Рішення

від 07.05.2012 по справі 20/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.12 р. Справа № 20/292

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Величко Н.В.

Судді: Бокова Ю.В., Демидова П.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк, в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації, м. Красноармійськ, ЄДРПОУ 03361075

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», м. Красноармійськ, ЄДРПОУ 00191738

про: стягнення 344 285,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довір.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2010р. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» про стягнення боргу, а саме 20% ставки ПДВ в ціні газу, поставленого у січні - лютому 2006 року, в розмірі 344 285,81 грн.

Нормативно свої вимоги обґрунтовував ст.ст. 92, 117 Конституції України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 538, 625, 632, 638, 692 Цивільного кодексу України, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про погашення зобов'язань перед бюджетними та державними цільовими фондами».

На підтвердження позовних вимог було надано суду: договір від 21.12.2005р. № 15-14(2006)ПР/14-743 на постачання природного газу з протоколом узгодження розбіжностей та додатковими угодами, акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р. та від 28.02.2006р., телефонограму №48 від 29.03.2006р., відповідь ВАТ «Красноармійський динасовий завод» від 31.03.2006р. №юр-16/34, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. № 16/155пд, копію рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. №20/301, розрахунок суми боргу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.2011р. по справі №20/292, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р., позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації до Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» задоволено повністю.

23.05.2011р. господарським судом видано накази про примусове виконання рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 03.02.2011р. по справі №20/292 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2012р. справу №20/292 прийнято до провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно статті 77 ГПК України.

Ухвалою від 21.03.2012р. замінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації.

Ухвалою від 18.04.2012р. змінено назву відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» на Публічне акціонерне товариство «Красноармійський динасовий завод».

Додатково на підтвердження позовних вимог позивач надав суду довідку підприємства від 10.04.2012р., копію акту про знищення первинних документів №5 від 03.08.2009р., копію квитанції від 20.08.2009р. №5010, копію витягу з Переліку типових документів, затвердженого Наказом Головархівуправління при КМУ від 20.07.1998р. №41, копії договору на постачання природного газу №06/05-2034 від 30.12.2005р. між ВАТ «Донецькоблгаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з додатковими угодами, лист ДК «Газ України» від 15.03.2006р. №31/17-3337 «Щодо ставки ПДВ на імпортований природний газ», копію договору на постачання природного газу №15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2005р. між ВАТ «Донецькоблгаз» та ВАТ «Красноармійський динасовий завод» з проектом додаткової угоди від 17.03.2006р., копії актів прийому-передачі природного газу, відомість дебетових документів, видану ПАТ «Укрсоцбанк», розрахунок ПДВ до акту звірки, довідки Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.08.2006р. № 55-23-6-20316981 та від 07.06.2007р. № 137-23-1-20316981.

В судовому засіданні, що відбулось 07.05.2012р., позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та поясненнях.

Відповідач підтримав заперечення, викладені у відзивах, зокрема зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з цим позовом до суду, а також про порушення позивачем приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи обох сторін, господарський суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2005р. на постачання природного газу (т.1 а.с.23), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю в 2006 році природний газ в загальному потоці на розподільній станції, а покупець зобов'язався його прийняти та оплатити на умовах даного договору (п.1.1,3.1 договору). Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони встановили ціну газу за 1000 куб.м. - із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки та без урахування тарифу транспортування - 405,88 грн., з них ПДВ - 4,446 грн., тарифу на постачання 17,58 грн., цільова надбавка 7 584 грн.

Пунктом 5.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей встановлено, що оплата за природний газ здійснюється у наступному порядку: оплата у розмірі 50% вартості запланованих обсягів газу здійснюється до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки; оплата у розмірі 25% вартості запланованих обсягів газу - відповідно до 10-го та 20-го числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожитий обсяг газу проводиться до 10-го числа місяця, слідуючого за звітним.

У разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки і зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати їх введення у дію та проводиться відповідне коригування (п.5.2 договору)

Пункт 9.5 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) виключено, сторони домовились «Керуватися ст. 258 Цивільного кодексу України». (т.1 а.с.25, т.2 а.с.53)

Матеріали справи свідчать, що на виконання цього договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 583,193 тис.куб.м. на суму 319 589,76 грн. без ПДВ, у тому числі в січні 2006р. - 2 071,000 тис.куб.м. за ціною 449,810 грн. на загальну суму 931 556,51 грн. (т.1 а.с.51) та у лютому 2006р. з 01.02.-19.02. - 1260,107 тис.куб.м. за ціною 449,810 грн. на загальну суму 562 310,62грн. і з 20.02 -28.02. - 583,193 тис.куб.м. за ціною 587,732 грн. на загальну суму 337 512,45 грн. (т.1 а.с.52-53).

Згідно цих актів прийому-передачі, підписаних обома сторонами, позивач поставив відповідачу імпортований природний газ, переданий у відповідності з договором №06/04-2677 від 27.12.2004р. між ДК «Газ України» та ВАТ «Донецькоблгаз», отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною і Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001р. та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу в 2005 році між НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» № 06/04-1275 від 24.12.2004р.

Як вбачається з Відомості дебетових документів станом на 06.04.2012р. (т.2 а.с.85), відповідач перерахував позивачу:

06.02.2006 - 18 000.00 грн. з призначенням платежу «Оплата за природний газ на січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-184.80.»;

24.01.2006 - 50 000,00 грн. «Предоплата за природний газ за січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-513,33»;

31.01.2006 - 50 000.00 грн. «Предоплата за природний газ згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-513,33»;

12.01.2006 - 50 000.00 грн. «Предоплата за природний газ на січень 2006р. згідно дог.№ 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-513,33»;

17.01.2006 - 50 000.00 грн. «Предоплата за природний газ на січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-513,33»;

08.02.2006 - 60 000.00 грн. «Оплата за природний газ на січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14-743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-615.99»;

28.02.2006 - 74000.00 грн. «Оплата за природний газ згідно дог. 15-14(2006) ПР/14-743 від 21.12.2005р.вт.ч. ПДВ-654,93»;

18.01.2006 - 100 000.00 грн. «Предоплата за природний газ за січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006 ) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-1026,66.»;

03.02.2006 - 100 000.00 грн. «Оплата за природний газ на січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-1026,65.»;

22.02.2006 - 100 000.00 грн. «Оплата за природний газ зг дод. уг від 31.12.2005р.до дог. 15-14(2006) ПР/14-743 від 21.12.2005р.в т.ч. ПДВ-1026.65.»;

27.02.2006 - 100 000.00грн. «Оплата за природний газ згідно дог. 15-14(2006) ПР/14-743 від 21.12.2005р.в т.ч. ПДВ-1026.65.»;

26.01.2006 - 150 000.00грн. «Оплата за природний газ за січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-1539,98.»;

20.01.2006 - 154 000.00 грн. «Предоплата за природний газ за січень 2006р. згідно дог. 15-14(2006 )ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-1581,05»;

14.02.2006 - 177 000.00 грн. «Оплата за природний газ за лютий 2006р. згідно дог. № 15-14(2006) ПР-/14 -743 від 21.12.05р., в т.ч. ПДВ-1817,18».

Всього - 1 233 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 15.03.2006р. позивач отримав від ДК «Газ України» (свого постачальника газу) листа № 31/17-3337 «Щодо ставки ПДВ на імпортований природний газ» (т.2 а.с.78). В цьому листі ДК «Газ України» повідомило позивача про те, що з 01 січня 2006 року імпортований природний газ НАК «Нафтогаз України» отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів. Тому НАК «Нафтогаз України» не має підстав застосовувати нульову ставку ПДВ при реалізації природного газу ДК «Газ України», і відповідно, ДК «Газ України» не має підстав застосовувати нульову ставку ПДВ при подальшій реалізації отриманого від НАК «Нафтогаз України» природного газу споживачам незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість. Враховуючи наведене та з метою недопущення порушення законодавства в сфері оподаткування, просив терміново належним чином оформити обсяги спожитого газу за ставкою оподаткування ПДВ в розмірі 20%.

Як вбачається, у зв'язку з прийняттям Кабінетом міністрів України постанови від 02.03.2006р. № 244, яка набрала чинності з 01.01.2006р., позивач направляв відповідачу проект додаткової угоди від 17.03.2006р. до договору № 15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2005р. на постачання природного газу, в якій пропонував внести зміни до п.4.1 договору та викласти його у наступній редакції: «З 01 січня 2006р. ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного договору з врахуванням ПДВ 20%, цільової надбавки 2%, та без врахування тарифу транспортування газу складає 534,23 грн., з них ціна газу - 422,10 грн., ПДВ 20% - 89,038 грн., тариф постачання - 14,54 грн., цільова надбавка - 8,442 грн. З 20 лютого 2006р. ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного договору з врахуванням ПДВ 20%, цільової надбавки 2%, та без врахування тарифу транспортування газу складає 688,332 грн., з них ціна газу - 548,00 грн., ПДВ 20% - 114,722 грн., тариф постачання - 14,65 грн., цільова надбавка - 10,96 грн. ПДВ нараховується всім споживачам, незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість згідно статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» у зв'язку з постачанням природного газу, одержаного не на виконання міжнародних договорів» (т.1 а.с.27)

Відповідач у своєму листі № юр-16/34 в укладенні зазначеної додаткової угоди відмовив (т.1 а.с.28)

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у справі № №16/155пд за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації до Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», за участю третіх осіб - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання підписати додаткову угоду від 17.03.2006р. до договору № 15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2005р., позовні вимоги задоволено частково, викладено п.4.1 договору на постачання природного газу №15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2006р. в наступній редакції:

«З 01.01.2006р. ціна за 1000,0 куб.м. газу складає: ціна газу - 422,10 грн., тариф постачання - 14,65 грн., цільова надбавка - 8,442 грн.

З 20.02.2006р. ціна за 1000,0 куб.м. газу складає: ціна газу - 548,00 грн., тариф постачання - 14,65 грн., цільова надбавка - 10,96 грн.

Податок на додану вартість визначається відповідно до чинного законодавства України» (т.1 а.с.44-48)

Також, апеляційний господарський суд щодо встановлення у цій додатковій угоді ставки ПДВ на рівні 20 % зазначив, що позивачем не надано доказів у підтвердження того, який саме газ поставляється і які ставки ПДВ повинні застосовуватися при обчисленні вартості цього газу.

Доказів скасування чи зміни цієї постанови сторонами не надано.

29.03.2006р. позивач направляв відповідачу телефонограму №48 з вимогою сплатити борг з податку на додану вартість за січень-лютий 2006 року в сумі 344 285,81 грн. (т.1 а.с.55) Матеріали справи не містять ані відповіді на цю телефонограму, ані доказів сплати цього боргу.

З наданих позивачем довідок Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.08.2006р. № 55-23-6-20316981 та від 07.06.2007р. № 137-23-1-20316981 вбачається, що суми податку на додану вартість включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за січень-грудень 2006 року. (т.2 а.с.108-123)

Згідно довідки позивача б/н від 10.04.2012р. Красноармійське управління по газопостачанню та газифікації ВАТ «Донецькоблгаз» надавав до СДПІ по роботі з великими платниками податків за березень 2006 року, в якій по контрагенту ВАТ «Красноармійській динасовий завод» здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2006р. №244 донарахування податкового зобов'язання за попередні періоди: за січень 2006р. в сумі ПДВ - 174 833,82грн.; за лютий 2006р. в сумі ПДВ - 169 451,98 грн. (в т.ч. за період з 01.02.2006 по 19.02.2006р. - 105 534,03 грн. та за період з 20.02.2006р. по 28.02.2006р. - 63 917,95 грн.). Податкове зобов'язання за декларацією за березень 2006р. перераховано у квітні 2006р. до державного бюджету повністю. Податкові накладні за березень 2006р. утилізовані у 2009 році згідно акту від 03.08.2009р. № 5 у зв'язку зі спливом терміну зберігання (т.2 а.с.61-70)

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач надавав відповідачу акт прийому-передачі природного газу № 29 від 31.03.2006р. (т.2 а.с.54), згідно якого скоригував ПДВ за січень-лютий 2006 за ставкою 20% на суму 344 285,81 грн. Цей акт прийому-передачі з боку відповідача не підписано. В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу податкових накладних зі ставкою ПДВ 20%.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача боргу, а саме 20% ставки ПДВ в ціні газу, поставленого у січні - лютому 2006 року, в розмірі 344 285,81 грн.

Згідно статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (п.2 ст.632 названого Кодексу).

Державне управління в нафтогазовій галузі, відповідно до ст. 6 Закону України «Про нафту і газ», здійснюється Верховною Радою України, шляхом визначення основних напрямків державної політики у нафтогазовій галузі та здійснення законодавчого регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Водночас, серед основних завдань державного регулювання нафтогазової галузі, згідно ст. 7 Закону України «Про нафту і газ», є, зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в нафтогазовому комплексі.

Тобто, встановлення та зміна цін та тарифів на природний газ є встановленим законом випадком, який регулювання державою, тобто, уповноваженими на це державними органами.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. затверджений Порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом. У редакції положень цього Порядку, які були чинні на час укладення договору, потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольнялась, зокрема, з ресурсів НАК «Нафтогаз України», отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у п.5.2 договору визначили, що у разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки і зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати їх введення у дію та проводиться відповідне коригування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2006р. № 224, яка набула чинності з 01.01.2006р., установлено, що потреба в природному газу промислових споживачів задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу (ч.5 п.2 постанови).

Пунктом 3 цієї постанови установлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Дочірньою компанією «Газ України» …. із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість за наявності, зокрема договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ.

Положення ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» щодо застосування нульової ставки ПДВ при реалізації природного газу відтворене в п.3 постанови.

Пунктом 1 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що Мінпаливенерго і Мінекономіки разом з НАК «Нафтогаз України» щороку розробляють прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу з урахуванням потреб у ньому національної економіки, бюджетних установ та організацій, населення, можливостей газотранспортної системи і не пізніше 20 грудня, що передує плановому, подають на затвердження Кабінету Міністрів України.

Постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання здійснюється в обсягах, що не перевищують нормативів, встановлених ліцензійними умовами (п.9 постанови).

Отже, зміна умов договору щодо джерела ресурсів поставки природного газу, наслідком якого є порядок справляння податку на додану вартість, здійснюється у відповідності до порядку розподілу ресурсів уповноваженими органами.

Згідно наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі газу від 31.01.2006р., від 28.02.2006р. (т.1 а.с.51-53), підписаних між позивачем і відповідачем, позивач поставив відповідачу імпортований природний газ, переданий у відповідності з договором №06/04-2677 від 27.12.2004р. між ДК «Газ України» та ВАТ «Донецькоблгаз», отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною і Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001р. та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу в 2005 році між НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» № 06/04-1275 від 24.12.2004р.

Як вбачається, матеріали справи не містять доказів, що природний газ, поставлений відповідачу в січні-лютому 2006р., отримувався від ДК «Газ України» і придбавався останнім у НАК «Нафтогаз України» з ресурсів газу, отриманих за зовнішньоекономічними контрактами не на виконання міжнародних договорів України.

