Постанова

від 04.05.2012 по справі 38/329

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.05.2012 р. справа №38/329

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПриходько І. В., Колядко Т. М., Ломовцева Н. В., за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 -за довіреністю; від відповідача 1:не з'явились; від відповідача 2:ОСОБА_1. за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі№38/329 (Головуючий суддя: Лейба М.О., судді: Сгара Е.В., Сич Ю.В.) за позовомпублічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області до відповідачів: 1) приватного акціонерного товариства «Маріупольсьский металургійний комбінат ім. Ілліча»м. Маріуполь Донецької області; 2) державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»м. Київ; простягнення інфляційних нарахувань у сумі 1 000 995,01грн. та 3%річних у сумі 261 367,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: 1) приватного акціонерного товариства «Маріупольсьский металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі -відповідач 1), 2) державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі -відповідач 2) ; про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1 000 995,01грн. та 3%річних у сумі 261 367,60 грн. на суму боргу, що стягнута за рішеннями суду по справі № 1/150 та 20/162.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №38/329 частково задоволено позовні вимоги та присуджено до стягнення з відповідача 2, ДП НАЕК «Енергоатом», 3% річних в сумі 185 236,49 грн., інфляційні в сумі 709 535 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 8947,72 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 167,29 грн. У задоволенні позовних вимог до відповідача 1 відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції щодо часткової відмови в позові мотивовано невірним розрахунком інфляційних та 3% річних, а також тим, що стягнута за рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2001р. у справі №1/150 сума боргу в повному обсязі сплачена відповідачем 1 та відповідачем 2; за рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2007р. у справі №20/162 вимоги до відповідача 1 необґрунтовані враховуючи відмову позивача від позовних вимог в рамках зазначеної справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 2 інфляційних та 3% річних, які нараховані на суму, що стягнута за рішенням суду по справі № 10/162, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задовольнити позовних вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом норм матеріального права, а саме ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування інфляційних та 3% річних на вже стягнуті за рішенням суду інфляційні та 3% річних не відповідають положенням ч.2 зазначеної статті, оскільки, на думку скаржника, стягнуті за рішенням суду зазначені суми не можуть бути грошовими зобов'язаннями.

Скаржник у судовому засіданні 03.05.2012 р. підтримав апеляційну скаргу, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 18.04.2012 підтримав доводи апеляційної скарги, у судове засідання 03.05.2012 р. не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача 1.

13.04.2012 р. позивачем надано клопотання б/н та дати про заміну найменування позивача з публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилався на загальні збори акціонерів, здійснення реєстрації статуту підприємства у новій редакцій і внесення 30.03.2012р. відомостей про це до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Розглянувши матеріали справи, згідно положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та здійснює заміну найменування позивача - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, між сторонами були укладені договори №600 від 19.04.1999р., № 02/46 від 14.05.1999р. та №2266/260 від 07.02.1997р., за умовами яких позивач зобов'язувався здійснювати передачу електроенергії, яка належала відповідачу 2 в мережі відповідача 1, а відповідач 2 та відповідач 1 зобов'язувалися оплачувати вартість екологічної складової тарифу на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕ України №61 від 28.08.1996р. на рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2001р. у справі №1/150, яке на час розгляду справи набуло законної сили, на користь позивача було присуджено до стягнення: з відповідача 1 -основний боргу у розмірі 450 539,22грн., 1400грн. - суму державного мита, 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відповідача 2 - основний борг у розмірі 5 852 804,51грн., 300 грн. - суму державного мита, 16,52 грн.(том 1 а.с. 20-21).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2007р. у справі №20/162, яке на час розгляду справи набуло законної сили, прийнято відмову позивача від позовних вимог до відповідача 1, провадження у справі в цій частині позову -припинено; стягнуто з відповідача 2 суму інфляційних нарахувань у розмірі 1 609 773,21грн. , 446 849,97грн. - 3% річних, 20 566,24грн. держмита, 118 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи - є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеним рішенням господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості екологічної складової тарифу на електричну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому між позивачем та відповідачем 2 укладено договір від 21.11.2007р. 2103/10-НАЕК (далі -Договір) про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, за умовами якого сторони погодили, що станом на час укладання цього договору грошові зобов'язання по рішенню господарського суду Донецької області від 24.12.2001р. у справі №1/150 частково погашені та становлять 3 594 461,89грн., які відповідач 2 зобов'язався сплатити на користь позивача протягом десяти днів з моменту підписання цього договору.

