Постанова

від 15.10.2012 по справі 2/017-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 № 2/017-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ПП «ТД «Добротвір» на рішення господарського суду Київської області від 04.05.2012 року № 2/017-12 (суддя Конюх О.В)

за позовом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі»

до Приватного підприємства «Добротвір»

про стягнення 15 745,95 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.05.2012 у справі № 2/017-12 задоволений позов Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Автостанція «Видубичі» до Приватного підприємства «Добротвір» про стягнення 15 745,95 грн..

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи приписи ст.102 ГПК України, належне повідомлення про розгляд справи про що є розписка, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.08.2008 сторонами укладений договір № 01/08-08 про надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно додатків до договору відповідач зобов'язався сплачувати вартість послуг диспетчерського управління рухом автобусів на кінцевих зупинках комунального транспорту за кожен рейс по маршруту Київ-Кагарлик 7грн. з ПДВ, по маршруту Київ-Рудики 3грн.з ПДВ., по маршруту Київ-Сущани 8 грн. з ПДВ, при цьому оплата проводиться згідно акту виконаних робіт не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним. Відповідач отримав рахунки, але оплату не провів, в зв'язку з чим заборгованість становить з урахуванням нарахованої пені 15 745,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами повністю підтверджується неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині обов'язку оплатити послуги, в свою чергу останнім не надано жодного доказу в спростування позовних вимог.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що не здійснивши відкладення розгляду справи з метою повторного виклику відповідача, суд позбавив його права на подання відзиву та додаткових доказів в обґрунтування заперечень щодо заявленого позову. Крім того, судом не здійснена перевірка нарахування пені, оскільки розрахована позивачем пеня є більшою на 15% ніж та, що повинна була розрахована у відповідності до умов договору. Позивачем не надано належних доказів щодо існування заборгованості.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу в розмірі 10 639 грн., що утворилась за період жовтень-грудень 2011р.

04.02.2012р. відповідач надав відповідь на претензію, в якій повідомив позивача про фінансові труднощі, та з метою запобігання зростання заборгованості просив тимчасово виключити з додатку до договору маршрут Київ-Рудики.

Колегія суддів безпідставним вважає посилання відповідача на те, що у відповіді на претензію, вин лише зазначив про фінансові труднощі та зняття одного з маршрутів, але не визнання претензії по суті, оскільки у відповіді на претензію відповідач зазначив, що не знімає з себе фінансових зобов'язань та при покращенні ситуації обов'язково розрахується.

Акти виконаних робіт( наданих послуг) підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств, у сукупності сума в актах відповідає ціні заявленого позову, тому відсутність у претензії заперечень щодо суми боргу спростовує твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

За змістом ст.ст.549 ЦК України, 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахованого розміру пені, оскільки як вбачається з рішення господарського суду, суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог здійснив перевірку та перерахував розмір неустойки, виходячи з приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та правової позиції Верховного Суду України.

Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

04.04.2012 господарський суд порушив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 18.04.2012р. о 15:30. Ухвалу, відповідач отримав 10.04.2012 що підтверджується повідомленням відділення поштового зв'язку.

18.04.2012 в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.05.2012р. Ухвалу про відкладення відповідач отримав 25.04.2012р.

Проте, незважаючи на обізнаність порушеного провадження, відповідач протягом всього часу не направив до суду жодного клопотання про відкладення розгляду справи, з вказівкою на поважність причин неможливості явки представника та необхідності надання часу для підготовки заперечень щодо заявленого позову.

За таких обставин, господарський суд підставно дійшов висновку про розгляд справи у відсутність представника відповідача що вдруге не з'явився.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Добротвір» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 04.05.2012 року у справі № 2/017-12 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Тарасенко К.В.

ОСОБА_1