Постанова

від 25.04.2012 по справі 10/541

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 10/541

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Рибарук М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 30/12 від 15.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 3 від 20.01.2012р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Даміан»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 07.02.2012р.

у справі № 10/541 (суддя Котков О.В.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-32»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даміан»

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2012р. у справі № 10/541 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір про спільну діяльність № 8 від 02 квітня 1998 року, укладений між Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець-32" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даміан" Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даміан" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" судові витрати в сумі -941,00 грн. (дев'ятсот сорок одну гривню).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Даміан» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2012р. у справі № 10/541 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-32» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2012р. у справі № 10/541 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 02 квітня 1998 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір про спільну діяльність № 8, відповідно до п. 1. якого керуючись рішенням Загальних Зборів ЖБК "Арсеналець-32" від 09 квітня 1997р. та рішенням Харківської районної державної адміністрації м. Києва за № 742 від 17.12.97р. з забезпечення збереження власного транспорту членів ЖБК "Арсеналець-32" заключили Договір про спільну діяльність з метою будівництва та експлуатації автомобільної стоянки відкритого типу на земельній ділянці житлового-будівельного кооперативу "Арсеналець-32".

Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-32» зазначає, що позивач має право на частку прибутку у розмірі 50% та контролює підсумки сумісної діяльності, що передбачено п.п. 6.2, 8.1, 8.4, 8.6 Договору, а також ст.ст. 1136, 1139 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа № 75/07 від 15.10.2007р. позивач попередив відповідача про розірвання Договору та пропонував укласти новий договір (копія листа в справі).

18 грудня 2008 року позивач звернувся до відповідача з Актом-вимогою № 178/08 про розірвання договору № 8 "Про спільну діяльність" від 02.04.1998р., в якій вимагав підписами затвердити розірвання Договору (копія листа в справі). Акт-вимогу відповідач отримав 18.12.2008р., про що свідчить відмітка про вручення на Акті.

Також, позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з претензіями про розірвання договору та стягнення збитків, відповіді на які позивач від відповідача не отримав.

08.11.2011р. та 15.11.2011р. позивач, з підстав відмови відповідача надавати позивачу документи щодо ведення спільних справ учасників та перерахування частки прибутку, надсилав на адресу відповідача претензії № 222/11 та № 228/11 відповідно, про розірвання договору та стягнення збитків за договором.

Факт надсилання претензій підтверджується фіскальними чеками про відправку №№ 1381, 1380 та 2794. Позивач зазначає, що на листи та претензії відповідач не відреагував, документів щодо ведення спільних справ учасників та перерахування частки прибутку не виконував.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Такими чином, встановлюючи наявність обставин для розірвання договору у разі істотного порушення договору другою стороною, судом, на вимогу однієї із сторін, договір може бути змінено або розірвано, при цьому, суд повинен дослідити існуючі та вказані стороною (позивачем) обставини та підстави для такого розірвання, і зокрема, щодо істотного порушення договору другою стороною.

Відповідно до ст. 1136 Цивільного кодексу України кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.

Згідно ст. 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Згідно п.п. 8.1., 8.4. Договору прибуток від спільної діяльності, що отримується сторонами, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у п. № 6. Підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється щомісячно, на підставі окремого балансу, який контролює та складає позивач.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов'язань. У цьому випадку всі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону у відповідності до законодавства України.

Відповідно ст. 1142 Цивільного кодексу України учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 10/541 від 07.02.2012р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даміан» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 10/541 від 07.02.2012р. - без змін.

2. Матеріали справи № 10/541 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.