Постанова

від 04.05.2012 по справі 2а/0270/813/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

04 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/813/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,

Суддів: Альчука Максима Петровича

Воробйової Інни Анатоліївни

за участю:

секретаря судового засідання: Вівсяної Інни Василівни

представників позивача: Супруна М.І., Кравецької О.Л.

представника відповідача1: Непийводи І.А.

представника відповідача 2: Боценко Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення сум бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла на новий розгляд з Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці, Відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (Відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. №0000812310 та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 7823 грн., за серпень 2010 року в розмірі 521943 грн., за вересень 2010 року в розмірі 522791 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 325183 грн., за листопад 2010 року в розмірі 460461 грн., за грудень2010 року в розмірі 190703 грн.

За результатами розгляду цієї справи постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року позовні вимоги було задоволено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ДПІ у м. Вінниці подало скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Ухвалою згаданого суду апеляційної інстанції від 25 серпня 2011 року скаргу ДПІ у м. Вінниці залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

В подальшому, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2012 року касаційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задовільнив частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року скасував, а дану справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції зазначивши, що колегія суддів зауважує на тому, що при вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави як факт поставки товару.

Колегія суддів касаційної інстанції звернула увагу на те, що поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операцій між ТОВ "Поділляагротранс" та ВАТ "ІСМА-Екопром".

Також, колегія суддів відзначила, що згідно додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період основні фонди груп 1 та 2 у ТОВ "Поділляагротранс" відсутні. Відповідно до довідки по формі 1ДФ та розрахунків комунального податку середня кількість працюючих на ТОВ "Поділляагротранс" складає 8 чоловік, що викликає сумніви в реальності спірних господарських операціях. Враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не можливо здійснити такий обсяг роботи.

Таким чином, колегія Вищого адміністративного суду України вказала, що суди попередніх інстанцій не звернули достатньої уваги на зазначені обставини справи та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами з реалізації спірного товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Ухвалою від 22 лютого 2012 року адміністративна справа була прийнята до провадження судді Вінницького окружного адміністративного суду та призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.03.2011 року податковим органом проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за березень 2008 р., липень 2009 р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009р., з січня 2010 р. по червень 2010 р. включно та з серпня 2010р. по грудень 2010р. включно, за результатом якої складено акт та прийнято податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із діями податкового органу під час проведення ним вищезазначеної перевірки, із висновками акту перевірки та його наслідками, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті за результатами даної перевірки є протиправними та підлягають скасуванню, а суми бюджетного відшкодування стягненню.

Ухвалою суду від 13.03.2012 року задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача у справі - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області на належного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - Відповідач 2).

Крім того, судом ухвалою допущено заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Вінниці на належного відповідача - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС).

В судовому засіданні представники позивача підтвердили обставини викладені в позовній заяві та надали письмові пояснення до адміністративного позову.

В додаткових поясненнях позивач вказує, що весь період зазначений в Акті податкової перевірки від 18.03.2011 року, а саме з березня 2008 року по грудень 2010 року перевірявся співробітниками ДПІ у м. Вінниці. Під час проведення виїзних позапланових перевірок, на відміну від цієї невиїзної перевірки, досліджувались всі передбачені законодавством документи, а саме оригінали податкових і видаткових накладних, актів виконаних робіт, вантажно-митних декларацій, виписок банків, які повністю підтверджують реальний характер господарської діяльності Товариства та право на отримання бюджетного відшкодування.

Бюджетне відшкодування за період з березня 2008 року по квітень 2010 року було підтверджено не тільки позаплановими виїзними перевірками (довідка від 02.10.2008 року №2361/2330/33553300, акт від 13.11.2009 року №252/0701/33553300, довідка від 05.02.2010 року №35/0701/33553300, акт від 10.03.2010 року №81/0701/33553300, акт від 29.04.2010 року №165/0701/33553300, акт від 05.07.2010 року №233/2301/33553300, акт від 01.09.2010 року №282/2301/33553300), а й судовими рішеннями, які на час розгляду даної справи набрали законної сили.

Так, по справі №2-а-4007/10/0270 постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 року, вирішено стягнути вказані суми бюджетного відшкодування на користь позивача. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року касаційна скарга ДПІ також залишена без задоволення.

Суми бюджетного відшкодування за травень та червень 2010 року також були предметом позапланової виїзної перевірки (акт ДПА у Вінницькій області від 01.09.2010 року), результати якої були оскаржені до Вінницького окружного адміністративного суду. Постановою суду від 10.05.2011 року по справі №2а/0270/708/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, позовні вимоги підприємства задоволені повністю в тому числі щодо стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за травень-червень 2010 року.

Щодо сум бюджетного відшкодування за серпень-грудень 2010 року, то позивач письмово листом від 23.12.2010 року №2/23-П звертався до Відповідача 1 з проханням провести позапланову виїзну перевірку. Проте Відповідач 1 не розпочав проведення цієї перевірки і навіть не надав відповідь на звернення позивача.

В результаті позивач був змушений звернутись з адміністративним позовом про визнання такої бездіяльності протиправною. Вінницьким окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №2а/0270/1007/11. В ході розгляду справи №2а/0270/1007/11 представник Відповідача 1 надав суду копію наказу ДПІ у м. Вінниці від 16.03.2011 року №1175/23 про проведення позапланової виїзної перевірки. Проте, для проведення цієї перевірки до позивача не з'явився жоден працівник податкової служби, і така перевірка так і не була розпочата.

Натомість, позивач отримав повідомлення і копію іншого наказу про проведення невиїзної позапланової перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення. На думку позивача, Відповідач 1 під час складання акту не здійснював перевірок по суті та не доліджував первинні документи податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, посилаючись на вищезазначене представники позивача просили суд задовільнити позовні вимоги.

Представник Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС в судовому засіданні заперечувала проти заявленого позову з підстав наведених у письмових запереченнях на позовну заяву.

В зазначених запереченнях вказується наступне.

ДПІ у м. Вінниці проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Поділляагротранс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008р., липень 2009р., серпень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р.

Про початок перевірки TOB "Поділляагротранс" повідомлено письмовим повідомленням від 18.03.2011р. №14661/23, в якому зазначалась дата та місце проведення перевірки, направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення. До даного повідомлення додавалась копія наказу №1215/23 від 18.03.2011р. Зазначений рекомендований лист TOB "Поділляагротранс"отримано 22.03.2011р.

Результати даної перевірки оформлено актом від 18.03.2011р. № 878/2310/33553300 та прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 21.03.2011 року №0000812310/0.

Перевіркою встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7, п.п.7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), а саме TOB "Поділляагротранс" завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008р., липень 2009р., серпень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р.

За даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за: 2008 рік склала 33457766 грн.; 2009 рік склала 57331407 грн.; 2010 рік склала 24779515 грн.

Згідно додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період основні фонди груп 1 та 2 у TOB "Поділляагротранс" відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ та розрахунків комунального податку середня кількість працюючих на TOB "Поділляагротранс"складає 8 чоловік.

Враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), Відповідач 1 переконаний, що фізично неможливо здійснити такий обсяг роботи.

Оскільки на TOB "Поділляагротранс" відсутні значні трудові ресурси, складські приміщення (відповідно до декларацій), виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, Відповідач 1 вважає, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З заперечень податкового органу випливає, що операції між підприємствами здійснені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарської діяльності, у зв'язку з чим, дії підприємств направлені на приведення втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операції є отримання підприємством податкової вигоди, несплата до бюджету необхідних податкових платежів та заволодіння державним майном.

Відповідно до п. п. 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Держави.

Згідно з п.1.8 ст. 1 вищевказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, у випадках, визначених цим Законом.

Тобто, як зазначає Відповідач 1, діючим законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону). Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Зі змісту Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні податку.

Зважаючи на вищевикладене, представник Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС просила в задоволенні позову ТОВ "Поділляагротранс" відмовити повністю.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області просив також в задоволенні позову ТОВ "Поділляагротранс" відмовити повністю. В своїх поясненнях підтримав позицію представника податкового органу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючим органом, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту складених актів підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно абз. 2 п.78.4 ст.78 цього ж Кодексу право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 86.4 ст.86 Податкового Кодексу України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється у органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам.

Згідно п.86.7 цієї статті Кодексу, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

При цьому, згідно п.86.8 цієї статті Кодексу, податкове повідомлення - рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.03.2011 року начальником ДПІ у м. Вінниці був виданий наказ №1215/23 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Поділляагротранс" з метою перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відповідно до цього наказу перевірка повинна була проводитись з 18.03.2011 року тривалістю 5 днів та була доручена старшому державному податковому ревізору - інспектору, інспектору податкової служби 1 рангу відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці - Герасименку В.М. ( т.1, а.с.16).

18.03.2011 року листом №14661/23 Відповідач 1 за допомогою поштового зв'язку повідомив Позивача про проведення перевірки.

Разом з тим, в порушення вищенаведених норм Податкового Кодексу України, в той же день 18.03.2011 року ревізор-інспектор склав і зареєстрував акт документальної позапланової перевірки, а 21.03.2011 року податковим органом за наслідками проведеної перевірки та складеного акту, було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000812310.

19 та 20 березня 2011 року були вихідними днями. Позивач отримав повідомлення про проведення щодо нього перевірки лише 22.03.2011 року, а податкове повідомлення-рішення 24.03.2011 року.

Такі дії відповідача 1 суд розцінює як такі, що вчинені всупереч нормам законодавства, а відтак є протиправними.

Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь Управління внутрішньої безпеки ДПА України від 17.05.2011 року №9160/6/0316с на звернення позивача, в якій зазначено, що даним органом встановлено порушення працівниками ДПІ у м. Вінниці термінів, встановлених ст.86 ПК України у частині передчасного прийняття податкового повідомлення-рішення. За фактом виявлених порушень керівництву ДПА у Вінницькій області внесено подання щодо вжиття до винних осіб заходів впливу.(т.2 а.с.50).

Визначаючись щодо протиправності податкового-повідомлення рішення, то суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 24.10.2007р. серія А01 №520001, ідентифікаційний код - 33553300 (т.1 а.с. 11).

Відповідно до довідки №1955, виданої Головним управлінням статистики у Вінницькій області, ТОВ "Поділляагроторанс" включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.12).

На податковий облік ТОВ "Поділляагротранс" як платник податку на додану вартість взято у Державній податковій інспекції у м. Вінниці 31.05.2005 р. (а.с. 13).

Як вбачається із акту перевірки, висновки податкового органу про не підтвердження позивачу бюджетного відшкодування на загальну суму 4871392,02 грн. ґрунтуються на відсутності у останнього значних трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (т.1 а.с.21).

Проте, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на первинні документи або на матеріали зустрічних перевірок, не зазначено жодного факту щодо підтвердження сумнівності фінансових операцій або їх безтоварності ( т.1 а.с.21-22).

Крім того, як досліджено судом, основним видом діяльності TOB "Поділляагротранс" є переробка на давальницьких умовах сировини (соапстоку) на готову продукцію (моно карбонові жирні кислоти), на виробничих потужностях TOB "ІСМА Екопром".

Цех по переробці та всі складські приміщення знаходяться за адресою Харківська область. Зміївський район, смт. Комсомольське (копії договору давальницької переробки, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цеху по виробництву технічних жирних кислот від 12 листопада 2007 року, Сертифікат на систему управління якістю від 25 грудня 2008 року №UA2.003.03354-08 при виробництві жирних соапстоків світлих олій та саломасів, яка відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001-2001, були досліджені судом та містяться в матеріалах справи).

Сировина поставляється як від вітчизняних виробників так і імпортується з Російської федерації. Вся готова продукція експортується. Товар завантажується в автоцистерни зі складу заводу - виробника, а митне оформлення проходить на Вінницькій Митниці.

В матеріалах справи є Акт позапланової документальної виїзної перевірки від 17.05.2011 року № 2025/2330/33553300. Так на сторінці 14 Акту податкової перевірки від 17.05.2011 року зазначено, що "Товари, згідно договору про переробку давальницької сировини №12/22/09пр від 22.12.2009 року, відвантажуються зі складів переробника - TOB "ІСМА Екопром" (код ЄДРПОУ 34487474). Оформлення ВМД для поставки товарів на експорт здійснюється Вінницькою митницею. Виробничі та складські приміщення TOB "ІСМА Екопром" знаходяться за адресою: Харківська область, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, 52. Вся готова продукція була поставлена за межі митної території України згідно експортних контрактів з фірмою UAB aksa", Литва. Умови контрактів та перелік всіх вантажно-митних декларацій за період з липня 2010 року наведений на сторінках 10-14 зазначеного Акту.

На підтвердження вищезазначеного позивачем були надані суду копії Актів виконаних робіт TOB "ІСМА Екопром", експортних контрактів, вантажно-митних декларацій, сертифікатів походження товару, які є в матеріалах справи.

Також, як з'ясовано судом, оригінали всіх вантажно-митних декларацій щомісяця надавались позивачем Відповідачу 1 разом з Деклараціями з податку на додану вартість. В кожній ВМД зазначено, що виробником товару є TOB "ІСМА Екопром".

Що стосується факту сплати сум податку на додану вартість за період серпень-грудень 2010 року, то в якості доказів позивач надав разом з поясненнями реєстри платіжних доручень за період з 01.07.2010 року по 30.11.2010 року, завірені банком, які є в матеріалах справи.

