Постанова

від 07.05.2012 по справі 19/325-9/124-5/86

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 19/325-9/124-5/86

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»№2110р-716 від 15.02.2012 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року (суддя Цюх Г.З.)

у справі № 19/325-9/124-5/86

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «Гарас і Л», с. Унів, Перемишлянського району, Львівської області

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина, Івано-Франківська область

про стягнення 340630,82 грн.

За участю представників:

від позивача: директор -Янишевський Л.З., ОСОБА_4 -представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_5 -представник (довіреність в матеріалах справи);

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Фіксування технічного процесу здійснювалося за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалах суду від 13.03.2012 року, 27.03.2012 року.

25 квітня 2012 року в судовому засіданні оголошена перерва до 07.05.2012 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року, первісний позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" на користь ТОВ науково-виробничого підприємства "Гарас і Л" 340630,82 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 3406,30 грн. витрат по сплаті державного мита, 60,37 гри. витрат па забезпечення судового процесу та 10000,00 грн. послуг адвоката, в решті позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ науково-виробничого підприємства "Гарас і Л" на користь ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" 114600,27 грн. збитків, 1146,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 43,68 грн. витрат на забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2010 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року в частині задоволення первісного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд. У решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року залишено без змін. При цьому суд касаційної інстанції, направляючи на новий розгляду справу в частині задоволення первісного позову зазначив, що задовольняючи позов, суди виходили з того, що внаслідок розірвання договору з ініціативи відповідача, позивач не отримав прибуток, на який мав право розраховувати, однак такі висновки судів є передчасними.

Частиною 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Положення цієї статті застосовують лише до правовідносин з підряду, в той час, як за своєю природою договір № 2/8-Р/225/04Р від 06.04.04 є змішаним, його умови передбачають спочатку виконання підрядних робіт з очищення відстійників та похідне від нього (після виконання цих робіт ТОВ НВП „Гарас і Л" та отримання НГВУ „Долинанафтогаз" нафтошламу, як товару) право Виконавця робіт придбати нафтошлам у Замовника робіт. Отже, до відносин сторін у такому договорі застосовуються у відповідних частинах положення цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі (ч. 2 ст. 18 ЦК України). Це стосується підстав і наслідків припинення цих відносин та відшкодування збитків. Тобто, з підстав ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, ТОВ НВП „Гарас і Л" має право вимагати стягнення лише збитків, пов'язаних з припиненням підрядних відносин, які не є підставою для відшкодування збитків у відносинах купівлі-продажу. Вищий господарський суд також зазначив, що загальні положення, що відносяться до поняття збитків, встановлені ст.22 Цивільного кодексу України. Боржник шляхом відшкодування кредитору збитків повинен відновити майновий стан кредитора, який би існував при відсутності порушення зобов'язання, або завдання шкоди. Наявність збитків доводиться особою, яка заявляє вимогу про їх відшкодування. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими, на відміну від опосередкованих, які в силу їх часової віддаленості від фактів порушення не підлягають відшкодуванню. Судами належним чином не досліджувалося питання чи є збитки, які позивач просив стягнути, прямими, чи опосередкованими. Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було зрушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Судами не взято до уваги вимоги ч. 2 ст. 22 ЦК України, яка передбачає необхідність доведення реальності одержання доходів, натомість для судів підставою для стягнення збитків на користь ТОВ НВП „Гарас і Л" стала тільки теоретична (гіпотетична) можливість отримання доходів від реалізації продукції. Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а особа, яка порушила господарські зобов'язання, повинна відшкодувати завдані цим збитки; збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби право не було порушено (упущена вигода). З приписів зазначених вище статей вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість тримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Суд касаційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи немає обґрунтованого розрахунку отриманих ТзОВ ВП „Гарас і Л" збитків, здійсненого на підставі первинних бухгалтерських документів.

По результатах нового розгляду справи, Господарський суд Івано-Франківської області 07.02.2012 року прийняв оскаржуване рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»(надалі ПАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз», апелянт, скаржник) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «Гарас і Л»(надалі ТОВ НВП «Гарас і Л») 340630,80 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, а також 3406,3 грн. витрат по сплаті державного мита, 60,37 грн. витрат на забезпечення судового процесу та 10000 грн. послуг адвоката (суддя Цюх Г.З.).

