Рішення

від 04.05.2012 по справі 2/017-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2012 р. Справа № 2/017-12

за позовом комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі» , м. Київ

до відповідача приватного підприємства Торговий дім «Добротвір» , м. Вишгород

про стягнення 15 745,95 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2012р. №06-5/21;

ОСОБА_2, довіреність від 17.04.2012р. №42;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

позивач -комунальне підприємство «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 28.03.3012р. №95 до відповідача -приватного підприємства Торговий дім «Добротвір», м. Вишгород Київської області, в якому просить стягнути з відповідача 15 745,95 грн., з яких: 15 270,00 грн. заборгованість за Договором №01/08-08 про надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом від 01.08.2008р., 475,95 грн. пені, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №01/08-06 про надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом від 01.08.2008р., позивач надавав послуги з диспетчерського управління рухом автобусів та надавав інші послуги згідно договору. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та грошові кошти за надані позивачем послуги не сплатив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 15 270,00 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача також передбачену договором пеню в сумі

475,95 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2012р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №2/017-12 та призначено справу до розгляду.

У судових засіданнях 18.04.2012р. та 04.05.2012р. представники позивача подали суду витребувані документи та в усних поясненнях просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 18.04.2012р. та 04.05.2012р. не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалах від 04.04.2012р. та від 18.04.2012р. не виконав, витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд не повідомив. Як свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що чинний ГПК України не покладає на суд обов'язку щодо розшуку відповідача, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі», м. Київ (далі по тексту -Автостанція «Видубичі»), до відповідача -приватного підприємства «Торговий дім «Добротвір», м. Вишгород Київської області (далі по тексту -ПП «ТД «Добротвір»), вислухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між комунальним підприємством «Київпастранс»в особі Автостанції «Видубичі»(автостанція) та ПП «ТД «Добротвір» ( перевізник) 01.08.2008р. Договір №01/08-08 про надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом (далі -Договір) та додатків до нього від 11.06.2011р. (Додаток №1), від 01.10.2011р. (Додаток №2), предметом якого є організація перевезення пасажирів від автостанції автобусами перевізника, здійснення перевезення пасажирів та багажу на затверджених у встановленому порядку автобусних маршрутах та забезпечення найбільш повного задоволення потреб населення в пасажирських перевезеннях при найбільш ефективному використанні автобусів та автостанції. Згідно умов Договору:

- перевізник виділяє на автостанцію справні автобуси, обладнані та екіпіровані належним чином за розкладом руху, здійснює перевезення пасажирів за квитками встановленої форми, забезпечує виконання водіями розпоряджень адміністрації та диспетчерського персоналу автостанції, попередньо погоджує з автостанцією зміни у розкладі, маршрутах та переведення регулярного перевезення на факультативне тощо (розділ 3 Договору);

- автостанція проводить відмітки в дорожній документації, інформує водіїв про стан погодних та шляхових умов, надає послуги диспетчерського управління автобусами, підтримує в належному санітарному стані зупинки відправлення та прибуття пасажирів тощо (розділ 3, додатки до Договору);

- перевізник сплачує автостанції за заїзд автобусів на територію автостанції для посадки та висадки пасажирів по маршрутам, заїзд одного автобуса: Київ -Сущани -8,00 грн., Київ -Рудики -3 грн., Київ -Кагарлик -10 грн. (п. 5.1. Договору);

- розрахунки автостанції з перевізником проводяться згідно акту виконаних робіт, який надається до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Перевізник перераховує вартість послуг на розрахунковий рахунок або сплачує в касу автостанції подекадно на протязі поточного місяця попередні платежі та здійснює остаточний розрахунок до 15 числа наступного місяця (п. 5.2. Договору);

- у випадку прострочення платежу більш, ніж на 5 днів, перевізник сплачує автостанції пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.3. Договору);

- всі зміни та доповнення до цього Договору є його невід'ємною частиною та дійсні лише за умовами двостороннього письмового узгодження (п. 6.2. Договору);

- даний договір набирає чинності з 01.08.2008р. і діє до тих пір, поки одна із сторін за 30 днів письмово не заявить про його розстрочення (п. 8.3. Договору).

Згідно Додатку №1 від 11.06.2011р. до Договору, сторони домовились, що автостанція надає послуги диспетчерського управління рухом автобусів на кінцевих зупинках комунального транспорту, а перевізник сплачує за послуги автостанції винагороду в розмірі 8,00 грн. з ПДВ за кожний рейс Київ -Сущани, згідно наданого акту виконаних робіт до 15 числа місяця наступного за звітним. Також, згідно Додатку №2 від 01.10.2011р. до Договору, сторони домовились, що перевізник сплачує за послуги автостанції винагороду за кожний рейс по маршруту: Київ -Кагарлик в розмірі 7,00 грн. з ПДВ, Київ -Рудики в розмірі 3,00 грн. з ПДВ, згідно наданого акту виконаних робіт до 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За правовим змістом укладений між сторонами є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду, надання послуг та про сумісну діяльність (укладено для досягнення спільної мети забезпечення найбільш повного задоволення потреб населення в пасажирських перевезеннях при найбільш ефективному використанні автобусів та автостанції -розділ 2 Договору).

