Постанова

від 27.04.2012 по справі 2а-3773/10/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 року Справа № 2а-3773/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої-судді -Нагібіної Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АПС -Центр»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ТОВ «АПС - Центр»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням письмової заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2012 р. (а.с.114-116 т.4), про скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ від 27.08.2010 р.:

- № 0001172310/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1314978 грн. -за основним платежем та 657489 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

- № 0001182310/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1221354 грн. -за основним зобов'язанням та 1269349 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що Кіровоградська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про нікчемність та безтоварність правочинів між ТОВ «АПС-Центр»та ТОВ «Діаскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Алегра-Кірвоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт», оскільки товариством були реально отримані послуги та ТМЦ від зазначених підприємств, а тому ТОВ «АПС-Центр»правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та до валових витрат, витрати понесені товариством.

Відповідачем до суду подані заперечення на позовну заяву відповідно до якого позов не визнається у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, господарські операції ТОВ «АПС-Центр»щодо отримання та придбання ТМЦ у ТОВ «Діаскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Алегра-Кірвоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт»мали безтоварний характер, а відтак є нікчемними.

Свідок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює директором ПП «Рибхозторг-Кіровоград», в 2008 році був засновником та директором ПП «Алегра-Кіровоград»зазначив суду, що підприємство вже два роки знаходиться в стані бункрутства за заявою податкового органу. В період, коли він був директором ПП «Алекра-Кіровоград»він займався посередницькою діяльністю, знаходив людей і приводив їх на об'єкти ТОВ «АПС-Центр», які виконували будівельні роботи.

Судом надано свідку на огляд копії договору про надання маркетингових послуг від 01 липня 2008 р. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 липня 2008 р. та договір генерального підряду на капітальне будівництво від 05.05.2008 р., на яких як зазначив свідок, стоїть його підпис.

Свідок пояснив, що він не пам'ятає, які саме послуги ПП «Алегра-Кіровоград»надавало ТОВ «АПС-Центр», можливо це були послуги по будівництву або автопослуги. Він знаходив підприємства, які укладали з ТОВ «АТС-Центр»договори самостійно. Крім того, свідок зазначив, що він не знав директорів ТОВ «Діаскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт», і що всі договори зазначені підприємства самостійно укладали з ТОВ «АПС-Центр», він лише зводив їх (директорів). Тобто, в відносинах між зазначеними підприємствами та ТОВ «АПС-Центр»свідок був лише посередником, а всі договори та інші господарські питання вирішувались ОСОБА_5 (директор ТОВ «АПС-Центр») з директорами перелічених підприємств особисто.

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває в декретній відпустці, а до відпустки працювала директором ПП «Регіон-Кіровоград». Свідок зазначила суду, що вона надавала маркетингові послуги ТОВ «АПС-Центр». Свідок зазначив, що ОСОБА_3 запропонував їй надавати маркетингові послуги та винагороду 20% від укладених договорів. ОСОБА_3 передав свідку список із назвами приблизно трьохсот підприємств. Свідок їздила на ці підприємства і укладала договори.

Оглянувши копії договору та актів виконаних робіт, свідок підтвердила, що на цим документах стоїть її підпис.

Свідок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, займається підприємницькою діяльністю і є фізичною особою -підприємцем. Свідок повідомив суду, що він особисто нічого не робив, а наймав людину яка займалась маркетинговими послугами, хоча прізвище, ім'я цієї людини суду не повідомив, зазначивши, що не пам'ятає. Крім того, свідок підтвердив, що офіційно не оформлював трудових відносин з найманим працівником. Стосовно розрахунку за виконану роботу, свідок повідомив суду, що гроші від ТОВ «АПС-Центр»він отримував безготівково на свій рахунок.

Оглянувши договір про надання маркетингових послуг та акт виконаних робіт, свідок зазначив, що на зазначених документах стоїть не його підпис. Крім того, судом названі вибірково назви підприємств, назви яких є серед переліку підприємств з якими співпрацював свідок в інтересах позивача, але названі підприємства та організації свідку були незнайомі.

Представники позивача та представники відповідача в судовому засіданні 27.04.2012 р. надали заяви про проведення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.99, 100 т.8).

Враховуючи зазначене та керуючись ст.41, 128 КАС України, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АПС-Центр»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 08.10.2009 р. про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серія АОО в„– 748951 (а.с.22) та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100301702 НБ №252031 (а.с.23).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «АПС-Центр» код за ЄДРПОУ 33962683 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №23/23-10/33962683 від 19.08.2010 р. (а.с.8-35 т.1).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 р.:

- № 0001172310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1478714 грн. -за основним платежем та 739357 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 2218071 грн. (а.с.36 т.1).

- № 0001182310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1317343 грн. -за основним зобов'язанням та 1317343 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 2634686 грн. (а.с.37 т.1).

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про визначення податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно податкового повідомлення -рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Зі змісту розділу 3.1.2 «валові витрати»акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про завищення валових витрат за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. на суму 5269372,28 грн. Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду не те, що позивачем здійснені господарські операції з ТОВ «Діаскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Алегра-Кірвоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт»без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В ході перевірки відповідачем встановлено, що договори поставки та перевезення є нікчемними.

Як убачається з заяви позивача про уточнення позовних вимог (а.с.114-116 т.4), позивач не оскаржує податкове повідомлення -рішення в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 95989 грн. внаслідок неправомірного включення позивачем до складу скоригованих валових витрат за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2010 р. витрат по отриманню сум послуг пасажирсько-вантажних перевезень.

Всі договори, укладені позивачем з ТОВ «Діаскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Алегра-Кірвоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт»можливо умовно розділити по їх видам, а саме: маркетингові послуги, підрядні роботи та придбання ТМЦ.

Відповідач надав суду детальний розрахунок основного зобов'язання в розрізі порушень по періодах та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (а.с.178-182 т.4). Договори про надання маркетингових послуг.

Відповідно до розділу 1 договору від 01.05.2008 р., укладеного між позивачем та ПП «Регіон-Кіровоград»(Виконавець), Виконавець зобов'язується надати Замовнику наступні види маркетингових послуг: пошук нових об'єктів які потребують проведення робіт, які виконує Замовник та ведення переговорів з власниками об'єктів з приводу співпраці з Замовником та підготовка документів для укладання договорів на виконання робіт (а.с.130 т.1).

Аналогічні за своїм змістом укладені договори позивачем з ПП «Алегра-Кіровоград»від 01.07.2008 р., від 18.08.2008 р. (а.с.217-218 т.6, 2-3 т.7); ПП «Некс-Кіровоград»від 01.09.2008 р. (а.с.29- т.7), від 01.01.2009 р. (а.с.194 т.7); ПП «Регіон-Кіровоград»від 01.05.2008 р. (а.с.211-212 т.4); ПП «Єлісаветград-Кіровоград»від 02.03.2009 р. (а.с.17 т.8), від 05.05.2009 р. (а.с.33 т.8); ПП «2008-Кіровоград»від 01.02.2009 р. (а.с.37-39 т.5); ПП «Стандарт-2009».

Тобто, як підтверджено в судовому засіданні представниками позивача, усі договори про надання маркетингових послуг укладених з контрагентами мали однаковий зміст. Аналіз договорів надання маркетингових послуг дає підстави суду дійти висновку про те, що предметом вищезазначених договорів є пошук нових об'єктів які потребують проведення робіт та ведення переговорів з власниками об'єктів з приводу співпраці, а також підготовка документів для укладання договорів на виконання робіт.

Надання маркетингових послуг позивачу за вищеописаними договорами, підтверджене актами прийому-здачі робіт (а.с.131, 134, 137, 144, 147, 149, т.1; а.с.196 т.3; а.с.216 т.4; а.с.44 т.5; а.с.222 т.6; а.с.11, 35, 198 т.7; а.с.21, 50, 55, 78, 83 т.8) та податковими накладними (а.с.197 т.3; а.с.218 т.4; а.с.46 т.5; а.с.224 т.6; а.с.13, 37, 200 т.7; а.с.23, 54, 57, 79, 85 т.8).

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представники позивача та представники відповідача підтвердили той факт, що всі акти прийому-здачі маркетингових послуг є ідентичними, що містяться в справі, решта актів була вилучена під час обшуку. Всі акти прийому-передачі маркетингових послуг були досліджені перевіряючими особами під час проведення перевірки.

Оскільки факт наявності всіх актів прийому-здачі маркетингових послуг не заперечується сторонами, а також їх форма та зміст, тому суд дійшов висновку про те, що дані обставини є доведеними. На всю суму валових витрат, сформованих за правочинами щодо надання маркетингових послуг були в наявності акти прийому-здачі робіт та є ідентичними тим, що є в матеріалах справи.

Спору стосовно арифметичних обрахувань суми нарахованого зобов'язання сторонами під час розгляду справи не зазначалось.

Як вбачається з акту перевірки та детального розрахунку нарахованого відповідачем основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств (а.с.178-182 т.4), позивачем сформовані валові витрати по маркетинговим послугам за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2010 р. на загальну суму 2303755 грн.

Формування позивачем валових витрат по маркетинговим послугам за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2010 р. на загальну суму 2303755 грн. за вищеописаними договорами, на думку суду є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 р. N 996-XIV, господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі -Положення).

Згідно з підпунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З наведених норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вбачається, що до складу валових витрат належать витрати, підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості та зміст господарської операції і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). При цьому відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Відповідно, право на формування валових витрат у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами.

Оглянувши акти здачі-приймання виконаних робіт, суд погоджується з висновками податкового органу, що останні не містять змісту та обсягу господарських операцій, на виконанні яких наполягав позивач. У наданих суду актах приймання-передачі послуг міститься узагальнена інформація, як то «маркетингові послуги (супроводження документів до моменту заключення договорів)». При цьому суд критично оцінює письмові пояснення позивача щодо змісту виконаних робіт, оскільки взагалі не розкритий зміст такої господарської операції та її доцільність.

В договорах про надання маркетингових послуг предметом договору є пошук нових об'єктів які потребують проведення робіт, які виконує позивач та ведення переговорів з власниками об'єктів з приводу співпраці та підготовка документів для укладання договорів на виконання робіт. Такого виду робіт, як «супровід документів»в договорах про надання маркетингових послуг не зазначено. Більш того, суд критично оцінює посилання позивача щодо отримання будь-яких маркетингових послуг, оскільки допитані в судовому засіданні свідки не зазначали про пошук потенційних клієнтів і про механізм такого пошуку. Свідок ОСОБА_3 взагалі зазначив, що не пам'ятає які саме послуги він надавав позивачу чи то з приводу перевезення, чи то з приводу будівництва. Свідок ОСОБА_6 зазначила суду, що вона отримавши список потенційних клієнтів просто їздила до них і віддавала їм копії договору. Жодний з допитаних в якості свідка, не надав суду пояснення з приводу надання ним маркетингових послуг та в чому такі послуги полягали.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, аналізуючи звітність позивача по податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період, суд дійшов висновку, що у позивача постійно працювало більше 150 фізичних осіб, які, як на думку суду, мали можливість, в разі необхідності, здійснювати пошук потенційних клієнтів (а.с.101-126 т.8).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в податкових накладних, виписаних контрагентами за наслідками маркетингових послуг (а.с.197 т.3; а.с.218 т.4; а.с.46 т.5; а.с.224 т.6; а.с.13, 37, 200 т.7; а.с.23, 54, 57, 79, 85 т.8), в графі «форма проведених розрахунків»зазначено -оплата з розрахункового рахунку. Дані обставини не відповідають дійсності, оскільки відповідно до пояснень представника позивача та додатку до акту перевірки (а.с.88-104 т.1), розрахунок за маркетингові послуги проводився готівкою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування валових витрат, не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують господарські операції, в розумінні закону, оскільки складалися без наміру підтвердження реального факту здійснення господарських операцій та є такими, що не відповідають критеріям первинних документів.