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»подало на нього апеляційну скаргу.

23 березня 2011 року Державним реєстратором Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ВАТ «Укрнафта»-зміну найменування на Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Укрнафта»(свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №795047).

В апеляційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що при новому розгляді місцевий господарський суд порушив норми процесуального закону в частині не виконання вказівок суду касаційної інстанції. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на підставу пред'явлення первісних вимог (припинення підрядних відносин). Окрім цього, розрахунок збитків в сумі 340630,82 грн. здійснено позивачем за увесь 2006 рік, хоч договір №2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року розірвано з 12.07.2006 року. Також ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»вказує, що місцевим господарським судом зігноровано судове рішення, яке набрало законної сили, про задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення збитків з ТОВ НВП «Гарас і Л»в сумі 61293,60 грн. за період з 01.01 по 12.04.2006 року на користь ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз». Окрім цього, апелянт зазначає, що позивач за первісним позовом не довів первинними бухгалтерськими документами реальне отримання доходу; не подав доказів вжиття заходів по отриманню доходів, оскільки після 01.04.2006 року позивач не виконував свого обов'язку щодо очищення амбарів-відстійників від нафто шламів в необхідних об'ємах; в свою чергу, розірвання договору за ініціативою відповідача було вжиттям заходів щодо зменшення розміру збитків, стягнутих з первісного позивача на користь відповідача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач не мав права на відмову від договору в односторонньому порядку, а тому з його сторони наявні ознаки порушення договірних відносин. Також ТОВ НВП «Гарас і Л»вказує, що договором №2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року чітко встановлено кількість нафтошламу, який повинен був бути переданий відповідачем позивачу. Окрім цього, позивач зазначає, що розрахунок розміру збитків (неотриманих доходів) базується на реалізації готової продукції за весь 2005 рік та підтверджується первинними документами, долученими до справи. Оскільки ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»не виконував своїх зобов'язань протягом усього 2006 року, то ТОВ НВП «Гарас і Л» вірно розраховано збитки за весь 2006 рік, а не з часу розірвання договору відповідачем.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому, суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

06.04.2004 року між НГВУ «Долинанафтогаз»ВАТ «Укрнафта»(замовник) та ТОВ НВП «Гарас і Л»(виконавець) було укладено договір № 2/8-Р/225/04-Р про надання послуг по очищенню амбарів-відстійників, безвідходній переробці нафтошламів та купівлі-продажу відходів нафтопродуктів (із змінами та доповненнями від 14.06.2004 року, 21.01.2005 року та 22.12.2005 року), згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язався провести власними силами та засобами роботи по очищенню амбарів-відстійників, що знаходяться на території НГВУ «Долинанафтогаз»для запобігання порушень технології нафтогазовидобутку та негативних екологічних наслідків, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Також сторони погодили, що отриманий внаслідок очищення нафтошлам передається замовником виконавцю у власність за плату; кількість нафтошламу, що передається виконавцю, фіксується в акті приймання-передачі шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін (пункти 1.2, 1.3 договору).

Внаслідок укладення додаткових договорів № 1 від 21.01.2005 року та № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року (додатків № 3 та № 4 до договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року) сторони домовились, що кількість нафтошламу, що передається виконавцю, становить: у 2004 році -6600 м.куб., 2005 році -7900 м.куб., 2006 році -6900 м.куб.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість наданих послуг по очищенню амбарів-відстійників складала у 2004 році -66000,00 грн. з розрахунку 10 грн. за один м.куб., у 2005 році -79000,00 грн. (додатковий договір № 1 від 21.01.2005 року), у 2006 році -69000,00 грн. (додатковий договір № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року).

Пунктом 2.3 договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року передбачено, що отриманий внаслідок очищення нафтошлам передається виконавцю згідно акта прийому-передачі за плату, яка становить 60 грн. за один м.куб., а згідно додатку до цього договору від 14.06.2004 року -70 грн. за одну тону.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.4 договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року замовник проводить оплату наданих послуг, а виконавець -переданого нафтошламу в розмірі 100% на протязі 20 днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Листами № 4-24/83 від 11.04.2006 року та № 6гт-1359 від 12.04.2006 року замовник повідомив виконавця про призупинення робіт по зачистці шламонакопичувачів, амбарів та нафтовловлювачів від нафтовміщуючої суміші, а також відпуску на переробку та утилізацію цієї суміші (а. с. 167-168, Т. І), а згідно листа ВАТ «Укрнафта»№ юр-1170 від 11.07.2006 року замовник, керуючись вимогами ч. 4 ст. 849 ЦК України, відмовився від договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та повідомив виконавця про розірвання даного договору з моменту отримання цього листа (а. с. 8, Т. І).

З 12.07.2006 року договір розірвано на підставі ч.4 ст.849 ЦК України.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив, що з підстав ч.4 ст.849 ЦК України ТОВ НВП «Гарас і Л»має право вимагати стягнення лише збитків, пов'язаних з припиненням підрядних відносин, які не є підставою для відшкодування збитків у відносинах купівлі-продажу.

ТОВ НВП «Гарас і Л»просить суд стягнути з ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»340630,82 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди на підставі ч.4 ст.849 ЦК України у зв'язку із розірванням договору №2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року.

Проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегією встановлено, що договір № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору підряду та договору купівлі-продажу. А тому, до відносин сторін, що виникли на підставі цього договору, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори підряду та купівлі-продажу, якщо інше не встановлено самим договором або не випливає із його суті (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Предмет договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року у відповідних частинах відповідає приписам ч. 2 ст. 837 ЦК України, згідно якої договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові, та ч. 1 ст. 656 ЦК України, відповідно до якої предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 4 ст. 849 ЦК України, на якій ґрунтується первісний позов (ТОВ НВП «Гарас і Л»), і яка застосовується до відносин підряду, що виникли між сторонами внаслідок укладення договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року, передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відшкодування збитків як один із способів захисту цивільних, а в даному випадку господарських, прав та інтересів особи передбачено ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, за приписами яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Окрім того, цей спосіб захисту має місце за наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинновий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника.

Аналізом документальних доказів у справі колегією встановлено, що за умовами договору № 2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року та додаткового договору № 2/1715/05-Р від 22.12.2005 року позивачем у 2006 році внаслідок очищення амбарів-відстійників заплановано отримати 6900 м.куб. нафтошламу. Однак, у зв'язку із відмовою відповідача у липні 2006 року від вищевказаного договору, позивачем у цьому ж році в результаті очистки амбарів-відстійників було вилучено лише 108 м.куб. нафтошламу, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2006 року, підписаним уповноваженими представниками замовника та виконавця і скріплено відповідними печатками (а. с. 146, Т. І). З наведеного вбачається, що фактично позивачем у 2006 році недоотримано 6792 м.куб. нафтошламу, що внаслідок переробки становило б 3457,128 т суміші нафтопродуктів відпрацьованої.

Задовольняючи первісні позовні вимоги щодо стягнення неотриманого доходу в сумі 340630,82 грн. при новому розгляді справи, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідача існував обов'язок по продажу позивачу в 2006 році нафтошламу в кількості 6900 м. куб., проте цей обов'язок виконаний тільки в кількості продажу нафтошламу - 108 м. куб. Окрім цього, суд першої інстанції послався на договори, укладені ТОВ НВП «Гарас і Л»з ТзОВ «Грейвсайд», ДП «Долина», та ПП «КАС і Л»на реалізацію продукції, які, на думку місцевого господарського суду, дають підстави вважати про реальність отримання позивачем доходів, а тому ТОВ НВП «Гарас і Л»понесло реальні збитки.

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Загальні положення, що відносяться до поняття збитків, встановлені ст.22 Цивільного кодексу України. Боржник шляхом відшкодування кредитору збитків повинен відновити майновий стан кредитора, який би існував при відсутності порушення зобов'язання, або завдання шкоди. Наявність збитків доводиться особою, яка заявляє вимогу про їх відшкодування. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими, на відміну від опосередкованих, які в силу їх часової віддаленості від фактів порушення не підлягають відшкодуванню.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Місцевим господарським судом не взято до уваги вимоги ч.2 ст.22 ЦК України, яка передбачає необхідність доведення реальності одержання доходів, натомість для суду першої інстанції підставою для стягнення збитків на користь ТОВ НВП „Гарас і Л" стала тільки теоретична (гіпотетична) можливість отримання доходів від реалізації продукції.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а особа, яка порушила господарські зобов'язання, повинна відшкодувати завдані цим збитки; збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби траво не було порушено (упущена вигода). З приписів зазначених вище статей вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість тримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Слід зазначити, що в матеріалах справи немає обґрунтованого розрахунку отриманих ТОВ НВП «Гарас і Л»збитків, здійсненого на підставі первинних бухгалтерських документів.