Згідно визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно ст.ст. 1130, 1131 ЦК України, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі, умови договору, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання своїх господарських зобов'язань Автостанція «Видубичі»надало відповідачу послуги на загальну суму 16 292,00 грн., згідно виставлених рахунків-фактур (копії залучені до матеріалів справи). Відповідач прийняв виконання зазначені роботи та послуги, про що свідчать підписані обома сторонами Договору та скріплені печатками обох сторін Акти виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи), а саме:

акт виконаних робіт від 31.10.2011р. на суму 3 865,00 грн.,

акт виконаних робіт від 30.11.2011р. на суму 3 924,00 грн.,

акт виконаних робіт від 31.12.2011р. на суму 3 872,00 грн.,

акт виконаних робіт від 31.01.2012р. на суму 3 247,00 грн.,

акт виконаних робіт від 29.02.2012р. на суму 1 384,00 грн., всього на суму 16292,00 грн.

Відповідно до умов пункту 5.2. Договору, розрахунки автостанції з перевізником проводяться згідно акту виконаних робіт, який надається до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Перевізник перераховує вартість послуг на розрахунковий рахунок або сплачує в касу автостанції подекадно на протязі поточного місяця попередні платежі та здійснює остаточний розрахунок до 15 числа наступного місяця.

Згідно частини першої ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатив. Як твердить позивач, і як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, позивач визнає за відповідачем здійснення оплати послуг автостанції в сумі 1 000,00 грн. 30.11.2011р. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів оплати послуг автостанції в більшому розмірі суду не подав.

З метою досудового врегулювання спору, 03.02.2012р. позивачем надіслано на адресу відповідача -ПП «ТД «Добротвір»претензію від 03.02.2012р. №13 з пропозицією сплатити Автостанції «Видубичі»10 639,00 грн. основного боргу, про свідчить копія фіскального чеку «Укрпошти»від 03.02.2012р. №9082 (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідно до відповіді ПП «ТД «Добротвір» на претензію позивача (копія листа від 04.02.2012р. №6 наявна у матеріалах справи), відповідач не заперечує свої фінансові зобов'язання перед позивачем та факт наявності у нього заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно частини другої ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводи позивача не спростував та доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором, яке полягає у несплаті грошових коштів за надані позивачем послуги, згідно підписаних обома сторонами актів виконаних робіт та, відповідно, до виставлених рахунків -фактур на загальну суму 15 292,00 грн. в строк передбачений пунктом 5.2. Договору.

Позивач -комунальне підприємство «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі» просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за Договором в сумі 15 270,00 грн. заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку

ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Приймаючи рішення, суд не може виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги в сумі 15 270,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі в заявленій сумі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором та наявністю вказаного прострочення оплати послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 475,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно частини 2 ст. 217 та частини 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.3. Договору, сторони встановили, що у випадку прострочення платежу більше ніж 5 днів, перевізник сплачує автостанції пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в Договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за Договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію підтримує Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187) та Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. у справі №9/107).

Отже враховуючи:

-наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строки та порядок оплати, встановлений Договором;

-відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачену пунктом 5.3. Договору та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

-розмір облікової ставки НБУ, визначений Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»на рівні 7,75% (0,0212% на день),

приймаючи до уваги період нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку заборгованості, перевіривши на відповідність вимогам закону розрахунок пені, поданий позивачем відповідно та виходячи з наступного розрахунку:

назва документуперіод надання послугсума, грн.строк оплати (п.3.5 Договору)фактично сплачено, грн.основний борг, грн.кількість днів простро-ченняпеня, грн. акт виконаних робіт від 31.10.2011р. жовтень 2011р. 3 865,00 15.11.2011 3 865,00 15 (16.11.11-30.11.11) 24,58 1 000,00 (оплата 30.11.2011) 2 865,00 15 (01.12.11-15.12.11) 18,22 акт виконаних робіт від 30.11.2011р.листопад 2011р. 3 924,00 15.12.2011 6789,00 31 (16.12.11-15.01.12) 89,23 акт виконаних робіт від 31.12.2011р.грудень 2011р. 3 872,00 15.01.2012 10661,00 31 (16.01.12-15.02.12) 140,13 акт виконаних робіт від 31.01.2012р.січень 2012р. 3 247,00 15.02.2012 13908,00 29 (16.02.12-15.03.12) 171,01 акт виконаних робіт від 29.02.2012р.лютий 2012р. 1 384,00 15.03.2012 15292,00 20 (16.03.12-04.04.12*) 129,68 всього 15292,00 572,85 * по день подання позову.

арифметично вірно розрахувавши належну до стягнення суму пені, судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача пеня становить 572,85 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеня в сумі 475,87 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю в заявленій позивачем сумі 475,87 грн.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи надані позивачем розрахунки заборгованості та пені, суд задовольняє позов комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі»повністю та приймає рішення про стягнення з приватного підприємства «Торговий дім «Добротвір»15 270,00 грн. заборгованості за договором та пеню в сумі 475,87 грн. та, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судові витрати на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 11, 16, частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, частиною1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, частиною 1 ст. 547, ст.ст. 549, 610, 614, 628, 629, 837, частиною 1 ст. 901, ст.ст. 903, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, частиною 2 ст. 217, частиною 1 ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, статтями 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі»до приватного підприємства «Торговий дім «Добротвір» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Добротвір» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А, код ЄДРПОУ 32402907)

на користь комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) в особі відокремленого підрозділу Автостанції «Видубичі» (01013, м. Київ, вул. Набережно -Печерська, 10, код ЄДРПОУ 26051911)

15 270,00 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят гривень нуль копійок) заборгованості,

475,95 грн. (чотириста сімдесят п'ять гривень дев'яносто п'ять копійок) пені,

1 609,50 грн. ( одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 08.05.2012р.