Також сторони погодили, що з моменту отримання певної суми заборгованості по даному договору кредитор (позивач) відмовляється від будь-яких майнових та немайнових вимог до боржника (відповідача 2) по рішенню господарського суду Донецької області від 24.12.2001р. по справі №1/150.

Докази визнання недійсним зазначеного Договору у матеріалах справи відсутні.

На виконання умов Договору відповідач 2 перерахував позивачу 3 594 461,89грн., а позивач відкликав заяву у справі про банкрутство відповідача 2 у зв'язку з врегулюванням питання погашення заборгованості перед кредитором.

Крім того, позивач звернувся із заявою до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з погашенням заборгованості відповідача 2 за наказом №1/150 від 24.12.2001р. на загальну суму 5 854 273,51грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2007р.

Вказані факти встановлені господарським судом м. Києва і Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи №42/457, в якій брали участь ті самі сторони, тому в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вони не потребують додаткового доказування.

Позивачем з посиланням на положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України заявлено про стягнення інфляційних та 3% річних, які нараховані на суми, що стягнуті рішенням господарського суду Донецької області у справі №1/150 та №20/162.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статей 202-205 Господарського кодексу України, статей 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що Договір №2103/10-НАЕК виконаний сторонами належним чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача 2 інфляційних та 3% річних за невиконання зобов'язань щодо сплати заборгованості стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2001р. по справі №1/150.

З цих же підстав колегія суддів вважає також правомірним висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 1 інфляційних та 3% річних за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2001р. по справі №1/150, оскільки сума в розмірі 450 539,22грн. у лютому 2002р. в повному обсязі сплачена відповідачем 1.

Беручи до уваги той факт, що позивач відмовився від позовних вимог заявлених до відповідача 1 у справі №20/162, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог заявлених до відповідача 1, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Щодо вимог до відповідача 2 в частині стягнення 3% річних та інфляційних за невиконання останнім рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2007р. по справі №20/162 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок та обґрунтованість нарахування позивачем інфляційних та 3% річних і встановлено його невідповідність вимогам законодавства, оскільки нарахування здійснено не на суму основного боргу за спожиту електричну енергію, а на інфляційні та 3% річних, що стягнуті за рішенням суду у справі №20/162.

Колегія суддів зазначає, що дійсно стягнуті за рішенням суду інфляційні та 3% річних за своєю правовою природою не є санкціями, проте, виходячи із положень 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верхового Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.

Отже три відсотки річних та інфляційні не є грошовим зобов'язанням в розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України і тому за умови їх несплати на них не може бути нараховано знов 3% річних та інфляційні і іншого законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, вимоги до відповідача 2 в частині стягнення 3% річних в сумі 185 265, 12грн. та інфляційних в розмірі 709 535 грн. за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2007р. по справі №20/162 є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення на підставі ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору по апеляційній скарзі, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 25, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Здійснити заміну найменування позивача - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області, на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області.

Апеляційну скаргу державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №38/329 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №38/329 -частково скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області до державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»м. Київ про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 709 535 грн. та 3 % річних у сумі 185 265, 12 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №38/329 -залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м. Горлівка Донецької області на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» м. Київ витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 8947, 72 грн.

Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Т. М. Колядко

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 6 прим.

1-позивачу

2-відповідачу 1

3- відповідачу 2

4-у справу

5-ГСДО

6-ДАГС