Постанова

від 26.04.2012 по справі 28/150-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 28/150-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі господарського суду за заявою до№28/150-б міста Києва Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ" про визнання банкрутом В судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ в Дніпровському районі міста Києва - Кравчук І.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ" за заявою Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва (далі - ініціюючого кредитора).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2011 (суддя Копитова О.С.) року провадження по справі припинено. Дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція

в Дніпровському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л., Доманської М.Л.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2011р. у справі №28/150-б -без змін, справу повернуто до господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція в Дніпровському районі міста Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 67, 129 Конституції України, статей 1, 6, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі- Закону), статей 2, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статей 38, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження у справі №28/150-б та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ" на підставі ст. 52 Закону, виходив з того, що провадження порушено у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ" як відсутнього за адресою місцезнаходження боржника за процедурою відповідно до ст. 52 Закону , що виключає можливість подальшого руху справи. Оскільки, в поданому заявником витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ" за адресою реєстрації не міститься, а навпаки зазначено про "непідтвердженість" відомостей про юридичну особу .

Статтею 93 Цивільного кодексу України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або осіб які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номера запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номера записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо (стаття 17 цього Закону).

Таким чином, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також передбачає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно з ч. 11 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частиною 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При цьому, зазначені записи не є тотожними, запис "не підтверджено" означає лише той факт, що підприємство у встановлений законом строк не підтвердило інформацію запитувану державним реєстратором, а підтвердженням відсутності керівних органів юридичної особи за місцем реєстрації є лише запис про "відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

Тільки факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням до реєстру, може слугувати доказом відсутності боржника в розумінні ст. 52 Закону.

Проте повністю погодитись з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 2 ГПК та ч. 2 ст. 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. З ст. 6 Закону.

Особливості порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника та порядок провадження у цій справі визначені у ст. 52 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ " в порядку ст. 52 Закону, обґрунтовуючи її відсутністю боржника за адресою місцезнаходження та наявністю безспірних грошових вимог на суму 1051870,00грн. (заборгованість з податку на додану вартість).

Проте, поза увагою судів залишилося, що у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором, відповідно ч. 1 ст. 52 Закону.

У заяві про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Орбітал АВ" банкрутом, ініціюючий кредитор зазначав, що остання звітність товариством подана до ДПІ в Дніпровському районі міста Києва 27.05.2009 року.

Місцевий господарський суд, встановивши порушення вимог Закону щодо наявності підстав, необхідних для здійснення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 52 Закону, дійшов помилкового висновку про припинення провадження за спрощеною процедурою.

Частиною 1 ст. 6 Закону чітко визначено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Виключний переліку підстав для припинення провадження у справі про банкрутство передбачений ч. 1 ст. 40 Закону.

Припиняючи провадження у справі про банкрутство, що розглядається, місцевий господарський суд, та з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, таких правових підстав не навели.

Відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року та ухвала господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі №28/150-б скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Удовиченко О.С.

С у д д я Міщенко П.К.

С у д д я Поліщук В.Ю.