Ухвала

від 11.04.2012 по справі 2а-1670/6225/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/6225/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. по справі № 2а-1670/6225/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Дослідний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві та просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенння, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Полтаві № 0000132310/0 та № 0000162310/0 від 07 лютого 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, ст. 4. 5, 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.11.2010 року по 13.01.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві, було проведено планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої було складено акт № 299/23-5/14312418 (а.с. 1 56, Т. 6).

Відповідно до акту № 299/23-5/14312418 від 20.01.2010 року, перевіркою встановлено порушення ВАТ «Дослідний завод» (а.с. 55, Т. 6):

п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.9. ст. 5, п. 6.1. ст.. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2500581 грн. в т.ч. за 9 місяців 2010 р. 2500581 грн.;

п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.9. ст. 5, п. 6.1. ст.. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження податку на прибуток в сумі 192303 грн., у т.ч.

завищення податку на прибуток у сумі 58200 грн. за 2009 р.

- заниження податку на прибуток у сумі 250503 грн. за 9 місяців 2010 р.;

п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 286432 грн., у т.ч.

- серпень 2009 року 80383 грн.,

- вересень 2009 року 20501 грн.,

- листопад 2009 року 11200 грн.,

- грудень 2009 року 22721 грн.,

- січень 2010 року 38057 грн.,

- березень 2010 року 71468 грн.,

- квітень 2010 року 42102 грн.

п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 31165 грн., у тому числі по періодах:

- лютий 2009 року - -29126 грн.,

- березень 2009 року - -188 грн.,

- травень 2009 року 1851 грн.;

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 07 лютого 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0, яким позивачус збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 18998 грн. за основним платежем та на суму 4750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 14, Т. 1), та податкове повідомлення-рішення № 0000162310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 286432 грн. за основним платежем та на суму 71608 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 15, Т. 1).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність винесеного ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. 5.7. цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про металобрухт » металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Відповідно до статті 8 цього ж Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до частини 2 статті 10 цього ж Закону об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Відповідно до пунктів 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248) собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до пункту 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69, проведення інвентаризації є обов'язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - за рішенням керівника підприємства один раз на п'ять років або щорічно з охопленням інвентаризацією не менше 20 відсотків одиниць бібліотечного фонду з обов'язковим завершенням розпочатої інвентаризації цього майна в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи) протягом тридцяти днів;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

д) за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;

е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

ж) у разі ліквідації підприємства.

Уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках) проводиться за Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10 вересня 1996 р. № 120/190 (у редакції наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 р. N 149/300), (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 1999 р. за № 921/4214).

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення цей нормативно-правовий акт застосовується при здійсненні уцінки і реалізації наступних активів:

- товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів

- таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість;

- надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках);

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей проводиться на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях усіх форм власності, які виробляють продукцію, продають (постачають) товари, у міру потреби за рішенням керівника (власника) підприємства (організації).

Відповідно до пункту 4 Положення уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними інвентаризації. Керівник (власник) підприємства може прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку

Із матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, податковий орган виходив з того, що позивачем не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності .

ВАТ «Дослідний завод» в періоді, що перевірявся, здійснювало операції з оптової реалізації вироблених власними силами комплектуючих до офісних крісел та сидінь. При здійсненні господарської діяльності товариство в якості сировини використовувало метал. Під час виробництва утворювались залишки сировини у вигляді металобрухту, які в подальшому реалізовувались третім особам.

Факт реалізації залишків сировини у вигляді металобрухту підтверджується договорами № 2-09, № 1-10 купівлі-продажу відходів листової сталі, що утворюються при власному виробництві, укладеними 12 грудня 2008 року та 26 січня 2010 року між ПНВП «Аверса »та ВАТ «Дослідний завод» (а.с. 222-225, Т.2), видатковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 1 221, Т.2) та не заперечувався сторонами.

Наказами по ВАТ «Дослідний завод» № 3-п від 12.01.2009 року, № 32-п/1 від 30 березня 2009 року, № 53/П-1 від 30 червня 2009 року, № 98-П/2 від 30 жовтня 2009 року, № 5-П від 12.01.2010 року, керівником товариства прийняті рішення, згідно з якими відходи метала, що реалізуються на сторону, необхідно уцінити до ціни можливої реалізації із встановленням фіксованої вартості металобрухту (виходячи з максимально можливої вартості реалізації) (а.с. 86-90, Т. 1). Наказом по ВАТ «Дослідний завод» № 1 від 11 січня 2010 року, визначено, що прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих під час виробництва. Зворотні відходи враховуються на відповідному субрахунку обліку матеріальних цінностей другого класу (субрахунок 209) за ціною можливої реалізації. Різниці в ціні сировини (металу) та ціною можливої реалізації зворотних відходів (металобрухту) обліковується на рахунку 26 «Готова продукція» (субрахунок 265) і включаються у собівартість реалізації готової продукції пропорційно обсягу продаж. Оцінку вибуття сировини, матеріалів, полу фабрикатів інших виробничих запасів та готової продукції здійснювати методами ФІФО (а.с. 83-85, Т.1).

Оскільки в податковій звітності не передбачений облік у розрізі субрахунків, позивачем відображались загальні суми за відповідними рахунками, зокрема 26 «Готова продукція». Розшифровка рядків обліку здійснювалась ним за допомогою субрахунків і саме з метою деталізації та керуючись зазначеними нормами законодавства позивач вів облік різниці між ціною металу та ціною металобрухту на субрахунку 26.5 «Різниця в ціні металу та металобрухту». При цьому, бухгалтерський облік операцій щодо уцінки та руху металобрухту (зворотних відходів) у головних книгах за період, що перевірявся проводився наступними проводками: - дебет рахунку 26.5. «Різниця в ціні металу і металобрухту» та кредит рахунку 231 «Основне виробництво»; - дебет рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції» та кредит рахунку 26.5. «Різниця в ціні металу і металобрухту», що підтверджується відомостями Головних книг (Т. 3; Т.4; а.с. 60-63 Т. 7)

При складанні звітності позивачем облік вівся сукупно за кожним рахунком. При складенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості у вартість готової продукції були включені всі субрахунки рахунку 26 «Готова продукція», у тому числі й субрахунок 26.5. «Різниця в ціні металу і металобрухту».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено той факт, що ВАТ «Дослідний завод» не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, та витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не були використані в господарській діяльності позивача.

Щодо посилання апелянта на безпідставне включення позивачем до валових витрат відсотків за борговими зообов"язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником податкового органу під час апеляційного розгляду справи, при розгляді заперечень ВАТ «Дослідний завод» на акт перевірки від 20.01.2011 року № 299/23-5/14312418 податковим органом була врахована позиція позивача, що визначення валових витрат по нарахованим відсоткам по позикам, що призвело к зміні суми валових витрат є правомірним. Підставою для визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток стало не проведення зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (а.с. 82-83, Т.7).

Щодо податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається із акту перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2010 року, перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 286432 грн., у т.ч. - серпень 2009 року 80383 грн., - вересень 2009 року 20501 грн., - листопад 2009 року 11200 грн., - грудень 2009 року 22721 грн., - січень 2010 року 38057 грн., - березень 2010 року 71468 грн., - квітень 2010 року 42102 грн. (а.с. 55, Т. 6).

Заниження податку на додану вартість відбулось внаслідок того, що позивач до податкового зобовязання декларації з податку на додану вартість у перевіреному періоді не включив ПДВ в сумі в тому числі 286432 грн. із 317597 грн., ( 286432 грн. заниження податку на додану вартість + 31165 грн. завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню = 317597 грн. зобовязань з ПДВ) за рахунок того, що різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не бере участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (а.с. 20, Т. 6)

Враховуючи помилковість висновку податкового органу про порушення позивачем пунктів 5.1., 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що порушення ВАТ «Дослідний завод» п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом не доведено.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. по справі № 2а-1670/6225/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2012 р.