Постанова

від 27.08.2012 по справі 7/21-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 7/21-05 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.,

представники сторін в судове засідання 27.08.2012 року не з'явились,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Аспект" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 року (складене 26.12.2011 року) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року

у справі № 7/21-05 господарського суду Вінницької області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Аспект", м. Сімферополь

до 1. Державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції, м. Вінниця

2. Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Вінпродторг ЛТД", м. Вінниця

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг", м. Сімферополь

про визнання торгів, проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року з реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою арбітражного суду Вінницької області від 23.04.2001 року у справі № 147/12-187 прийнято позовну заяву прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Вінниця до Замостянського районного управління юстиції та ТОВ фірми "Вінпродторг ЛДТ", третя особа без самостійних вимог - АТЗТ "Аспект" про визнання такими, що не відбулися проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року торги з реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод"; визнання недійсним біржовий контракт про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" № 607, укладений з однієї сторони СУНП Торговий дім "Рік" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" з другої сторони, зареєстрований 08.09.1997 року у зв'язку з визнанням торгів такими, що не відбулися; визнання недійсним акт прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ "Вінницький ламповий завод" на право власності від 24.07.2000 року між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" та стягнути в дохід держави кошти сплачені ТОВ "Вінпродторг ЛТД" за склоцех.

Арбітражний суд Вінницької області 06.07.2001 року у справі № 147/12-187 прийняв рішення, яким позов задовольнив частково та вийшов за межі позовних вимог. Визнав торги проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року по реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулись. Розірвав біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" з 12.09.1997 року, укладений між СУНП Торговий дім "Рік" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД". Визнав недійсним акт прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ "Вінницький ламповий завод" в м. Вінниці від 24.07.2000 року. В частині позовних вимог про визнання недійсним біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року про купівлю-продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод", укладеного між СУНП Торговий дім "Рік" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" відмовив. Позов в частині вимог про стягнення з ТОВ "Вінпродторг ЛТД" сплачених ним коштів в доход держави залишив без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Вінпродторг ЛТД", не погоджуючись з рішенням арбітражний суду Вінницької області від 06.07.2001 року у справі № 147/12-187, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 03.12.2001 року вих. № 3-12/01.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово, у зв'язку з оскарженням процесуальних судових актів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду України від 18.04.2003 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродторг ЛТД" на рішення арбітражний суду Вінницької області від 06.07.2001 року у справі № 147/12-187 із справою № 147/12-187 передано на розгляд до Житомирського апеляційного господарського суду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.07.2003 року апеляційну скаргу ТОВ "Вінпродторг ЛТД" задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2012 року у справі № 147/12-187 скасовано в частині: визнання торгів проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року по реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулися; розірвання біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" з 12.09.1997 року, укладеного між СУНП Торговий дім "Рік" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД"; визнання недійсним акту прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва ВАТ "Вінницький ламповий завод" від 24.07.2000 року; залишення без розгляду вимоги про стягнення з ТОВ "Вінпродторг ЛТД" сплачених ним коштів в доход держави. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2012 року у справі № 147/12-187 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2003 року касаційне подання прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ДПІ у м. Вінниці та касаційну скаргу АТЗТ "Аспект" задоволено. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.07.2003 року у справі № 147/12-187 скасовано, а рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2001 року у даній справі залишено без змін.

Верховний Суд України постановою від 17.02.2004 року скасував постанову Вищого господарського суду України від 22.10.2003 року, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.07.2003 року та рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2001 року у справі № 147/12-187, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.03.2004 року справі присвоєно інший номер 7/124-04 та призначено до розгляду.

Під час нового розгляду, АТЗТ "Аспект", як третя особа з самостійними вимогами звернулось до суду з позовною заявою до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та ТОВ фірми "Вінпродторг ЛДТ" про визнання біржових торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним біржового контракту, визнання недійсним акта передачі майна.

