Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2-70

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-70 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Номер провадження 22-ц/1890/870/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І., Лузан Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2012 року

у справі за позовом кредитної спілки «Громадська каса» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2012 року позов кредитної спілки «Громадська каса» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Громадська каса» заборгованість за кредитною угодою від 06 листопада 2008 року в розмірі 25315,16 грн. та 373,15 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього підвищених відсотків за користування позикою в сум і 13557,83 гр.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника, відповідача ОСОБА_2, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивача, яка заперечує проти задоволення скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кредитна спілка «Громадська каса» у березні 2011 року звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно кредитної угоди № 2827 від 06 листопада 2008 року ОСОБА_1 як члену кредитної спілки був наданий короткостроковий кредит на споживчі цілі у розмірі 5000 грн. на строк 540 днів з фіксованою процентною ставкою 42% річних. Договір передбачав, що у разі порушення позичальником строку погашення зобов'язання більш ніж на 30 днів відсотки по кредиту збільшуються до 72 % річних або 6% щомісячно, на залишок кредиту.

06 листопада 2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитною угодою між Кредитною спілкою «Громадська каса» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого останні зобов'язуються відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитною угодою.

Позичальник взятих на себе зобов'язань за кредитною угодою не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25315 грн. 16 коп., з яких: 4405,44 грн. заборгованість по кредиту; 7351,89 грн. - прострочена заборгованість за стандартною процентною ставкою; 13557,83 грн. підвищена процентна ставка від суми простроченої заборгованості по кредиту.

Просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитною угодою в сумі 25315 грн. 16 коп.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, право позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати повернення суми кредиту з позичальника, а щодо вимоги до поручителів, то кредитор пропустив передбачений законом строк звернення до них з вимогою.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що Кредитна спілка «Громадська каса» як юридична особа і фінансова установа діє з 20 лютого 2001 року.

06 листопада 2008 року між Кредитною спілкою «Громадська каса» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 2827, згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42 % на рік (п./п 2.2.3), на 540 днів з кінцевим терміном користування 29 квітня 2010 року.

П/п 2.3.2, 2.3.4 пункту 2.3 «Нарахування та сплата процентів за користування кредитом» договору передбачали, що в разі порушення позичальником строку погашення зобов'язань більш ніж на 30 днів, відсотки по кредиту, вказані в п. 2.2.3 угоди збільшуються, і їх подальше нарахування проводиться виходячи зі ставки 72 відсотки річних, або 6% відсотків щомісячно на залишок кредиту; позичальник зобов'язується сплатити підвищену процентну ставку у розмірі 1 процент від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день з моменту виходу кредиту на прострочку і до його повного погашення.

В забезпечення виконання зобов'язання відповідача за кредитним договором між Кредитною спілкою «Громадська каса» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 06 листопада 2008 року був укладений договір поруки, згідно якого останні зобов'язуються у повному обсязі солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, правильність якого відповідач не оспорює, заперечуючи проти безпідставності стягнення з нього підвищених відсотків, внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами станом на 31 липня 2010 року заборгованість позичальника за кредитним договором склала 25315,16 грн., яка складається з: 4405,44 грн. - заборгованість по кредиту; 7351,89 грн. - заборгованість, нарахована за первісною процентною ставкою; 13557,83 грн. - заборгованість за підвищеною процентною ставкою.

Згідно вироку Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2011 року ОСОБА_1 був засуджений за ст. 358 ч.3 КК України за те, що 06 листопада 2008 року отримав кредит в сумі 5000 грн., використовуючи завідомо підроблений документ - довідку про доходи. З вироку вбачається, що з суми кредиту позивачеві повернуто 595,56 гр., що не заперечується сторонами.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу виконання умов кредитного договору, факт укладення якого з позивачем, порушення зобов'язань по його належному виконанню і наявність боргу відповідач не оспорює.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ч. 1 п. 2 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 553 ч.1, ст. 554 ч. ч.1, 2 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги поручителя.

В частині відмови у задоволенні позову до інших відповідачів - поручителів рішення суду не оскаржується.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Є безпідставними доводи в скарзі про те, що передбачена договором умова про право позивача нараховувати підвищений відсоток за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів є по своїй суті неустойкою у вигляді пені, а тому не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, як те передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Право позивача нараховувати підвищені відсотки за користування кредитом передбачені саме тим пунктом договору, який передбачає розмір відсотків, а не види забезпечення виконання зобов'язань за договором.

Відповідач не оспорював кредитний договір з підстав, на які він посилається, зокрема, в частині передбачення права позивача на нарахування підвищеного відсотка за користування кредитом.

Посилання в скарзі на те, що передбачене кредитним договором право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом не відповідає принципам сумлінності, розумності і справедливості, є безпідставними, оскільки, згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Не спростовують висновків суду і його посилання на те, що він підписував кредитний договір не на таких умовах, як зазначено в договорі, наданому позивачем суду, оскільки підписання ним договору іншого змісту ним не доведено, в тому числі, він не надав свій екземпляр такого договору, зміст якого був би протилежний тому, який є в матеріалах справи. Доказом тому, що суду надана саме та угода, яку він укладав з позивачем, є вирок у кримінальній справі, з якого вбачається, що він підписав саме зазначений кредитний договір №2827.

Доводи відповідача про те, що у виникненні заборгованості його вини немає, з посиланням на те, що отримані кошти він передавав ОСОБА_3, яка обіцяла сплачувати кредит, і позивач йому не повідомив про те, що остання кредит не сплачує, також є безпідставними, оскільки вказана обставина не звільняє його від цивільної відповідальності за невиконання умов договору, який уклав саме він і факт такого укладення він не заперечує.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -