Постанова

від 07.05.2012 по справі 19/249

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р. Справа № 19/249

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Стар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі№ 19/249 за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Стар" простягнення заборгованості у сумі 43564,37 грн.,

за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4 (дов. № 115 від 26.01.2012), від відповідача: ОСОБА_5 (дов. б/н від 25.11.2011),-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Дніпровської електроенергетичної системи в листопаді 2011 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Стар»про стягнення з відповідача 33164,10 грн. проведеної попередньої оплати, 33,16 грн. інфляційних втрат, 417,88 грн. пені, 9949,23 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2012 (суддя Шаптала Є.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Стар» на користь державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Дніпровської електроенергетичної системи суму в розмірі 33164,10 коп., 33,16 грн. інфляційних втрат, 417,88 грн. пені, 9949,23 грн. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 1411,50 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 20.03.2012 у справі № 19/249 (колегія суддів у складі: Яковлева М.Л. (головуючого), Тарасенко К.В., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі №19/249 скасовано в частині стягнення 417,88 грн. пені, в цій частині у позові відмовлено, в решті рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі №19/249 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Стар»звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 в частині стягнення штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати у сумі 9949,23 грн. та постанову Київського апеляційного господарського суду 20.03.2012 у справі № 19/249, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 9949,23 грн. штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між НЕК «Укренерго»(замовник) та ТОВ «Енерго-Стар»(підрядник) 23.05.2011 укладений договір № 11/194-11, за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик, власними засобами, зі своїх матеріалів виконати роботи з капітального ремонту обладнання електроживлення управління Дніпровської ЕС, а саме: ремонт дизельної електростанції об'єкту 30/34, згідно з договірною ціною (додаток № 1 до цього договору) (пункт 1.1 договору).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами є договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна вартість робіт за договором згідно з договірною ціною складає 110547,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 18424,50 грн.

Після підписання цього договору, за наявності фінансування, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт за договором, що складає 33164,10 грн., в тому числі ПДВ 5527,35 грн. на підставі виставленого рахунку (пункт 2.2.1).

На виконання умов договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 30 % від загальної вартості робіт у розмірі 33164,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1459 від 20.06.2011 року (а.с. 32).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін виконання робіт за договором становить 60-ть календарних днів з моменту підписання договору.

Між НЕК «Укренерго»(замовник) та ТОВ «Енерго-Стар»18.07.2011 підписана додаткова угода № 1, в якій сторони погодили викласти пункт 1.2 договору в новій редакції: «Термін виконання робіт за цим договором встановлюється до 31.08.2011».

Проте відповідач зобов'язання за договором не виконав.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

У пункті 6.3 договору зазначено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу за договором або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від договору та вимагати відшкодування збитків. Про відмову від договору замовник повідомляє підрядника письмово із зазначенням дати розірвання договору. Підрядник у такому випадку зобов'язаний повернути всю суму отриманої попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової заяви від замовника про відмову від договору.

Позивач на адресу відповідача 01.09.2011 надіслав заяву про відмову від договору. У відповідь на заяву відповідач надіслав факсограму № 120911/1 від 12.09.2011, в якій зазначено, що відповідач зобов'язується повернути попередню оплату протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання заяви про розірвання договору (а.с. 33-34, 38).

Позивач звертався до відповідача з листом про повернення штрафу.

З урахуванням того, що позивач відмовився від договору, а відповідач не приступив до виконання зобов'язання, суди попередніх інстанції дійшли до правильного висновку, що позовна вимога про стягнення попередньої оплати в розмірі 33164,10 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 33,16 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що відповідач не приступив до виконання зобов'язання, у зв'язку з чим прострочив виконання зобов'язання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки позивача, правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 33,61 грн.

Також позивач заявив про стягнення пені в розмірі 417,88 грн. та штрафу у розмірі 9949,23 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що апеляційний суд встановив факт невиконання відповідачем договору та неповернення попередньої оплати, яка підлягає поверненню протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової заяви від 01.09.2011 про відмову від договору, згідно з пунктом 6.3. договору та стягнення штрафу за неповернення попередньої оплати, згідно з вказаним пунктом договору, суди дійшли до правильного висновку.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому позовна вимога про стягнення 417,88 грн. пені задоволенню не підлягає.

Що стосується заяви відповідача щодо розстрочення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду зазнає наступне.

Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що положеннями господарського процесуального кодексу не передбачено підстав для вирішення питання про розстрочення виконання рішення на стадії вирішення господарських спорів, а заява про розстрочення виконання рішення судом повинна розглядатись на стадії виконання рішення.

Проте суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з судом першої інстанції, оскільки пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, оскільки наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, скрутне фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, скрутне фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміні чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Стар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 19/249 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 19/249 залишити без змін.

Головуючий - суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.