Всупереч вказівок суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд постановляючи оскаржуване рішення, взяв до уваги, що ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»не виконало в повному обсязі свого обов'язку щодо поставки ТОВ НВП «Гарас і Л»нафтошламу в кількості 6792 куб. м. на суму 340630,82 грн. у 2006 році, а останній мав пролонговані на 2006 рік договори з ТзОВ «Грейвсайд», ДП «Долина», та ПП «КАС і Л».

Між тим, ТОВ НВП «Гарас і Л», заявляючи позов на підставі ч.4 ст.849 ЦК України, обґрунтовує настання збитків припиненням відносин по договору купівлі-продажу, а не у зв'язку із припиненням підрядних відносин.

За своєю правовою природою договір №2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року є змішаним договором, оскільки містить в собі умови договору підряду та умови договору купівлі-продажу. На ТОВ НВП «Гарас і Л»лежав обов'язок з очищення амбарів-відстійників, однак судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що товариство в період з 01.01 по 12.04.2006 року свого обов'язку по договору не виконало, ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»не отримало запланованого для продажу ТОВ НВП «Гарас і Л»обсягу нафтошламу.

Згідно із п.1.1 договору виконавець зобов'язався провести власними силами та засобами роботи по очищенню амбарів-відстійників, що знаходяться на території НГВУ «Долинанафтогаз»для запобігання порушень технології нафто газовидобутку та негативних екологічних наслідків, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що отриманий внаслідок очищення нафтошлам передається замовником виконавцю у власність за плату; кількість нафтошламу, що передається виконавцю, фіксується в акті приймання-передачі шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.3 договору №2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року передбачено, що отриманий внаслідок очищення нафтошлам передається виконавцю згідно акта прийому-передачі за плату, яка становить 60 грн. за один м. куб., а згідно додатку до цього договору від 14.06.2004 року -70 грн. за одну тону.

Зазначене свідчить про те, що ТОВ НВП «Гарас і Л»не довело відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України реальності одержання доходів, про що відзначив суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд в частині задоволення первісного позову. Встановлення судовим рішенням факту невиконання ТОВ НВП «Гарас і Л»обов'язку по очищенню амбарів-відстійників свідчить про те, що товариство не вживало заходів по отриманню доходу, оскільки це тягло в свою чергу неотримання ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз»нафтошламу в запланованих обсягах, а, отже, неможливість його передачі ТОВ НВП «Гарас і Л»по акту за обумовлену плату, що в кінцевому рахунку потягло розірвання договору відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що збитки, заявлені до стягнення, не є прямими, а опосередкованими. Зокрема, акти звірки ТОВ НВП «Гарас і Л»від 01.01.2006 року з ПП «Кас і Л»; №2 від 01.01.2006 року з ПП «Хімтрейд»свідчать про наявність боргу покупців перед позивачем, за що не може відповідати ПАТ «Укранафта»в особі НГВУ «Долинанафтогаз».

Окрім цього, згідно висновку судово-економічної експертизи №2198 від 31.03.2009 року дослідженням поданих документів та матеріалів справи експертом не надається за можливе підтвердити згідно даних первинних бухгалтерських документів розмір збитків завданих відповідачем позивачу у зв'язку із відмовою від договору підряду №2/8-Р/225/04-Р від 06.04.2004 року за період 14.07.2006 року по 31.12.2006 року в розмірі 676280,59 грн.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року у цій справі підлягає скасуванню.

За наслідками скасування відповідно до ст. 103 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційних скарг слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. В позові відмовити.

2. Стягнути з ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гарас і Л»на користь ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»3406,31 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку, про що місцевому господарському суду видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повне рішення складено 10.05.2012 року

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.