Після перегляду в касаційному провадженні процесуальних судових актів господарського суду Вінницької області та Житомирського апеляційного господарського суду, господарський суду Вінницької області ухвалою від 21.01.2005 року присвоїв справі номер 7/21-05 та призначив до розгляду.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово, у зв'язку з оскарженням в апеляційному та касаційному порядку різних процесуальних судових актів господарського суду Вінницької області та Житомирського апеляційного господарського суду. При цьому декілька раз провадження у справі зупинялось. В процесі розгляду справи на різних інстанціях, учасникам процесу неодноразово суддями роз'яснювались їх процесуальні права, у тому числі те, що ч. 3 ст. 22 ГПК України на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного та касаційного оскарження.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 провадження у справі за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Вінниці припинено.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05, також припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним біржового контракту про купівлю - продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" № 607, зареєстрованого 08.09.1997 року, укладеного між СУНП Торговий Дім "Рік" з однієї сторони та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" з другої сторони, та про визнання недійсним акта приймання-передачі від 24.07.2000 року між ВДВС Замостянського районного управління юстиції м. Вінниці та ТОВ "Вінпродторг ЛТД".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 позовну заяву АТЗТ "Аспект" задоволено частково. Суд вийшов за межі позовних вимог. Визнав недійсними торги, проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року по реалізації склоцеха ВАТ "Вінницький ламповий завод".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТЗТ "Аспект".

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року у справі № 7/21-05 за позовом Прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Вінниці до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Вінпродторг ЛДТ", Спільного українсько-німецького підприємства "Торговий дім "Рік", за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдінг" про визнання біржових торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним біржового контракту, визнання недійсним акта передачі майна, стягнення коштів та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Товариства закритого типу "Аспект" до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "Вінпродторг ЛДТ" про визнання біржових торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним біржового контракту, визнання недійсним акта передачі майна та стягнення коштів, скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та рішення господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Скасовуючи вказані судові акти, Вищий господарський суд України, виходив з того, що судом першої інстанції не розглядалось та не вирішувалось питання про поновлення строку позовної давності, а судом апеляційної інстанції не визначено чітко, які саме позовні вимоги розглянуті судом, що унеможливлює дійти однозначного висновку про те, щодо яких саме вимог третьої особи прийнято нове рішення.

Ухвали господарського суду Вінницької області від 15.12.2010 року у справі № 7/21-05 про припинення провадження, сторонами не оскаржувались та набрали законної сили.

Під час нового розгляду справи, господарський суд Вінницької області з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 21.12.2011 року прийняв рішення, яким відмовив АТЗТ "Аспект" в клопотанні про відновлення пропущеного строку позовної давності та відмовив у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Аспект" до Державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Вінпродторг ЛТД", за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" про визнання торгів проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року з реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулися.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2012 року рішення господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 року у справі № 7/21-05 залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані відсутністю підстав для задоволення клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог в частині розірвання біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року та відсутністю підстав для поновлення строку позовної давності. Крім того, суд першої інстанції зазначив, з чим і погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність у АТЗТ "Аспект" права звернення до суду з вимогами про визнання біржових торгів, проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року такими, що не відбулися, оскільки таке звернення суперечить способам захисту прав судом. Вирішуючи даний спір, суди не прийняли до уваги рішення Замостянського районного суду від 13.09.2011 року в справі № 2-1481/11/0206 через відсутність його преюдиційного значення для даної справи, оскільки вказаними судовими актами не були досліджені умови біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року та не було визнано біржові торги такими, що не відбулися. Попередніми судовими інстанціями враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 17.02.2004 року у даній справі, зокрема те, що ст.ст. 397, 399 ЦПК УРСР (1963р.) не можуть бути застосовані за аналогією закону до спірних правовідносин про визнання торгів такими, що не відбулись, оскільки положення вказаних статей регулюють порядок звернення стягнення на будинки. Також, попередніми судовими інстанціями зазначено, що з вимогою про розірвання договору вправі звертатись лише його сторона з підстав, передбачених в ст. 232 ЦК УРСР (1963р.), а також з підстав вказаних в ст. 651 ЦК України (2004р.).

Приватне акціонерне товариство "Аспект", не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Вінницької області від 21.12.2011 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року у справі № 7/21-05, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про вихід за межі позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права. При цьому, скаржник зазначає, що судом безпідставно не задоволено клопотання про вихід за межі позовних вимог й у цьому ж контексті помилково не застосовано положення ст. 232 ЦК УРСР. Крім того, заявник касаційної скарги вважає помилковим висновки попередніх судових інстанцій про відсутність поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки АТЗТ "Аспект" дізналось про особу яка порушила право та про його порушення лише після того як було залучене до участі у справі у якості третьої особи. Також, скаржник зазначає, що правомірність набуття права власності АТЗТ "Аспект" на майно склоцеху неодноразово встановлювалось судовими рішеннями в порядку цивільного судочинства, які є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Заявник касаціної скарги, також послався на те, що попередніми судовими інстанціями не було враховано аналогії закону та права, зокрема положень ст. 397, 399 ЦПК УРСР, Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції СРСР від 15.11.1985 року № 22, які були чинними та були єдиними на території України нормативно-правовими актами, що регулювали дані правовідносини.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в касаційному провадженні.

В призначене судове засідання касаційної інстанції представники сторін не з'явились.

Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування судових рішень з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.09.1997 року, відповідно до листів Замостянського районного суду м. Вінниця від 20.05.1997 року № 86 та від 08.09.1997 року № 159, брокер СУНП "Торговий дім "Рік" здійснив продаж склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Вінпродторг ЛТД" вартістю 700 000 грн., про що 08.07.1997 року було укладено біржовий контракт № 607 та зареєстровано Вінницькою товарною універсальною біржею. 22.01.1998 року укладено додаткову угоду до біржового контракту із зазначенням остаточної суми вартості склоцеху 620 253 грн. та обов'язку покупця сплатити вартість склоцеху протягом трьох днів з дня реєстрації контракту в безготівковій формі на рахунок Замостянського районного суду м. Вінниці.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що ухвалами Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.12.1999 року та 12.06.2000 року строк розрахунків продовжено до 31.12.2000 року. Однак, постановою президії Вінницького обласного суду від 11.01.2001 року ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.06.2000 року скасовано.

За час примусової реалізації майна ВАТ "Вінницький ламповий завод" по погашенню заробітної плати працівникам товариства, останнього арбітражним судом Вінницької області у справі № 86/2 визнано банкрутом. Актами прийому - передачі від 01.07.1999 року корпуси № 2, № 3 склоцеху, були передані АТЗТ "Аспект" в рахунок погашення кредиторської заборгованості ВАТ "Вінницький ламповий завод". Згідно ухвал суду в даній справі від 17.03.1999 року, від 16.10.1999 року, 09.12.1999 року АТЗТ "Аспект" є санатором ВАТ "Вінницький ламповий завод".

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ТОВ фірма "Вінпродторг ЛТД" в період з 14.02.1998 року по 25.03.1998 року провело часткові розрахунки за контрактом в сумі 214 815, 30 грн., а факт сплати боргу за біржовим контрактом в повному розмірі було враховано Верховним Судом України в постанові по даній справі від 17.02.2004 року.

Актом прийому передачі від 28.06.2011 року, складений між Державною виконавчою службою Замостянського районного управління юстиції та ТОВ фірма "Вінпродторг ЛТД", визначено, що будівлі корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ "Вінницький ламповий завод" у м. Вінниця, вул. Ватутіна, 18, 05.08.2000 року передано у власність ТОВ фірма "Вінпродторг ЛТД".

На підставі біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року та додаткової угоди до нього від 24.07.2000 року, Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 27.08.2000 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродторг" ЛТД" видане реєстраційне посвідчення № 35 про право колективної власності на виробничі будівлі корпусу скляного заводу літ. "А" з прибудовами площею 19 320 м.кв., складового корпусу літ "Б" з прибудовами загальною площею 3 825, 6 м.кв.

За приписами ч. 1 ст. 128 ЦК Української РСР, що діяла на час проведення прилюдних торгів та укладення біржового контракту, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтями 397, 399 ЦПК України (в редакції, що діяла на день проведення спірних прилюдних торгів) на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, як на підставу задоволення своїх позовних вимог, передбачено порядок звернення стягнення лише на будинки та визначають можливість визнання торгів такими, що не відбулись, зокрема коли по закінченні торгів покупець не заплатить у п'ятиденний строк повністю належної з нього суми.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що вимоги Приватного акціонерного товариства "Аспект" про визнання біржових торгів такими, що не відбулись на підставі ст.ст. 397, 399 ЦПК України (в редакції, що діяла на день проведення спірних прилюдних торгів) не можуть бути задоволені, оскільки положення вказаних статей регулюють порядок звернення стягнення лише на будинки та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. З вказаним висновком погоджується і Верховний Суд України у своїй постанові від 17.02.2004 року, що прийнята у даній справі.

