Постанова

від 13.09.2011 по справі 2а-1670/4012/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4012/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "ОЛВІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2011 року Мале приватне підприємство "ОЛВІ" (далі - МПП "ОЛВІ", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірними акту перевірки, рішення за результатами розгляду скарги, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками актів перевірок та виданими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, так як вважає перевірки формальними, висновки упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначав, що позивач із своїми контрагентами належним чином оформили договірні правовідносини, склали первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, перерахували в повному обсязі податкові зобов'язання, а позивач в подальшому використав послуги та товари в господарській діяльності від яких отримав дохід, на підставі чого вважає, що позивач не ухилявся від сплати податків шляхом укладання нікчемних правочинів. У зв'язку із чим прийняті податкові повідомлення - рішення вважає незаконними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України.

12.07.2011 року позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 07 вересня 2010 року № 0006772301/0/2873, № 0006782301/0/2874, від 23 листопада 2010 року № 0006772301/1/3897, №0007422301/1/3898, від 18 березня 2011 року № 0002462301/712, № 0002482301/713, № 0007422301/2/714, № 0006772301/2/715.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідачем вказано, що висновки контролюючого органу вважає обґрунтованими, оскільки господарські операції здійснювалися через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку із чим вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків

Судом встановлено, що МПП «ОЛВІ» (код ЄДРПОУ 21057760) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 03.02.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 683228, та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.

МПП «ОЛВІ» є платником податку на додану вартість з 01.07.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.10.2007 року № 100068861.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; оптова торгівля паливом; роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність кафе; будівництво будівель.

У період з 20.07.2010 року по 21.08.2010 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведена планова виїзна перевірка МПП «ОЛВІ» (код ЄДРПОУ 21057760) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

Результати перевірки оформлено актом від 25.08.2010 року № 4321/23-209/21057760, у якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- підпункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим визначено заниження податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 149 720 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 21 819 грн. 50 коп., 3 квартал 2008 року у сумі 20 257 грн., 4 квартал 2008 року у сумі 70 578 грн. 58 коп. та 3 квартал 2009 року у сумі 26 939 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 10 125 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року всього у розмірі 119 776 грн., у тому числі за: квітень 2008 року - 7 499 грн., травень 2008 року - 4 157 грн. 60 коп., червень 2008 року - 5 799 грн., липень 2008 року - 5 753 грн., серпень 2008 року - 5 000 грн., вересень 2008 року - 5 452 грн. 40 коп., листопад 2008 року - 19 702 грн. 60 коп., грудень 2008 року - 36 760 грн. 27 коп., серпень 2009 року - 21 551 грн. 20 коп., листопад 2009 року - 8 100 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення -рішення від 07.09.2010 року:

- № 0006772301/0/2873, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальному розмірі 224 578 грн. 62 коп., в тому числі: 149 719 грн. 08 коп. - основний платіж, 74 859 грн. 54 коп. - штрафна (фінансова) санкція;

- № 0006782301/0/2874 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 179 662 грн. 91 коп., в тому числі: 119 775 грн. 27 коп. - основний платіж, 59 887 грн. 64 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Вказані рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2010 року № 43996/10/25-010 Кременчуцькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0006782301/0/2874 скасовано в частині нарахованого податку на додану вартість у розмірі 36 760 грн. 27 коп. та 18 380 грн. 14 коп. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0006772301/0/2873, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальному розмірі 224 578 грн. 62 коп., залишено без змін, а скаргу позивача- без задоволення.

23.11.2010 року Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення: № 0007422301/1/3898, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 124 522 грн. 50 коп., в тому числі: 83 015 грн. -основний платіж, 41 507 грн. 50 коп. -штрафна санкція, та № 0006772301/1/3897, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 224 578 грн. 62 коп. в тому числі: 149 719 грн. 08 коп. -основний платіж, 74 859 грн. 54 коп. -штрафна санкція, які також оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами проведеної 27.01.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки та на підставі акту від 27.01.2011 року № 332/23-209/21057760, рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 27.01.2011 року № 173/10/25-016, збільшено податкові повідомлення-рішення:

- від 07.09.2010 року № 0006772301/0/2873, від 23.11.2010 року № 0006772301/1/3897 на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 719 779 грн. 91 коп.;

