Ухвала

від 24.04.2012 по справі 5027/888/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"24" квітня 2012 р. Справа № 5027/888/2011

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області (далі - Фонд) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.11 у справі№ 5027/888/2011 господарського судуЧернівецької області за позовомФонду доЧернівецької міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_4, за участю:прокуратури Чернівецької області провизнання недійсними рішень, договору та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачені розділом ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України. Отже, відповідна скарга може бути розглянута в касаційному порядку за умови дотримання вимог, викладених у розділі ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України.

Фонд звернувся повторно до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 06.03.12 № 10-08-00715 на постанову від 06.12.11 Львівського апеляційного господарського суду у даній справі. При цьому, Фонд ставить питання про відновлення пропущеного ним строку для подання касаційної скарги, мотивуючи тим, що первинно подана касаційна скарга була ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.12.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що

ст. 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Таким чином, вбачається, що кінцевий строк для оскарження постанови від 06.12.11 Львівського апеляційного господарського суду сплив 26.12.11.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Разом з тим, вбачається, що звертаючись з касаційною скаргою на постанову від 06.12.11 Львівського апеляційного господарського суду скаржник не лише без поважних причин пропустив строк процесуального оскарження зазначеного судового рішення, але й не дотримався вимог щодо форму і змісту, встановлених процесуальним законом до касаційної скарги, а саме: ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої особа, яка внесла касаційну скаргу, додає до неї докази сплати судового збору.

Отже, вбачається, що в даному випадку можливість правильного та вчасного подання касаційної скарги на постанову від 06.12.11 Львівського апеляційного господарського суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що в даному випадку причиною пропуску встановленого строку для подання касаційної скарги згідно встановленої законом форми та змісту стали обставини, які не були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає у даному випадку підстав для відновлення пропущеного Фондом процесуального строку.

Таким чином, касаційна скарга Фонду від 06.03.12 № 10-08-00715 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така скарга подана після спливу строку, встановленого для її подання, а клопотання про його відновлення не може бути задоволено з викладених підстав.

Керуючись ст. 110, п.п. 4, 5 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови від 06.12.11 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5027/888/2011 господарського суду Чернівецької області відмовити.

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області на постанову від 06.12.11 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5027/888/2011 господарського Чернівецької області та додані до неї документи повернути заявникові без розгляду.

Головуючий Є.Першиков судді: Т.Данилова Т.Костенко