Постанова

від 04.05.2012 по справі 5020-1714/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2012 року Справа № 5020-1714/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Заплава Л.М.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Бистрова Є.С., Кондратюк Д.Л.,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 01.02.2012 у справі № 5020-1714/2011

за позовом обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Прискорення" (вул. Пролетарська, 43, м. Севастополь, 99038)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" (вул. Пролетарська, 47, м. Севастополь, 99058),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив "Прискорення" (далі - ОК "ГК "Прискорення") звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" (далі - ТОВ "Акваполіс"), в якому просив суд визнати недійсним договір про співпрацю від 20.12.2005.

Позовні вимоги з посиланням на правові положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що спірний договір суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки він підписаний неповноважною особою; при укладанні договору було порушено цільове призначення земельної ділянки; договір не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.02.2012 у справі № 5020-1714/2011 позов задоволено повністю: визнано договір про співпрацю від 20.12.2005, укладений між ОК "ГК "Прискорення" та ТОВ "Акваполіс" недійсним; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків (досягнення спільної мети), що обумовлені ним.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 01.02.2012, відмовити позивачу у задоволенні вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що місцевим господарським судом безпідставно не були прийняті до уваги відповідні накази по підприємству від 01.03.2006 № 6 та від 01.04.2006 № 7, відомості про оплату праці робітникам відповідача, акти виконаних робіт, письмові пояснення голови кооперативу Фінка С.П., які, у свою чергу, свідчать про виконані зобов'язання ТОВ "Акваполіс" за спірним договором.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 апеляційну скаргу ТОВ "Акваполіс" було прийнято до провадження суду та справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Фенько Т.П., суддів Проценко О.І., Ткаченка М.І.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 05.03.2012 у зв'язку із відпусткою судді Ткаченка М.І. його замінено на суддю Заплава Л.М.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із витребуванням у державного реєстратора певних письмових доказів з реєстраційної справи позивача.

До суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він висловлює позицію про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та неспроможність доводів заявника апеляційної скарги.

У судовому засіданні, призначеному на 04.05.2012, представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити по мотивам, викладеним у ній; представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та висловив позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду; третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи, який не з 'явився до судового засідання, за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішень сесій Севастопольської міської ради від 18.05.2004 № 2004/9 (т. 1, а.с. 29) та від 18.05.2005 № 3447 (т. 1, а.с. 27-28) гаражно-виробничому кооперативу "Прискорення" було надано у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування гаражів з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Пролетарська, 43, у результаті чого 12.09.2005 між Севастопольською міською радою (Орендодавець) та гаражно-виробничим кооперативом "Прискорення" (Орендар) був укладений відповідний договір оренди земельної ділянки, та позивач набув статус орендаря (т.1, а.с. 22-25).

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди в оренду передавалися 3 земельні ділянки: площею 0,8980 га, площею 0,7044 га та площею 0,1411 га. Вказаний договір укладений строком на 25 років (пункт 3.1 договору оренди).

Через зміну організаційно-правової форми орендаря на "обслуговуючий кооператив", на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради від 16.02.2010 № 9568 (т. 1, а.с. 33), 02.06.2010 між сторонами договору оренди укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (т. 1, а.с. 30-32).

20.12.2005 між гаражно-виробничим кооперативом "Прискорення" (Кооператив) в особі голови кооперативу Фінка Семена Петровича та ТОВ "Акваполіс" (Підприємство) був укладений договір про співпрацю (т. 1, а.с. 34-35), відповідно до умов якого, зокрема розділу 1, Підприємство зобов'язується виконати такі послуги Кооперативу: благоустрій території автостоянки кооперативу (вивіз металевих конструкцій, будівельного сміття, озеленення); облаштування проїзду до автостоянки та забезпечення безперешкодного в'їзду/виїзду автотранспорту; відновлення міської автодороги від вул. Пролетарської до гаражів № 201, № 176. Кооператив зобов'язується надати територію автостоянки для проїзду великовантажного транспорту та стоянки особового транспорту у денний час.

Відповідно до пункту 2.7 договору Підприємство зобов'язується виконати огородження, благоустрій та зовнішнє освітлення автостоянки кооперативу за власні кошти, план благоустрою автостоянки погодити з кооперативом.

Згідно із пунктом 2.8 договору Кооператив зобов'язаний надати територію автостоянки Підприємству у денний час для забезпечення проїзду великовантажних машин на територію підприємства та стоянки його автомашин.

Відповідно до пункту 2.11 договору Кооператив має право ставити на наданої Підприємству території автостоянки автотранспорт членів Кооперативу у нічний час (період з 20-00 до 07-00).

Розділом 3 договору визначений порядок розрахунків по договору, зокрема: Підприємство несе розходи по благоустрою автостоянки Кооперативу; усі елементи благоустрою залишаються у власності Підприємства; Кооператив здійснює орендну плату за землю та надає місця на автостоянці членам Кооперативу у нічний час (з 20-00 до 7-00).

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє на весь строк оренди Кооперативом земельної ділянки під автостоянку (пункт 6.1 Договору).

На виконання спірного договору сторонами підписані акти виконаних робіт від 30.03.2005 (т.1, а.с. 58), від 30.04.2005 (т.1, а.с. 59), від 30.05.2005 (т.1, а.с. 60), від 30.05.2006 (т.1, а.с. 61).

За даними довідки з Управління статистики у місті Севастополі від 23.11.2011 керівником підприємства з 17.03.1997 значиться Замятін Олександр Вадимович. З 01.03.2008 - ОСОБА_2.

Вважаючи, що спірний договір укладений з порушеннями приписів частин першої, другої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно з частиною першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, як убачається зі змісту протоколу № 1 загальних зборів гаражного кооперативу "Прискорення" від 21.01.2005 (т.1, а.с. 55-56) Фінка Семена Петровича було обрано головою Кооперативу.

Проте, згідно із довідкою з Управління статистики у місті Севастополі від 23.11.2011 № 02/2-18/3294 у період укладання спірного договору, з 17.03.1997 по 01.03.2008, керівником Кооперативу був Замятін Олександр Вадимович (т.1, а.с. 112). Отже, державна реєстрація Фінка Семена Петровича, як голови Кооперативу у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" здійснена не була. Даний факт також не спростовується сторонами.

Водночас, колегією суддів під час розгляду справи у апеляційній інстанції було досліджено реєстраційну справу позивача, з якої вбачається, що протокол № 1 загальних зборів гаражного кооперативу "Прискорення" від 21.01.2005 подавався державному реєстратору, даний протокол ніким не був оспорюваний та не був визнаний у встановленому порядку недійсним.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Гагарінської районної ради народних депутатів від листопада 1989 року № 17/388-4 було вирішено зареєструвати другу редакцію Статуту гаражно-виробничого кооперативу "Прискорення"; першу редакцію Статуту прийнятого на загальних зборах членів кооперативу, протокол № 1 від 09.02.1989, зареєстрованого Гагарінським райвиконкомом 22.03.1989 № 6/108-6, визнати недійсною, таким чином під час укладення спірного договору Статут був діючий у другій редакції, оскільки нову редакцію Статуту ОК "ГК "Прискорення" було зареєстровано лише у 2007 році.

Так, зі Статуту, діючого під час укладення спірного договору, не вбачається обмежень голови кооперативу на підписання відповідних угод.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Фінк С.П., як голова кооперативу, мав право на підписання спірного договору.

Щодо твердження позивача про зміну цільового призначення земельної ділянки, яке виникло внаслідок укладання спірного договору, судова колегія зазначає наступне.

Договір оренди від 12.09.2005 містить умови передачі земельної ділянки Кооперативу для обслуговування гаражів з віднесенням цих земель до категорії житлової та суспільної забудови (пункт 5.1, пункт 5.2).

Так, до земель житлової та суспільної забудови відносяться земельні ділянки у межах населених пунктів, що використовуються у тому числі під розміщення інших об'єктів загального користування (стаття 38 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Із змісту Генерального плану М1:500, шифр 031081АЗАО КримНІОПроект та Кадастрового плану земельної ділянки (т. 1, а.с. 36, 37, 39) вбачається, що вони містять приписи щодо надання спірної земельної ділянки для обслуговування гаражів. Вказані документи є невід'ємною частиною договору, про що зазначено у останньому.

Так, 12.03.2012 державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у присутності голови правління ГК "Прискорення" ОСОБА_2 була проведена позапланова перевірка з питання на підставі вимоги прокуратури Гагарінського району м. Севастополя вих. № 45-626 вих. 12 від 09.02.2012, за наслідками якої був складений акт № 145 та протокол про адміністративне правопорушення № 000372.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 0,003 га використовується ТОВ "Аквополіс" для проїзду великовантажного транспорту та паркування автомобілів. Згідно з договором оренди від 12.09.2005, який був укладений між Севастопольською міською радою та ГК "Прискорення", вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 0,8980 га, яка була надана в оренду ГК "Прискорення" з цільовим призначенням для обслуговування гаражів. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дані дії кваліфікуються як невиконання вимог щодо земель за цільовим призначенням, що є порушенням пункту "а" статті 96 та пункту "ґ" статті 211 Земельного кодексу України (т. 2, а.с. 94-95).

За наслідками розгляду вищевказаного протоколу від 12.03.2012 № 000372 державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 12.03.2012 № 000372/10.1-10/2, відповідно до якої голову правління ГК "Прискорення" ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (т. 2, а.с. 96).

Крім того, 12.03.2012 Головним Управлінням держкомзему у м. Севастополі голові правління ГК "Прискорення" ОСОБА_2 був виданий припис № 00571, відповідно до якого було приписано усунути у 30 денний термін порушення вимог земельного законодавства (т. 2, а.с. 97).