- від 07.09.2010 року № 0006782301/0/2874 (з врахуванням рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.11.2010 року № 43996/10/25-010), від 23.11.2010 року № 0007422301/1/3898 на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 575 823 грн. 93 коп.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до Державної податкової адміністрації у Полтавській області 18.03.2011 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0002462301/712 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 899 724 грн. 89 коп., в тому числі: 719 779 грн. 91 коп. -основний платіж, 179 944 грн. 98 коп. -штрафна санкція,

- № 0002482301/713 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 719 779 грн. 91 коп., в тому числі: 575 823 грн. 93 коп. -основний платіж, 143 955 грн. 98 коп. -штрафна санкція,

- № 0007422301/2/714, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 124 522 грн. 50 коп., в тому числі: 83 015 грн. -основний платіж, 41 507 грн. 50 коп. -штрафна санкція

- № 0006772301/2/715, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 224 578 грн. 62 коп. в тому числі: 149 719 грн. 08 коп. - основний платіж, 74 859 грн. 54 коп. -штрафна санкція;

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 13.04.2011 року № 7134/6/25-0115 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням -рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Відносно позовних вимог МПП «ОЛВІ» щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 07.09.2010 року № 0006782301/0/2874, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту В«бВ» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин) податкове повідомлення -рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у разі, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Відповідно до підпункту В«бВ» пункту 6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платником податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, враховуючи факт скасування Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення - рішення від 07.09.2010 року № 0006782301/0/2874 в частині нарахованого податку на додану вартість у розмірі 36 760 грн. 27 коп. та 18 380 грн. 14 коп. застосованої штрафної (фінансової) санкції, вказане рішення є відкликаним, на підставі чого позовна вимога про визнання недійсним зазначеного рішення є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Із акту перевірки від 25.08.2010 року слідує, що у перевіряємий період позивачем завищено валові витрати по податку на прибуток у загальному розмірі 598 880 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 87 278 грн., 3 квартал 2008 року - 81 028 грн., 4 квартал 2008 року - 282 314 грн. 33 коп. та за 3 квартал 2009 року - 107 756 грн., 4 квартал 2009 року - 40 500 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у 2008 - 2009 р.р. отримував субпідрядні роботи на підставі укладених договорів субпідряду із ТОВ «НВФ «Циклон 7» (договір від 12.10.2009 року № 60/40), ТОВ «Тікко» (договір від 20.11.2008 року № 46/11С), МПП «Шквал» (договір від 20.07.2009 року № 55/7С) ТОВ «Нефтекор-СК» (договір від 01.02.2008 року № 27/1С), ТОВ «Екоспец-Ресурс» (договір від 01.04.2008 року № 30/4С).

За умовами договорів, які є ідентичними за змістом, Субпідрядник зобов'язується по завданням Підрядника (МПП «ОЛВІ») здійснювати наступні види робіт: монтаж, ремонт і модернізацію наявних силових та роздаткових обладнань 10, 6 та 0,4 кВ; електроремонтні роботи з монтажу, капітальному, поточному ремонту та реконструкції установок; будівельно-монтажні роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, виконання субпідрядних робіт оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розрахунок за отримані субпідрядні роботи проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивачем віднесено до складу валових витрат суми, перераховані ним субпідрядникам в рахунок оплати отриманих субпідрядних робіт.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував субпідрядні роботи, згідно вказаних вище договорів із контрагентами ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс», у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання підрядних робіт на ТОВ БФ «Центр ЛТД», ТОВ «ХК Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Європейська медицина», ТОВ «Армспецбуд».

Позивачем надані суду документи щодо фактичного здійснення підрядних робіт, зокрема, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ -3 та акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в, типові форми яких визначені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 В«Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві, а також які відповідають вимогам статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (копії яких долучені до матеріалів справи).

Статтею 11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» встановлено правила ведення податкового обліку, при цьому зазначена стаття не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси на здійснення господарської діяльності судом оцінюється критично, оскільки контрагенти позивача могли використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат придбання субпідрядних робіт від ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс», а отже донарахування податку на прибуток в сумі 149 719 грн. 08 коп. та відповідно нарахування штрафних санкцій на суму 74 859 грн. 54 коп., суд вважає необґрунтованим.

Із акту перевірки суд також вбачає, що до складу податкового кредиту позивача за відповідний період включено суму податку на додану вартість в розмірі 83 015 грн. у зв'язку з придбанням субпідрядних робіт за вищевказаними договорами із ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс».

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язання здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктами 7.2.4. пункт 7.2. статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року№ 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Із приписів вказаних правових норм слідує, що Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Фактичні обставини справи, як встановлено судом, підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит позивача по господарських операціях з ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» підтверджений податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, та містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Зі змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки. Податкові накладні були в наявності у МПП «ОЛВІ» на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено факту неналежного оформлення податкових накладних, крім того позивач здійснював ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244 В«Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладнихВ» .

Таким чином, оскільки, позивач та ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаних ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс» належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , а тому є правомірним.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 83 015 грн. від ТОВ «НВФ «Циклон 7», ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Екоспец-Ресурс», а отже донарахування податку на додану вартість та відповідно нарахування штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованим.

Із матеріалів справи слідує, що за наслідками розгляду повторної скарги податковим органом виявлено заниження ПП «Олві» валового доходу за період з 01.01.2008 року по 01.03.2010 року в сумі 2 879 119 грн. 64 коп. та відповідно податку на прибуток в сумі 719 779 грн. 91 коп. та податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 575 823 грн. 93 коп., у зв'язку із тим, що ПП «Олві» отримано валові доходи (грошові кошти) від підприємств ТОВ «Вектра», ЗАТ «КСП № 410», ТОВ „Магнітопровід» за виконані підрядні роботи, реалізовані будівельні матеріали та ПММ (придбані у ТОВ «Тікко», МПП «Шквал», ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ НВФ «Циклон 7», ТОВ «Екоспец-ресурс»).

Матеріалами справи підтверджено, що крім вищевказаних договорів субпідряду, у 2008-2009 р.р. позивачем укладалися договори поставки із ТОВ В«НВФ В«Циклон 7В» (договір від 12.10.2009 року № 59/10Т), ТОВ В«ТіккоВ» (договір від 20.11.2008 року № 47/11Т), МПП В«ШквалВ» (договір від 20.07.2009 року № 56/7Т), ТОВ В«Нефтекор-СКВ» (договір від 01.02.2008 року № 28/2Т), ТОВ В«Екоспец-РесурсВ» (договір від 01.04.2008 року № 31/4Т).

За умовами договорів, які є аналогічними, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (МПП В«ОЛВІВ» ) товар згідно заявки, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Як вбачається із матеріалів справи, виконання вказаних договорів оформлено податковими накладними та видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розрахунок за придбані товари проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході судового розгляду справи встановлено, що у подальшому позивач використав придбані у ТОВ В«НВФ В«Циклон 7В» , ТОВ В«ТіккоВ» , МПП В«ШквалВ» , ТОВ В«Нефтекор-СКВ» , ТОВ В«Екоспец-РесурсВ» товари у своїй господарській діяльності, а саме: паливно-мастильні матеріали у день їх придбання у вказаних контрагентів реалізовано ТОВ «Вектра», що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними; будівельні матеріали використані позивачем для виконання підрядних робіт на ЗАТ «КСП № 410» та ТОВ «Магнітопровід».

Крім того, суд зазначає, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Вектра", ЗАТ«КСП № 410», ТОВ «Магнітопровід», по яким МПП "Олві" задекларовано валовий дохід та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, призвело до подвійного оподаткування вказаних операцій.

Таким чином, відповідачем неправомірно донараховано позивачу податку на прибуток в сумі 719 779 грн. 91 коп., податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 575 823 грн. 93 коп. та штрафних (фінансових) санкцій.

Твердження відповідача про те, що угоди є нікчемними, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 07 вересня 2010 року № 0006772301/0/2873, від 23 листопада 2010 року № 0006772301/1/3897, №0007422301/1/3898, від 18 березня 2011 року № 0002462301/712, № 0002482301/713, № 0007422301/2/714, № 0006772301/2/715.

Таким чином, позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства "ОЛВІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 07 вересня 2010 року № 0006772301/0/2873, від 23 листопада 2010 року № 0006772301/1/3897, №0007422301/1/3898, від 18 березня 2011 року № 0002462301/712, № 0002482301/713, № 0007422301/2/714, № 0006772301/2/715.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства "ОЛВІ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2011 року.

Суддя А.Б. Головко