Більш того, під час перевірки, висновки щодо не підтвердження бюджетного відшкодування були зроблені і за періоди з березня 2008 року по квітень 2010 року. Проте, первинні документи за ці періоди були предметом дослідження позапланових виїзних перевірок податкового органу, які підтвердили право позивача на отримання бюджетного відшкодування, а постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року у справі № 2-а-4007/10/0270, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 року, ці суми бюджетного відшкодування вирішено стягнути на користь позивача.

Таким чином, дані обставини не були досліджені та враховані під час проведення перевірки, а тому висновки, зроблені у акті перевірки, є необґрунтованими.

Відповідно до п. п. 14.1.18. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ПК України, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 200.10 - 200.11 ст. 200 ПК України, передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представниками відповідача, позивач неодноразово звертався до податкового органу із заявами про проведення перевірки з метою підтвердження сум бюджетного відшкодування. Податковим органом не відреаговано на такі звернення позивача, що спонукало останнього звернутися до адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, під час розгляду якої, відповідач здійснив невиїзну камеральну перевірку та надіслав позивачу оскаржуване повідомлення-рішення.

Окремо слід зазначити, що під час розгляду справи про оскарження визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000812310, Відповідачем 1 була проведена документальна виїзна перевірка 17.05.2011 року та складено акт №330/33553300 "Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс", код 33553300 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.06.2010 року по 01.03.2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 01.02.2011 (т.2 а.с.16).

Як вбачається з розділу 3.1.2 вищезазначеного акту, перевіркою був повністю підтверджений податковий кредит за період з липня 2010 по листопад 2010 року, за якого було сформоване бюджетне відшкодування за період з серпня по грудень 2010 року, про стягнення якого просить позивач.

Згідно матеріалів справи, у акті перевірки від 17.05.2011 року у таблиці на стор.16 зазначені документи, на підставі яких перевірявся податковий кредит, а саме: декларації з податку на додану вартість; реєстри виданих податкових накладних; платіжні доручення, завірені банком; податкові накладні та інші первинні документи; вантажно-митні декларації; угоди, обороно-сальдові відомості тощо. Таким чином, актом перевірки від 17.05.2011 року спростовуються висновки акту перевірки від 18.03.2011 року №878/2310/33553300 про сумнівні операції, безтоварні операції тощо, чим підтверджується обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету відшкодування з податку на додану вартість.

Зокрема, згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на той період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону, протягом такого звітного періоду в т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. "а" п.п.7.7.2 цього пункту Закону, якщо у наступному звітному періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього Закону має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачу сума від'ємного значення з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 7823 грн., за серпень 2010 року в розмірі 521943 грн., за вересень 2010 року в розмірі 522791 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 325183 грн., за листопад 2010 року в розмірі 460461 грн., за грудень2010 року в розмірі 190703 грн. відшкодована не була, а відповідач ухиляється від вчинення дій, передбачених чинним законодавством щодо його відшкодування, суд дійшов висновку про стягнення її з Державного бюджету.

Водночас, слід зазначити, що заперечення органу державного казначейства судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Статтею 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Указом Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.95 р. №335/95, для управління коштами Державного бюджету України було створено Державне казначейство України. Пунктом 1 статті 2 зазначеного Указу передбачено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.

Державне казначейство, як система органів державної виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, і на підставі підпункту 6 пункту 7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Із вказаною нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.97 р. №209/72, згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Таким чином, з урахуванням повноважень, визначених у пунктах 6 та 7 Положення про Державне казначейство України, відповідний територіальний орган Державного казначейства України є відповідачем у справі за позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з органом державної податкової служби.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилаються відповідачі заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції податкового органу, покладеної в основу Акту перевірки від 18.03.2011 року. Належними та допустимими доказами позивачем доведено реальність господарських операцій, проведених між позивачем та TOB "ІСМА Екопром".

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 1703,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21.03.2011 року № 0000812310.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 7823 грн., за серпень 2010 року в розмірі 521943 грн., за вересень 2010 року в розмірі 522791 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 325183 грн., за листопад 2010 року в розмірі 460461 грн., за грудень 2010 року в розмірі 190703грн.,

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" (вул. Сергеєва-Ценського,14, м.Вінниця, 21034) 1703,40 грн. (одну тисячу сімсот три грн. сорок коп.) судового збору сплаченого згідно платіжного доручення №188 від 14.04.2011 року шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна

Судді: Альчук Максим Петрович

Воробйова Інна Анатоліївна