Ухвала

від 27.05.2013 по справі 2а-1481/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Київ К/9991/67465/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012

у справі № 2-а-1481/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчайдайзингу плюс»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчайдайзингу плюс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003432307/0 від 29.08.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено , що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс» за лютий 2011 року, складено акт № 9060/23-07/37211095 від 12.08.2011, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки, 29.08.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003432307/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 148 373 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 01.01.2011 між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс» (замовник) та ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс» (виконавець) було укладено договір про надання маркетингових послуг № ПДог-0168, відповідно до умов якого виконавець забезпечує комплекс заходів спрямованих на стимулювання ринку збуту продукції вказаної в додатках до даного договору, а замовник оплачує ці послуги в строк, передбачений цим договором.

Факт виконання вказаного правочину судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Донараховуючи суму грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що правочини між ТОВ «НТК «Новатекс» та підприємствами постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлення в судовому порядку віднесення позивачем до податкового кредиту лютого 2011 року суми податку на додану вартість, сплаченої у вартості придбаних послуг на підставі податкових накладених, оформлених у відповідності до вимог законодавства та виданих контрагентом, належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту спірного періоду.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину позивача з ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс» про надання маркетингових послуг, як обґрунтовано зазначено судами, повністю спростовуються наявністю особистих підписів повноважних осіб товариства на відповідних первинних бухгалтерських документах.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний