Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2а-14874/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14874/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Кондра Є.Ю.

представника відповідача Мазніченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаг-Телеком»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаг-Телеком» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0007792302/0 від 13.09.2006 р., № 0007792302/1 від 02.11.2006 р., № 0007792302/1 від 18.12.2006 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду -скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Очаг-Телеком»про взаємовідносинах з ТОВ «Богдан-К»за період з 01.03.2005р. по 01.01.2006р., про що складено акт № 402/23-02/33350588 від 08.09.2006р.

На підставі складеного акту винесене податкове повідомлення-рішення № 0007792302/0 від 13.09.2006р., яким зменшено визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 790 164 грн. (в тому числі 526 776 гри. основного платежу, 263 388 грн. штрафних санкцій).

За результатами адміністративного оскарження винесеного рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007792302/1 від 02.11.2006р., №0007792302/2 від 18.12.2006р.

Висновки перевірки вказують про порушення позивачем пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Як зазначено у акті перевірки, позивачем в період з 01.03.2005р. по 01.01.2006р. у TOB «Богдан-К» придбавалось обладнання згідно виставлених рахунків. Товар відпускався за видатковими накладними, які надавались до перевірки та у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи. У зв'язку з виконанням зобов'язань щодо продажу товару TOB «Богдан-K»видані Позивачеві податкові накладні на загальну суму 3 160 662, 31 грн. (ПДВ 526 777, 01 грн.).

Із матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з TOB «Богдан-K»угоди на момент розгляду справи є чинними (факт реального виконання зобов'язань сторонами за угодою Відповідачем не заперечується).

В ціні придбаного обладнання TOB «Очаг-Телеком»було сплачено податок на додану вартість, та отримано податкові накладні. Зауважень чи недоліків щодо оформлення накладних під час перевірки не заявлено. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, та, згідно виписок з банківського рахунку, Позивачем на користь TOB «Богдан-К»за придбане обладнання сплачено грошових коштів на загальну суму 3 163 984, 25 грн. (в тому числі ПДВ 526 777, 01 грн.), копії податкових накладних наявні у матеріалах справи. Факт оплати Товариством придбаного товару підтверджується наданими банківськими виписками.

Податкові накладні містять всі перераховані відомості і, таким чином, відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

В матеріалах справи містяться всі видаткові накладні, що стали підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) позивачем на користь TOB «Богдан-К».

Таким чином, позивач, як покупець, виконав свої зобов'язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаного у TOB «Богдан-К»товару.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову посилається на вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 13.07.2006 року, яким визнано засновника ТОВ «Богдан-К»ОСОБА_4 винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. У рішенні суду зазначається, що податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Богдан-К», підписані особою, яка не призначалась засновником на посаду та скріплені нелегітимною печаткою.

Разом з тим, по-перше, відповідачем не заперечується факт реального виконання зобов'язань сторонами за угодою, що є однією із головних підстав вважати вірними дії позивача по формування податкового кредиту. Тобто факт проведення господарської операції підтверджується. По-друге, із матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані позивачу від імені ТОВ «Богдан-К», підписані ОСОБА_5, а не ОСОБА_4 і жодних доказів, що зазначена особа не була уповноважена на підписання податкових накладних немає.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, яке базується на відповіді Управлінням громадської безпеки Голосіївського РУ ГУМВС України, про те, що TOB «Богдан-K» до відділу дозвільної системи УГБ ГУМВС України в м. Києві з питань отримання дозволу на виготовлення печатки не зверталось.

Однак, в матеріалах справи також міститься лист № 10/4-4024 від 16.06.2011р., підписаний начальником Департаменту профілактики правопорушень МВС України, згідно якому у Департаменті громадської безпеки МВС України 11.02.2004р. був оформлений та виданий дозвіл № 000131 на виготовлення печатки та штампу для TOB «Богдан-K» (код ЄДРПОУ 32821876). Відповідальний за отримання дозволу - ОСОБА_5 - директор TOB «Богдан-К».

Крім того, згідно відповіді ВОГП Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві 30.03.2006р. TOB «Богдан-K»отримало дозвіл № 0000078 на знищення печатки, що також підтверджує факт наявності у зазначеного підприємства легітимної печатки.

Таким чином, висновок суду про не отримання контрагентом позивача дозволу на виготовлення печатки не відповідає обставинам справи.

Отже колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих TOB «Богдан-K».

Що стосується твердження відповідача про те, що TOB «Богдан-K»не мало право виписувати податкові накладні, оскільки його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ було визнано недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, податкові накладні, виписані Позивачу TOB «Богдан-К», не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплаченого податку на додану вартість, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнані недійсними свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства з моменту його видачі. Разом з тим, посилання відповідача на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006р. яким були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ TOB «Богдан-K», як на доказ неправомірності видання вказаним підприємством податкових накладних позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем таких податкових накладних у податковому обліку не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказане рішення не набрало законної сили. Дане рішення було скасоване ухвалою апеляційного суду міста Києва з направленням справи на новий розгляд. За результатами нового розгляду, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2007р. провадження у справі закрито.

Тобто підстави вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ TOB «Богдан-К»з моменту їх реєстрації та видачі відсутні.

Таким чином, на сьогоднішній день рішення Святошинського районного суду від 10.03.2006р. про визнання недійсними установчих документів TOB «Богдан-K», яким також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ TOB «Богдан-К», скасоване.

Крім того, на момент виконання зобов'язань за укладеними угодами згідно отриманих податкових накладних, підприємство TOB «Богдан-К»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин, висновки суду про те, що Позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих TOB «Богдан-K»податкових накладних, є помилковими та спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само

розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаг-Телеком»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаг-Телеком»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року - скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007792302/0 від 13.09.2006 року, № 0007792302/1 від 02.11.2006 року, № 0007792302/2 від 18.12.2006 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.