Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-1481/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

19 квітня 2012 року 11 год. 50 хв. № 2а-1481/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу плюс» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В судовому засіданні 19 квітня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резулятивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу плюс»(надалі -також «Позивач», «ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач»або «ДПІ»), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року винесеного на підставі Акту перевірки № 9060/23-07/37211095 від 12 серпня 2011 року Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс »(код ЄДРПОУ 36404871) за лютий 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року прийнято з порушенням та невірним застосуванням вимог чинного законодавства України, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

На думку представника Позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення, Відповідачем було неправильно застосовано норми Податкового кодексу України і не було об'єктивно проаналізовано всіх обставин справи.

Представник Відповідача -Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково в обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року є законним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс »(код ЄДРПОУ 36404871) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 9060/23-07/37211095 від 12 серпня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до Наказу ДПА № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Позивачем було подано Заперечення № 25.08.11 від 18 серпня 2011 року до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на Акт перевірки Акт № 9060/23-07/37211095 від 12 серпня 2011 року.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва за результатом розгляду заперечення ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»вирішено, що висновки, викладені в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від серпня 2011 року № 9060/23-07/37211095, залишаються без змін.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, 29 серпня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003432307/0, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 148 373 (сто сорок вісім тисяч триста сімдесят три) гривні.

Позивачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у місті Києві та до Державної податкової служби України.

30 серпня 2011 року ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у місті Києві (вх. ДПА у м. Києві від 31 серпня 2011 року № 6489/10) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

Рішенням про розгляд первинної скарги від 27 жовтня 2011 року № 10532/10/25-114 Державної податкової адміністрації у місті Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

3 січня 2012 року Державна податкова служба України прийняла рішення № 24/6/10-2115 про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»та залишенні без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2011 року № 0003432307/0 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2011р №0005192303, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій та рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України).

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 року.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договором, укладеним між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс» та ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс».

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Як встановлено Судом, 1 січня 2011 року між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс» та ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»було укладено Договір про надання маркетингових послуг № ПДог-0168 (надалі -«Договір»).

Відповідно до умов Договору, оплату послуг здійснювалась на підставі рахунків фактури № 0102/11 від 1 лютого 2011 року (том 1 а.с. 80), № 0202/12 від 4 лютого 2011 року (том 1 а.с. 81), № 0302/13 від 10 лютого 2011 року (том 1 а.с. 85), № 0402/14 від 25 лютого 2011 року (том 1 а.с. 90), № 0502/15 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 95).

В той же час, як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на аналізі юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента Позивача -ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс».

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, «…правочини між ТОВ «НТК «Новатекс»та підприємствами постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, правичини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю».

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. … відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Таким чином, Суд звертає увагу, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента Позивача -ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»є протиправними, оскільки результати такого аналізу відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Також, в ході судового розгляду справи, Позивачем на підтвердження виконання сторонами умов Договору № ПДог-0168 від 1 січня 2011 року, реальності здійснення господарської діяльності та використання у господарській діяльності маркетингових послуг, які надані ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»було надано:

- на підставі рахунку-фактури № 0102/11 від 1 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 32 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0026 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 32 від 15 лютого 2011 року (том 1 а.с. 77-80).

Виконання робіт по Акту № 32 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0026 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 1 а.с. 170) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 1 а.с. 170-250-том 2 а.с. 1-16, а.с. 35-87), фотозвітністю (том 2 а.с. 17-34)

- на підставі рахунку-фактури № 0202/12 від 4 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 33 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0027 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 33 від 17 лютого 2011 року (том 1 а.с 81-84).

Виконання робіт по Акту № 33 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0027 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 2 а.с. 196) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 2 а.с. 197-250-том 3 а.с. 1-51), фото звітністю (том 3 а.с. 52-92).

- на підставі рахунку-фактури № 0302/13 від 10 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 66 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0028 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 66 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 85-89).

Виконання робіт по Акту № 66 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0028 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 3 а.с. 94) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 3 а.с. 95-250-том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-123), фото звітністю (том 5 а.с. 124-230).

- на підставі рахунку-фактури № 0402/14 від 25 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 67 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-00345 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 67 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 90-94).

Виконання робіт по Акту № 67 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-00345 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 5 а.с. 231) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 5 а.с. 232-250. том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-250, том 8 а.с. 1-250, том 9 а.с. 1-142), фото звітністю (том 9 а.с. 143-250, том 10 а.с. 1-92).

- на підставі рахунку-фактури № 0502/15 від 28 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 68 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0029 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 68 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 95-98).

Виконання робіт по Акту № 68 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0029 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 2 а.с. 35) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 2 а.с. 36-87), фото звітністю (том 2 а.с. 88-94).

Представником Позивача також було надано на підтвердження оплати виконаних робіт банківські виписки по рахунку (том 1 а.с. 107-111).

На підтвердження подальшого використання результату отриманих маркетингових послуг в своїй господарській діяльності, Позивачем було надано Суду копії укладених між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»та його контрагентами договорів, акти виконаних робіт за цими договорами та додатки до актів (том 10 а.с 124-250, том 11 а.с. 1-52, 250, том 12 а.с. 1-86).

Таким чином, сукупність наданих Позивачем документів дають достатні підстави дійти висновку про реальність господарських операцій за Договором від 1 січня 2011 року, укладеним між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс» та ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»№ ПДог-0168.

Також, Суд звертає увагу, що дії Відповідача у спірних публічно-правових відносинах свідчать про порушення принципів, визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а саме принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.

Під принципом обґрунтованості для цілей даної адміністративної справи Суд розуміє принцип, відповідно до якого при прийнятті рішення повинні бути враховані обставини, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Вказаний принцип вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути мотивованим.

Суд зазначає, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148 373 грн. (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право Позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі -також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права»

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі -також «ЄСПЛ»). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність»може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування»отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі «Щокін проти України»(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом»і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.»

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, висновок Відповідача про порушення Позивачем п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська