Категорія №11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 травня 2012 року Справа № 2а/1270/978/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.
при секретарі: Бондар Ю.М.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідач: не з'явився
представник відповідача: Савенко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситника Олександра Івановича про визнання дій протиправними, зобов'язання розглянути заяву та вчинити певні дії, -
ПОСТАНОВИВ:
10 січня 2012 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (далі - позивач) до Голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситнік Олександра Івановича і справу направлено на для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 30 січня 2012 року було відкрито провадження по адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Луганська (далі - суд) з 06 листопада 2007 року знаходиться незакінчена судовим розглядом цивільна справа № 2-144/10 за його позовом до ОСОБА_6 про стягнення авансу (далі - справа), в якій відбувається тяганина вже понад три роки, а з 14 жовтня 2009 року - небачене свавілля щодо позивача з боку судді, котра провадить справу в суді, у співучасті з секретарем судового засідання Болотовою І.В. У зв'язку з вищевикладеним позивач 01.12.2009 року звернувся до відповідача згідно його визначених законом функціональних обов'язків керівника відповідного органу державної влади письмово із заявою, в якій довів до відома відповідача конкретні факти вчинюваного у суді названими його посадовими особами за їх співучасті беззаконня щодо позивача з порушенням встановленого порядку роботи суду, що вочевидь вимагає втручання у здійснення правосуддя. У відповідь на своє звернення 01 грудня 2009 року позивач отримав листа від 07.12.2009 року вх. 46690 (далі - відповідь), яким відповідач обмежився повідомленнями про те, що ухвалою суду від 24 листопада 2009 року в справі залучена до участі ОСОБА_7, як правонаступник ОСОБА_6, і що судовий розгляд справи буде продовжено в судовому засіданні 08 грудня 2009 року. За таких обставин замість обґрунтованої відповіді на звернення, щодо поведінки судді та секретаря судового засідання, відповідач формально надав завідомо неправдиву відповідь, в якій нема жодних відомостей про результати перевірки викладених у зверненні фактів, суть прийнятого у зв'язку зі зверненням рішення та наслідки звернення. У зв'язку з вищевикладеним позивач вважає порушеним його право на звернення, оскільки чітко визначених у статтях 15 та 19 ЗУ «Про звернення громадян» своїх обов'язків, щодо розгляду адресованого відповідачу позивачем звернення вочевидь не додержував, а саме доведені до його відома конкретні факти вчинюваного в суді свавілля з порушенням нормального порядку роботи суду.
27 лютого 2012 року позивач надав на адресу суду заяву про зміну підстави адміністративного позову та розміру позовних вимог, в якій просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні в позовній заяві та заяві про зміну підстав адміністративного позову та розміру позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав на адресу суду письмові заперечення на позов в яких просив суд розгляд справи провести без його особистої участі (а.с.121).
В своїх запереченнях на позов відповідач зазначив, що на момент звернення позивача, діяв ЗУ «Про судоустрій України», статтею 24-ю якого чітко визначені повноваження голови місцевого суду та його заступника. З аналізу положень зазначеної статті вбачається, що повноважень, які б дозволяли голові місцевого суду вчинити дії, здійснення яких вимагав від нього заявник, йому не надано.
Крім того, відповідно до ст.5 ЗУ «Про звернення громадян» однією з вимог до звернень є необхідність адресування звернення до відповідної посадової особи, до повноважень якої належить вирішення порушених у зверненні питань.
Оскільки ОСОБА_1 у своєму зверненні порушував питання та висував вимоги про проведення перевірки законності прийнятих по справі рішень та діяльності судді, які регулюються цивільно-процесуальним законодавством та ЗУ «Про судоустрій і статус судів», задовольнити його вимоги не було можливо, оскільки цими законодавчими актами передбачено порядок розгляду заяв та скарг такого плану, і положення ЗУ «Про звернення громадян» на нього не розповсюджуються. Означена позиція безпосередньо підтверджується як ст.12 ЗУ «Про звернення громадян», яка регламентує сферу застосування цього закону, так і спеціалізованими законодавчими актами.
Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на позов та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, за таких підстав.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних, а саме суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у в'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2009 року до Голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситніка Олександра Івановича звернувся з заявою ОСОБА_1, в якій просив відповідача вжити заходів щодо порушення законності при розгляді цивільної справи № 2-7756/07 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення авансу та на підставі ч. 2 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» просив розглянути дану заяву та повідомити про результати перевірки і суть прийнятого рішення. (а.с.7-10). Факт отримання зазначеного звернення відповідачем підтверджено штампом «одержано від 01.12.2009 року» та підписом уповноваженої особи суду на даному зверненні.
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" установлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на вищезазначену заяву ОСОБА_1 від 01.12.2009 року Голова Жовтневого районного суду м. Луганська ОСОБА_10 07.12.2009 року надав відповідь. Вказаною відповіддю позивачу було роз'яснено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 24.11.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення авансу залучено до участі у справі ОСОБА_7 як правонаступника після смерті її матері ОСОБА_6 Справа призначена до розгляду на 08.12.2009 року о 17.0 про що позивача було повідомлено особисто під розпис (а.с.11).
Не погодившись з такою відповіддю позивач, вважаючи її необґрунтованою 24.12.2010 року звернувся за захистом своїх прав до суду.
Повноваження голови місцевого суду та його заступника чітко визначені статтею 24 Закону України №3018-III «Про судоустрій України» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено, що Голова місцевого суду:
1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
2) визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;
3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
5) здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;
6) організовує ведення судової статистики;
7) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;
8) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
9) здійснює інші передбачені законом повноваження.
Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
Голова місцевого суду має заступника (заступників).
Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою суду обов'язків бере участь в організації діяльності суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.
Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 цього Закону.
Голова і заступники голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.
З аналізу вищевказаної статті вбачається, що повноваження, які б дозволяли голові місцевого суду вчинити дії, здійснення яких вимагав від нього позивач, йому не надано.
Крім того, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян», однією з вимог до звернень є необхідність адресування звернення до відповідної посадової особи, до повноважень якої належить вирішення порушених у звернення питань. Оскільки ОСОБА_1 у своєму зверненні порушував питання та висував вимоги про проведення перевірки законності прийнятих по справі рішень та діяльності судді, які регулюються цивільно-процесуальним законодавством та ЗУ «Про судоустрій і статус судів», задовольнити його вимоги не було можливо, оскільки цими законодавчими актами передбачено порядок розгляду заяв та скарг такого плану, і положення Закону України «Про звернення громадян» на нього не розповсюджуються. Означена позиція безпосередньо підтверджується як статтею 12 Закону України «Про звернення громадян», яка регламентує сферу застосування цього закону, так і спеціалізованими законодавчими актами.
Таким чином, позивачу було надано лише ту інформацію, яку можливо було надати в рамках Закону України «Про звернення громадян».
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем були вчиненні всі дії встановлені чинним законодавством щодо розгляду заяви позивача, заяву було розглянуто у формі і у строк, встановлений законом та надано відповідь позивачеві.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, тому підстав для задоволення адміністративного позову у суду немає.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Голови Жовтневого районного суду м. Луганська Ситника Олександра Івановича про визнання дій протиправними, зобов'язання розглянути заяву та вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 10 травня 2012 року.
СуддяК.Ю. Широка
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2012 |
Оприлюднено | 17.05.2012 |
Номер документу | 23992815 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Луганський окружний адміністративний суд
К.Ю. Широка
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні