Постанова

від 07.05.2012 по справі 59/216

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р. Справа № 59/216

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.М." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі№ 59/216 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.М." простягнення 56209,88 грн.,

за участю представників сторін: від позивача: не з'явились, від відповідача: ОСОБА_4 (дов. б/н від 09.01.2012),-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" у жовтні 2011 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.М." про стягнення 87613,55 грн. заборгованості за договором підряду № 20/09-2008 від 04.09.2008, з яких: 40537,20 грн. основна сума боргу, 9682,77 грн. індекс інфляції, 2839,67 грн. 3 % річних, 34553,91 грн. пеня.

Представник відповідача 05.12.2011 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

Представник позивача 19.12.2011 звернувся до суду першої інстанції з уточненнями до позовної заяви, відповідно до яких зменшив розмір пені до 3150,24 грн. та просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 56209,88 грн., з яких: 40537,20 грн. основна заборгованість, 9682,77 грн. індекс інфляції, 2839,67 грн. 3 % річних, 3150,24 грн. пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 (колегія суддів у складі: Суліма В.В. (головуючий), Корсакова Г.В., Жук Г.А.) у справі № 59/216 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" 40537,20 грн. основного боргу, 9528,14 грн. інфляційних нарахувань, 2740,56 грн. 3% річних, 3150,24 грн. пені, 559,56 грн. витрат з оплати державного мита та 150,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.М.М." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частковому, виходячи з наступного.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." 04.09.2008 укладений договір підряду № 20/09-2008, предметом якого, згідно з пунктом 1 договору є зобов'язання позивача виконати для відповідача роботи з оздоблення та утеплення тильної сторони 1 поверху житлового буднику по вул. Бакуліна, 13 в м. Харкові, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору, підрядник зобов'язується здійснювати оздоблювальні роботи відповідно до кошторису, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, що визначають ціну робіт.

Відповідно до пункту 4.1 договору, вартість робіт складає 77278,80 грн. в т.ч. ПДВ 12879,80 грн.

Згідно з пунктом 6.1 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу остаточну, обумовлену ціну після здачі роботи за умови, що роботи виконані належним чином і в погоджений строк.

Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом 5-ти днів за фактично виконані роботи після підписання актів виконаних робіт КБ-2 та КБ-3. (пункт 6.2 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору № 20/09-2008 від 04.09.2008 від 02.07.2009 сторони погодили, що вартість робіт за даним договором складає 116932,80 грн., в т.ч. ПДВ 19488,80 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору за актами виконаних робіт ф. КБ№2-в від 29.09.2008 на суму 6721,20 грн., від 30.10.2008 на суму 26485, 20 грн., від 28.11.2008 на суму 20766,00 грн. за період вересень -листопад 2008 року та довідками ф. КБ№3 про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 29.09.2008 на суму 6721,20 грн., за жовтень 2008 року від 30.10.2008 на суму 26485,20 грн., листопад 2008 року від 28.11.2008 на суму 20766,00 грн. за період вересень -листопад 2008 року, які підписані ТОВ Фірма "Т.М.М." без зауважень та заперечень позивач фактично виконав і здав відповідачеві роботи з оздоблення та утеплення жилого будинку по вул. Бакуліна, 13.

Відповідач за виконані позивачем підрядні роботи за договором від 04.09.2008 № 20/09-2008 розрахувався частково, сплатив 36721,20 грн. заборгованості, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними документами банку від 12.11.2008 та від 07.05.2009.

Відповідач не надав суду доказів сплати позивачу коштів за виконані роботи за договором у повному обсязі.

Проте 02.07.2009 сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 до договору № 20/09-2008 від 04.09.2008, відповідно до якої, сторони змінили пункти 5.1 договору № 20/09-2008 від 04.09.2008 та доповнили пункт 4.1 пунктом 4.1.1, згідно з умовами яких, вартість за договором складає 116932,80 грн. в т.ч. ПДВ 19488,80 грн. та вартість робіт, які узгоджено за додатковою угодою № 1 складає 39654,00 грн. в т.ч. ПДВ 6609,00 грн.

Сторони 29.07.2009 підписали та скріпили печатками акт приймання виконаних робіт на суму 23386,00 грн. та довідку про їх вартість у липні 2009 на підставі договору № 20/09-2008 від 04.09.2008.

Відповідач 07.05.2009 на рахунок позивача сплатив кошти в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з призначенням платежу: "оплата за договором № 20/09-2008 від 04.09.2008 за оздоблювальні роботи (Бакуліна) ПДВ 5000,00 грн.".

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що сторони своїми діями продовжили строк дії договору.

Суди обох інстанцій правомірно не застосували строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 6721,20 грн. за актом від 29.09.2008, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З банківської виписки, наданої позивачем як доказ часткової оплати суми заборгованості за договором № 20/09-2008 від 04.09.2008 вбачається, що 07.05.2009 відповідач перерахував на рахунок позивача 30000,00 грн., що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, оскільки така дія спрямована на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості, у зв'язку з чим прервався перебіг позовної давності на підставі частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України.

Строк звернення до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за актами від 30.10.2008, 28.11.2008, 29.07.2009, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, позивач не пропустив.

В порушення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 40537,20 грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 9528,14 грн. інфляційних нарахувань та 2740,56 грн. 3% річних.

Проте суди обох інстанцій дійшли до передчасного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 3150,24 грн. пені, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору від 04.09.2008 № 20/09-2008 сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків за договором підряду щодо порушення строків виконання зобов'язання він сплачує позивачу неустойку, у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення зобов'язання з 30.05.2011 (день направлення претензії) по листопад 2011 року в розмірі 3150,24 грн.

Суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки строк виконання зобов'язання щодо оплати за договором встановлений пунктом 6.2. договору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що за актами прийому передачі підрядних робіт від 29.09.2008, від 30.10.2008, 28.11.2008 прострочення почалось з 12.05.2009, а за актом від 29.07.2009 -прострочення почалось 03.08.2009.

Позивач звернувся до суду 19.10.2011, а тому враховуючи положення частини 1 статті 258 та частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо нарахування пені сплив на час звернення до суду з позовом, зокрема, 12.05.2010 та 03.08.2010 відповідно.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про стягнення пені за період з 01.06.2011 по листопад 2011 у розмірі 3150,24 грн., а тому позовна вимога стягнення пені не підлягає задоволенню.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі № 59/216 підлягають скасуванню в частині стягнення 3150,24 грн. пені, 33,58 грн. витрат з оплати державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 9,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі № 59/216 підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.М." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі № 59/216 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі № 59/216 скасувати в частині стягнення 3150,24 грн. пені, 33,58 грн. витрат з оплати державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 9,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі № 59/216 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" (03146, м. Київ, вул. Олевська, 3, корпус А; код ЄДРПОУ 33154332, р/р 26009214218600 у АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; код ЄДРПОУ 14073675, р/р 260019800772 в ВАТ "ТММ-банк" м. Києва, МФО 300896) 42,18 грн. (сорок дві гривні вісімнадцять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги, 48,28 грн. (сорок вісім гривень двадцять вісім копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий -суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.