Оскільки наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, які підтверджуються належними первинними документами, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, тому з огляду на вищеописане, первинні документи по маркетингових послугах, не можуть вважатися такими в контексті положень пунктів 5.1 та 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин суд погоджується з висновком відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2010 р. вартості маркетингових послуг у сумі 2303754,92 грн. та про заниження позивачем податку з прибутку приватних підприємств у сумі 575938,73 грн. (2303754,92 грн. х 25%), а відтак, в цій частині позовних вимог позивачу належить відмовити.

Враховуючи обґрунтованість нарахованої відповідачем суми податку на прибуток в розмірі 575938,73 грн., відповідач правомірно нарахував суму штрафної (фінансової) санкції.

Договори підрядних робіт та купівлі ТМЦ.

4-й квартал 2008 р.

До складу валових витрат за 2008 р. позивач відніс витрати по взаємовідносинах з ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Регіон»та ПП «Алегра»в сумі 2321950,03 грн., в т.ч. витрати по маркетингових послугах на суму 627900 грн.

Висновок щодо неправомірності формування валових витрат по маркетингових послугах описаний судом вище.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат за 4-й квартал 2008 р. суми 1694050,03 грн., суд зазначає наступне.

Позивач надав суду копії первинних документів, які супроводжували договори підрядних робіт, акти виконаних робіт та докази подальшого використання отриманих послуг та ТМЦ позивачем від ПП «Некс-Кіровоград»(а.с.14-223 т.7) та ПП «Алегра»(а.с. 170-252 т.6 -а.с.1-13 т.7) в господарській діяльності.

Позивачем з ПП «Алегра-Кіровоград»укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво від 25 травня 2008 р. (а.с.186-198 т.6), як наслідок укладеного договору ПП «Алегра-Кіровоград»виписало податкову накладну від 29.05.2008 р. №1552 (а.с.191 т.6), отримавши предоплату в розмірі 1000000 грн. (без ПДВ 833333,33 грн.).

Відповідно до пункту 4.1 договору генерального підряду, позивач здійснює авансовий платіж у розмірі 60 відсотків від загального обсягу робіт та вартості матеріалів і устаткування. Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість будівництва складає 5000000 грн. з ПДВ, а згідно пункту 5.1 договору ПП «Алегра-Кіровоград» зобов'язане було розпочати виконання робіт протягом 5 робочих днів з моменту укладання даного договору, але не раніше фактичної передачі позивачем будівельних майданчиків, а також дозвільної та проектно-кошторисної документації на кожний об'єкт. Про початок робіт складається двосторонній акт, орієнтовний строк виконання договору -2 роки (а.с.186-189 т.6).

Як встановлено в судовому засіданні, жодних обов'язкових дій, визначених договором позивачем вчинено не було, а саме авансовий платіж перерахований у розмірі меншому ніж визначено в договорі, а саме 1000000 грн. -це лише 30% від вартості договору, в той час як договором передбачено авансовий платіж 60 % (3000000 грн.). Крім того, будь-яких актів чи то про фактичну передачу будівельного майданчика, чи то про початок будівельних робіт між сторонами укладено не було та суду не надано.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представниками позивача, жодних будівельних робіт ПП «Алегра-Кіровоград»проведено не було, претензійний заяв або позовних заяв до господарського суду з приводу повернення ПП «Алегра-Кіровоград», 1000000 грн. суду позивачем не надано. Тобто, віднісши суму 833333,33 грн. до складу валових витрат позивач фактично зменшив в 4-му кварталі 2008 р. об'єкт оподаткування податку, що на думку суду є необгрунтованим. Як зазначав свідок ОСОБА_3 (директор) та відповідно до інформації з ЄДР, ПП «Алегра-Кіровоград»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що унеможливлює взагалі будь-якої можливості проведення будівельних робіт (а.с.128-131 т.8).

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами зазначеного Закону.

Право на віднесення до складу валових витрат авансового платежу у позивача виникло ще у другому кварталі 2008 р., а відніс їх позивач до складу валових витрат лише у податковій звітності за 4-у квартал 2008 р., яку подано позивачем до податкового органу 06.02.2009 р. (майже через вісім місяців після укладення договору) (а.с.84 т.4), тобто на час віднесення до складу валових витрат суми авансового платежу позивач вже знав, що будь-яких будівельних робіт розпочато не було і що умови необхідні для початку виконання договору підряду (сплата 60%, складання актів) виконано також не було, а відтак суд дійшов висновку, що в позивачем не доведено факту пов'язаності сплати коштів 1000000 грн. з його господарською діяльністю.

Посилання позивача, що сума 833333,33 грн. (1000000 грн. -ПДВ) не була віднесена до складу валових витрат за 4-й квартал 2008 р. суд оцінює критично, так питання правомірності віднесення до складу валових витрат 833333,33 грн. описане відповідачем в акті перевірці і також досліджувалась експертом, у висновку №4/1 від 09.09.2011 р. якого, останній дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат в 4-му кварталі 2008 р. 833333,33 грн. по авансовому платежу (а.с.173-192 т.2).

Водночас за встановлення факту придбання послуг які не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 242 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позиція з аналогічного питання висловлена в постанові Верховного суду України від 14 листопада 2011 р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.132-134 т.8).

Висновок податкового органу щодо зменшення суми валових витрат за 4-й квартал 2008 р. в сумі 833333,33 грн. є правомірним, а відтак і нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 208333 грн. є законним, тому в цій частині адміністративного позову позивачу належить відмовити.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат у 4-му кварталі 2008 р. за іншими господарськими операціями з ПП «Алегра-Кіровоград»та ПП «Некс-Кіровоград», суд зазначає, що господарські операції з приводу підрядних робіт та придбання ТМЦ підтверджені належними доказами та використані позивачем в його господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо неврахування сум валових витрат у 4-му кварталі 2008 р. в розмірі 860716,70 грн., а відтак нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 215179 грн. (860716,70 грн. х 25%) є протиправним, тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

1-й квартал 2009 р.

До складу валових витрат за 1 квартал 2009 р. позивач відніс витрати по взаємовідносинах з ПП «Некс-Кіровоград»та ПП «Єлісаветград-Кіровоград»в сумі 553146,59 грн., в т.ч. витрати по маркетингових послугах в сумі 293869,84 грн., висновок щодо неправомірності яких описаний судом вище.

Дослідивши копії первинних матеріалів, суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат за 1-й квартал 2009 р. витрат в сумі 259276,75 грн. по господарських операціях з приводу придання ТМЦ у ПП «Некс-Кіровоград», а відтак оскаржуване рішення в частині нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 64819 грн. (259276,75 грн. х 25%) підлягає скасуванню.

2-й квартал 2009 р.

До складу валових витрат за 2 квартал 2009 р. позивач відніс витрати по взаємовідносинах з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»в сумі 496275,83 грн., в т.ч. витрати по маркетингових послугах на суму 284572,50 грн., висновок щодо неправомірності яких описаний судом вище.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат за 2-й квартал 2009 р. суми 211703,33 грн., суд зазначає наступне.

Позивач надав суду копії первинних документів, які супроводжували договори підрядних робіт, акти виконаних робіт та докази подальшого використання отриманих послуг позивачем від ПП «Єлісаветград-Кіровоград»в господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо неврахування сум валових витрат в розмірі 211703,33 грн., а відтак і нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 52929 грн. (211703,33 грн. х 25%) є протиправним, тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

3-й квартал 2009 р.

До складу валових витрат за 3 квартал 2009 р. позивач відніс витрати по взаємовідносинах з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»в сумі 877676,34 грн., в т.ч. витрати по маркетингових послугах на суму 512667,34 грн., висновок щодо неправомірності яких описаний судом вище.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат за 3-й квартал 2009 р. суми 365009 грн., суд зазначає наступне.

Позивач надав суду копії первинних документів, які супроводжували договори підрядних робіт, акти виконаних робіт та докази подальшого використання отриманих послуг позивачем від ПП «Єлісаветград-Кіровоград»в господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо неврахування сум валових витрат в розмірі 365009 грн., а відтак і нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 91252 грн. (365009 грн. х 25%) є протиправним, тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

4-й квартал 2009 р.

До складу валових витрат за 3 квартал 2009 р. позивач відніс витрати по взаємовідносинах з ПП «Єлісаветград-Кіровоград», ПП «Стандарт-2009»та ТОВ «Діаскури»в сумі 636370,82 грн., в т.ч. витрати по маркетингових послугах на суму 584745,24 грн., висновок щодо неправомірності яких описаний судом вище.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат за 4-й квартал 2009 р. суми 51625,58 грн., суд зазначає наступне.

Позивач надав суду копії первинних документів щодо придбання ТМЦ у ПП «Стандарт-2009»та докази подальшого їх використання позивачем в господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо неврахування сум валових витрат в розмірі 51625,28 грн., а відтак і нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 12906 грн. (51625,28 грн. х 25%) є протиправним, тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищеописане, суд дійшов висновку про правомірність формування валових витрат позивачем за період 4 квартал 2008 р. -4 квартал 2009 р. в сумі 1748331,31 грн. по господарських операціям з приводу отримання підрядних робіт та придбання ТМЦ, а відтак податкове повідомлення -рішення в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 437083 грн. підлягає скасуванню. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність нарахування податкового зобов'язання в частині 437082 грн., тому і сума нарахованої штрафної (фінансової) санкції в частині 437082 грн. також підлягає скасуванню. В задоволенні позовних вимог щодо скасування решти нарахованої суми по податковому повідомленню -рішенню слід відмовити.

Стосовно податкового повідомлення -рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розділу 3.2.2 «податковий кредит»акту перевірки, посадові особи податкового органі дійшли висновку про завищення податкового кредиту за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. в сумі 1487576,06 грн. Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду не те, що позивачем здійснені господарські операції з ТОВ «Даскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Алегра-Кірвоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «2008-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт»без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В ході перевірки відповідачем встановлено, що договори поставки та перевезення є нікчемними. Досліджуючи висновки відповідача щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, порушення які стали підставою такого нарахування аналогічні тим, з приводу яких нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток і аналіз яких судом описаний вище.

Відповідач надав суду детальний розрахунок основного зобов'язання в розрізі порушень та періодів та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (а.с.167-172 т.4). Як вбачається із розрахунку основного зобов'язання з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог, в графі 8 «Всього по ПДВ»сума, в розрізі якої надано розрахунок -1414978,09 грн. Але, суд встановлює арифметичну помилку, оскільки в сукупності додаючи всі цифри в графі 8 сума становить 1314621,74 грн. Суд розглядає дану справу в розрізі порушень, які зазначені відповідачем в детальному розрахунку.

Як вбачається з заяви позивача про уточнення позовних вимог (а.с.114-116 т.4) позивач не оскаржує податкове повідомлення -рішення в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 163736 грн. по господарським операціям з приводу перевезення пасажирів.

Відповідач надав суду детальний розрахунок основного зобов'язання в розрізі порушень по періодах та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (а.с.178-182 т.4). Умовно розділяючи всі господарські операції позивача з ТОВ «Діаскури», ПП «Регіон-Кіровоград», ПП «Алегра-Кірвоград», ПП «2008-Кіровоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»та ПП «Стандарт»по видах, а саме: маркетингові послуги, підрядних робіт та придбання ТМЦ, суд дійшов наступних висновків.

Договори про надання маркетингових послуг.

По договорах з приводу отримання маркетингових послуг до складу податкового кредиту позивачем за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. віднесено 465604,96 грн. Віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за договорами маркетингових послуг суд вважає помилковим, висновок щодо зазначених договорів описаний судом вище.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин суд погоджується з висновком відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2010 р. сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість по договорах маркетингових послуг у сумі 465604,96 грн. в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, а відтак, в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Враховуючи обґрунтованість нарахованої відповідачем суми податку на додану вартість в розмірі 465604,96 грн., відповідач правомірно нарахував суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 232802 грн. (465604,96 грн. х 50%).

Договори підрядних робіт та купівлі ТМЦ.

Позивач з ПП «Алегра-Кіровоград»укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво від 25 травня 2008 р. (а.с.186-198 т.6), як наслідок укладеного договору ПП «Алегра-Кіровоград»виписало податкову накладну від 29.05.2008 р. №1552 (а.с.191 т.6), отримавши предоплату в розмірі 1000000 грн. (в т.ч. ПДВ 166666,67 грн.)

Висновок суду стосовно правомірності формування валових витрат за договором генерального підряду від 25.05.2008 р., укладеного з ПП «Алегра-Кіровоград»описаний судом вище.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.2.3 названого пункту Закону передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон № 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині позову, оскільки позивач та ПП «Алегра-Кіровоград»не складали актів прийому виконаних за договором підряду робіт, відсутні будь-які інші первинні документи, які б свідчили про їх виконання, то включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з передплатою робіт за договором генерального підряду, є безпідставним.

Всі ці обставини дають підстави суду дійти висновку про правомірність зменшення відповідачем податкового кредиту в сумі 166666,67 грн. за листопад 2008 р., а відтак, з урахуванням обставин, встановлених на день розгляду даної справи в суді, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову в частині скасуванні податкового повідомлення -рішення у сумі 166666,67 грн. -основного зобов'язання та 83333,34 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем в квітні 2009 р. до складу податкового кредиту віднесено суму 28873,39 грн. за договорами підрядних робіт з ПП «2008-Кіровоград».

Позивачем укладено з ПП «2008-Кіровоград»договір підряду на виконання окремих видів робіт від 01.02.2009 р. (а.с.14-16 т.5), в результаті виконання підрядних робіт ПП «2008-Кіровоград»виписало податкову накладну від 30.04.2009 р. №159 на загальну суму 50000,32 грн. (без ПДВ 41666,93 грн.). Відповідно до п.5.1 даного договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту приймання робіт протягом п'яти робочих днів з дня завершення виконання робіт.

Позивачем укладено з ПП «2008-Кіровоград»договір підряду на виконання окремих видів робіт від 01.04.2009 р. (а.с.2-3 т.5), в результаті виконання підрядних робіт ПП «2008-Кіровоград»виписало податкову накладну від 30.04.2009 р. №190 на загальну суму 123024 грн. (без ПДВ 102520 грн.). Відповідно до п.4.1 даного договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту приймання робіт протягом п'яти робочих днів з дня завершення виконання робіт.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою, третьою статті 9 України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При укладенні договору підряду слід керуватися нормами глави 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК за договором надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити ці послуги, якщо інше не встановлено договором. Документом, що підтверджує факт отримання послуг, є відповідний акт.

Для віднесення до складу податкового кредиту ПДВ вартості отриманих послуг, результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-здачі наданих послуг, який повинен містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону про бухгалтерський облік. Таких актів до матеріалів справи позивачем не надано, не зазначено також позивачем під час судового засідання і про вилучення слідчими органами таких актів.

На підтвердження виконаних ПП «2008-Кіровоград»підрядних робіт суду не надано жодного акту здачі-прийняття таких робіт як того передбачає вищезазначені договори, тобто реальність даної операції, як на думку суду, не підтверджено первинними документами, а відтак віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2009 р. 28873,39 грн. є помилковим.

Суд не приймає, як належний доказ реального виконання ПП «2008-Кіровоград»підрядних робіт - акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем та ЗАТ «Криворіжіндустрбуд»за грудень 2008 р. (а.с.6-12 т.5) та ТОВ «Український автомобільний холдінг»за лютий 2009 р. (а.с.19-35 т.5).

Акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 рік (а.с.19-35 т.5) знаходиться за межами господарських договорів позивача з ПП «2008-Кіровоград»враховуючи часову площину, а саме договір про надання підрядних робіт укладений в квітні 2009 р., а акти, які начеб то свідчать про реальність господарської операції за грудень 2008 р. Аналогічна ситуація і з актом приймання робіт підписаного позивачем та ТОВ «Український автомобільний холдінг»(а.с.6-12 т.5), договір про підрядні роботи укладений позивачем з ПП «2008-Кіровоград»в квітні 2009 р., а акти за лютий 2009 р., тобто також поза межами господарських операцій з ПП «2008-Кіровоград». Крім того в зазначених актах відсутнє будь-яке посилання на субпідрядника ПП «2008-Кіровоград».