Згідно податкових накладних від 31.01.2006р. №8/12, від 28.02.2006р. №7/12 (т.2 а.с.45,47) природний газ у січні-лютому 2006р. поставлявся відповідачу за ставкою ПДВ 0%.

Також матеріали справи свідчать, що позивач надавав відповідачу акт прийому-передачі природного газу № 29 від 31.03.2006р. зі скоригованим ПДВ за січень, лютий 2006р. на суму 344 285,81грн. Цей акт прийому-передачі з боку відповідача не підписаний. (т.2 а.с.54)

В матеріалах справи відсутні докази проведення коригування позивачем ціни газу згідно п.5.2 договору № 15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2005р., у тому числі шляхом надання відповідачу коригуючи (уточнюючих) податкових накладних за січень-березень 2006р. Надана позивачем довідка б/н від 10.04.2012р. (т.2 а.с.61) не підтверджує надання до податкових органів відповідних коригуючи (уточнюючих) декларацій по ПДВ за спірний період, тому є неналежним доказом в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України.

З наданих позивачем довідок Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.08.2006р. № 55-23-6-20316981 та від 07.06.2007р. № 137-23-1-20316981 вбачається, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню не встановлено заниження, завищення податку на додану вартість (бюджетного відшкодування) за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р.; суми податку на додану вартість включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за січень-грудень 2006 року. Станом на 01.01.2007р. заборгованості складає д-т 330494,60 грн. (т.2 а.с.108-123). Разом з тим, наведені довідки Красноармійської ОДПІ не мають інформації про конкретну господарську операцію, що є предметом спору у даній справі, тому у якості доказу судом не приймаються.

Посилання позивача на прийняте господарським судом Донецької області рішення від 21.07.2010р. №20/301 (т.1 а.с.10-18) є безпідставним з огляду на те, що предметом дослідження у справі №20/301 був укладений між ДК «Газ України» та ВАТ «Донецькоблгаз» договір поставки природного газу № 06/05-3034 від 30.12.2005р., у той час як у наявних в матеріалах справи актах приймання-передачі природного газу до договору №15-14(2006)ПР/14-743 від 21.12.2005р., складених та підписаних позивачем та відповідачем у справі №20/292 (т.1 а.с.51-53), міститься посилання на те, що ВАТ «Донецькоблгаз» передавав у спірний період ВАТ «Красноармійський динасовий завод» імпортований природний газ, переданий за договором поставки газу між ДК «Газ України» та ВАТ «Донецькоблгаз» № 06/04-2677 від 27.12.2004р.

Тобто, позивачем не доведено яким чином факти, встановлені судом в межах розгляду справи №20/301, стосуються предмету розгляду у цій справі (№20/292). Також, при розгляді справи №20/301 приймали участь інші сторони, тому рішення господарського суду №20/301 не має преюдиціального значення при вирішенні спору по справі №20/292 з огляду на норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу, а саме 20% ставки ПДВ в ціні газу за січень-березень 2006 року в розмірі 344 285,81 грн. є не обґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами, тому задоволенню не підлягають.

Суд також відхиляє клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки матеріали справи свідчать, що 29.03.2006р. позивач направляв відповідачу телефонограму № 48 з вимогою сплатити борг з податку на додану вартість за січень-лютий 2006 року в сумі 344 285,81 грн. (т.1 а.с.55) і вже у квітні 2006 року позивач був обізнаний про порушення свого права, проте з позовом до суду звернувся лише наприкінці жовтня 2010 року. Зазначені обставини свідчать про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності, іншого позивач не довів.

Згідно п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності та відсутність обґрунтованих підстав для відновлення відповідного строку для пред'явлення позову, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк, в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації, м. Красноармійськ, до Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», м. Красноармійськ, про стягнення 344 285,81 грн., відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.05.2012р.

Головуючий суддя Величко Н.В.

Суддя Бокова Ю.В.

Суддя Демідова П.В.