Постанова

від 07.05.2012 по справі 5019/208/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р. Справа № 5019/208/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" на рішення господарського суду Волинської області від 22.03.12 р.

у справі № 5019/208/12 (суддя Мамченко Ю. А. )

позивач Рівненський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія"

про стягнення в сумі 93 674 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Зайчук І.А. (посвідчення №65 від 01.09.2011р.);

позивача - ОСОБА_4 (довіреність №6/02-11 від05.01.2011р.);

відповідача - ОСОБА_5 (довіреність №2 від 22.02.2012р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2012 роуц у справі №5019/208/12 уточнені позовні вимоги Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" 49729,60 грн. основного боргу, 7732,96 грн. інфляційних втрат, 3269,90 грн. відсотків річних. Крім того, присуджено до сятгнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" в дохід Державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТзОВ "Костопільська будівельна компанія" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що вартість робіт по договору підряду від 20.09.2009 року становить 107000,00 грн. Однак, позивач надав договір підряду на суму 200000,00 грн. При цьому, скаржник вказує, що будь-яких угод щодо збільшення договірної ціни між сторонами не укладалось.

Крім того, апелянт вказує на те, що позивачем не надано документів, які б підтвержували вказаний виконавцем об'єм робіт та їх вартість.

Також, на думку апелянта, позивач мав право нараховувати лише штрафні санкції, а не відсотки річних і інфляційні втрати.

Прокурор та позивач - ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" у відзивах на апеляційну скаргу вважають рішення господарського суду Рівненської області законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача, позивача та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №5019/208/12 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №5019/208/12 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2009 року між ТОВ "Костопільська будівельна компанія" (замовник/відповідач) та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"(підрядник/позивач) був укладений договір підряду №66 (далі - договір, а.с.8).

Відповідно до п.1. договору, замовник доручив, а підрядник зобов'язувався виконати роботи по реконструкції автодороги Київ-Чоп.

Відповідно до п.2.1. договору, вартість робіт складає 200000,00 грн. з ПДВ.

Договірна ціна є динамічною і може уточнюватись у разі: зміни обсягів робіт залежно від реального фінансування; виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до проектної документації; потреби в усуненні недоліків робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам проектної документації, забезпечення якої покладено на замовника; уповільнення темпів або зупинення виконання робіт за рішенням замовника або з його вини, якщо це викликало додаткові витрати підрядника; інфляційного подорожчання матеріалів та робіт; підвищення рівня заробітної плати на державному рівні; зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт (п.2.2. договору).

Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткової угоди (п.2.4 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, сторони погодили початок виконання робіт вересень 2009 року, закінчення виконання робіт грудень 2009 року.

Відповідно до п.4.1 договору, за 5 днів до початку виконання робіт Замовник при наявності коштів перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс в розмірі 30% від вартості робіт.

Відповідно до п.4.3 договору, надання актів виконаних робіт замовнику здійснюється підрядником станом на 25 число місяця не пізніше як за два останні робочі дні звітного місяця.

Відповідно до п.4.4 договору, розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, після їх підписання.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було виконано підрядні роботи на загальну суму 106732,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи Актом виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року та Довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2009 року, підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень (заперечень) щодо якості чи (або) вартості виконаних робіт (а.с.14,16).

При цьому, в акті виконаних робіт зазначені об'єм та вартість виконаних робіт, а саме: профілювання поверхонь для відсипки, верхній шар гранту під кутом менше 10 градусів до горизонталі площею 4000 кв.м. загальною вартістю 3920,00 грн.; відсипка насипу привізним матеріалом, що не відноситься до рослинного чи скельного грунту під кутом 10-45 до горизонталі з ущільненням об'ємом 3060 м.куб. загальною вартістю 43659,00 грн.; транспортування грунту з резерву в насип об'ємом 3060 м.куб. загальною вартістю 41364,00 грн. Виконання вказаних в акті робіт підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами (а.с.52-83).

Відповідно до п.4.4 договору, розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, після їх підписання.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, розрахунки за виконані роботи здійснив частково, а саме, в рахунок погашення заборгованості відповідачем було відпущено матеріальні цінності на суму 57002,40 грн., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах видатковою накладною №РН-0000003 від 19.11.2009 року (а.с.17).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 49729,60 грн. (106732,00-57002,40).

На претензію від 25.08.2011 року за №6/1326 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.9).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 49729,60 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 837, 853, 879 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 3269,90 грн. відсотків річних та 7732,96 грн. інфляційних нарахувань, згідно поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог (а.с.46-48).

При цьому, посилання скаржника на наявність договору підряду від 20.09.2009 року №66/23 (а.с.43), відповідно до умов якого, договірна вартість підрядних робіт складає 107000,00 грн., колегією суддів до уваги не береться, оскільки заявлена до стягнення сума заборгованості за виконані підрядні роботи (49729,60 грн. згідно заяви про уточнення позовних вимог) не перевищує вартість робіт, передбачену як договором підряду №66/23 (107000,00 грн.), так і договором підряду №66 (200000,00 грн.), на який в позовній заяві посилається позивач.

Крім того, твердження скаржника про те, що акт виконаних земляних робіт на автодорозі Київ-Чоп по ділянці №4 за жовтень 2009 року не є підставою для перерахування коштів за виконані філією "Здолбунівський райавтодор" роботи по договору підряду, оскільки не відповідає типовій формі первинних облікових документів в будівництві є безпідставними з огляду на таке.

Так, спільним наказом від 21.06.2002 р. №237/5 Держкомстату України та Держбуду України затверджені типові форми первинних облікових документів з обліку в будівництві, в тому числі,"Акт приймання виконаних підрядних робіт" ф. N КБ-2в і "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати" ф. N КБ-3, якими підтверджуються обсяги виконаних підрядних робіт.

Згідно роз'яснень Державного комітету України з будівництва та архітектури, які містяться у листі №8/8-437 від 15.04.2004 року, складання "Акта приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми N КБ-2в) при будівництві об'єктів за рахунок недержавних джерел фінансування не є обов'язковим.

Крім того, відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 06.05.2010 №2/12-20/4993 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві" роз'яснено, що типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Як вбачається, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" є приватним підприємством і не належить до державного сектору економіки, відповідно, фінансування останнього здійснюється не за рахунок державного бюджету. Крім того, в договорі підряду не міститься посилань на фінансування підрядних робіт за рахунок державних коштів.

Пунктом 4.4 договору підряду передбачено, що розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, після їх підписання. Отже, договором підряду не передбачено відповідність первинних облікових документів вимогам Наказу Мінрегіонбуду України №554 від 04.12.2009 року "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку у будівництві".

Крім того, відповідно до ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, замовник підписавши акт виконаних земляних робіт за жовтень 2009 року та довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2009 року визнав те, що доручені до виконання замовником підрядні роботи підрядником виконані в повному обсязі і за розцінками, які замовником визнані і його влаштовують.

Крім того, доводи скаржника про неправомірність стягнення з останнього відсотків річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на таке.

Частиною 2 ст.20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, передбачені вищевказаною статтею нарахування відсотків річних та інфляційних нарахувань є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких, є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2012 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.