Позивач на навів доказів про існування в об'єктивній дійсності актів прийому виконаних ПП «2008-Кіровоград»підрядних робіт, не зазначав позивач також і про вилучення таких актів правоохоронними органами. Витрати за вищеописаними операціями позивачем до складу валових витрат не відносились.

Наведені доводи свідчать про відсутність підтвердження реального вчинення цих господарських операцій. За таких обставин суд погоджується з висновком відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2009 р. суми 28873,39 грн. за господарськими операціями по підрядних роботах ПП «2008-Кіровоград», а відтак, в цій частині позову належить відмовити.

Стосовно інших правочинів з ПП «2008-Кіровоград», а саме з приводу підрядних робіт та придбання ТМЦ, суд зазначає, що дані господарські операції підтверджені первинними документами (а.с.1-249 т.5, а.с.1-169 т.6). Використання отриманих від ПП «2008-Кіровоград»послуг та ТМЦ в подальшій господарській діяльності позивача доведено наявними в матеріалах справи первинними документами, а відтак суд дійшов висновку про правомірність формування податкового кредиту за операціями з ПП «2008-Кіровоград»на суму 288880,94 грн., а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо інших господарських операцій за якими позивач сформував податковий кредит, суд наступних висновків.

Правомірність дій позивача стосовно формування валових витрат за господарськими операціями з контрагентами позивача за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. досліджена та описана судом вище, а відтак формування податкового кредиту за тими ж правочинами є правомірним. А тому, суд погоджується з посиланням позивача щодо правомірності формування податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 364274 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, при цьому судом досліджено реальність здійснення господарських операцій.

Пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому контрагентами за договорами у перевіряємому періоді. Спір між сторонами в частині форми податкової накладної відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абзацом 11 частини 1 статті 1 зазначеного Закону первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що первинними документами, які містять відомості про господарськй операцій щодо купівлі позивачем ТМЦ та отриманняя підрядних робіт, підтверджено реальність господарських операцій за якими сформовано податковий кредит, а відтак в цій части адміністративний позов належить задоволити.

Досліджуючи зміст акту перевірки та детального розрахунку нарахованого податкового зобов'язання, суд дійшов висновку, що в акті перевірки перевіряючими особами допущено арифметичну помилку, а саме: в жовтні 2009 р. по господарських операціях з ПП «Стандарт 2009»зазначена сума завищення податкового кредиту -68001,16 грн., в той час як сума ПДВ за жовтень становить -67178,36 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, оскаржуване податкове повідомлення -рішення в частині нарахування основного зобов'язання в сумі 356,47 грн. підлягає скасування, як арифметична помилка, допущена податковим органом.

Враховуючи вищеописане, податкове повідомлення -рішення в частині нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 653511,47 грн. (364274 грн. + 288880,94 грн. + 356,47 грн.) -за основаним зобов'язанням та 326756 грн. (653511,47 грн. х 50%) -за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскільки в судовому засіданні підтверджено частково висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з частиною третьою цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями 980744.435.3 від 14.10.2010 р. (а.с.4 т.1) та оплатив проведення судово-економічної експертизи в сумі 15000 грн. (а.с.219 т.1)., враховуючи часткове задоволення позовних вимог поверненню з Державного бюджету підлягає 574,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Центр»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єданої державної податкової інспекції від 27.08.2010 р. №0001172310/0, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині нарахування 653511,47 грн. -за основним платежем та 326756 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єданої державної податкової інспекції від 27.08.2010 р. №0001182310/0, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток, в частині нарахування 437082 грн. -за основним платежем та 437082 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити товариству з обмеженою відповідальність «АПС-Центр»судові витрати в розмірі 574,45 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 574,45 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна