Ухвала

від 28.04.2012 по справі 2а-1670/4012/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/4012/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

представник позивача: Зоценко З.В.

представник позивача: Голініщенко Ю.О.

прокурор: Демченко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі № 2а-1670/4012/11

за позовом Малого приватного підприємства "ОЛВІ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання неправомірними акту перевірки, рішення за результатами розгляду скарги, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року адміністративний позов Малого приватного підприємства "ОЛВІ" задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 07.09.2010 року № 0006772301/0/2873, від 23.11.2010 року № 0006772301/1/3897, №0007422301/1/3898, від 18.03.2011 року № 0002462301/712, № 0002482301/713, № 0007422301/2/714, № 0006772301/2/715;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про безтоварність спірних господарських операцій з контрагентами позивача. Просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нову про відмову у задоволенні всього обсягу заявлених позовних вимог.

Прокурор, що бере участь у справі на стороні відповідача, підтримує позицію податкового органу щодо правомірності здійснених донарахувань податкових зобов'язань позивачу, тому просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення поданої податковим органом апеляційної скарги, стверджуючи про реальність здійснення господарських операцій та помилковість здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов'язань. Просить залишити без змін прийняте судове рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, переглядаючи судове рішення виключно в межах поданої податковим органом апеляційної скарги щодо задоволеної частини позовних вимог, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що з наслідками проведеної податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ планової виїзної перевірки МПП «ОЛВІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, було складено акт від 25.08.2010 року № 4321/23-209/21057760.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем:

- п.п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток у розмірі 149 720 грн. (у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 21 819,5 грн., 3 квартал 2008 року у сумі 20 257 грн., 4 квартал 2008 року у сумі 70 578,58 грн. та 3 квартал 2009 року у сумі 26 939 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 10 125 грн.);

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 119 776 грн. (у тому числі квітень 2008 року 7 499 грн., травень 2008 року 4 157,6 грн., червень 2008 року 5 799 грн., липень 2008 року 5 753 грн., серпень 2008 року 5000 грн., вересень 2008 року 5 452,4 грн., листопад 2008 року 19 702,6 грн., грудень 2008 року 36 760,27 грн., серпень 2009 року 21 551,2 грн., листопад 2009 року 8 100 грн.).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 07.09.2010 року:

- № 0006772301/0/2873 про донарахування податку на прибуток у загальному розмірі 224 578,62 грн., в тому числі: 149 719,08 грн. - основний платіж, 74 859,54 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- № 0006782301/0/2874 про визначення суми податку на додану вартість у розмірі 179 662,91 грн., в тому числі 119 775,27 грн. - основний платіж, 59 887,64 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками розгляду поданої позивачем первинної скарги від 12.11.2010 року № 43996/10/25-010 Кременчуцькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0006782301/0/2874 скасовано в частині нарахованого податку на додану вартість у розмірі 36 760,27 грн. та 18 380,14 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0006772301/0/2873 залишено без змін, що зумовило прийняття 23.11.2010 року Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області податкових повідомлень-рішень № 0007422301/1/3898 та № 0006772301/1/3897.

За результатами розгляду повторної скарги позивача та проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки (акт від 27.01.2011 року № 332/23-209/21057760), рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 27.01.2011 року № 173/10/25-016 збільшено податкові повідомлення-рішення:

- від 07.09.2010 року № 0006772301/0/2873, від 23.11.2010 року № 0006772301/1/3897 на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 719 779,91 грн.;

- від 07.09.2010 року № 0006782301/0/2874 (з урахуванням рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.11.2010 року № 43996/10/25-010), від 23.11.2010 року № 0007422301/1/3898 на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 575 823,93 грн.

Зазначене зумовило прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0002462301/712 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 899 724,89 грн., № 0002482301/713 про збільшення суми податку на додану вартість на загальну суму 719 779,91 грн., № 0007422301/2/714 про збільшення податку на додану вартість на загальну суму 124 522,5 грн., № 0006772301/2/715 про збільшення податку на прибуток на загальну суму 224 578,62 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 13.04.2011 року № 7134/6/25-0115 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних взаємовідносин та фактичні обставини справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат, відповідно вимог п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язання здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Таким чином, основною умовою визначення правомірності формування платником податків податкового кредиту за податком на додану вартість та валових витрат за податком на прибуток є фактична наявність товару (робіт, послуг) за реально здійсненими господарськими операціями з його придбання.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, реальність економічного змісту та фактичне виконання господарської операції відображається у бухгалтерському та податковому обліку платника податків на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно висновків актів перевірки та наданого відповідачем розрахунку здійснених донарахувань податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій вбачається, що податковий орган вважає безтоварними господарські операції по отриманню субпідрядних робіт та товарів від ТОВ "НВФ "Циклон 7", ТОВ "Тікко", МПП "Шквал", ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Екоспец-Ресурс", які в подальшому були реалізовані ТОВ "БФ "Центр ЛТД", ТОВ "Армспецбуд", ТОВ "Європейська медицина", ТОВ "ХК "Кременчуцький автоскладальний завод".

Перевіряючи правильність прийнятого судом першої інстанції рішення про задоволення частини позовних вимог, колегією суддів було встановлено, що позивач дійсно протягом 2008-2009 р.р. отримував субпідрядні роботи на підставі укладених договорів субпідряду з ТОВ «НВФ «Циклон 7» (договір від 12.10.2009 року № 60/40), ТОВ «Тікко» (договір від 20.11.2008 року № 46/11С), МПП «Шквал» (договір від 20.07.2009 року № 55/7С), ТОВ «Нефтекор-СК» (договір від 01.02.2008 року № 27/1С), ТОВ «Екоспец-Ресурс» (договір від 01.04.2008 року № 30/4С) щодо монтажу, ремонт і модернізації наявних силових та роздаткових обладнань 10, 6 та 0,4 кВ; електроремонтних робіт з монтажу, капітальному, поточному ремонту та реконструкції установок; будівельно-монтажних робіт.

Фактичне виконання субпідрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В подальшому позивач використовував отримані субпідрядні роботи від ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання підрядних робіт на ТОВ БФ «Центр ЛТД», ТОВ «ХК Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Європейська медицина», ТОВ «Армспецбуд», що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт форми КБ -3 та актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в, копії яких долучені до матеріалів справи.

Апелянт наполягає на тому, що у контрагентів позивача (ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс») відсутні основні фонди та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, тому ставить під сумнів їх фактичне здійснення.

Така позиція податкового органу по своїй суті є припущенням, оскільки ним, на виконання свого обов'язку доказування, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів того, що контрагенти позивача не використовували залучені зі сторони трудові ресурси, основні та оборотні засоби, обладнання, тощо

Одним з аргументів відповідача є те, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням. Разом з тим, матеріали справи свідчать про наявність на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому на той час були відсутні будь-які записи щодо відсутності таких юридичних осіб за їх місцезнаходженням чи визнання їх банкрутом, припинення.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Податковий орган також зазначає, що директором контрагента позивача ТОВ "Тікко" є ОСОБА_3, а директором ТОВ "Нефтекор-СК" ОСОБА_4, які є одночасно директорами та засновниками багатох підприємств, що знаходяться у різних регіонах України, тому це свідчить про фіктивність підприємницької діяльності.

Зазначені ствердження апелянта є повністю необгрунтованими, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів фіктивної діяльності таких юридичних осіб (в тому числі, відповідного рішення суду по кримінальній справі чи рішення по господарській, адміністративній справі щодо визнання угоди недійсною, стягнення коштів по нікчемній угоді).

Податковим органом до матеріалів справи надано вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.03.2011 року про визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, щодо проведення ним безтоварних (фіктивних) господарських операцій за допомогою створення та використання ПП "Авто-СВ-2009". Проте, як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, господарські операції з ПП "Авто-СВ-2009" не були підставою для здійснення донарахувань позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, тому таке удове рішення по кримінальній справі не може вважатися належним доказом правомірності дій податкового органу.

Також, податковим органом долучено до матеріалів справи вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 року про визнання винними ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, щодо підробки документів первинного бухгалтерського обліку у період з грудня 2004 року по лютий 2009 року деяких підприємств, серед яких значаться ТОВ "Нефтекор СК" та ТОВ "Тікко". При цьому зазначеним судовим рішенням по кримінальній справі було виправдано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України щодо обвинувачення у здійсненні ними фіктивного підприємництва.

Зазначений вирок суд теж не може слугувати належним доказом у справі на підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Тікко", зважаючи на час здійснення злочинних дій (які не співпадають з періодом здійснення спірних господарських операцій) та встановлені ним обставини про відсутність доказів вини у здійсненні фіктивного підприємництва.

Крім того, ні норми Закону України "Про податок на додану вартість", ні норми Закону України "Про оподаткувння прибутку підприємств" не ставлять право платника податку на податковий кредит за податком на додану вартість та право на формування валових витрат за податком на прибуток в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, чи не подали податкову звітність, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Адже, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуально, згідно вимог ст. 61 Конституції України. Зазначені висновки підтверджуються судовою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03)), а також практикою Верховного Суду України, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за податком на додану вартість слід відмітити наступне.

Податкова накладна відповідно до п.7.2. ст.7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В даному випадку на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» були платниками податку на додану вартість, їх реєстрація не була анульована. Видані ними податкові накладні, які були надані на момент проведення перевірки, містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", та були включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244 "Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладних".

Щодо ствердження відповідача про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з отриманням позивачем коштів від ТОВ «Вектра», ЗАТ «КСП № 410», ТОВ „Магнітопровід» за виконані підрядні роботи, реалізовані будівельні та паливно-мастильні матеріали, які лише документально (а не реально) були придбані у ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ НВФ «Циклон 7», ТОВ «Екоспец-ресурс».

Дійсно, в ході розгляду справи було встановлено, що крім договорів субпідряду у 2008-2009 р.р. позивачем були укладені договори поставки будівельних та паливно-мастильних матеріалів з ТОВ "НВФ "Циклон 7" (договір від 12.10.2009 року № 59/10Т), ТОВ "Тікко" (договір від 20.11.2008 року № 47/11Т), МПП "Шквал" (договір від 20.07.2009 року № 56/7Т), ТОВ "Нефтекор-СК" (договір від 01.02.2008 року № 28/2Т), ТОВ "Екоспец-Ресурс" (договір від 01.04.2008 року № 31/4Т).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за такими договорами поставки до матеріалів справи долучені податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності на придбаний товар, докази фактичного використання придбаних будівельних матеріалів позивачем в ході виконання підрядних робіт на ЗАТ «КСП № 410» та ТОВ «Магнітопровід», що спростовує доводи апелянта про заниження позивачем податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що долучені до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку (договори, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт, сертифікати відповідності, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові декларації), свідчать про реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій, оскільки податковим органом не надано належних та допустимих доказів, які б прямо вказували на неможливість їх проведення чи неправильне їх відображення у податковому, бухгалтерському обліку.

При цьому враховуються посилання позивача на висновки проведеної ПП "Аудиторська фірма "Кременчукаудитсервіс" перевірки МПП "ОЛВІ" за укладеним договором № 10 від 14.03.2012 року щодо повноти відображення у податковому та бухгалтерському обліках спірних господарських операцій, правильність визначення податкових зобов'язань.

Підтверджуючи висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів звертає увагу на суперечливості, що містяться у актах перевірок податкового органу щодо обчислення податкових зобов'язань за сумами господарських операцій з покупцями здійснених позивачем робіт (послуг) - ТОВ БФ "Центр ЛТД", ТОВ "Армспецбуд", ТОВ "Європейська медицина", ТОВ ХК "Кременчуцький автоскладальний завод", при обгрунтуванні здійснення донарахувань податків за господарськими операціями з продавцями як робіт (послуг), так і товарів безпосередньо позивачу - ТОВ НВФ "Циклон-7", ТОВ "Тікко", МПП "Шквал", ТОВ "Нефтекор-СК". Крім цього, акти перевірки містять посилання на аналіз документів господарської діяльності позивача також з ПП "Кремліс", ПП "Авто-СВ-2009", ПП "Світлометбуд", що повторюється у доводах апеляційної скарги відповідача, проте наданий податковим органом розрахунок здійснених ним донарахувань податкових зобов'язань свідчить про відсутність таких контрагентів у формуванні відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Щодо доводів апелянта про нікчемність спірних угод.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

До нікчемних правочинів, згідно вимог ст. 228 ЦК України, відноситься правочин який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В той же час, відповідачем, незважаючи на покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій, не надано жодного достатнього належного доказу наявності хоча б у однієї зі сторін спірних правочинів умислу на укладення договорів з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, ухилення від сплати податків і зборів (відповідні судові рішення по кримінальним, господарським чи адміністративним справам, тощо).

Всупереч доводам апелянта фактичні обставини справи свідчать, що позивач здійснював господарську (підприємницьку) діяльність, яка не заборонена законом, володів необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення сторін спірних угод було вільним, відповідало їх внутрішній волі та бажанню, правочини вчинені в належній формі та спричинили реальні правові наслідки, не суперечили закону, інтересам держави та суспільства, тобто відповідали вимогам ст. 203 ЦК України (презумпція дійсності договору).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні справи, тому вимоги апеляційної скарги відповідача про скасування судового рішення задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі № 2а-1670/4012/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.05.2012 р.