Постанова

від 07.05.2012 по справі 7/21-05

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р. Справа № 7/21-05

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Аспект" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 р. у справі № 7/21-05

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Аспект"

до Державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вінпродторг "ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг"

про визнання торгів проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 р. з реалізації скло цеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулися

за участю представників:

позивача - Кукуленка Д.Ю.,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

Автоматизованою системою докуметообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 7/21-05 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І., суддя Грязнов В.В.

У розгляді справи № 7/21-05 у апеляційній інстанції приймали участь судді Савченко Г.І., Грязнов В.В., постанову від 23.03.2011 року, винесену з участю яких було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року.

Враховуючи викладене, розпорядженням голови суду від 18.04.2012 року, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 7/21-05 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г..

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницької області 19.04.2001 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Вінниця до Замостянського районного управління юстиції та ТОВ фірми "Вінпродторг ЛДТ", третя особа без самостійних вимог - АТЗТ "Аспект" з наступними вимогами: визнати такими, що не відбулися проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року торги з реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод"; визнати недійсним біржовий контракт про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" № 607, укладений з однієї сторони СУНП Торговий дім "Рік" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" з другої сторони, зареєстрований 08.09.1997 року в зв'язку з визнанням торгів такими, що не відбулися; визнати недійсним акт прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ "Вінницький ламповий завод" на право власності від 24.07.2000 року між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ "Вінпродторг ЛТД"; сплачені ТОВ "Вінпродторг ЛТД" за склоцех кошти стягнути в дохід держави.

АТЗТ "Аспект" як третя особа з самостійними вимогами подало до суду позов до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та ТОВ фірми "Вінпродторг ЛДТ" про визнання біржових торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним біржового контракту, визнання недійсним акта передачі майна та стягнення коштів.

Справа вирішувалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 провадження у справі за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Вінниці припинено.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 провадження у справі також припинено в частині позовних вимог про визнання недійсним біржового контракту про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" № 607, зареєстрованого 08.09.1997 року, укладеного між СУНП Торговий Дім "Рік" з однієї сторони та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" з другої сторони, та про визнання недійсним акта приймання-передачі від 24.07.2000 року між ВДВС Замостянського районного управління юстиції м. Вінниці та ТОВ "Вінпродторг ЛТД".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 позовну заяву АТЗТ "Аспект" задоволено частково. Суд вийшов за межі позовних вимог. Визнано недійсними торги, проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року по реалізації склоцеха ВАТ "Вінницький ламповий завод".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року у справі № 7/21-05 апеляційні скарги Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Вінпродторг ЛТД" задоволено. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні позовних вимог АТЗТ "Аспект" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року вказані вище постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та рішення господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Під час нового розгляду даної справи господарський суд Вінницької області розглянув позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Аспект" до Відділу Державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції м. Вінниця, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вінпродторг "ЛТД" про визнання торгів проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року з реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулися.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 року (суддя Білоус В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог в частині розірвання біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року, а також не знайшов підстав для поновлення строку позовної давності. Окрім того, суд вказав, що майно склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" згідно ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.07.1997р. було вилучено у ВАТ "Вінницький ламповий завод" з метою продажу на аукціоні для погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками заводу. На виконання даного судового рішення 08.09.1997 року на Вінницькій товарній універсальній біржі були проведені біржові торги, за наслідками яких СУНП Торговий Дім "Рік" та ТОВ фірма "Вінпродторг ЛТД" був укладений оспорюваний біржовий контракт №607. Суд вважає, що ВАТ "Вінницький ламповий завод" було позбавлено права власності на майно склоцеху в судовому порядку 21.07.1997р., а тому у відповідності до ст.ст. 2 та 30 Закону України "Про власність", який був чинним на той час, вказане товариство не мало права передавати зазначене майно АТЗТ "Аспект" 01.07.1999 року. Повторна передача склоцеху АТЗТ "Аспект", як санатору відбулась з порушенням вимог чинного законодавства без врахування факту продажу цього майна ТзОВ фірмі "Вінпродторг ЛТД". На думку суду вказані обставини свідчать про відсутність у АТЗТ "Аспект" права для звернення до суду з вимогами про визнання біржових торгів, проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року такими, що не відбулися, й таке звернення суперечить способам захисту прав судом, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Судом звернуто увагу, що ухвалою арбітражного суду Вінницької області від 27.03.2000 року в справі №86/2 склозавод із технологічним обладнанням був вилучений із переліку майна затвердженого ухвалою про передачу для санації. Вирішуючи даний спір, суд також не прийняв до уваги рішення Замостянського районного суду від 13.09.2011р.в справі №2-1481/11/0206 через відсутність його преюдиційного значення для даної справи, оскільки вказаними судовими актами не були досліджені умови біржового контракту №607 від 08.09.1997р. та не було визнано біржові торги такими, що не відбулися. Натомість, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 17.02.2004р. у даній справі, зокрема те, що ст.397, 399 ЦПК УРСР (1963р.) не можуть бути застосовані за аналогією закону до спірних правовідносин про визнання торгів такими, що не відбулись. Суд першої інстанції також зазначив, що з вимогою про розірвання договору вправі звертатись лише його сторона з підстав, передбачених в ст.232 ЦК УРСР (1963р.), а також з підстав вказаних в ст.651 ЦК України (2004р.). З огляду на вказане суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду. Просить визнати торги, проведені Вінницькою товарною універсальною біржею від 08.09.1997 року з реалізації склоцеха ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулись.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що судом безпідставно не задоволене клопотання про вихід за межі позовних вимог й у цьому ж контексті помилково не застосовано положення ст. 232 ЦК України, 1963 року з підстав несплати протягом 3 днів вартості товару за біржовим контрактом №607 від 08.09.1997 року. Апелянт також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність поважності причин пропуску строку позовної давності. АТЗТ "Аспект" дізналось про особу яка порушила право та про його порушення лише після того як було залучене до участі у справі у якості третьої особи. Апелянт вказує, що ухвала Замостянського районного суду від 12.06.2000 року на підставі якої було продовжено строк розрахунків до 31.12.2000 року була скасована постановою президії Вінницького обласного суду від 11.01.2001 року, тому підстави для розстрочення розрахунку були відсутні. Лише після подання позову прокурором проведення судового засідання в господарському суді Вінницької області стало відомо про скасування судових рішень на підставі яких були проведені торги. Вважає, що саме з цього моменту права та інтереси АТЗТ "Аспект" були порушені і воно набуло права на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Зазначає, що правомірність набуття права власності АТЗТ "Аспект" на майно склоцеху неодноразово встановлювалась судовими рішеннями в порядку цивільного судочинства, які є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Окрім того, вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано аналогії закону та права, зокрема положень ст. 397, ст.399 ЦПК УРСР, Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції СРСР від 15.11.1985 року №22, які були чинними та були єдиними на території України нормативно-правовими актами, що регулювали дані правовідносини.

Відповідачі своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористались, явку повноважних представників для участі в судовому засідання суду апеляційної інстанції не забезпечили, хоча про місце, день та час його проведення були повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.09.1997 року, відповідно до листів Замостянського районного суду м. Вінниця №86 від 20.05.1997р. та №159 від 08.09.1997р. брокером СУНП "Торговий дім "Рік" та ТОВ фірма "Вінпродторг ЛТД" укладено біржовий контракт №607 купівлі - продажу склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" вартістю 700000 грн. з реєстрацією на біржі.

22 січня 1998 року укладено додаткову угоду до біржового контракту із зазначенням остаточної суми вартості склоцеху 620253 грн. За умовами біржового контракту №607 від 08.09.1997 року, покупець зобов'язався сплатити вартість склоцеху протягом трьох днів з дня реєстрації контракту в безготівковій формі на рахунок Замостянського районного суду м. Вінниці.

Ухвалами Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.12.1999 року та 12.06.2000 року строк розрахунків продовжено до 31.12.2000 року.

Постановою президії Вінницького обласного суду від 11.01.2001року ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.06.2000 року скасовано. В період примусової реалізації Замостянським районним судом м. Вінниці майна ВАТ "Вінницький ламповий завод" для виконання рішень про виплату заробітної плати відносно останнього арбітражним судом Вінницької області було порушено провадження у справі №86/2 про визнання ВАТ "Вінницький ламповий завод" банкрутом. За актами прийому - передачі від 01.07.1999р. корпус № 2 та № 3 склоцеху були передані АТЗТ "Аспект" в рахунок погашення кредиторської заборгованості ВАТ "Вінницький ламповий завод". Згідно ухвал суду в даній справі від 17.03.1999 року, від 16.10.1999 року, 09.12.1999 року АТЗТ "Аспект" є санатором ВАТ "Вінницький ламповий завод".

З довідки ВАТ "Вінницький ламповий завод" від 06.04.2001р. встановлено, що ТзОВ фірма "Вінпродторг ЛТД" в період з 14.02.1998 року по 25.03.1998 року провело часткові розрахунки за контрактом в сумі 214815 грн. 30 коп. (т. 1 а.с. 23). Проте, вказана довідка містить вказівку щодо проведення розрахунків саме товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вінпродторг ЛТД", й не спростовує факту проведення доплати решти боргу за склоцех згідно біржового контракту №607 від 08.09.1997 року ТОВ "Фармнатур - Скло", що підтверджується копією платіжного доручення № 09 від 04.08.2000 року (т. 4 а.с. 46). Факт сплати боргу за біржовим контрактом в повному розмірі було враховано й Верховним Судом України в постанові від 17.02.2004 року, винесеній у даній справі (т. 2 а.с. 198).