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Однак, укладаючи оспорюваний правочин, сторонами за договором у порушення статті 20 Земельного кодексу України не було у встановленому законом порядку змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені статтею 21 Земельного кодексу України, якою чітко передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, законодавець забезпечив осіб, права і інтереси яких порушені, правовими гарантіями у вигляді надання можливості оскаржити угоди щодо земельних ділянок, укладені з порушенням статті 20 Земельного кодексу України, а суду надав право визнати такі угоди недійсними і, таким чином, відновити порушені права та охоронювані законом інтереси позивачів.

Крім того, виходячи зі змісту загальних положень про правочини, що містить цивільне законодавство, правочин - це юридичний факт, який тягне набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правові наслідки. Сутність правочину не у фактичних діях, а у його спрямованості.

Судова колегія зазначає, що представлені відповідачем акти виконаних робіт не можуть розцінюватися колегією суддів як належні та допустимі докази по даній справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, так як акт виконаних робіт (вивіз будівельного сміття, металевих конструкцій з території автостоянки, підсипка, вирівнювання поверхні) датований 30.03.2005 (т.1, а.с. 58), акт виконаних робіт (огородження бетонними бордюрами, завіз землі та озеленення майданчика) датований 30.04.2005 (т.1, а.с. 59), акт виконаних робіт (відновлення міської автодороги) датований 30.05.2005 (т.1, а.с. 60), тобто більш ніж за півроку до укладання спірного договору - 20.12.2005, аналогічні відомості щодо дат (строків виконання) містяться у додатку № 6 "Графік виконання робіт по благоустрою автостоянки Кооперативу та прилеглих територій" до спірного договору, при цьому посилання заявника апеляційної скарги на технічні помилки у вказаних документах не обґрунтовані, оскільки не підтверджені доказами щодо виправлення вказаних помилок. У додатку № 7 (т.1, а.с. 42, 72) вартість виконаних робіт зазначена як кошторисна, проте самого кошторису суду надано не було. Більш того, на письмові звернення голови Правління Кооперативу ОСОБА_2 на адресу ТОВ "Акваполіс" (т.1, а.с. 103, 104-105) щодо надання доказів виконання умов спірного договору (платіжні доручення тощо, окрім актів виконаних робіт) залишені останнім поза увагою.

Надані представником відповідача копії документів, а саме, накази від 01.03.2006 № 6, від 01.04.2006 № 7 (т.1, а.с. 120-121), від 23.02.2006 № 5 з додатком (т.1, а.с. 130-131), від 01.11.2005 № 22 (т.1, а.с. 132), від 03.09.2004 № 20 (т.1, а.с. 133), книги реєстрації наказів, початої у 2000 році (т.1, а.с. 123-125), податкові розрахунки форми № 1ДФ, подані до податкового органу (т.1, а.с. 126-127), відомості про заробіток (дохід) за звітний період (т.1, а.с. 128-129) також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не пов'язані безпосередньо з виконанням відповідачем своїх зобов'язань, саме за спірним договором, та не відображають досягнення результату (спільної мети).

Також, колегією суддів не приймаються до уваги письмові пояснення Фінка С.П. про те, що відповідачем були виконані зобов'язання за договором у 2006 році, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами у справі.

Отже, відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій не надано належних доказів на підтвердження спрямування договору на реальне настання правових наслідків (досягнення спільної мети), що обумовлені ним, що в свою чергу є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що за умовами спірного договору фактично позивачем було передано відповідачу у безоплатне користування земельну ділянку на певний строк без згоди на те власника земельної ділянки, при цьому усі елементи благоустрою залишаються у власності відповідача.

Судова колегія, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Гагарінським районним судом м. Севастополя цивільної справи за позовом ОСОБА_8 до ОК "ГК "Прискорення" про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу від 21.06.2007 та від 24.11.2007 неправомочними; визнання ОСОБА_2 незаконно обраною головою; скасування державної реєстрації ОСОБА_2 як голови ГК "Прискорення"; скасування державної реєстрації Статуту кооперативу № 1076105000766 від 26.12.2007, не вбачає жодних підстав для його задоволення, оскільки, по-перше, відповідачем не надано суду доказів щодо відкриття провадження у даній справі, а, по-друге, розгляд зазначеної цивільної справи не пов'язаний з подальшим апеляційним провадженням у справі № 5020-1714/2011, предметом розгляду якої є визнання недійсним договору від 20.12.2005, укладеного між ОК "ГК "Прискорення" та ТОВ "Акваполіс".

Враховуючи вищевикладене та приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01.02.2012 у справі № 5020-1714/2011 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді Л.М. Заплава

О.І. Проценко

Розсилка:

1. Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив "Прискорення" (вул. Пролетарська, 43, Севастополь, 99038)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" (вул. Пролетарська, 47,Севастополь,99058)

3. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011) (рекомендоване з повідомленням)