). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-1870/4664/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2012 р.