24.07.2000 року згідно з актом приймання - передачі Державна виконавча служба Замостянського районного управління юстиції передала ТзОВ фірмі "Вінпродторг ЛТД" склоцех ВАТ "Вінницький ламповий завод", (т. 4 а.с. 34).

Після перерахування ТОВ "Фармнатур - Скло" згідно платіжного доручення №09 від 04.08.2000 року 248494 грн. решти боргу, вказані вище сторони склали акт уточнення до акту прийому - передачі будівель корпусів №2 та №3 виробництва скловиробів ВАТ "Вінницький ламповий завод" у м. Вінниця, вул. Ватутіна, 18 на право власності від 24.07.2000 року де визначено, що датою передачі є 05.08.2000 року (т.4. а.с. 44).

27.08.2000 року Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 35 Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродторг" ЛТД" видане реєстраційне посвідчення про право колективної власності на виробничі будівлі корпусу скляного заводу літ. "А" з прибудовами площею 19320 м.кв., складового корпусу літ "Б" з прибудовами загальною площею 3825, 6 м. кв. на підставі біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року і додаткової угоди до нього від 24.07.2000 року. (т.1 а.с.250-252,253).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК України, 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Ні будь - яким діючим на час проведення прилюдних торгів та укладення біржового договору законом чи самим біржовим контрактом №607 від 08.09.1997 року не було передбачено іншого порядку виникнення права власності на майно за договором купівлі-продажу.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ВАТ "Вінницький ламповий завод" було позбавлено права власності на майно склоцеху в судовому порядку 21.07.1997 року, а тому у відповідності до ст.ст. 2 та 30 Закону України "Про власність", не мало права передавати зазначене майно АТЗТ "Аспект" 01.07.1999 року -не відповідає встановленим апеляційним судом обставинам справи. Поряд з тим, такий висновок суду першої інстанції не впливає загалом на правильність вирішення даного спору щодо визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Станом на день проведення прилюдних торгів діюче законодавство не передбачало можливості визнання прилюдних торгів з реалізації виробничих приміщень такими, що не відбулися з підстав несплати у встановлений строк вартості об'єкта продажу.

Статтями 397,399 Цивільного процесуального кодексу України, 1963 року, в редакції, що діяла станом на день проведення спірних прилюдних торгів було передбачено порядок звернення стягнення лише на будинки. Ці ж норми і визначали можливість визнання торгів такими, що не відбулись, зокрема з підстави не сплати покупцем у п'ятиденний строк повністю належної з нього суми.

Як встановлено Верховним Судом України у постанові від 17.02.2004 року, винесеній по даній справі, положення ст. 397, ст. 399 ЦПК України, 1963 року регулюють порядок звернення стягнення на будинки та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

В силу положень ч. 1 , ч. 3 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", біржовий контракт за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, й вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі.

Враховуючи відсутність станом на день проведення спірних прилюдних торгів законодавства, яке б визначало наслідки дійсності результатів прилюдних торгів в разі бездіяльності покупця по несплаті вартості таких об'єктів продажу як виробничі приміщення, захист прав та інтересів особи, яка не отримала у повному обсязі плату за реалізоване майно за договором купівлі-продажу був можливий шляхом пред'явлення окремого позову про розірвання вказаного договору чи стягнення боргу з оплати ціни продажу у відповідності до ст. 232 ЦК України, 1963 року, про що прямо вказано у зазначеній вище постанові Верховного Суду України.

Отже, враховуючи законодавчу визначеність станом на день проведення прилюдних торгів способів захисту порушеного права особи в разі несплати у встановлений строк вартості об'єкта продажу за біржовим контрактом (ст. 232 ЦК України, 1963 року), є неможливим застосування ст. 397, ст. 399 Цивільного процесуального кодексу України, 1963 року та положення Інструкції про виконавче провадження затвердженої наказом Міністерства юстиції СРСР від 15.11.1985 р. № 22 за аналогією, застосування якої, до того ж, Господарським процесуальним кодексом України не передбачене.

Розглядаючи в цьому ж контексті клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За змістом ч. 1 ст. 1 ГПК України, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням вимог ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, позивач самостійно визначає та обирає спосіб захисту порушеного права.

Звернувшись до господарського суду з заявою від 08.12.2010 року (т. 7 а.с.51) про визнання недійсним біржового контракту №607 від 08.09.1997 року, позивач обрав саме такий спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права . При цьому, позовні вимоги про визнання недійсним договору виключають захист порушеного чи оспорюваного права шляхом розірвання спірного договору, про що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ТОВ "Аспект" лише 08.12.2010 року та повторно 05.12.2011 року (т. 8 а.с.111) було заявлене відповідне клопотання.

Вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що з позовом про розірвання договору може звертатись лише його сторона, у зв'язку з чим, вихід за межі позовних вимог в частині розірвання договору купівлі -продажу не може бути обумовлений захистом прав АТЗТ "Аспект", яке такою стороною за договором не було.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність необхідності реалізації судом визначеного в п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України свого права, а не обов'язку щодо виходу за межі позовних вимог.

Ухвалами від 15.12.2010 року, які не оскаржувалися і набрали законної сили, було припинено провадження за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави - Державної податкової інспекції у м. Вінниці, з підстав того, що він не підлягає розгляду в господарських судах, а також припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання біржового контракту № 607 зареєстрованого 08.09.1997 р., укладеного між СУНП Торговий Дім "Рік" з однієї сторони і ТОВ "Вінпродторг "ЛТД" з другої сторони про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" недійсним та визнання акту приймання - передачі від 24.07.2000 р. між ВДВС Замостянського районного управління юстиції м. Вінниці та ТОВ "Вінпродторг "ЛТД" недійсним з підстав також того, що позови з такими вимогами не підлягають розгляду в господарських судах (п.1 ст.80 ГПК України), а також ліквідацією СУНП Торговий Дім "Рік" (п.6 ст. 80 ГПК України).

Розглянувши позовну вимогу про визнання біржових торгів такими, що не відбулись, з урахуванням наведеного вище, судом першої інстанції вірно визначено предмет позовних вимог внаслідок остаточної правової позиції у даному спорі позивача АТЗТ "Аспект". Даний спір безпосередньо не є спором про право власності на майно, що було предметом купівлі - продажу за біржовим контрактом, тому суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 13.09.2011 року в справі № 2-1481/11/0206 та інші судові рішення загальної юрисдикції, якими на думку позивача стверджується його право власності на об'єкт, що був предметом купівлі-продажу за біржовим контрактом №607 .

Оцінюючи правомірність висновку суду першої інстанції щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно ст.ст. 71, 75, 76, 77, ч.1 ст. 80 ЦК УРСР (1963 р.) чинних на момент укладення біржового контракту № 607 загальний строк позовної давності встановлений три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення свого права. Збіг строку позовної давності до заявлення позову є підставою для відмови в позові. За визнання судом наявності поважних причин пропущення строку позовної давності порушене підлягає захисту. Аналогічно врегульовані питання щодо строку позовної давності статтями 251, 253, 254, 256, 257, ч. 1 ст. 261, 262, 267 ЦК України, п. 4, 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, окрім того, позовна давність має застосовуватися за заявою сторони у спорі.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, на підставі всебічного аналізу і оцінки досліджених доказів, зокрема протоколу УПМ ДПА Вінницької області щодо вилучення документів у АТЗТ "Аспект" від 27.03.2001 року (т.1 а.с.89), відмітки голови правління АТЗТ "Аспект" про отримання 12.04.2001р. одного примірника позовної заяви з додатками, з урахуванням дати звернення АТЗТ "Аспект" з даним позовом до суду (17.05.2004 року), судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позивач раніше вказаної ним в своїх поясненнях від 20.10.2011 року дати знав і міг взнати про проведення біржових торгів 08.09.1997 року й укладення біржового контракту №607 від 08.09.1997 року.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними даними, що містить витребувана апеляційним господарським судом копія постанови голови арбітражного суду Вінницької області у справі № 86/2 від 15.05.2000 року , який саме за заявою АТЗТ "Аспект" в порядку нагляду переглянув ухвалу цього ж суду від 27.03.2000 року щодо вилучення з переліку програми санації ВАТ "Вінницький ламповий завод" та передачу у власність ТОВ фірмі "Вінпродторг" корпусів №2 та №3, технологічного обладнання. Отже, вже станом на 15.05.2000 року позивач був обізнаний з фактом проведення прилюдних торгів з реалізації майна склозаводу та укладення за їх результатами біржового контракту №607.

Тому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку позовної давності, а також приймає до уваги те, що правила про застосування строку позовної давності підлягають застосуванню лише тоді, коли буде доведене існування порушення самого об'єктивного права, за захистом якого позивач і звернувся до суду. Тому, у випадку відсутності такого права чи коли воно ніким не порушене, в позові слід відмовити не з підстав пропуску строку позовної давності, а в силу безпідставності позовних вимог.

Такої ж правової позиції дотримується й Верховний Суд України у п. 11 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі".

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 р. у справі № 7/21-05 залишити без змін, апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Аспект" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.