За приписами ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", біржовий контракт за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, й вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі.

Верховний Суд України у постанові по даній справі від 17.02.2004 року зазначив, що розірвання договору купівлі-продажу можливе лише за умов передбачених ст. 232 ЦК УРСР.

Таким чином, в разі бездіяльності покупця по несплаті вартості таких об'єктів продажу як виробничі приміщення, захист прав та інтересів особи, яка не отримала у повному обсязі плату за реалізоване майно за договором купівлі-продажу, можливий шляхом пред'явлення позову про розірвання вказаного договору чи стягнення боргу з оплати ціни продажу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що враховуючи законодавчу визначеність станом на день проведення прилюдних торгів способу захисту порушеного права особи в разі несплати у встановлений строк вартості об'єкта продажу за біржовим контрактом (ст. 232 ЦК України РСР), є неможливим застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме ст.ст. 397, 399 ЦПК України (1963 року) та положень Інструкції про виконавче провадження затвердженої наказом Міністерства юстиції СРСР від 15.11.1985 року № 22, тому доводи касаційної скарги про безпідставне не застосування попередніми судовими інстанціями аналогії закону є необґрунтованими.

Щодо клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Звернувшись до господарського суду з заявою від 08.12.2010 року про визнання недійсним біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року, позивач обрав саме такий спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права. При цьому, позовні вимоги про визнання недійсним договору виключають захист порушеного чи оспорюваного права шляхом розірвання спірного договору, про що відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України, АТЗТ "Аспект" лише 08.12.2010 року та повторно 05.12.2011 року було заявлене відповідне клопотання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що з позовом про розірвання договору може звертатись лише його сторона, у зв'язку з чим, вихід за межі позовних вимог в частині розірвання договору не може бути обумовлений захистом прав АТЗТ "Аспект", яке не є стороною спірного договору (контракту).

Крім того, попередніми судовими інстанціями вірно зазначено, що вихід за межі позовних вимог в порядку п. 2 ст. 83 ГПК України є правом суду, а не обов'язком.

Попередніми судовими інстанціями також вірно зазначено, що даний спір безпосередньо не є спором про право власності на майно, що було предметом купівлі - продажу за біржовим контрактом, тому попередні судові інстанції обґрунтовано не прийняли до уваги рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 13.09.2011 року в справі № 2-1481/11/0206 та інші судові рішення загальної юрисдикції, якими на думку позивача стверджується його право власності на об'єкт, що був предметом купівлі-продажу за біржовим контрактом № 607.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо відмови позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 71, 75, 76, 77, ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР чинних на момент укладення біржового контракту № 607 загальний строк позовної давності встановлений три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення свого права. Збіг строку позовної давності до заявлення позову є підставою для відмови в позові. За визнання судом наявності поважних причин пропущення строку позовної давності порушене право підлягає захисту. Аналогічно врегульовані питання щодо строку позовної давності визначено статтями 251, 253, 254, 256, 257, ч. 1 ст. 261, 262, 267 ЦК України, п. 4, 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, крім того, позовна давність має застосовуватися за заявою сторони у спорі. Матеріалами справи підтверджується, що другий відповідач заперечив проти клопотання позивача про відновлення строку позовної давності та просив застосувати наслідки пропуску такого строку.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що з протоколу виїмки документів від 27.03.2001 року, відмітки голови правління АТЗТ "Аспект" про отримання 12.04.2001 року одного примірника позовної заяви з додатками, з урахуванням дати звернення АТЗТ "Аспект" з даним позовом до суду (17.05.2004 року), позивач раніше вказаної ним в своїх поясненнях від 20.10.2011 року дати знав і міг знати про проведення біржових торгів 08.09.1997 року й укладення біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року.

Зазначене свідчить проте, що висновок суду першої інстанції та висновок суду апеляційної інстанції про відмову АТЗТ "Аспект" в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності та відмову в задоволенні позову про визнання торгів проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 року з реалізації склоцеху ВАТ "Вінницький ламповий завод" такими, що не відбулися.

Вищевикладене в сукупності підтверджує, що доводи касаційної скарги не є обґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року у справі № 7/21-05 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року у справі № 7/21-05 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Аспект" -без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков